розрослися до настільки значного ступеня, що разом з групою своїх співробітників йому довелося
виділитися в самостійний Електрофізичний інститут.
Олександр Олексійович вирішував надзвичайно різноманітні завдання в області автоматики,
сигналізації, зачіпав в своїх дослідженнях цілі галузі радіотехніки, випрямлячів і особливо
високовольтної техніки.
ДОБРОВІЛЬНО ПОСТУПИВСЯ ПРІОРИТЕТОМ ФІРМІ «ERICSSON», з розвідки А.
Кисельова «Російського Едісона» звали Олександр Олексійович Чернишов»
Вперше я дізнався про О. О. Чернишова, коли працював над дипломною роботою, присвяченою
катодам. На той час я вже немало знав і про оксидні, і про L-катоди, і про Венельте, і про
знаменитого академіка С. Векшинського. Але, почувши десь назву «Ерикссонівські катоди», ніяк
не міг розібратися, що ж це таке. І лише мій керівник диплому, відомий в «катодних колах»
професор Б. М. Царьов пояснив, що це звичайні підігрівні катоди, винайдені ще 1918 року О. О.
Чернишовим. Чому ж їх називають ерикссонівськими, а не чернишовськими? На це питання я
одержав відповідь багато пізніше, коли працював в державній експертизі винаходів.
...Як показати студентам осцилограму змінного струму, якщо у вашому розпорядженні лише
електронно-променева трубка, і навіть люмінофор ще не винайдений? Олександр Олексійович
ставить замість скляного дна трубки алюмінієву фольгу, випускає електронний пучок на
атмосферу і фіксує його в товстоплівковому фотографічному шарі! Так в 1909 році вперше була
знята осцилограма, і електронний пучок, сформований і розігнаний у вакуумі, свідомо випущений
в атмосферу.
...У 1918 році професор Чернишов створює свій знаменитий «ерікссонівський» винахід –
еквіпотенціальний, тобто підігрівний термокатод. Грунтом для виникнення цієї ідеї стали не
тільки глобальні проблеми електроніки і зв’язку, а й цілком реальні потреби, зокрема великі
пульсації напруги на електростанціях тих років. Якщо американці для боротьби з пульсаціями
удосконалювали електростанції, то Чернишов використовував абсолютно новий фізичний
принцип – теплову інерцію підігрівного вузла, значно більшу, ніж у пануючих прямонакальних
катодів.
На російські патенти Чернишова, що захищають ці винаходи (№159 від 31 серпня 1918 р. і №263
від 24 травня 1921 р.), я натрапив в патентному фонді, проводячи чергову експертизу. Там же
виявив патент Великобританії №131680, заявлений 31 липня 1918 р. Російським акціонерним
товариством L.M.Ericsson & Co без вказівки автора. На мій подив, креслення до всіх трьох
патентів виявилися ідентичними і були виконані... однією і тією ж рукою.
Сумнівів бути не могло: у британському патенті йшлося про винахід Чернишова, переданий ним
фірмі Ericsson. Своє авторство Олександр Олексійович підтвердив в статті «Катодне реле великої
потужності», опублікованій в третьому номері журналу «Техніка зв’язку» за 1921 рік. Отже,
загадка перетворення «чернишовського» катода на «ерікссонівський» розгадана.
...Зарубіжні ж патенти, котрі використали «чернишовський» прототип, з’явилися в 1927 році, а
електронний підігрів – лише в 50-х.
Треба сказати, фірма Ericsson протягом 20 років справно платила авторові винагороду, яку
Олександр Олексійович цілком віддавав на потреби своєї лабораторії.
...А роботи в області телебачення, яким в 20-х роках присвячено 13 патентів і авторських свідоцтв
Чернишова? Система передачі нерухомих зображень, удосконалення механічної розгортки,
винахід електричної розгортки, ідея передавальної телевізійної трубки з використанням явища
внутрішнього фотоефекту (перші експлуатаційні зразки таких трубок під назвою «відікон»
з’явилися тільки через 25 років).
Масштаби пошуку і знайдені рішення справді вражають!
НЕ КУЛІДЖ, А НАШ ЗЕМЛЯК, з статті Л. Грінберга «Про один забутий винахід О. О.
Чернишова»
У всіх оглядах з історії розробки прискорювачів заряджених частинок віддається належне У. Д.
Куліджу (дослідницька лабораторія фірми «Дженерал Електрик», м. Скенектаді, США), який
знайшов спосіб прискорювати електрони до енергії, у багато разів більшої, ніж 300 кэВ.
...Виявляється, описану конструкцію трубки до Куліджа запропонував відомий радянський
електротехнік і електрофізик О. О. Чернишов – на той час професор, завідувач відділом зв’язку
Ленінградської фізико-технічної лабораторії.
Вперше на
