Одна з найшановніших представниць російської громади ПАР Віра Бєлякова розповіла мені, що
Ксенія Бельмас брала найактивнішу участь в діяльності «Російського будинку» (громадського
центру і православної каплиці в Йоханнесбурзі). Завжди справно платила членські внески, але в
старості стала відчувати значну матеріальну скруту. Тоді «Російський будинок» почав допомагати
великій співачці грошима.
За словами 87-річної Антоніни Джорджевич, яка впродовж 13 років була скарбником і секретарем
«Російського будинку», старше покоління російських іммігрантів в Йоганнесбурзі донині
згадують її найтеплішими словами...
ВІДГУКНУЛОСЯ УКРАЇНСЬКЕ ПОСОЛЬСТВО, зі спогадів І. Філатової
Урна з прахом простояла у мене в дурбанській квартирі декілька місяців, коли я зважилася,
нарешті, подзвонити до українського посольства в Преторії. Нічого хорошого не чекала: у
посольських власних турбот повнісінько, навіщо їм ще якісь ускладнення з прахом.
Радник посольства, Олександр Глібович Цвєтков, якому мене представили, виявився чудовою
людиною. Історією Пані зацікавився відразу і живо. Не лише через природну чуйність, але й тому, що в своєму додипломатичному житті був істориком.
У листопаді 98-го року, коли Цвєтков приїхав у справах до Дурбану, ми зустрілися, поговорили, і
я передала йому урну.
ОСТАННЮ ВОЛЮ «ВІДКОРИГУВАЛИ», з кореспонденції В. Кузнєцової «Із Чернігова до
Кейптауна шлях неблизький»
У Європі продаються її платівки. Їх можна замовити навіть по інтернету.
...Доля. Добре, хоч декілька сторінок цієї історії відкрилися нам. Шкода, що не виконано останнє
прохання землячки: поховати її в рідній чернігівській землі.
Звична наша зневага до такої невизначеної області як духівниця.
