Лель №04 [Сергій Чирков] (pdf) читать онлайн

(p

.

Над розніженими солодкою втомою тілами йшов поєдинок хмільної
ночі і тверезого ранку. Вони борсались, бились об поріг свідомості, як
хвилі розбурханого моря: то бовваніла невидючість ночі, вкриваючи не­
проглядною темрявою розум клітин, то жеврів промінчиками сонячних
надій ранок, розбурхуючи в артеріях небажання прокидатись. І хто зна,
скільки тривав би цей двобій чорного й білого, якби жіноче начало випад­
ково не збудилося в пальцях лівої руки. Підступною змією жадання воно
підповзло до його хочу і наказало прокинутись. І зазвучав у нігтиках вальс,
змушуючи дослухатися до п’янкої любові, що вже заграла у вустах, окро­
пивши їх голодом єднання в дикій млості незбагненного. І вуста вбирали,
пили, смакували одне одного до болю, до жару, до гіркавої солодкості,
народжуючи хтиву заздрість у кожній клітинці півсонних ще тіл.
Першими повстали її перса. Виструнчилися солдатиками Ероса й по­
тяглися пагінцями бажання до його вуст, розливаючи вологі пахощі мо­
лочної ріки, згадуючи дитяче майбутнє. Зацілувавши ті бруньки, наситив­
ши їх вірою в появу загадкової первозданності, його вуста помандрували
руслами блакитних артерій і вен до живоносних домен її лона, що в
чеканні трепетного струму ніжності в ту ж мить грайливо відізвалося,
вбираючи позивні його єства, затремтіло, переливаючись шовковистими
пушинками звабливої засмаги (чи не подарунок закоханого сонця мор­
ського прибережжя?)
«А як ж е ми, ми, ми...»— зашепотіли стрункі ноги, що надили вологою
ласкою, кликали, вимагали і, здивувавшись власній неуважності до
відсутності найменших перешкод, переплелись зачудованими ліанами.
І розпочався жертовний танок на требнику долі. Всупереч секундам,
хвилинам, годинам... І сміх наздоганяв стогін, крик рвався з тенет горла,
вуста не пускали його, зойк сперечався з диханням, краплини тремтли­
вого поту даремно намагались охолодити розпашілі тіла. Мить спокою у
Вічність і ... Гонки по колу. Голова обертом. Думки сплітаються з мріями.
Розбиваються. Розлітаються сотнями обірваних слів. Кола, кола, іще,
іще...
Пелюстки вуст розкрилися в солодкій знемозі. Відкинені голови сумир­
но спочивали на вічній білизні прийдешнього. Тіла клітинами пам’яті
відлетіли у галактики Вічності, щоб знайти відповідь на одне-єдине запи­
тання: хіба це може бути не від Бога?

Засновники: фірма «Довіра» і
С. М. Чирков
(свідоцтво про реєстрацію:
серія КП № 579)
Видавець: фірма «Довіра»
Головий редактор С. М. ЧИРКОВ
Редакційна колегія:
В. П . ГРАБО ВСЬКИ Й
(відповідальний секретар),
1. В. Л УЧУ К,
В. І. М И ТРОФ АНО В,
М. РЕВАКО ВИЧ (С Ш А ),
В. І. СТАХ (редактор відділу),
М. М. СУДИМА,
В. В. ЧИСТЯКОВ
(редактор відділу),
В. В. Ч У П РИ Н ІН
(редактор відділу ілюстрації).
Л ітературний редактор
В. Я. М итрофанова.
Художньо-технічний редактор
Р. О. М арковець.
Макет В. В. Чуприніна.
Ф отоілюстрації О. С. Задираки.
Підписано до друку 07. 0 9 .9 2 р. Формат
60 * 84 1 /8 . Друк офсетний. Умови, друк,
арк. 6,0. Умови, фарбовідб. 26,0.
Обл.-вид.арк. 8,5. Тираж 25000 пр.
Зам. 0158204.
Адреса редакції: 254119, Київ-119,
вул. Пархоменка, 38-44.
Телефон для довідок: 211-02-78.
Комбінат друку «Преса України», 252047,
Київ-47, проси. Перемоги, 50.
При передруку матеріалів посилання
на журнал «Лель» обов’язкове.
Ціна договірна.

«Л ель», К и їв, 1992.

________________________________________

Зак ап ія
Т АМ ІР
ІА М Іг

З А Р 'к 'Ч

'І Ї 'Я Т і

пах повернувся додому і з серцем кинув
книж ки та зош ити на підлогу.
— Щ о трапилося? — запитала мати.
Н е забарився з відповіддю:
— Н абридла мені школа.
— Чому ж то так ш кола набридла? —
лагідно допитувалася мати.
Салах з хвилину помовчав і відказав:
— Хочу ж енитися.
Мати ледве не зойкнула з несподіванки,
та зустріла докірливий погляд чоловіка.
Переборола себе і боязко запитала його:
— Маєш щось проти?
Батько пропустив повз вуха її запитання,
а повернувшись до сина, відрізав:
— Н еслухняні хлопці, як ти, не заслу­
говують, аби їм давали згоду на одруження.
— З цієї миті буду слухняним сином,—
з каяттям у голосі промовив С алах.— Буду
справно молитися.
— Будеш молитися п ’ять разів на день.
— Буду молитися п ’ять разів на день.
— Будеш постувати в рамадан.
— Постуватиму цілий місяць в рамадан.
— Н е будеш вечорами вештатися поза
домівкою.
— Н е виходитиму з дому і вчасно
лягатиму спати.
— Н е питимеш.
— Н е питиму і пішки піду до Мекки.
Батько втішено промовив:
— Ходи-но сюди, цілуй мені руку.
С алах підійшов до батька, схилив голову
і покірно поцілував йому руку.
— Щ е, поцілуй тричі.
С алах послухався і поцілував батькову
руку тричі. Той, задоволений, зареготав і
промовив:
— С каж и-но мені тепер, на кому ж ти
хочеш оженитися?
— Н а дівчині, котра сподобається батькові
й матері.
Батько зрадів щ е більше.
— Г аразд... саме так розмовляють чемні
діти.
— Єдине тільки й баж ання в мене було,
щоб перед смертю побачити твоїх дітей і
дітей твоїх дітей,— звернулася мати до
Салаха.
Батько глипнув на неї і запитав:
— То яку ж для нього вибрати дівчину?
Мати на мить замислилась і відповіла:
— Х айф а, сусідська дочка, справна
дівчина.
— Знаю її, знаю. Гарний вибір.
— А ти її знаєш ? — запитала мати в
Салаха.
Той відповів запитанням:
— Звідки?
Мати підвелася.
— Куди ти? — кинув батько.
— Піду приведу Хайфу.
— Я к це тобі вдасться?
— Збреш у. Попрошу, аби прийш ла допомогти мені готувати.— Вийшла з кімнати.
Батько голосно зареготав.
— Е т, кл яти й... Отже, надумав ж ени ти­
ся? Вибрав ж е час. Саме зима надходить.—
Закаш лявся, азартно потер руку об руку.—
Казковий сон, притулитися до гарячого тіла!
— Н е люблю спати з жінками.
— Тоді навіщо ж тобі женитися?! —
здивувався батько.
Салах понуро усміхнувся і нічого не
відповів. У кімнаті запала тиш а, аж поки
не повернулася мати разом з Хайфою.
Хайфі було шістнадцять років. Мала білу
шкіру, чорні очі, таке ж волосся, була
худорлява, однак міцненька. Повільно і
несміливо увійшла до кімнати, сіла в одне
з крісел. Здавалась ледь розгубленою.
Мати непомітно подала батькові знак, аби

той вийшов з кімнати. Виходив, хитро
всміхаючись. Незабаром вийш ла і мати.
— Зараз повернуся,— кинула.
Салах м айж е хвилину роздивлявся Х ай­
ф у, потім несподівано запитав:
— С каж и, чи вмієш розв’язувати завдан­
ня з математики?
Ствердно
хитнула
головою.
Салах
усміхнувся і запитав:
— Моя мати казала, що я надумав?
— Н і, ні про що не казала.
— Н е казала, що вирішив одружитися?
— Ні.
— 1 не казала, з ким?
— Ні.
— Хочу з тобою одружитися, коли ти
не проти...
Х айф а з удаваним занепокоєнням про­
мовила тремтячим голосом:
— Н е знаю. Ц е мають вирішити мої
батьки.
Тоді С алах остаточно переконався:
— Розумна дівчина. Отж е, допоможеш
мені розв’язувати задачки з математики.
— Ясна річ, допоможу.
Салах був задоволений. Голосно покли­
кав:
— М амо... Мамо!
— Чого тобі? — вкотилася до кімнати.
— Мені сподобалася Х айф а, і я хочу
одружитися з нею сьогодні ж увечері.
— Зачекай кілька днів.
— Н е буду чекати.
— П очекай хоча б до сутінок, поки
Х айфині батьки повернуться з роботи.
Заж урений Салах дивився на Хайфу, що
підвелася і вийш ла з кімнати.
Н е гаючи часу, мати почала готуватися
до відвідання родини Х айф и, а батько став
перед дзеркалом і розмовляв з ним, ніби
з батьком дівчини. Змучений чеканням,
Салах почав прогулюватися біля дому,
сердито поглядаючи на сонце.
— Ану, котися швидше!
— З чого б це?
— Аби міг одружитися, коли прийде ніч.
— Ні, скоро не зайду.
— Закидаю тебе камінням.
— Спробуй лиш. Твоє каміння не
долетить до мене.
Зреш тою сонце поволі почало забирати
своє жовте проміння, а Салах продовжував
крокувати, дрібно і рішуче, біля будинку.
Ледь зайш ло сонце, як батьки Салаха
вже були біля дому Х айфи. Н е встигли
постукати, як двері відчинилися і їх
привітали. Матір провели до жіночої поло­
вини будинку, а батька — до вітальні.
Кілька хвилин він залиш ався один. Та
нарешті увійшов батько Х айфи. П ри­
віталися. Б алакали про погоду, про розбе­
щеність молоді, раптом батько Салаха
мовив:
— Хотів би з тобою побалакати.
— Прошу.
— Маю намір ож енити свого сина на
твоїй дочці Хайфі.
Після хвилини мовчання додав:
— Щ о скаж еш ?
Батько Х айф и всміхнувся і промовив:
— У чому ж проблема? Ясно, згоден,
адж е ти гарна людина.
— Скільки за неї хочеш?
— Донька в мене красива, з освітою.
Я к для тебе, віддам по тридцять чотири
фунти за кож ен кілограм.
— Ц е великі гроші.
— Якби не були сусідами, запросив би
більше.
— Тож і я тебе прошу як сусіда, скинь
трішки.
— Клянусь Аллахом, що зайвого не

прошу. Адже вона у мене гарна донька.
Вміє читати і писати, смачно готує.
— Твоя донька варта більш ого... та
знаєш, що в наші часи кожного фунта
добути — клопітка справа.
— Впевнений, що моя ціна поміркована
й нормальна.
— Ми лю ди бідні, отож зваж те на наші
достатки.
— Багатство — то ознака шляхетності.
— Твоя правда. Багатство — ознака
шляхетності, а л е ...

одну, намагалися зазирнути в замкову
ш парину і побачити, що відбувається у
кімнаті.
— Дотримаєшся слова щодо задачок з
математики? — запитав Салах у Хайфи.
— Так. Допоможу тобі.
— Н е каж и про це ні батькові, ні матері.
— Не скажу нікому.
Салах сміявся, втішений. Тим часом Хайф а підійшла до дверей і встромила шматочок
вати в замкову шпарину, після чого почала
роздягатися, наче досвідчена жінка, цілком

Батько Х айф и зітхнув і промовив:
— ІЦо маю робити? Ц е моя єдина донька
і мушу дбати про її майбутнє. Добре, візьму
по тридцять фунтів за кілограм.
Батько С алаха з радістю погодився на
таку ціну. Х айф у тут ж е вирядили на сук*.
Поставили на чималі терези. Важила п ’ят­
десят кілограмів. Батько Салаха заплатив.
Тим часом галас, що завжди супроводжує
подібні події, ставав усе голоснішим. Згодом
запросили Хайфу до кімнати, відведеної
Салаху. Двері щільно замкнули. Та, не
зважаючи на те, сусідки, штовхаючи одна

упевнена в собі. Лягла до ліж ка і зверну­
лася до С алаха напрочуд рішуче:
— Іди-но сюди. Іди до мене. Хочу тобі
відкрити один секрет.
— Я кий? С каж и.
— Підійди, не бійся. Н е хочу говорити
голосно, щоб ніхто не почув.
С алах опинився біля неї. Голі перса
заволоділи ним настільки, що припав до
них обличчям і прикипів устами до пипок
молодих грудей. Н евтолима спрага охопила
його, намагався ввібрати її всю.
Н е з ’їв персів, та через якусь мить
залився сльозами, приголомшений тим, що
груди не пирснули в нього теплим молоком.

*Сук — Східний базар.

5

2 «Лель» №4

Сергій КОНДРАШОВ
(м. Луганськ).
«СОН». 1991 р.

БІЛІ ПОЧИНАЮТЬ І ВИГРАЮТЬ
Такою популярною фразою звичайно починається більшість шахових задач. Як ба­
чиш, подружко, навіть у такій суто чоловічій і безмежно мужній грі, як шахи,
ініціативу беззастережно віддано у руки білих...
Сподіваюсь, натяк зрозумілий? На весіллях, як відомо, женихи вбираються у чо^не, а
от наречені — цілковито білі! А білі мають починати. І не тільки у ш ахах...
І — вигравати!..
Завдяки великому терпінню і силі волі я виробив у собі звичку оптимістично диви­
тись на життя, тому раджу й тобі запам'ятати правило: все, що діється,— на краще!
Але — якщо справді щось діється. Бо, попри свій оптимізм, із сумом мушу констату­
вати, що далеко не кожній дівчині щастить зустріти такого парубка, який сам почне
упадати за нею. А чекати, поки з’явиться Чарівний Принц і з першого поглдцу вгадає
в Попелюшці Справжню Принцесу,— то взагалі безперспективна справа. Тим-то
«білим» — тобі тобто! — часто доводиться «починати» і брати ініціативу в свої ніжні
ручки.
Цілком можливе запитання: «А чому саме я? Чому це я маю починати, поки ті ліниві
хлопці байдикують?!»
Запитання логічне. Сподіваюсь, і відповідь буде переконливою. Відповідаю.
По-перше, тому, що кількість хлопців, які мріють одружитися, значно поступається
кількості дівчат, які прагнуть вийти заміж. По-друге, процент чоловіків, які призначають
побачення, маючи на меті освідчитись у коханні, такий сміховинно малий, що його і зга­
дувати не слід. А по-третє, сучасний спосіб життя утворив таку надобережну породу чо­
ловіків, які навіть на запитання «Котра година?» відповідають: «Я мушу подумати». Годі
й чекати від них наполегливості.
Отож відклади вбік мокру хустину — сльозами горю не зарадиш! — і краще візьми в ру­
ки ініціативу. Білі починають! Залишається тільки визначити: як досягти перемоги?..
Від природи — вибач, так сталося! — я чоловік. Але — чуйний. Особливо до дівчат. А ще
особливіше — до молодих і незаміжніх. А тому насмілюсь дати кілька порад. Зрештою,
хто ж знає, як зваблювати чоловіків, краще за самих чоловіків! Тож послухай, може, й
згодиться.
Минулого разу я вже казав про вкрай потрібне тобі «інтерв'ю» з тим самим хлопцем,
який накинув на тебе оком. Тому слід заздалегідь визначити, де ви зустрінетесь і куди
підете, неквапливо розмовляючи (а насправді — витрушуючи з нього відомості про
життєві цілі, естетичні смаки і моральні якості).
Не варто перші ваші зустрічі проводити в кінотеатрі, на стадіоні або концерті твоєї улюб­
леної рок-групи. Такі розваги не допоможуть тобі краще зрозуміти людину, оскільки
майже не залишають часу для розмови. Але якщо він вирішив неодмінно відвідати кон­
церт «Братів Гадюкіних», не відмовляйся: часом емоційний сплеск після концерту може
розкрити душ у людини, а це дасть тобі змогу зрозуміти свого кавалера.
Ресторан або кафе — теж не найліпші місця для розмов, оскільки хлопцеві доведеться
витрушувати свій гаманець. На початку вашого знайомства він готовий викладати або
свої почуття до тебе, або гроші. Але не все воднораз! Оскільки тобі зараз потрібніші по­
чуття, постарайся зробити так, щоб його фінансові витрати не перетворились на пробле­
ми збанкрутілого бізнесмена.
Ошелешувати чоловіка надзвичайними видовищами поки що теж не слід. На вершині
Говерли або на палубі шикарного вітрильника найкраще освідчуватись у коханні й про­
понувати дамі руку та серце (принаймі так вважають кінематографісти, які знімають для
нас фільми про кохання), але нам до цього ще далеко. А твій приятель, зустрівшись з чи­
мось екзотичним і невідомим, значну частину своїх емоцій віддасть саме екзотиці, а не
дівчині, яка йому ту екзотику запропонувала, тобто тобі. ЗЬаж на це.

« Л а й tcfcacufi *neUe uefccotyutHa
H itfc Uctco^Uf H e fy a tk fe frm u f»
Астрід Л ІН Д Г Р Е Н

$

$

$

Дві подруги
— Порадь, дорогенька, за
кого із двох ж енихів мені вийти:
один — крадій, а другий —
жодної спідниці не пропустить...
— Я к на мене: х ай кращ е
двічі згвалтують, ніж один раз
обікрадуть.

М

І

— Ч и м ож е ж інка зробити
чоловіка мільйонером?
— Звичайно. Я кщ о він до
зустрічі з нею був мільярдером.

ЧОЛОВІКИ КАЖУТЬ
Найтяжчий гріх — страх.
Найкращий день — сьогодні.
Найліпше місце — там, де ти маєш
успіх.
Найкраща робота — та, яку ти
любиш.
Найкращий відпочинок — робота.
Найбільша помилка — втрата надії.
Найбільша слабість — ненависть.
Найганебніша риса характеру —
самовпевненість.
Найнебезпечніша людина — брехун.

Найбільша потреба — у
спілкуванні.
Найбільше багатство — здоров’я.
Найогидніше в людині —
зверхність.
Найбільший дар, який ти можеш
дати або отримати — любов.
Твої найлютіші вороги —
заздрість, жадібність, потурання
власним слабостям.
Поль С. БРЕГГ

ХТО ОИ, ДОКТОР КІНЗІ?
Оскільки мені доволі часто доводиться посилатись на досвід Альфреда
Кінзі, у частини читачів виникло запитання: а хто він, власне, такий є?
Альфред Кінзі —видатний американський сексолог. Розпочав свою робо­
ту у двадцяті роюі нашого століття на кошти з Фонду Рокфеллера. Утридцяті
роки студентки Індіанського університету організували лекції для однокур­
сників, які вирішили вступити в шлюб. Проводити ці лекції доручили
кільком викладачам на чолі з А Кінзі. На той час він був відомий як зоолог і
автор популярного підручника з біології.
Бажаючи поповнити свої знання в царині сексології, Кінзі проводив до­
даткові бесіди на ці теми із своїми студентами та знайомими, а коли отримав
матеріальну підтримку, найняв помічників, запросивши для цього людей з
винятково вдалим подружнім життям, які погодилися щиро відповідати на
інтимні запитання й опитувати інших людей у поїздках по Америці.
Кінзі та його помічники опитали 10 тисяч чоловіків і жінок. Це була
грандіозна праця, котра до нашого часу не має собі рівних. Наслідки цієї

праці вчений виклав у двотомному виданні: «Сексуальна поведінка чо­
ловіка» та «Сексуальна поведінка жінки».
Та, як це і в нас буває, праці Кінзі викликали стійкий протест з боку
багатьох колег. Керівництво університету запропонувало Кінзі або
відмовитись від досліджень, або припинити читати курс підготовки до ш лю ­
бу. І хоча публікація звітів А Кінзі стала сенсацією і принесла йому всесвітню
славу, одночасно в Америці вибухнув грандіозний скандал. На вимогу
невігласів і святенників Фонд Рокфеллера припинив фінансувати
дослідження Кінзі, його книжки викидалися з бібліотек. Зрозуміло, вчений
страшенно переживав, але роботу не припиняв. У 1956 році він помер. Але
й сьогодні його праці використовуються сексологами всього світу.
Нині в США створено інститут імені Альфреда Кінзі, котрий так і нази­
вається: «Інститут сексологічних досліджень». За його методикою в багатьох
країнах світу проводяться масові опитування людей про сексуальну по­
ведінку. Результати цих досліджень мають величезне значення для психо­
логів, педагогів, лікарів, соціологів. А книги Альфреда Кінзі й дотепер зали­
шаються бестселерами.

Найліпше розмовляти в музеях, парках і на твоїх улюблених вулицях, де час від ча­
су можна пропонувати йому «скуштувати» якусь цікаву, дотепну інформацію: «А
цей портрет намалював Ван Гог. Відрізав своє вухо і намалював». Чоловіки стра­
шенно нудьгують, не отримуючи інформації, тому постарайся зробити так, щоб
хлопець не занудьгував з тобою. Ваші зустрічі мають викликати в ньому цікавість,
тіїїьки тоді він звикне проводити своє дозвілля з тобою, а не з друзями-товариш ами за пляшкою. І навіть якщо якась інша жінка (суперниця) приверне його увагу,
він швидко почне згадувати те розмаїття вражень, новин і почуттів, яке дарувала
йому ти, і повернеться.
Багато молодих ж інок не знають, чи можна телефонувати чоловікові. Кажу чесно:
можна! Ті часи, коли такий учинок вважався не гідним чесної дівчини, на щастя,
вже минули. Але — знову ж таки! — неодмінно май якусь цікаву для нього
інформацію, а не тільки запитання, чи, бува, не скучив він за тобою. Бажано обира­
ти для дзвінків і зручний час. Тоді ваша розмова буде приємною для обох.
Між тим — час іде, ваші побачення стають звичайними, тепер можна показати себе
в усій красі. Щ о це означає?..
Більшість ж інок цілком справедливо вважають, що можуть підкорити чоловіка
вродою, вмінням смачно готувати, доброзичливістю або сексом. Усе це так. Але є
ще один цікавий й ефективний спосіб, який надає можливість водночас і полонити
чоловіка, і спрогнозувати майбутнє подружнє життя (якщо ти про це мрієш). Спосіб
полягає от у чому: поводься з ним так, ніби ви вже одружені. Як дружина пово­
диться з чоловіком. Звісно, я маю на увазі найкращі взірці подружнього життя, де
панують любов і злагода. Тому, не соромлячись, навчись підтримувати й критику­
вати свого кавалера.
Хвали чоловіка, аби він відчував свою особливість. Ти на власні очі бачиш його
унікальність — і саме тому пропонуєш йому своє товариство. Слова «Ти
незрівнянний, ти так відрізняєшся від решти чоловіків» — то бальзам на рани муж­
чини, який потерпає від постійної суворості на роботі, в міському транспорті, в жит­
лових конторах і магазинах. Коли людину хвалять, вона мимохіть стає кращою.
Але — хвали, та не захвалюй! Відповідна критика теж потрібна: така, яка б стиму­
лювала чоловічі емоції, яка не дозволить йому упевнитись, ніби він занадто гарний
для тебе, а тому може знайти собі кращу подружку. Однак мушу попередити: кри­
тика не повинна бути злостивою! Як засвідчує народна мудрість: «Пес бреше, бо
співати не вміє». А ти ж умієш, правда? Тож навіщо тобі брехати?
Критикувати треба м'яко і виключно сам на сам. Критика в присутності сторонніх —
найжахливіша помилка, якої припускаються жінки. Відверто скажу: ми, чоловіки,
неспроможні вислуховувати критичні зауваження на публіці, хоч якими дріб'язко­
вими і справедливими ці зауваження були б.
Знаю напевне: вдале поєднання теплої підтримки і незлобливої критики здатне ро­
бити дива! Ніжне, щире заохочення сповнюватиме парубка радісною впевненістю
у власних силах, а критичні зауваження лише підкреслять, що ти не обманювала,
коли хвалила його.
Наостанку — кілька слів щодо сексу, оскільки до цієї теми я ще повернуся. Як ка­
зав класик, людство сміючись розлучається із своїм минулим, але потім із сльоза­
ми починає думати про майбутнє. Зрозуміла, про що йдеться?.. Так от — усе
врешті-решт залежить тільки від тебе. Багато молодих ж інок вважають, ніби в
ліж ку вони зможуть прив'язати до себе хлопця без усяких попередніх хитрувань.
Можливо. Але дослухайся поради колишнього парубка, який неодноразово й
успішно долав труднощі на шляху до ліжка: хлопці обіцятимуть що завгодно, аби
побачити тебе горілиць, але потім у них бувають провали в пам'яті. Американська
народна мудрість засвідчує: чоловіки користуються коханням, аби одержати секс,
ж інки використовують секс, аби дістати кохання, та процент успіху в чоловіків
значно більший. На превеликий жаль. Твій, звісно.
Та водночас не можу не згадати улюблену свою Астрід Ліндгрен, яка вигадала
чарівного Карлсона, Який Ж иве На Даху, а ще сказала напрочуд оптимістичні сло­
ва, котрі, на мою думку, кожна жінка мусить написати помадою на дзеркалі у
ванній кімнаті і читати щоранку:
«Хай краще мене періодично обдурюють, ніж нікому не довіряти».
Л Е Л Ь -п о р а д н и к

Л Е Л Ь -історик

ІДЕАЛЬНА ВРОДА
Т ак хочеться бути красивою, врод­
ливою, гарненькою! І не просто краси­
вою, а ідеально красивою! Т ак хочеть­
ся!..
Розумію. Співчуваю навіть. Але —
ніколи не погоджусь! Чому? Т а тому,
що якби всі дівчата були ідеально
вродливими, то як м ож на було б
відрізнити Оксану від Олі чи від Галі?..
Усі — ідеально вродливі, й усі —
цілком однакові.
Ц е — по-перш е. А по-друге, якогось
похмурого дня всі ці ідеальні красуні
перетворилися б на просто стандартних,
оскільки мода на вроду змінюється так
само, як і будь-яка мода. П рикро —
але це так. С кажімо, поетів усіх часів
хвилю вала врода Венери Мілоської —
певне ж , ти бачила цю скульптуру або
хоча б фотографію (не самої Венери,
звісно, а скульптури), виконаної ще за
сто років до нової ери. Але подивимось
на неї не поетичним, а математичним
оком:
Зріст — 162,5 см.
Вага — 66,4 кг.
Груди — 88,2 см.
Стегна — 95 см.
Хто б з діячів реклами запросив
дівчину з такими ф ізичним и показни­
ками до ш коли фотомоделей? А Зайцев,
Ю даш кін чи навіть сам Карден і на
поріг таку манекенницю не пустили б!..
А вона ж — Венера!..
Одне й заспокоює: не існує в світі
ідеальної жіночої вроди — значить
кож на з вас буде приваблива по-своєму.
Втім, навіть у ті далекі від
нас часи, коли давньогрець­
кому худож никові замов­
ляли
статую
Венери,
майстер відбирав п ’ять­
ох
найвродливіших
дівчат міста, з кожної
брав якусь деталь зо­
внішності — і лиш е
тоді
йому
вдавалося
створити еталон вроди.
Або не вдавалося —
якщ о не встигав за модою.
Т а все одно — настирливі |
чоловіки не вгамовувались у
своїх пош уках ідеальної вроди.
В одній середньовічній східній

МАГІЧНІ СЕКРЕТИ
sjs

$

SjjS

— Чому ви розлучаєтеся?
— О, мій чоловік така
нетактовна людина! Л еж имо
ми з моїм другом Ж аном , а
він заходить до спальні й
запрош ує пити каву!

$

sjjs sjs

— Мамо, у нас, напевне,
ніколи не буде дітей: я ніяк
не можу змусити себе про­
ковтнути цю гидоту.

книзі так описуються обов'язкові ознаки
жіночої краси:
«Три речі маю ть бути білими: ш кіра,
руки, зуби.
Три речі маю ть бути чорними:
очі, брови, вії
Три речі маю ть бути червоними:
губи, щ оки, нігті.
Т ри речі маю ть бути довгими: фігура,
волосся, руки.
Три речі маю ть бути короткими:
зуби, вуха, ступні.
Три речі маю ть бути ш ирокими:
груди, лоб, проміжок між бровами.
Три речі маю ть бути круглими:
груди, ш ия, підборіддя.
Т ри речі маю ть бути повними:
руки, стегна, литки.
Т ри речі маю ть бути тонкими:
губи, волосся, пальці.
Т ри речі маю ть бути маленькими:
груди, голова, ніс».
Тепер подивись на себе у дзеркало
і скаж и: «Хай їм грець, тим східним
мудрецям! Добре, що ми на заході
живемо!»
1 це — правда, на заході. Хоча й
не на надто далекому. Та все ж спробуй
«вдягти» на себе «ідеальну руку», як її
бачив Ф іренцуола: «Рука має бути
великою, повною і білою. Долоня —
рожевою і м ’якою. П альці досконалі
лиш е тоді, коли вони довгі й тонкі.
Ш кіра між великим і вказівним паль­
цями м ає бути рожевою і без зморщок.
Нігті красиві лиш е тоді, коли вони
рожеві, блискучі, не надто довгі й дещо
заокруглені».
Я кщ о ж і ця «еталонна рука» ніяк
не вдягається, м ож на послатись на те,
щ о Ф іренцуола ж ив у XVI
столітті. А от у вже
ближ чі до нас часи, у
1920 році, німецький
учений Ш тратц над­
рукував свою знаме­
ниту книгу «Краса
жіночого тіла», в якій
описав «абсолютний»
взірець. Ось деякі
канони
Ш тратца:
зріст ж інки м ає дорів­
нювати довжині голови,
помноженої на 8. Або до­
вжині кисті, помноженої
на 9. Або довжині обличчя,

Рукописний зош ит
X V I I сторіччя з
описами різних хвороб
т а засобів лікування
знайш ла на Пінезі
археологічна
експедиція
П ушкінського дому.
М ою увагу привернули
два рецепт и прот и
подруж ньої

невірності, які, за
свідченням літописця,
користувалися
неабияким успіхом:
«Котрий чоловік од
друж ини блудить,
м аст и його
ведмеж им салом і від
т ого не буде йому
похоті на іншу, крім
своєї».

помноженої на 10. Відстань між скро­
нями повинна відповідати довжині об­
личчя. Ш ирина плечей має дорівнювати
подвоєній довжині голови. А ідеальна
вага вираховується за такою формулою:
зріст помножити на об’єм грудей і
поділити на 240.
Сподіваюсь,
тобі,
подружко,
не
потрібний комп’ютер, аби провести такі
підрахунки?.. От і добре.
А яким м ає бути ідеальне жіноче
вухо? Заввиш ки — 6 - 7 см, завш ирш ­
ки 3 - 3,5 см. До того ж мочку бажано
мати трохи меншу від третини довжини
усього вуха. Міряй, міряй, голубонько!.А сучасні американські психологи,
намагаю чись визначити пануючі в СШ А
критерії жіночого обличчя, розробили
отакий «рейтинг»:
кож на щ ока має бути завш ирш ки не
більше від довж ини рота;
великі, баж ано голубі очі;
гладеньке волосся;
довгі вії;
ніс — прямий у профіль, злегка
ромбовидний анфас;
рот — не надто великий, але й не
маленький.
Поряд з прямими носами мають
«попит» також злегка кирпаті, що
приємно.
Але все це — теоретичні висновки,
оскільки ті самі психологи зазначають,
що в житті часто-густо особливою
привабливістю відзначаються саме ті
обличчя, які не вкладаються в прокрустове лож е ж орстких стандартів.
Виявляється навіть, що вроду ж інки
мож на визначити, не бачачи її! Так
один сліпий професор Кембріджського
університету якось похвалив зуби однієї
дівчини. «Д аруйте,— сказали професо­
р у ,— звідки ви це можете знати, ви
ж не бачите?» А професор відповів:
— Коли леді розмовляла з молодим
джентльменом, вона весь час сміялася.
Безперечно, вона дуж е красива!
Сподіваюсь, натяк зрозумілий? Отже,
кож на мож е стати найгарнішою в світі,
просто ідеально вродливою. А для цього
не так уж е багато й треба!
Л ЕЛ Ь-м атем атик.

«Котра дружина
бігає від чоловіка
свого, давати їй
кропиви в м 'яке місце
і почне його лю би т и і
припинить од нього
бігати».
Цікаві рецепти,
правда? Т а н е т ільки
у сиву давнину
полю бляли т акі

РИЗИК І ПОДИВ...
Ти зустрічаєшся з хлопцем
уже доволі давно і вважаєш,
ніби знаєш свого обранця на всі
сто! Я радий за тебе. Хоча,
відверто, дещ о й сумніваюся в
тому, що все саме так. Швидше
ти його знаєш ще погано. Х о­
чеш довідатися більше? Тоді
постав йому десять запитань
цього тесту — і... щиро зди­
вуєшся. А він... Утім, спочатку
запитання.
1. Який з означених стилів
жіночої моди йому більше до
вподоби?
а) хлопчачий стиль (джинси,
футболки, кросовки);
б) жіночий стиль, скромний і
строгий;
в) екстравагантне вбрання
(крупна біжутерія, яскравий
одяг, найостанніші капризи мо­
ди).
2. З означених трьох пунктів
який імпонує йому найбільше?
а) його робота (школа,
інститут, секція, громадська
діяльність);
б) кохання;
в) друзі-хлопці.
3. Якщо йому щось кажуть
про одруження, він відповідає:
а) «Ну-ну, це дотепно»;
б) «Поговоримо про щось
інше»;
в) «Треба ще помізкувати хо­
ча б день».
4. Що він робить, коли зби­
рається провести з тобою
вечір?
а) заздалегідь повідомляє в
подробицях всю вечірню про­
граму;
б) оскільки більше любить
імпровізувати, то й покла­
дається на випадок;
в) просить тебе щось приду­
мати.
5. Яка якість найбільше
приваблює його в дівчині?

засоби борот ьби за
кохану лю дину. От
т ільки-но одерж ав я
лист а від Олени
Єкат еринуш кіної з
Х м ельницької
області, в яком у
дівчина пропонує свої
рецепт и — як бути
коханою або
коханим:
— П от ріт ь руки
т равою залізняк або
перекотиполе, і

дот оркніт ься до
того, кому бажаєте
подобатися.
Запаліть вогонь і
скажіть: «Як
запалю ю я вогонь,
т ак нехай
запалиться серце...»
(промовляй ім ’я
задуманої особи).
П окладіть у
розрізане яблуко
записку з ім ’я м
баж аної особи,

а) порядність;
б) здоровий глузд;
в) кокетство.
6. Який з жіночих недоліків
найбільше дратує його?
а) твоя схильність до поганого
настрою;
б) сльози з будь-якого приводу;
в) те, що ти запізнюєшся на по­
бачення.
7. Яка з трьох актрис йому под­
обається більше?
а) Кім Бесінджер;
б) Наталія Негода;
в) Сандра.
8. Він колись дуже кохав одну
дівчину (хоча б уяви це!), але ко­
ли стало зрозуміло, що почуття
минає і час закінчувати роман,
він:
а) не хоче більше навіть бачити
її і знати, кінець, крапка;
б) намагається хоча б раз з’ясу­
вати з нею стосунки, поговорити;
в) він каже: «Давай залишимося
просто друзями».
9. Який з цих видів спорту
більше цікавить його?
а) біг, атлетизм, плавання;
б) шахи;
в) теніс, футбол, хокей.
10. Кому з трьох артистів він
надасть перевагу й свої симпатії?
а) Арнольд Шварценеггер;
б) Дмитро Харатьян;
в) Ален Делон.
Отже, він відповів. Подивись
тепер, що з цього вийшло.
РОЗГАДАЙ ЙОГО - В ЙОГО
ПРИСУТНОСТІ!
Підрахуй, скільки разів «твій»
обранець був схильний до думки
«а», «б» або «в». Найбільша
кількість відповідей «а» відповідає
тлумаченню «Мужчина А», «б» —■
«Мужчина Б», «в» — «Мужчина В».
Отже, він сам визначив свій
тип.
МУЖЧИНА А.
Ви, можливо, навіть занадто ми­
луєтеся собою і занадто самовпевнені. Знайте ж, що ви часом дещо

«Лель» №4

виставте його на
сонце — відповідно
до того, я к яблуко
буде сохнути,
страж датиме
кохана особа.
Може, й ви, читачі,
знаєт е якісь магічні
секрети кохання? То
не гайте часу — я
чекатиму на лист и!

ЛЕЛЬ-чарівник

фривольні: ви любите, щоб
дівчина підкорялася вам, і в той
самий час прагнете, щоб вона в
деякі моменти заміняла вам другачоловіка. Але так бути не може!
Обирайте, що вам більше смакує.
Ваша суворість і деяка жор­
стокість (і ви це знаєте!) є удава­
ною.
Вам до вподоби поводитися
імпульсивно: для вас цілком мож­
ливо завтра опинитися в компанії
людей, яких ви до сьогодні зовсім
і не знали, або викликати до себе
таку антипатію товариства, що ви
відчуватимете, ніба дарма народи­
лися на світ божий. Так, ви
чарівний, оманний, і вам це
відомо! Але постарайтеся не надто
на цьому грати: ви ризикуєте на­
штовхнутися на жорстоке розча­
рування.
МУЖЧИНА Б.
Ваша любов до пригод і веселий
характер, ваша сором’язливість і
зібраність дозволяють припусти­
ти, що ви одночасно і дуже чутливі,
і суворі. Ви дуже близькі до ідеалу
дівчат, особливо молоденьких. Ви
не любите галасу і метушні, водно­
час ви здатні виявляти щиру
ніжність. Якби вам ще трохи мен­
ше нервозності!.. Поміркуйте над
цим. Навколо вас багато людей, і
вони на вас дивляться.
МУЖЧИНА В.
У вас проблема. Це вже точно:
коли ви нарешті самоствердитеся
і почуватиметесь упевнено? За­
мисліться ось над чим. Ви для
жінки ідеальна довірена особа, у
вашу жилетку добре поплакати.
Але такими чоловіками вони рідко
захоплюються. Жіцки значно ви­
могливіші, ніж ви собі думаєте. Ви
маєте свій шарм, але вам не вис­
тачає загадковості. А дівчата так
люблять таємниці!.. І до того ж по­
старайтеся бути менш балакучим.
І хоча б зрідка дослухайтеся до то­
го, що вам кажуть, а головне... поменше говоріть самі.

АНТОЛОГІЯ БЮСТГАЛЬТЕРА
Як казав один літературний герой: «Груди —
це непристойно!» Здається, він мав рацію,
оскільки навіть в інтимних відділах універмагів,
куди чоловіки і зазирнути страхаються, деякі
жіночки все одно соромляться вимовити слово
«бюстгальтер» і лагідно звертаються з прохан­
ням «показати оту штучку».
А от журнал «Лайф» не соромиться називати
речі своїми іменами. І навіть більше — виклав
історію цього предмета жіночого туалету, яка,
сподіваюсь, буде цікавою і вам.
На початку нашого сторіччя жінки розгорнули
наполегливу боротьбу за власну емансипацію.
Як і кожна чергова війна за жіночу незалежність,
ця почалася з того, що в моду ввійшли костюми,
які робили фігуру тендітною і стрункою. Зірка
нью -йоркського вищого світу Каресс Кросбі
1913 року зробила чималий внесок у справу
емансипації. Невдоволена тісним корсетом під
вечірнім плапям, вона попросила покоївку
з'єднати рожевими резинками дві носові хус­
тинки. Голова фірми «Уорнерс», який на ті часи
був собі малопомітним коннектикутським кор­
сетником, негайно сплатив Кросбі півтори тисячі
доларів за патент на цей «винахід». І, як вияви­
лось, нічого не програв. Кросбі промовила при
цьому історичні слова: «Не знаю, чи посяде бю­
стгальтер у світовій історії таке ж місце, як па­
роплав, але це я винайшла його».
У двадцятих роках бюстгальтер покривав весь
торс ж інки і стягував груди. Саме тому найго­
ловніша в Америці компанія по виробництву та­
ких речей так і називалась — «Бойішформ» —
«Хлопчача фігура».
За часів великої депресії груди було ре­
абілітовано: жіночість заохочувалась, аби жінки
не витісняли чоловіків з їхніх робочих місць, яких
і так на всіх не вистачало.
Під час другої світової війни в Америці виник
дефіцит бавовни, гуми і шовку, тому підприємці
почали використовувати синтетичні матеріали.
Ліфчик для повногрудої Джейн Рассел, головної
героїні голлівудського фільму 1943 року «Лю­
дина поза законом», сконструювала аеронавтична фірма Говарда Х'юга. «Вони зробили його
з металу,— розповідала артистка,— і він був
страшенно незручний».
По війні жінки знову почали вдягатись так, що
стали схожими на пісочні годинники. «Немає
моди без забобонів»,— промовив Кристіан Діор,
і жінкам довелося стягувати себе особливими
поясами, аби з'явилась «осина талія». Тим, хто не
був схожий на «сексуальних богинь» епохи
Бріджит Бардо та Марілін Монро, доводилось
допомагати природі поролоном або ж щосили
крохмалити свої бюстгальтери.
Бюстгальтер (або його відсутність) стали
предметом всенародної дискусії в революційні
шістдесяті роки. На конкурсі «Міс Америка-68"
молоді леді демонстративно викидали бюст­
гальтери та бігуді на смітники. Відому в країні
конструкторку космічної техніки було звільнено
з роботи за організацію на секретному об'єкті
«п'ятниці без ліфчиків».
Актриса Марло Томас, яка знялася в теле­
серіалі «Та дівчина», заявила: «Бог створив
ж інку такою, щоб вона могла чимось потрясти,
тож нехай їй ніщо не заважає!»
Фірми по виробництву білизни були в паніці.
Та на їхньому боці був час і, як не прикро,
гравітація. Лікарі попереджали про « к у перівський ефект відвисання», розтягання груд­
них зв'язок. Енн Лендерс, відомий спеціаліст у
цій галузі, запропонувала «олівцеву перевірку»:
якщо підкладений під груди олівець не падає,
треба одягати бюстгальтер.
Однак збільшення бюсту і зараз залишається
найпопулярнішою операцією косметичної хірургії.
Абюстгальтерна королева Пупі Кедолл.чий бізнес
процвітає в Нью-Йорку і Токіо, відзначає: «Нічого
страшного! Просто бюстгальтерр у наш час все
більше стає не нижнім одягом, а верхнім».
Отак!
Л Е П Ь -тл у м ач

— А скаж и, Модільяні був ідіот?
допитувалась вона,
коли я ш аленів ж аданням.
— Т акий ж е ідіот, як і всі на цьому світі,—
повчав я, обіймаючи
успокоєні вибухи її сідниць.
— Розумієш , старий, я часто думаю
про незвичність мистецтва.
То зайва розкіш.
— Т ак, мистецтво — то завше надмір,—
відповідав, виціловуючи коліна.
— Але надмір лиш е й рятує нас від убогості.
Смертним полиш ається єдине:
бодай м аленький надмір —
У вірі,
у звичках,
у смаках,
просто — в примхах.
— Т ак, моя м аленька, саме так.
Т и, як завж ди, говориш діло,—
повторював,
клацаю чи зубами од пристрасті.
— А коли в нас народиться доня,
ми кластимем їй в узголів’я
тільки троянди,— охриплим
голосом проказувала вона.
— В узголів’я, і неодмінно троянди,—
не своїм голосом
я погоджувався покірно.
— Я ка докучлива муха —
дзиж чить і дзижчить.
Убий її, любчику.
* * *

Т ой спогад: вечір, вітер і печаль
пронизливого тіла молодого,
що в двері уступилося, халат
пож бурлило на спинку крісла й тонко
пішло, пішло, пішло по смертній лінзі,
аж понад стелю ж альний зойк завис.
Вікно — велике й синє. Ж овті штори
приспущ ені недбало. Ч орний стіл
іскулився, тремтить на ньому ш клянка
тонкого ш кла — дзень-дзень, дзень-дзень. Пора
наблизитись, в тугий вогонь пірнути,
так зграбно скутий білим свічником.
Чаруй мене, чаруй мене, чарунко
далеких берегів, куди я плавом
пливу, пливу, пливу — й не допливаю,
бо зносить часу хвиля навісна.
Л иш вечір той, і вітер, і печаль,
і ти, як грудка крику молодого,—
світаєте під сонцем опівнічним
і виспокоїтись не даєте.

'В

а

с

и

л

і

ПОВЕРНИ
* « *
Я довго вчив граматику кохання,
граматику грудей і губ твоїх.
Т и утікала і ховала сміх,
меж и зубів затиснений востаннє.
Біліли стегна в хи ж их шелюгах.
Н ескорена вовчиця зголодніла
сікла по лезах розпашіле тіло,
аж червонів багульник у ногах.
О довгі гони видовжених тіл!
Стріла і лук! Стріла і лук! І — ось він —
цей напад ш алу, цей простоволосий,
цей голий безум збурханих страшидл.
Сто диких стріл і сто глухонімих
ввійшли у лук і свист пообтинали
по тятиві. Л иш гони клекотали,
не вгамувавши плач, і сказ, і сміх.
Горіло небо, падаю чи вниз,
земля горіла і пливла, як човен,
увись. А я, шаленством диким повен,
ламав пропахлий алкоголем хмиз.
Димів, як погар, наш округлий сон,
тремтіла перед ранком охолола
безсонна річка, як богиня, гола,
дарую чи цілунок, як прокльон.

Книжкові знаки художника Олександра МІКЛОВДИ

* *

МЕНІ НІН
* * *

Гарноброва, пож еж ностанна,
(лона твого пахка рілля!)
зголоднілим поглядом спалена,
непокірна, нічна і лячна.
Як твоє розпросторилось тіло!
Як прозріло мені в імлі!
Д есь на всій на великій землі
тільки й того: одвічне диво
твого голосу, рук, очей,
губ твоїх голубливе гудиння.
В небі місяць стоїть, як шельвах:
стереж е нам святешні будні.
Криво усмішка гасне десь,
сновигаючи, як сновида.
Вж е заходить на ранок, в день,
в заціловане підборіддя,
в хаос ліній твоїх німих,
ув осліплений сполох пальців...
Хлюпостаємося у щасті,
загубивши годинам лік.
П ’єм, як з корця. Х ай кара ніч
виповзає зачадним щемом —
щ е не щ езни, благаю: ще нам
сон-трава зацвіте у вікні.

*

Вбери-но білу сукню
на тіло на прогінне,
нехай я, переж далий,
од ш алу затремчу.
Вбери пречисту сукню,
і озирнись лукаво,
і зваб мене прожогом,
аби я звисочів.
Вбери-но гарну сукню,
не дай мені уздріти
далекі перегони
пролопотілих літ.
Вбери дівочу сукню,
обдай тим сяйним сяйвом,
нехай відчую: медом
мені твій танцесік.
Вбери-но славну сукню
на тіло молодече,
на вигронені перса
і лебідь живота.
О захвате — несила
од думи продихнути:
зорить мені у душу
безсмертний погляд твій.

* * *

Поверни мені, горличко,
зацілована солов’ями,
щоб мовчали дуби,
щоб зорі мовчали,
і мовчали жаріючі перса твої.
Поверни мені ніч,
хай і крадену — нашу.
Поверни мені губ
полинову п ’янку гіркоту.
Заверни у сувій
час, що сплив проміж нас,
як не щільно
ми з тобою ховались від нього,
як не добре
не пускали до себе той час.
Бачиш , сутінь пливе,
як туманна хитка лебедиця.
В шиби стукає дзьобом
сизуватий і гамірний дощ.
Поверни мені, горличко,
свій голос печальний,
як легке ластів’їне крило
і свої тугогруді обійми.

Маркіз де С ад... І нам зразу ж згадуються слова «садизм», «садист»,
« у -у садюга», в уяві проносяться' жахливі образи і картини страшних
збочень. Та чого тільки не можна пов'язати з іменем де Сада? А що
можна? І взагалі, хто він, цей мерзенний тип, збурювач суспільної моралі,
розхитувач державних устоїв?
Недарма, мабуть, із 74 років свого бурхливого життя, він провів у
в'язницях 14, а ще майже стільки у божевільні, де й помер. Його ув'язню­
вали з благословіння короля ФранцГї Людовіка XV, революційного уряду
Робесп'ера, імператора Наполеона.
Однак безліч разів прокляте ім'я де Сада не забуто, його «мерзенні»
твори перевидаються і перекладаються в багатьох країнах світу, інтерес
до них не вщухає, і Франція, двері в'язниць якої за його життя завжди були
готові розчинитисяперед ним, у 1990 році урочисто відмітила 250—річчя
з дня народження маркіза, його замок у Провансі перетворено в музей.
Так хто ж він, маркіз де Сад? Кавалерійський офіцер армії його ко­
ролівської величності, комісар Республіки, присяжний революційного
трибуналу, голова секції Пік, актор, режисер, драматург, автор близько

ДІАЛОГИ,

призначені для виховання молодих панночок
ДІАЛОГ ПЕРШИЙ
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ, ШЕВАЛЬЄ ДЕ МІРВЕЛЬ
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я тебе вітаю, брате. А де ж пан
Дольмансе?
ШЕВАЛЬЄ. Він прийде о четвертій, а обідаємо ми не
раніше сьомої. Тож устигнемо і наговоритись, і навтішатись.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Чи повіриш, брате, мені навіть тро­
хи ніяково за свою надмірну цікавість, і ти, мабуть, не уяв­
ляєш, які безсоромні плани склала я на сьогодні. Далебі,
друже, ти надто поблажливий до моїх забаганок. Невже ти
не помічаєш, що чим більше в мене причин бути розважливою,
тим більше збуджується моя клята уява, тим більше прагне

t b

двох десятків творів, що дійшли до нас, багаторічний в'язень, розпусник,
збоченець...
Бурхливе життя і творчість маркіза Донасьєна-Альфонса-Франсуа де
Сада органічно накладається -на не менш бурхливу епоху, свідком подій
якої та й активним учасником яких він був. Тогочасне французьке
суспільство було безнадійно уражене. Блиск і пишність королівського
двору, витонченість і рафінованість аристократії лише прикривали розлад
держави, занепад моралі, зіпсутість звичаїв. За світськими церемоніями,
галантністю й манірністю приховувалися розпусність, хворобливі збочен­
ня, виродження. З другого боку, вже проростали зерна, які посіяли ен­
циклопедисти, просвітителі, Вольтер.
І ось тут появляється де Са^, який відкидаючи пануюче лицемірство,
називає речі своїми іменами. Не зважаючи на світські умовності, він
змальовує куртуазних «маркізів» і вишуканих аристократок такими, яки­
ми вони є в дійності, за лаштунками благопристойних салонів. Його
відвертість шокує, мораль, чи, точніше, опис моралі жахає, а поводження
і літературна творчість дають усі підстави вбачати в ньому маньяка і
злочинця, небезпечного для суспільства.
Маркіз де Сад неоднозначно сприймався як сучасниками, так і після
своєї смерті. Одні вбачали в ньому розпусника, який відкидав будь-яку
мораль.інші — вільнодумця, трохи не революціонера в моралі, який одним
з перших зважився кинути виклик тяжко хворому суспільству, показавши
всі його виразки.
Так чи інакше, феномен де Сада існує, тож приховувати його, відкидати
чи відмовчуватися, як це робилось протягом довгого часу, справа без­
надійна і невдячна.

U

o

t

Я

а

ц

і с

и

вона розпусних утіх... Ти мені все дозволяєш, і це мене тільки
псує... У свої двадцять шість років я мала б уже стати жінкою
побожною, а я досі не знаю впину в пошуках розваг... Ти навіть
не здогадуєшся, друже, що я собі намислила, що збираюся
вчинити. Я хотіла була обмежити свої апетити жінками,
сподіваючися, що це додасть мені розуму, що, спрямувавши
жадання на свою стать, я менше тягтимуся до вашої. Але ті
наміри, мій друже, виявилися химеричними; втіхи, яких я
прагнула себе позбавити, не давали моїй уяві спокою, і я
зрозуміла, що коли тебе створено для життя розпусного —це
я про себе,—то дарма стримувати свої почуття, вони здолають
усі перешкоди. Річ у тім, дорогий брате, що я належу до
істот-амфібій; я люблю все і всіх, я знаходжу розваги скрізь, я
прагну об’єднати всі їхні різновиди. Але скажи мені щиро,.
хіба з мого боку не вкрай екстравагантна витівка, що я за­
хотіла познайомитися з тим чудієм-Дольмансе, адже, за
твоїми словами, він ніколи в житті не знався з жінкою так, як
того вимагають природа та людський звичай, і, будучи пере­
конаним содомітом, він не тільки обожнює свою стать, а й
поступається нашій тільки за умови, що йому запропонують
дорогоцінні принади, якими він звик користуватися в чо­
ловіків? А знаєш, брате, що мені підказала моя невтримна
фантазія? Я хочу стати Ганімедом для цього нового Юпітера,
я хочу розділити його вподобання, його розпусні розваги, я
хочу стати жертвою його збочень; досі, як тобі відомо, любий,

я віддавалася в такий спосіб тілЬки тобі —за
твоїм проханням — або котромусь зі слуг —
їм я платила за те, щоб обробили мене саме
так, і вони, власне, трудилися за гроші. Сьо­
годні ж ідеться не про люб’язність і не про
пусту забаганку —сьогодні мною керує при­
страсть... Адже між тим звичайним способом,,
яким я послугувалася досі, і тим химерним,
яким наш гість збирається догодити мені
сьогодні, існує незбагненна різниця, і я хочу
відчути, в чому вона проявляється. Благаю
тебе, опиши свого Дольмансе, щоб я добре
його уявила, перш ніж він сюди прийде; бо,
як тобі відомо, я його майже не знаю, ми
лише один раз зустрілися на якійсь вечірці,
і я була з ним кілька хвилин, не більше.
ШЕВАЛЬЄ. Дольмансе недавно виповни­
лося тридцять шість років, сестро. Він висо­
кий, гарний на вроду, очі в нього жваві й розумні, але щось
лихе й суворе, мовби всупереч йому, проступає в.рисах цього
чоловіка. Я ні в кого не бачив таких гарних зубів. Його постава
й манери дещо пом’якшені —через те, мабуть, що йому часто
доводиться бути жінкою. Він напрочуд елегантний, голос у
нього —дзвінкий і чистий, він талановитий, а головне — його
розум в.ельми схильний до філософії.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Сподіваюся, у Бога він не вірує.
ШЕВАЛЬЄ. 0, про це й мови не може бути! Це найбезбожніший серед усіх безбожників, людина глибоко амораль­
на... Авжеж! Це втілення найповнішої і найдовершенішої роз­
бещеності, чоловіка такого лукавого і такого лихого, либонь,
не знайдеш у всьому світі.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Як усе це мене збуджує! Я вже бе­
зумно прагну запізнатися з ним якомога ближче. А які його
вподобання, брате?
ІІІЕВАЛЬЄ. Ти вже знаєш — розкоші Содома. Причому він
однаково охочий грати в любощах і активну роль, і пасивну.
Для своїх розваг він воліє чоловіків і якщо іноді погоджується
спробувати щастя з жінкою, то лише за умови, що вона піде
йому назустріч і захоче помінятися з ним статтю. Я йому казав
про тебе і твої наміри; зі свого боку він попросив тобі передати,
на яких умовах він погоджується скласти оборудку. З а ­
стерігаю тебе, сестро, Дольмансе категорично відмовиться, як­
що ти спробуєш залучити його до іншої гри. «Я готовий догоди­
ти вашій сестрі,— заявив він,— але це буде з мого боку така
собі бешкетна витівка... пустощі, якими я оскверняю себе
рідко і з великою осторогою».
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Оскверняю!.. З великою осторогою!..
Мені безумно подобається мова, якою користуються ці милі
чоловіки! Між нами, жінками, ми теж маємо власні слова з
вузьким значенням, якими передаємо свою глибоку відразу до
розваг, не сумісних зі звичними вподобаннями... А зараз, лю­
бий, скажи мені, ти йому віддавався? З твоїм чарівним личком
і твоїми двадцятьма роками — хто не захотів би полонити
такого хлопця!
ШЕВАЛЬЄ. Не стану приховувати, що грався з ним у цю
екстравагантну гру; ти жінка надто розумна, аби її осудити.
Коли по щирості, то я волію розважатися з жінками, їм я віддаю
перевагу і таким збоченням поступаюся лише в тих випадках,
коли мене схиляє до цього приємний і люб’язний чоловік. Тоді
я на все готовий. Мені не властива безглузда пиха, яка навіює
нашим юним вітрогонам переконання, ніби на подібні пропо­
зиції слід відповідати ударом палиці —хіба чоловік панує над
своїми пристрастями? Можна пожаліти тих, у кого вони ненор­
мальні, але навіщо ж їх ображати? Якщо в цьому хтось і вин­
ний, то не вони, а природа; людина не більше відповідає за те,
що народилася з такими чи такими вподобаннями, ніж за те,
що з’явилася на світ клишоногою чи струн­
кою. Хіба хтось когось колц-небудь образив,
кажучи йому про своє бажання одержати від
нього насолоду? Звичайно ж, ні; своєю пропо­
зицією він робить вам комплімент — тож чи
розумно відповідати йому лайкою? Лише
йолопи вдаються до таких дій, а чоловік роз­
важливий завжди поведеться в такій ситу­
ації, як і я. На жаль, світ перенаселений
недоумками, котрі сприймають як образу
прохання розділити з ними втіху; зіпсуті
жінками, вони з відвертою неприязню став­
ляться до кожного, хто зазіхає на їхні уявні
права, вважають себе донкіхотами цих
примітивних прав і ганьбують людей, які не
визнають за цими правами універсальної си­
ли.
4 «Лель» №4

—

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. 0, мій друже,
поцілуй мене! Ти не був би моїм братом, якби
думав інакше. Але, благаю, розкажи мені
більше про цього чоловіка і про те, який він
із себе, і про те, які втіхи ти спізнав у його
товаристві.
ШЕВАЛЬЄ. Один приятель розповів Доль­
мансе про те, яким чудовим інструментом
обдарувала мене природа, і той доручив
маркізорі В... передати мені запрошення на
вечерю. Ну, а коли я до нього прийшов, то
мусив показати те, що маю; спершу я був по­
думав, що до цього спричинилася чиста
цікавість, та коли мені підставили прегар­
ний зад і попросили віддати йому честь, я
зрозумів: поштовхом до моїх запросин стала
пристрасть. Я остеріг Дольмансе про можливі
ускладнення, але ніщо не могло його розохо­
тити. «Я готовий прийняти ваш таранний удар,—сказав мені
він,— і ви навіть не можете претендувати на славу
найгрізнішого з чоловіків, які мене протикали!» Маркіз був з
нами; він нас підбадьорював, обмацуючи, погладжуючи та
обціловуючи все те, що ми обидва виставили на світ божий. Я
націлився... хотів зробити бодай якісь приготування... «Облиш­
те! —сказав мені маркіз.—Ви позбавите Дольмансе половини
втіхи, якої він од вас жде. Він хоче, щоб його накололи... Він
хоче, щоб його роздерли».—«Він будр вдоволений!» —відказав
я, наосліп занурюючись у прірву... І ти думаєш, сестро, мені
довелося долати великий опір?.. Аж ніяк; мій дрюк — а ти
знаєш, який він товстенний —пішов углиб дуже легко, кудись
на саме дно, і мені здалося, що мій пед цього навіть не відчув.
Я повівся з Дольмансе як справжній друг; палка хіть, яку він
виявляв, його тремтіння, його пристрасні слова, все це незаба­
ром сповнило й мене відчуттям блаженства, і я влаштував
йому справжній потоп. Не встиг я вийти з нього, як Дольмансе
обернувся до мене, розкуйовджений, розпашілий, наче вак­
ханка. «Ти бачиш, до якого стану ти мене довів, любий ше­
вальє?— сказав він і тицьнув мені свого жилавого прутня,
дюймів на шість у обхваті, дуже довгого й виструнченого,—0,
любове моя, заклинаю тебе, послужи мені тепер жінкою, після
того, як побував моїм коханцем, аби я міг похвалитися, що в
твоїх божественних обіймах спізнав усі втіхи схильності, яку
плекаю так самозабутньо!» Не вбачаючи ніяких перешкод до
цього варіанту, як і до першого, я став у відповідну позу; маркіз
хутенько скинув штани і звернувся до мене з палким прохан­
ням послужити йому чоловіком, поки я буду жінкою для його
друга; отож я зробив йому те, що трохи раніше зробив Доль­
мансе, а той у свою чергу сторицею повернув мені поштовхи,
якими д обдарував третього в нашій компанії...
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ти, мабуть, пережив невимовну
втіху, брате, опинившись отак між двома полюбовниками; ка­
жуть, це дуже приємно.
ШЕВАЛЬЄ. Авжеж, мій ангеле, в такій грі, це звичайно
найвигідніша позиція; та хай там що про це кажуть, але для
мене то все екстравагантні витівки, і я ніколи не надам їм
перевагу перед тією втіхою, якою обдаровують нас жінки.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Гаразд, мій любчику, щоб винагоро­
дити тебе за твою делікатну послужливість, я сьогодні подарую
тобі нагоду проявити свій запал у грі з дівчиною, юною і цнот­
ливою, прекрасною, як саме кохання. _ Д , J
ШЕВАЛЬЄ. Та ти що! В компанії Дольмансе?.. І ти запросила
жінку?.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Тут ідеться про виховання. З цим
дівчам я познайомилася в монастирі минулої осені, коли мій
чоловік був на водах. Там ми не могли цілком віддаватися
своїм забаганкам, ми не осмілювалися, бо надто багато очей
стежили за нами, але ми пообіцяли одна
одній, що возз’єднаємося, як тільки буде змо­
га. Це бажання так мене заполонило, що,
прагнучи його задовольнити, я умисне по­
знайомилася з її родиною. Батько в неї —
розпусник... і я приборкала його. А сьогодні
нарешті гарнулька прийде сюди... Я чекаю
на неї, і ми проведемо вдвох аж два дні... два
чудесні дні! Причому цей час я передусім
використаю на те, щоб дати юній особі
відповідну освіту. Я і Дольмансе закладемо в
її милу голівку принципи найрозгнузданішої розпусти, ми розпалимо в ній свій
вогонь, ми прилучимо її до нашої філософії,
ми розбудимо в ній наші жадання, а що я
хочу додати до теорії трохи практики, хочу
ілюструвати наші лекції наочними прикла-

ж

дами, то тебе, брате, я ангажую зривати мир­
ти Дилери, а Дольмансе — троянди Содома.
Я матиму дві насолоди водночас: по-перше,
сама навтішаюся злочинним любострастям, а
по-друге, мені буде вельми приємно дати кі­
лька уроків, прищепити розпусні смаки пре­
гарній невинниці, яку я зловлю в наші сіті.
Ну як, шевальє, цей задум гідний моєї уяви?
ШЕВАЛЬЄ. Він міг виникнути лише в ній;
він божественний, сестро, і обіцяю блискуче
виконати приємну роль, яку ти мені в ньому
відвела. Ох, пустунко, скільки насолоди
дістанеш ти, виховуючи ту дитину! Як тобі
приємно буде розбестити її, розтоптати в
юному серці всі паростки віри та доброчес­
ності, посіяні туди колишніми вихователь­
ками! Я б до такого навряд чи додумався,
цей план аж надто зу хва ли й для мене.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Можеш не сумніватися, я не пошко­
дую зусиль, аби звести її, зіпсувати, аби знищити моральні
засади, яких, либонь, уже встигли понапихати в неї; я хочу,
щоб за два сеанси моєї науки вона стала такою самою ли­
ходійкою, як і я... такою самою безбожницею... такою самою
хвойдою. Попередь Дольмансе, розкажи йому про все, як
тільки він прийде, бо я хочу, щоб отрута його розпущеності
проникла в це юне серце разом з тією, яку я впорсну туди сама,
і за короткий час убила б у ньому всі сімена доброчесності, що
проросли б там без нашого втручання.
ШЕВАЛЬЄ. Годі знайти кращого помічника для мети, яку
ти перед собою поставила —безбожництво, нечестя, зневага до
людських звичаїв стікають із уст Дольмансе, як стікав колись
містичний єлей з губів знаменитого архієпископа містд Камбре. Це найпідступніший облесник, найлукавіший розпусник,
людина вкрай небезпечна... 0, люба сестро, якщо тільки твоя
учениця слухатиметься настанов цього вихователя, я гаран­
тую тобі, Що невдовзі вона стане пропащою!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Враховуючи ті нахили, які закладені
в неї природою, це, думаю, станеться дуже скоро...
ШЕВАЛЬЕ. Але скажи мені, сестро, ти не боїшся її батьків?
А щоіяі? дівчина про все розповість, коли повернеться додому?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Нічого не бійся, батька я звабила...
він мій. Признатися тобі? Я умисне віддалася йому, щоб він
потім на все заплющив очі; він не знає, що в мене на думці, але
розпитувати ніколи не зважиться... Він у мене на гачку.
ШЕВДЛЬЕ. Твої методи жахливі!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Зате цілком певні.
ШЕВАЛЬЄ. Але скажи мені, благаю, хто вона, твоя юна осо­
ба?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Звуть її Ежені, вона дочка такого
собі Містіваля, одного з найбагатших відкупників у столиці.
Батькові десь років тридцять шість, матері — щонайбільше
тридцять два, а доньці — п’ятнадцять. Містіваль — розпусник,
зате його дружина — святенниця. Щодо самої Ежені, то на­
вряд чи я зумію описати її тобі, мій друже; не існує пензлів, які
змалювали б її зовнішність; скажу тільки, що ні ти, ні я ніколи
не бачили чарівнішого створіння.
ШЕВАЛЬЄ. Ну, якщо ти нездатна намалювати її, то наки­
дай принаймі ескіз, щоб я знав бодай приблизно, з ким мені
доведеться мати справу, і міг відрекомендувати своїй уяві ку­
мира, я)сому незабаром принесу себе в жертву.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ну, гаразд, друже, слухай: її кашта­
нові коси, коли розпущені, спадають нижче сідниць, і ти їх не
обхопиш і в дві долоні, шкіра в неї сліпучо-біла, ніс злегка
орлиного профілю, очі ебеново-чорні й палкі, мов вогонь!.. 0, мій
друже, їхній погляд неможливо витримати... Ти собі не уяв­
ляєш, скільки дурниць наробила я задля тих очей... А прегарні
брови, що вигнулися над ними! А повіки, що
їх прикривають!.. Рот у неї маленький, зубки
чудесні, й усе дивовижно свіже!.. Одна з її
переваг — це строгі лінії, якими її мила
голівка з’єднується з плечима, благородна
грація, з якою вона її обертає... Як на свій вік
Ежені висока; їй можна дати сімнадцять; її
стан —взірець елегантності й витонченості,
її перса чарівні... Гарніших пуп’янків, ніж ці
два, я ніколи не бачила!.. Вони легко
поміщаються в жмені, але які ніжні... які за­
пашні... які сніжно-білі!.. Скільки разів,
цілуючи їх, я втрачала голову! А коли б ти
бачив, як оживала вона під моїми пестоща­
ми... як її великі очі промовляли до мене з
глибини душі!.. Як виглядає решта, я, мій
друже, не знаю. Але якщо судити з того, що

ї Ш

Ш

-

я знаю, то ніколи на Олімпі не з’являлась
богиня, подібна до неї... Але я чую її ходу...
Залиш нас. Вийди через сад, щоб не зустрі­
тися з нею, і не спізнюйся на побачення з
нами.
ШЕВАЛЬЄ. Картина, намальована тобою,
є запорукою того, що я точно дотримаю сло­
ва... 0, небо! Піти звідси... Покинути тебе в
тому стані, в який ти мене привела своїми
розповідями!.. Прощай... Один поцілунок...
Один лише поцілунок, сестро, щоб я ним за­
довольнився в чеканні майбутніх розкошів.
( П а н і де Сент-Анж ц іл у є брата, ніжно
стискає крізь ш т ани його п р ут н я, і мо­
лодик поквапно виходить.)
ДІАЛОГ ДРУГИЙ
ПАПІ ДЕ СЕНТ-АНЖ, ЕЖЕНІ
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Привіт, моя кралечко. Я чекала тебе
з нетерпінням, яке ти легко вгадаєш, якщо Читаєш у моєму
серці.
ЕЖЕНІ. 0, моя люба, мені здавалося, я не прийду до тебе
ніколи, так я квапилася якнайскоріше опинитися в твоїх
обіймах! Уже за годину перед тим, як вийти, я тремтіла від
страху, аби чогось не змінилося; моя мати рішуче заперечува­
ла проти цього чудесного задуму, вона заявила, що не личить
молодій дівчині мого віку іти самій; але мій батько позавчора
так брутально з нею повівся, що й сьогодні один його погляд
змусив пані де Містіваль прикусити язика; кінець кінцем і
вона погодилася на те, що вже мені дозволив батько, і я, як
бачиш, прибігла сюди. Мені дали два дні; післязавтра ти по­
винна відправити мене звідси в екіпажі в супроводі однієї з
твоїх служниць.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Два дні — який це короткий
проміжок часу, мій любий ангеле! Чи встигну я виразити всі
почуття, які ти мені вселяєш?.. А нам є про що погомоніти. Ти
знаєш, що в цю зустріч я маю прилучити тебе до найсолодших
таємниць. Венери? Чи вистачить нам два дні?
ЕЖЕНІ. 0, я залишуся доти, доки не довідаюся про все... Я
прийшла сюди вчитися, і я піду звідси тільки тоді, коли закінчу
курс нцвчання.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ (ц іл у ю ч и ї ї ). 0, моя кохана, скільки
всього ми з тобою зробимо і скільки перебалакаємо! До речі,
хочеш поснідати, моя королево? Не виключено, що перший
урок триватиме довго.
ЕЖЕНІ. Якщо я чогось і хочу, люба подруго, то тільки слуха­
ти тебе. Ми сьогодні вже снідали, за милю від твоєї домівки.
Раніше, восьмої вечора їсти я не захочу.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. У такому разі ходімо в будуар, там ми
почуватимемося вільніше. Слуг я попередила і будь певна:
ніхто нас не посміє потурбувати.
( Обнявшись, ідуть до будуару.)
ДІАЛОГ ТРЕТІЙ
Сцена відбувається в розкішному будуарі.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-А^Ж, ЕЖЕНІ, ДОЛЬМАНСЕ
ЕЖЕНІ (дуже здивована, побачивши чоловіка, якого не
сподівалася т ут зу ст р іт и ). 0 Боже! Моя люба подруго, це
зрада! .
ч
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ (!теж здивована). Яким побитом опи­
нилися ви тут, шановний добродію? Наскільки мені відомо, ви
не повинні були прийти раніше четвертої.
ДОЛЬМАНСЕ. Хіба дивно, що мені закортіло прискорити ту
мить, коли я матиму щастя лицезріти в&с, пані? Йдучи сюди, я
перестрів вашого брата. Він відчув, що без мене вам не обій­
тися, коли ви почнете давати уроки своїй чарівній учениці; він
знав, де буде ліцей, де ви влаштуєте свої
курси, і таємно мене сюди провів, певний, що
ви схвалите його ініціативу. Сам він прийде
трохи згодом, знаючи, що його участь знадо­
биться дише після теоретичних лекцій.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Сказати правду,
Дольмансе, ви влаштували нам добрий сюр­
приз...
ЕЖЕНІ. Не думай, що я зовсім дурна, люба
подруго,—все це твоя робота... Принаймі мо­
гла б запитати, чи я згодна... А тепер я вми­
раю з сорому —і наші плани, звичайно, пішли
шкереб.ерть.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ти не маєш рації,
Ежені, цей сюрприз влаштувала тобі не я, а
мій брат. Але дарма ти злякалася: я знаю

Дольмансе —чоловік він вельми люб’язний і
до того ж обізнаний у філософії, необхідній
для твоєї освіти. Він не перешкода нашим
планам, а навпаки —він стане нам у великій
пригоді. А що стосується його вміння берегти
таємницю, то я ручуся за нього, як за себе
саму. Тому раджу тобі близько з ним запри­
язнитися, він знає світ і, як ніхто інший,
зуміє напутити тебе і вивести на стежку ща­
стя й розваг, по якій ми підемо разом.
ЕЖЕНІ (заш арівш ись). 0, я така збенте­
жена...
ДОЛЬМАНСЕ. Годі, люба Ежені, заспо­
койтеся і розслабтеся... Сором’язливість —
чеснота застаріла, і чарівна особа, як ви, має
навчитисд не зважати на такі дрібниці.
ЕЖЕНІ. Але ж пристойність вимагає...
ДОЛЬМАНСЕ. Ще одне поняття, про які
всі давно забули. Адже воно суперечить природі людській.
(М іцно обіймає Е ж ені й ц іл у є її.)
ЕЖЕНІ (пручаю чись). Пустіть мене, добродію!.. Ви забага­
то собі дозволяєте!
ПАНІ ДЕ СЕЙТ-АНЖ. Ежені, послухай мене. Не вистав­
ляймо себе святенницями перед цим чарівним чоловіком. Я
знаю його не більше, ніж ти, а поглянь, як я йому піддаюся!
(Ц іл у є Д ольм ансе похіт ливо в губи.) Роби, як я.
ЕЖЕНІ. 0, я згідна. Хто ж мені подасть кращий приклад!
(П ідст авляє уст а Дольмансе, і той палко ї ї цілує, засу­
нувш и я зи к а ї й у рот.)
ДОЛЬМАНСЕ. 0, миле й ніжне створіння!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ ( теж ц ілую ч и Еж ені.) Невже ти
думаєш, мала шельмо, що я пропущу свою чергу?
( Т у т Дольмансе обіймає обох і не м енш я к чверть годи­
н и обціловує їх та лоскоче язиком , а вони обидві піддаються
йом у й повертають пестощі.)
ДОЛЬМАНСЕ. 0, як ці підготовчі любощі розбуджують мою
хіть! Ви вірите мені, дівчата? До речі, тут дуже жарко. Облиш­
мо умовності, нам буде куди приємніше гомоніти.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Згода. Вдягнімо оці газові накидки,
вони затулятимуть лише ті з наших принад, які спершу слід
ховати від жадання.
ЕЖЕНІ. Ой, люба подруго, ви вимагаєте від мене надто ба­
гато!..
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ (допомагаючи Е ж ені роздягтися).
Ти хочещ сказати, що мої вимоги безглузді?
ЕЖЕНІ. У всякому разі не зовсім пристойні, ось що я хотіла
сказатц... Ой, як палко ти мене цілуєш!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Яка прегарна грудь! Схожа на
пуп’янок троянди, що тільки почала розпукуватись.
ДОЛЬМАНрЕ (роздивляється перса Еж ені, але не тор­
кається ї х ). І обіцяє інші принади... варті куди більшої уваги.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Варті більшої уваги?
ДОЛЬМАНСЕ. 0, так! Присягаюся честю, так! (Робить спро бу поверцут и Еж ені, щоб роздивитися ї ї ззаду.)
ЕЖЕДІ. Ой, ні, не треба, я вас благаю!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Майте терпіння, Дольмансе... Я не
хочу, щоб ви уже тепер побачили... предмет, який постійно
тривожить вашу уяву і видиво якого так сильно на вас впливає,
що, прикипівши до нього очима, ви вже не зможете міркувати
тверезо. Ми потребуємо вашої науки. Проведіть із нами занят­
тя, і мирти, які ви мрієте зірвати, ви вплетете потім у вінок
своєї винагороди.
ДОЛЬМАНСЕ. Гаразд, але щоб дати цій милій дитині перший
урок розпусти, я погребуватиму наочного прикладу, і треба, щоб
принаймні ви, ласкава пані, Люб’язно погодилися виконувати всі
мої розпорядження.
ПАНІ ДЕ СЕЙТ-АНЖ. Ніяких проблем!..
Ось я перед вам, зовсім гола. Читайте свою
лекцію й показуйте на мені усе, що вам за­
манеться!
ДОЛЬМАНСЕ. Яке гарне тіло!.. Перед на­
ми сама Венера чи одна з Грацій!
ЕЖЕНІ. 0, люба подруго, які принади! До­
зволь мені досхочу попестити їх, дозволь
обцілувати! ( Обціловує)
ДОЛЬМАНСЕ. І справді, досконалі форми!
Але трохи менше жаги, прекрасна Ежені.
Зараз я вцмагаю від вас насамперед уваги.
ЕЖЕНІ. То починаймо, я слухаю, слухаю...
Яка ж вона чепурна!.. Яка округла!.. Яка
свіжа!.. Вона просто чарівна, моя люба подру­
га, чи не так, пане?
ДОЛЬМАНСЕ. Вона гарна... Безперечно,

гарна... Досконало гарна... Але я певен, ви ні
в чому їй не поступаєтесь!.. Отже, слухайте
уважно, мила ученице, і врахуйте, що як не
будете слухняною, то я не завагаюся скори­
статися правами, які мені надає титул вашо­
го вихователя.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. 0 так, так, Доль­
мансе, передаю її у ваші руки. Треба буде
добре її покарати, якщо не шануватиметься.
ДОЛЬМАНСЕ. В цьому випадку я не стану
вагатись і не знатиму докорів сумління.
ЕЖЕНІ. 0 небо! Ви мене лякаєте... І що ж
ви вчините зі мною, пане?
ДОЛЬМАНСЕ (белькочучи і ц ілую чи
Еж ені в губи.) Я вам оголошу догану... А
покарання... Ось цей любий задок відповість
мені за те, в чому завинить голова. (П о п ле­
скує Еж ені по сідницях, схованих п ід газо­
вою нацидкою.)
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я схвалюю ваш план, але надто ним
не захоплюйтеся. Починаймо урок, бо часу в нас не так багато.
Ми згаємо його на другорядні подробиці, й Ежені не одержить
своєї науки.
ДОЛЬМАНСЕ. (Говорячи, він т оркається т и х част ин
на т іл і п а н і де Сент-Анж , про я к і розповідає.) Отже,
починаю. Я не стану надто розводитися про оці дві півкулі з
живої плоті, ви так само добре, як і я, знаєте, Ежені, що їх
називають по-різному: «груди», «перса», «цицьки». В любовних
розвагах вони відіграють неабияку роль; втішаючи жінку,
коханець постійно має їх перед очима, він їх пестить, обма­
цує, а деякі чоловіки навіть утворюють собі з них місце насо­
лоди, вмощуючи свого члена між цими двома горбочками
Венери, щоб жінка стискала його ними і здавлювала; буває,
що після кількох таких стискань чоловік виливає в ту улого­
винку чудодійний бальзам життя, розбризкуючи який роз­
пусники переживають найвищу втіху... Та оскільки я згадав
про чоловічого члена, про цей об’єкт, гідний якнайуважнішого вивчення, то чи не доречно буде, пані, прочитати
нашій учениці лекцію про нього?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ви маєте слушність.
ДОЛЬМАНСЕ. Гаразд, пані, тоді я ляжу на канапу, а ви
сідайте коло мене, беріть об’єкт у руки й розтлумачте нашій
юній учениці його властивості. ( Л ягає горічерева, і п а н і де
Сент-Ачж починає пояснювати.)
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Оцей ось скіпетр Венери, на який ти
зараз дивишся, Ежені, є головним інструментом утіхи в коханні;
найпоширеніша його назва —«'член», і нема такої частини люд­
ського тіла, куди б він не пхався. Сліпо підкоряючись пристра­
стям чоловіка, який його штовхає, він, бува, заходить сюди (роз­
т уляє соромітні губи Еж ені) — це йрго звична путь... най­
частіше вживана, але не найприємніша. Іноді розпусний шибе­
ник шукає для себе більш таємничого храму і проникає сюди
(розчахує сідниці Еж ені й т ицяє пальцем у дірку заднього
проходу) —ми ще повернемося до цього способу втішання, найсолодшого з усіх. Рот, груди, пахви теж іноді служать йому олта­
рями, де він спалює свій фіміам; та хай там куди встромляє він
голову, але завжди по тому, як він посіпається кілька хвилин, з
нього вилітають бризки тягучої білої рідини, і в ці хвилини
чоловік поринає в стан бурхливої маячні, переживаючи найсолодші втіхи, якими може обдарувати його життя.
ЕЖЕДІ. Я так хочу побачити, як витікає ця рідина!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Цього можна досягти, легенько сти­
скаючи його пальцями — поглянь, як він дратується, коли я
його сіпаю! Ці рухи називаються «мастурбація», але ми, розпус­
ники, вживаємо й інше слово...
ЕЖЕНІ. 0, моя люба подруго, дозволь і мені з ним пограти­
ся —він такий милий!
ДОЛЬМАНСЕ. Я не заперечую — хай по­
грається. Почувши про це щире бажання, він
у мене встав, мов кілок.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. А я заперечую! Не
гарячкуйте, Дольмансе, будьте розважливі.
Якщо ви зараз виллєте сім’я, це вплине на
ваш фізичний стан, а з млявого лектора пут­
тя мало.
ЕЖЕНІ (обмацує к а л и т к у Дольмансе).
Як мені прикро, люба подруго, що ти не хо­
чеш удовольнити моє бажання!.. А навіщо оці
комочкц і як вони називаються?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. У просторіччі їх на­
зивають «яйця», а
по-науковому —
«тестікули». В них містяться резервуари
щедрого сімені, про яке я тобі казала,— про­

_

ливаючись у жіночу матку, воно сприяє роз­
множенню людського роду, але не станемо
зупинятися на цих подробицях, Ежені, вони
більше стосуються медицини, аніж розпус­
них розваг. Гарненька дівчина повинна гра­
т ися з чоловіками,— і то якомога частіше,
але не вагіт ніт и. Отож пропустімо все, що
стосується примітивного механізму людсь­
кого відтворення, і зосередьмося виключно
на розпусних збоченнях, чий дух суперечить
духу розмноження.
ЕЖЕНІ. Але ж, люба подруго, коли оцей
величезний член, який я ледве обхоплюю
пальцями, пропхається — а ти мене запев­
няєш, що це можливо — в таку маленьку
дірочку, як дірочка в твоєму заду, це має
бути дуже боляче для жінки.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Якщо жінка до та­
кого не привчена, їй болітиме і тоді, коли це робиться спереду,
і тоді —коли ззаду. Природа чомусь захотіла, щоб ми досягли
блаженства лише через біль; та коли перший опір подолано, то
вже ніщо не применшує втіхи, а втіха, яку жінка відчуває,
коли прутень протикає задок, набагато солодша, ніж та, яку
вона переживає, коли він пропихається спереду. А скількох
небезпек уникаємо ми, віддаючись у такий спосіб! Ніякого
ризику для здоров’я, та й вагітності можна не боятись. Я не
стану більше говорити про цей різновид любощів; твій учитель,
Ежені,—і мій теж —незабаром глибоко проаналізує цю тему і,
поєднуючи теорію з практикою, сподіваюся, переконає тебе,
любонько, що з усіх видів розпусти саме цьому слід завжди
віддавати перевагу.
ДОЛЬМАНСЕ. Заклинаю вас, пані, покваптеся зі своїми по­
ясненнями, бо я не годен далі стримуватися; я спущу попри
власну хіть, і цей грізний член зійде нанівець і не зможе
правити дам за наочне приладдя.
ЕЖЕНІ. Невже справді? Невже він самознищиться, моя лю­
ба, коли вивергне сім’я, про яке ти мені казала? 0, дозволь, я
допоможу йому вилити те, що він має, бо я хочу подивитись,
яким він стане... А ще мені так кортить помилуватись, як воно
витікатиме!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ні, ні, Дольмансе, підводьтеся.
Пам’ятайте, що це приз за ваші труди, і я не можу вручити його
вам, поки ви його не заслужите.
ДОЛЬМАНСЕ. Хай і так. Але чи не краще Ежені засвоїть
усе те, що ми їй розповідатимемо про насолоду, коли ви трохи
розігрієте її в мене на очах?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Авжеж, думка цілком слушна, і я з
тим більшою радістю цим займуся, що така практика вельми
допоможе нашим теоретичним урокам. Лягай на канапу, лю­
бонько.
ЕЖЕНІ. 0 Боже! Який затишний куточок! Але навіщо всі ці
дзеркала?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Вони показують одну позу під тися­
чею кутів зору і до нескінченності помножують розваги тих, хто
віддається їм на цьому турецькому дивані. Завдяки цій сис­
темі тут ніхто не зміг би приховати жодної частини свого тіла;
тут усе на видноті — і групи людей, які іноді тут збираються,
щоб помилуватися тими, хто злився в коханні, або й
наслідувати їхні втіхи, і чудові картини, які розвішують у цьо­
му куточку для того, щоб вони розпалювали хіть у коханців і
доповнювали їхні насолоди.
ЕЖЕДІ. Який чудовий винахід!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Дольмансе, ви самі роздягніть свою
жертву.
ДОЛЬМАНСЕ. Це буде не важко, бо досить лише підняти
газову накидку, щоб у всій своїй красі відкрилися найзворушливіші принади. (Роздягає Еж ені, і його по­
гляд відразу п р и к и п а є до заду.) Отже, те­
пер я можу вільно милуватися цим божест­
венним, цим дорогоцінним задком, якого так
палко прагну!.. Чорт забирай! Які округ­
лості, яка свіжість, який полиск і витон­
ченість форм!.. Я ще ніколи не бачив такої
краси!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ох, шибенику! Як
твоя надмірна увага до певної частини тіла
зраджує твої смаки і вподобання!
ДОЛЬМАНСЕ. А що на світі може з нею
зрівнятися?.. Де кохання знайде собі божественніший олтар?.. Ежені... прекрасна
Ежені, дозволь ушанувати твій задок
найніжнішими пестощами! ( Гладит ь і
ц іл у є його, м л ію ч и від захват у).

■-"'--Л

-'’ ’•V t '*,

"

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Зупиніться, розпус­
нику!.. Ви забуваєте, що мені і- тільки мені
належить ця дівчина, єдиний приз за науку,
якої вона від вас чекає; і лише після того, як
ви їй дасте цю науку, стане вона вашою ви­
нагородою. Пригасіть свій пал, а то я
розгніваюся.
ДОЛЬМАНСЕ. Ох, пустунко! Та ви ре­
внуєте... Ну, гаразд, підставте мені свій — я
віддам йому не меншу шану. (П ід ійм ає н а ­
ки д ку п а н і де Сент-Анж і пестить ї ї
зад.) 0, який же він в тебе гарний, ангеле
мій... який чудовий! А нумо я їх порівняю...
помилуюся ними, коли вони поруч... 0, це за­
док Ганімеда, а це — Венерин! (Обсипає
п о ц ілу н к а м и обидва.) Щоб я постійно мав
перед очима це чарівне видовище, чи не мог­
ли б ви, дівчата, міцно обнятися й виставити
на мій