передньої закрутки відгалужуються ще три, які сходяться на очноямковій частині мозку у
горизонтальній частині сільвієвої борозни і тут закінчуються. Три дуги, які проходять від задньої
перпендикулярної закрутки, обігнувши верхівку задньої частини мозку і кінець сільвієвої борозни,
сходяться у скроневій частці. Внаслідок цього з двох боків перпендикулярної борозни
утворюються із закруток мозку по три сферичні трикутники, що належать хоч і до різних сфер, але
містяться один в одному.
ДОПОМАГАЮТЬ... АНОМАЛІЇ, з статті В. Беца «Про гіпсові зліпки мозку»
На одну півкулю накладається густуватий розчин перепаленого гіпсу в різних місцях, почергово,
поки не покриється ним вся поверхня мозку. Треба намагатися, аби гіпс розміщувався рівномірно
таким чином, щоб зі сферичної поверхні мозку легко було розглянути форму шматками і,
змащуючи її олією, знов скласти. Потім у виготовлену таким способом форму заливають гіпс і
після його затвердіння форма розламується.
Отриманий відбиток є дуже точною копією тієї півкулі, з якої була знята гіпсова форма.
...Виготовлення гіпсових відбитків є чисто технічною, навіть ремісничою справою, скажете ви, і не
має ніякого відношення до медичної науки. З першого погляду так і здається...
...Між тим, індивідуальності в науці теж дуже важливі, важливі навіть винятки, явища аномалії,
інколи вони допомагають зробити висновок загального принципу.
ДАВ УЯВЛЕННЯ ПРО НЕЙРОН, з нарису І. Бобрика «Анатом, який відкрив дорогу неврології
та психіатрії»
Морфолог дивовижного обдарування, він всебічно вивчив механізм кровообігу в печінці, що було
предметом докторської дисертації, а потім – анатомію та генез кісткової системи, ультраструктуру
надниркових залоз. Саме дослідження останніх, яке потребувало особливих методик, фактично і
зробило В. Беца мікроанатомом, започаткувавши синтез між анатомією та гістологією, а в підході
до оригінальних поглядів на мозок вчений поєднав концепції і методології макроанатома з хистом
мікроанатома та гістолога.
Власне, на цьому поєднанні дослідницької техніки, яка до винаходів професора В. Беца не мала
аналогів, і побудовано унікальне за теоретичним та практичним значенням вчення про
цитоархітектоніку та мієлоархітектоніку головного мозку, яке визначило реальне уявлення про
нейрон.
...Все почалося з абсолютно оригінальної методології, впровадженої київським вченим –
своєрідного «фотографування» мозку шляхом його моделювання.
Виготовлення препаратів мозку вимагало не лише широких знань, але й великої праці, терпіння,
наполегливості і віртуозної техніки. Слід зазначити, що мова йде про техніку виготовлення як
макроскопічних, так і мікроскопічних препаратів. А в ті роки ще не було чіткого поділу півкуль
мозку на частки і визначення закруток у кожній з них. В той час багато авторів описували різну
кількість часток і межу між ними визначали по-різному.
Аби узнати якомога більше про важливу і мало розроблену частину анатомії, В. О. Бец зайнявся
складанням атласу півкуль головного мозку з чотирьох площин: передньої, задньої, внутрішньої і
нижньої, і представив анатомію розташування звивин на поверхні мозку. Для цього потрібно було
приготувати до 200 фотографічних знімків з препаратів і до 150 кліше. Робота продовжувалася
понад 3 роки.
...Після Московської антропологічної виставки професор Брока заїхав до Києва для огляду
колекції препаратів В. О. Беца і після повернення до Парижа прислав йому своє дослідження
анатомії нюхової долі у тварин (ця доля зовсім не розвинена у людини, а у тварин складає майже
головну частину всієї кіркової маси півкулі мозку). Внаслідок цього професор В. О. Бец поставив
собі питання – довести чи відкинути можливий у людини зв’язок його рудиментарної нюхової
долі з рештою звивин. Вирішивши питання позитивно на 5000 заново виготовлених препаратах він
знайшов одинадцять різних типів анатомічної будови звивин, тому і повинен був викладати
анатомію звивин уже не з морфологічної точки зору, як це було прийнято всіма, а з гістологічної.
Вчений також знайшов досить цікаве і оригінальне відношення звивин до розташування окремих
пучків білої речовини.
МАЙДАНЧИК ДЛЯ ПАВЛОВА, з кореспонденції І. Воронцовської «Вагомий слід на Землі»
Праці вченого світового рівня стали тим підґрунтям,
