схожість помічається не лише в змісті і послідовності, але й в стилістичній формі викладу.
Внаслідок цього, на думку А. Ясинського, виявляються наступні невідповідності: 1) Іоанн, за
словами автора, красивий чоловік 27 років; 2) він воював з лівонцями, які були в союзі з 72
ганзейськими містами; 3) він розбив вогулів і вів війну з югрою, народом наймогутнішим, за
словами автора, серед татар; 4) казанські татари перебувають у васальній залежності від
московського царя, вважаючи його своїм патроном і сеньйором, – в 170 милях від Казані, на
пустинному місці, Іоанн заснував, на захист від кочових татар, якусь фортецю Saricto; 5) кримські
татари вже давно, за словами Фоскаріні, залежали від великого князя московського, проте
обурилися і вибрали собі государя...
Всі ці невідповідності, говорить А. Ясинський, сталися тому, що Фоскаріні надумав з окремих
шматочків викладу Іовія про Василя зліпити зв’язну розповідь про Іоанна.
...Всі інші невідповідності, відзначені А. Ясинським, треба дійсно поставити в провину укладачеві
«Донесення».
НЕ ТЕОРІЯ, А ЖИТТЯ, з монографії А. Кривцова «Абстрактні і матеріальні зобов’язання в
римському і в сучасному цивільному праві»
Професор А. М. Ясинський, який замінив О. С. Будиловича на посту голови Товариства (науково-
літературне товариство при Тартуському університеті – авт.), повідомляючи про розвиток
чеського права, вказав на те, що спочатку воно «протікало цілком природним чином, а тому
повинно було відрізнятися рисами самобутності – багатообіцяючий зв’язок законодавства і
судової діяльності повинен був принести багаті плоди і наслідки». Проте потім «цей зв’язок був
розірваний і країна надовго була кинута в стан юридичного сервілізму, сліпого схиляння перед
римським правом».
Таким чином, доля Чехії методом від зворотного доводить, що «найкраще законодавство і
найдовершеніший судовий устрій повинні узгоджуватися не з теорією, а з життям, повинні бути
пройняті самобутніми творчими устремліннями».
Далі доповідач жалкував про те, що підказаний «Російській правді» шлях законотворчості, який
зводиться до «запису юридичних норм, вже встановлених судовою практикою», не одержав
згодом продовження у вітчизняному праві, котре стало запозичувати принципи, застосування
яких, якими б не були вони «чудовими самі собою з теоретичної точки зору... може спричинити
величезні лиха, якщо вони не відповідають культурному стану народу в даний момент».
За допомогою такого роду зауважень до слухачів доводилася головна думка: мартиролог
самобутніх правових систем, полеглих жертвами римської рецепції, не вичерпувався однією лише
правовою системою Чехії.
ДЕЯКА АПОЛІТИЧНІСТЬ, з дисертації Л. Дуб’євої «Історична наука в тартуському
університеті в кінці XIX – початку XX століть»
Діяльність А. М. Ясинського проходила на тлі значних суспільно-політичних потрясінь, котрі
залишили свій слід на оцінці, яка звучала на її адресу.
... В статті Ю. Іванова спростовується думка про лібералізм світосприймання А. М. Ясинського і
обґрунтовується думка про деяку аполітичність його позиції, яка після революції, яка на тлі
загальних утисків «буржуазної інтелігенції», змінилася зближенням з «представниками колишніх
ліберальних кіл», що могло вплинути на сформовану пізніше оцінку.
Історичні погляди А. М. Ясинського розглянуті в статті М. Казакової, яка простежує їхню
еволюцію від розуміння спільності і закономірності історичного процесу як основного принципу
розвитку людської спільноти до переходу на позиції неокантіанства і відмови від визнання
закономірностей історичного процесу.
СЕНСАЦІЙНА ГІПОТЕЗА, з статті В. Корбута «Атлантида в гирлі Неміги»
У 1933 році помер Антон Ясинський, член Чеської і Білоруської академій наук. Після смерті
професора в його архіві виявили статтю «Менськ – Неміга – Дудутки». У ній учений намагався
з’ясувати, що стоїть за скупими рядками літопису, який оповідає про похід коаліції російських
князів на полоцького володаря Всеслава, внаслідок чого був узятий Менеськ, його чоловіче
населення знищене, а жінки і діти узяті «на щити». Після скоєного руйнівники відправилися «до
Немізе», де 3 березня 1067 року схопилися з воїнами Чародія.
На жаль, текст з дослідженнями Ясинського не зберігся. Про нього нам
