Книга в формате epub! Изображения и текст могут не отображаться!
Відсканував і опрацював Анатолій МИКОЛАЄНКО (bаrsікоt)
БІБЛІОТЕКА «ПЕРЦЯ» № 245
КИЇВ. ВИДАВНИЦТВО «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА» 1980
У2 Г-37
СЕРГІЙ ГЕРАСИМЧУК
Тим, хто регулярно читає «Перець», представляти Сергія Герасимчука не треба. Але тим, хто просто гортає журнал і при тому навіть нерегулярно, представляти Сергія Герасимчука також не обов'язково. Бо в кожному номері можна знайти його малюнок. А малюнок, як відомо, це і є творче обличчя художника. Воно буває гнівно-саркастичним, коли висміюються наші ідейні вороги, носії ворожої ідеології, воно буває дошкульно-іронічним, коли вістря карикатури спрямоване проти антиподів нашої моралі. А буває, художник просто посміхається, і тоді, віримо, і читач не втримається від посмішки.
Весела палітра художника-карикатуриста має багато відтінків. Намагаючись у книзі класифікувати свої малюнки, Сергій Герасимчук поділив їх на розділи. За назву розділів і правлять рубрики, під якими його малюнки найчастіше друкуються в «Перці», Це—«Вінегрет з перцем», «Незвичайні ситуації», «Картини з життя первісної людини», «Житіє святих і нечестивих», ну і звичайно — «Карикатури на міжнародні теми», які на конкурсах і виставках неодноразово відзначалися нагородами. А крім нагород, Сергій Герасимчук має ще сорок один рік віку, двадцятидворічний стаж роботи в «Перці». І ще мас він колосальне багатство — вміння, ніколи не втрачаючи почуття гумору, дивитися на життя крізь веселу призму. І цим багатством художник щедро і щиро ділиться з читачем.
Юрій ПРОКОПЕНКО.
Трибуна Пїночета.
Капіталізм і його постійні супутники.
Військово-промисловий комплекс.
«Середній» американець.
Наповнюють...
Писар пише, писар маже...
У СВІТІ КАПІТАЛУ
— Я тобі зараз дам роботу — іди завдай!..
Меле, як порожній млин.
— Поздоровляю, ви наш мільйонний відвідувач.
Чорне каркання заокеанського ворона.
— Ви б хоч дзеркало з примірочної забрали!
«Взяв би я бандуру!..»
— Бач, як дурять покупців: а ще пишуть, що годинники з протиударним пристроєм.
ДОБРИЙ СИНОЧОК
— Ти куди!
— Згадав, що в мами сьогодні день народження, так хочу подарунок їй купити.
— По садочку ходжу. Кониченька воджу...
— У мене не вистачає слів, щоб належно віддячити вам.
— Діду, а це правда, що колись на волах аж у Крим їздили!
«Баласт» дармоїда.
Славні хлопці-обліковці.
Без слів.
— Стій! Стріляти буду!
— З метою економії електроенергії ми почали випускати ось такі лампочки.
— Що ви хотіли!
— Нічого. Кажуть, що такого бюрократа, як ви, світ не бачив. От я й прийшов подивитися.
— Зробіть таку зачіску, щоб усі думали, що то в мене парик.
— Мене в місто, на комбінат посилають. Кому що привезти — замовляйте.
СУЧАСНІ БАБА ПАРАСКА І БАБА ПАЛАЖКА
— А щоб у тебе кольоровий телевізор перегорів!..
— А щоб у твоїх «Жигулях» мотор заклинило!..
СВОЮ КАДРУ ЗНАЄ...
— Чого ти лютуєш! Я ж тобі зарплату до копієчки приніс.
— А хабарі знову замилив!!
— Чого ви пасіюєте! Зустрілася з подругою, так і поговорити не дають!
Без слів.
— Я прийшов повідомити вам страшну звістку — в нас закінчилася випивка.
— Коли б знав, що бабуся Червоної Шапочки живе в новому мікрорайоні, — нізащо не пішов би...
— А чи не могли б ви крісло для Семена Семеновича зробити з якогось м'якішого дерева!
— Чому не працюєш!
— Пальне заощаджую...
— Чудово! Але все це я вже бачив по кольоровому телевізору.
Бабине літо.
— Я тобі покажу, як на черв'яка не клювати!..
— А навіщо мені та чемність! Я ж вас не обважую.
— Давай краще швиденько роз'їдемось, поки інспектор не наскочив...
СТАРА КАЗКА НА НОВИЙ ЛАД
— Не можу я далі везти тебе, Іване-Царевичу, ногу покалічив.
БИБЛИОТЕКА «ПЕРЦА» № 245
Сергей Иванович Герасимчук
ВИНЕГРЕТ С ПЕРЦЕМ (На украинском язьіке).
Издательство «Радянська Україна»
Редактор В. Зеліпський.
Здано до набору 21 05. 80. Підписано до друку 25. 06. 80.
БФ 10158. Формат видання 70Х108 1/32. Папір газетний. Гарнітур.і літературна. Високий друк. Умови, друк. арк. 2.8. Обл. вид. арк. 2,28. Тираж 95.000. Зам. 02659. Ціна 10 коп.
Ордена Леніна комбінат друку видавництва «Радянська
Україна», 252047, Київ-47, Брест Литовський проспект, 94.
Адрес редакции: ул. Петра Нестерова, 4.
Ордена Ленина комбинат печати издательства «Радянська Україна», 252047, Киев-47, Брест-Литовский проспект, 94.
— Я прагнув створити такий телефільм, щоб телеглядач по-справжньому відпочивав...
— Не переживай, тату: в мене сьогодні теж зірвалася отакенна п'ятірка!
— Ні-ні, що ви! Я краще ці гроші матері віднесу.
— Чому ти свій гараж зносиш!
— Та хай краще тут буде дитячий майданчик.
— Як одержиш зарплату, то не забудь випити сто п'ятдесят!
— Ні, шановна тещо, на державному бензині я вас на базар не повезу.
— Так ви йдете, врешті-решт, отримувати зарплату, чи ні!
- Який там базар! Усі фрукти здаю до дитячого садка.
— Зайців розвелося у цих мисливських угіддях: пройти неможливо.
- Через колгоспних свиней я зовсім про своїх забув.
— У нас так регулярно автобуси ходять, що я по них годинник звіряю...
— Борщ український! Суп із грибочками! Юшку! Солянку чи капусняк зі шкварками!
Без слів.
- І не заїкайтеся, хазяєчко, бо кинемо носити.
Перший стоматолог.
- Живемо! Предок пенсію приволік.
— Жадоба погубила чоловіка — погнався за довгим карбованцем.
— Уявляєте, скільки докторських дисертацій напишуть нащадки про ці наскельні малюнки!
— А ти чому й досі живеш у печері?
— Будинок дачникам здаю.
— Господи, і копи вже той патріархат настане!
— Кажуть, після льодовикового періоду
— Щось сьогодні одна дрібнота ловилася..
Без слів.
— Подайте копієчку!
Співавтори.
— І треба ж було мені на лікаря вчитися — знахарям значно легше.
Без слів
— А пляшку поставите?
Без слів.
— Вона тобі зовсім не пара!
Без слів.
— Знайомтесь — мої батьки.
— Моя характеристика! Будь ласка!
Без слів.
Без слів.
Звичка — друга натура.
Без слів.
