Лель №02 (07) [Сергій Чирков] (pdf) читать онлайн

Український
еротичний Журнал

ЯК БУТИ
КОХАНОЮ?
МАРКІЗ де САД

«БУДУАРНА
ФІЛОСОФІЯ»
Вперше в Україні

ВСЕ ПРО СЕКС
МАЛЮНКИ
НА ПАРКАНІ

ЕРОТИЧНІ
ОПОВІДАННЯ

ВІД АПУЛЕЯ ДО АНДРУХОВИЧА

Як тільки поза мостом
заглушити тіпання мого серця.
тьохнула хвіртка, випускаючи за
Один, два, три, чотири, п'ять... І
свою варту мою чужу Олянку,
ось ця райська і пекельна мить:
тіло мені заморозило, а серце
я не вгадав, кохана сьогодні у
заколотало, як у спійманого
простому ситцевому платтячку,
горобця. Перед очима
не стягнутому в талії пояском, і
розпливалося марево, і з нього
відкривається мені вся від
виринала мара: я зараз не міг
хвилястої арки стегон до гордої
бачити таємної любаски, але
опуклості грудей —
ніби бачив — ось вона ступає
білих-білих, як сметана, з
босими ноженятами на
калиновими ягідками на
шляховий порох, і в ньому, наче
верхів'ях* ледь схилених до
в снігу, відбиваються ї ї
мене, в смутну воду Мого
маленькі ступні: чітко видно
погляду* гола-голісінька, мов у
лише пальці та п'ятачки п'яток,
купіль. Тіло моє стає важким і
а з внутрішнього боку
великим, |иоя напруга, моя
зображення неповне, слідочки
спромога гнітять мене так, іцо я
гнуті, мов фігурні пряники, і ця
боюся зворухнутись'— враз
невиповненість. ця
пообтинав би опори мосту, а в
недомовленість ї ї НІЖОКд ;л
лісі цієї миті не зміг пройти й
промовляє мені і хвилює??'
кроку, щоб не потрощити " " 'ч
більше за картину на весь зріст. * довкруж берізок, вільх, осик.
На ній зараз, певне, біла вишидр>*
сорочечка, червона запаск#.^
Очі-волошки, просяна гривка;
маленькі пухкі губки трохи
надуті, одначе не злі — скорше
натішені, і несе вона полиряни і
глечик молока. Не меш, звісно,
а своєму батькові, хутпреькому .,j
ковалеві, який живе &ypjgjoM .
Коли я вже так навчився
бачити через відстань і сутінь,
то що б, здавалося, зазирнути
їй в душу. Проте я і не прагну, й
боюся цього — раптом там для
мене порожнеча і сумний
холод...
Ступає моя чужа Ляна л е гк о ї
майже нечутно *— так ляпає,
бавлячись, мала дитинка
долонькою по^землі. А серце в
мене гупа. Тільки коли Лянка
ступає на міст, ті крочки
гучніють, проте їм не

Сонячні промені підзолотили
з’яву. ї ї тіло промайнуло, мов
птах, і щезло — щойно сяйнула
зоря ї ї плоті і вжезайшла. Так
ще серед ночі спалахує,
засліплюючи, блискавка...
Я закоханий в ОлянУ цілий вік
і три місяці. Закоханий, хоч вона
й одружена. З отим
одоробалом Федосем. у якого
тільки й штуки, що ніс —
нахабний.великий,
горбкуватий. Закоханий давно,
а на побачення ходжу лише
місяць. Липень, спека...
Оддалік за мостом потатахкує
тартачок, на ставку, крім гусей

ЛЮТИЙ 1993
Іго р Ч Е Н И Ч
УКРА ЇН СЬК И Й
Щ О М ІСЯЧН И Й
ЕРО Т И Ч Н И Й
ІЛ Ю СТРОВА НИЙ
Ж У РН А Л
ДЛ Я СІМ ЕЙНОГО
ЧИ ТА ННЯ

N2 2 (7 ) 1 9 9 3
Засновники: ф ір м а «Довіра» і С. М. Ч ирков
(свідоцтво про реєстрацію : серія КП 5 7 9 ).
Ж урнал видається з червня 1 9 9 2 року.
Видавець: ф ір м а «Довіра».
Головий редактор С . М. Ч И РК О В .
Редакційна колегія:
В . П . ГР А БО В С ЬК И Й (редактор відділу),
І. В. ЛУЧУК,
Я. В. Л Ю Б А В ІН (р едакто р відділу ілю страцій),
Р. О. М А Р К О В Е Ц Ь
(відповідальни й секретар),
В. І. М ИТРОФ АНОВ,
М . Р Е В А К О В И Ч (CU1A),
В. І. СТА Х (редактор відділу),
М . М . СУ Л И М А ,
В. В. Ч И С Т Я К О В (редактор відділу),
Я . Н . Ш у б ін .
Л ітературний редактор
В . Я . М ИТРОФАНОВА.
М акет Я рослава ЛЮ БАВІН А.
Графічний ди зайн 1 -о ї стор. обкладинки
О лександра ЛЮ БАВІНА.
На 4-й crop, обкладинки:
ф ото Ігоря М АКСИМ ОВА.
Верстка — ко м п ’ю терний центр ф ір м и «Довіра».
Підписано до друку 0 6 .0 1 .9 3 р.
Ф о р м ат6 0 * 8 4 V 8 . Друк офсетний.
Умовн. друк. арк. 6,0. Умови, фарбовідб. 26,0.
Обл,-вид. арк. 8,5. Зам. 0158302.
А дреса редакції:
2 5 4 1 1 9 , К и їв-1 19, вул. П архом енка, 3 8 -4 4 .
Телеф они: 2 1 1 - 0 2 - 7 8 ,2 1 1 - 0 2 - 8 9 .
К ом бінат друку видавниц тва «П реса України»,
2 5 2 0 4 7 , К иїв-47, просп. П ерем оги , 50.
При передруку м атеріалів поси лання
на ж урнал «Лель» о б о в ’язкове.

Фото С аш ка КТИТОРЧУКА

було лише заплющитись, як
видиво оживало знов і знов.
Отак моє дитяче закохання
перетворилося на чуттєву муку.
Я захворів усерйоз, безнадійно і
віднині вже свідомо вибирав
таємну дозполовиненість наших
стріч. Даремно бистра вода
студила мені ноги, нічого, що
Оляна часто затримувалася:
рано чи пізно чарівна дівчина
потрапляла перед мої очі.
Мій золотий Парфенон, моя
русалка, відьмочка моя...
Оляна вийшла заміж недавно, і
сороміцькі фантазії медового
місяця доводили мене до
сказу: отой одоробало Федось
з брудними чоботищами в ї ї
небесних володіннях,
Під мостом вогко, сутінно;
слизькі дошки вкриті
короткими зеленкуватими
водоростями. Летюча
підбурююча з’ява і моя жага...
Я був у самісінькій утробі
темної природи, котра
підступно замислила вічну
ловитву плоті...
Сьогодні Оляна мовби сама
подала мені знак, показавши
себе не до половини, а всю. Я
вийду нарешті з-під мосту і
гляну на неї так, щоб вона про
все-все здогадалася, а там —
що бог на душу покладе...
Та марно виглядав ї ї — чи не
залишилася ночувати у батька?
Дарма, буде інший день.
Однак три дні Оляна не
з'являлась. Марно я розкладав
свої вудки — до них не
чіплялися навіть п’явки — і
висиджував біля мосту на сміх
курям до самого смерку. Щ о ж
трапилось? Нарешті я прочув,

що вона поїхала зі своїм
Федосем до міста чи то на
ярмарок, чи то в гості.
Краще б вона зовсім не
поверталася.
Гарячий день рої ться
лінивими мухами, сонні жаби
повиставляли з води булькасті
очі і не зворухнуться. За ті дні,
щ о не бачив любку, моя
рішучість стрітися з нею
віч-на-віч, щоб вона про все
здогадалася, розвіялась
туманом. І коли Оляна знову
вийшла за хвіртку з глечиком
молока, я прагнув тільки
одного — хай лишається все, як
є: хай уже буде Федосеві жінка,
а мені жива картинка, зоря, що
сходить і тут- таки заходить за
небокрай.
Ось вона вже на містку, кроки
ближчі й ближчі. Змах
спіднички — і раптом крах: ї ї
стрункі стовбурці вище колін
обтягнуті рожевим трикотажем.
Щ о ти наробило, місто?!
Нюся лежала на сіні із
столоченим подолом.
Прикликала мене допомогти
вкосити отави, і я постарався

нівроку, щоб показати — я вже
дорослий, В обід простягнула
мені велике біле яблуко і
раптом забрала назад.
То ти дражнитись? У
жартівливому змаганні Нюся
легко дала себе побороти і
зробила все, що могла, щоб
розкритись, мов книга, на
потрібній сторінці. Запечені
вишні губ у молодої меткої
удовички були такі самі
солодкі, наче останні вишні на
гілці, і очі-вишні манили із
затінку вій — жінка дивилася на
мене глузливо-підохотливо,
затягуючи в себе плиткою під
мостом водою.
Яблуко ясніло непорочним
личком обіч. Щ ойно я спізнав
її, і ця мить була коротка, ніби
з’ява моєї Оляни на гатці. У
тріумфальному розпачі я хотів
тікати, але туге, достоту мов
ріпка, удовине тіло не
відпускало мене.
— Михайлику, Михайлику,—
шепотіла Нюся, гладячи мені
плечі,— яка ж ти іще зелень...
Скоро я знову відчув дужчий
за мене поклик, мовби знову
стояв під мостом і до мене
наближалася Оляна
приголомшити юним
відьмацьким видінням; ноги
омивала бистра вода. Та
клопоти мої не були
однобічними, нас тепер було
двоє, з лялечки я
перетворювався на метелика,
прогризаючи обридлий тісний
кокон ніяковості. У мене
вирівнялися крильця, і я ширяв
поки що низенько, та вже
рвався увись, і Нюся легко
діставала мене рукою і
всадовлювала на квітку, з якої
пити — не напитися
солодко-терпучого нектару.
Тепер і я перейшов свій міст,
не тільки вибрався з-під нього.
На тому боці назавжди
залишилась Оляна і наші
примарні побачення. Я вже не
був дівичем, мене кликала до
себе Нюся, і це був не кінець,
це був лише багатообіцяючий
початок.
Ф ото Ігоря М АКСИМ ОВА

ВСЕ ПРО СЕКС
¥

¥

Є НА ЩО СІСТИ...

ПЕРШИМИ БУЛИ
«ГЕРМАФРОДИТИ»

Найбільшими сідницями
дивують світ вихідці з
африканських племен
готентотів і бушменів. У
деяких — навіть молодих —
жінок вони сягають трьох футів
у діаметрі. Білі жінки такими
досягненнями можуть
похвалитися лише зрідка.

Першою книгою суто
еротичного змісту у
християнській Європі стали
«Гермафродити» Антоніо
Бекаделлі. Написана вона була
латиною 1426 року, а
1892-го — перекладена
французькою.

¥

¥

ЯКІ У ВАС ОЧІ?

ТАТО ВМІЄ УСЕ!

У китайському підручнику з
сексу «Таємні коди мармурової
кімнати», написаному невдовзі
після народження Христа,
вперше простежено залежність
між зовнішністю і сексуальними
якостями жінки: «Жінка з
маленьким ротом і короткими
пальцями має мілку гавань і її
легко задовольнити. Можете
бути певними: якщо в жінки
великий рот і товсті губи, вона
має велику грубу піхву. Якщо у
неї глибоко посаджені очі, її
гавань також буде глибокою.
Якщо у жінки великі та іскристі
очі, її гавань буде вузькою на
вході і просторою всередині.
Жінка з двома ямочками на
щоках тісна і вузька внизу» — і
таке інше. Цікаво, що деякі
забобони стародавніх китайців
побутують і в сучасному
західному суспільстві.

З кожного правила є винятки.
Та мало хто знає, що ця аксіома
повною мірою стосується й
природних функцій чоловіка та
жінки. Так, морські коники
жіночої статі не лише мають
своєрідний пеніс — довгастий
генітальний сосочок, а й
активно ним користуються.
Самка, коли приходить час,
вставляє його в розріз
чоловічого черевного мішечка й
передає свої яйця до
«чоловікової» вивідкової
камери. Самець, діставши,
напевне, від того задоволення,
випускає до камери сперму.
Запліднені яйця починають
розвиватися, страшенно
роздуваючи батькове черево.
Так і мучиться, бідолашний, аж
поки настає час народжувати.
Серед птахів найвідоміші
приклади зміни сексуальної
ролі подають плавунчики:
самець сидить на яйцях, самиця
в цей час добуває їжу.
Отож, забудьте пісеньку про те,
що «тато вміє все, що завгодно,
тільки мамою бути не вміє».

¥

«БРУДНИЙ
НАКЛЕП»
Відомий лікар сер Вільям Актон,
який написав у XIX столітті ряд
сексологічних книжок, твердив,
що «більшість жінок (і це добре
для них) не дуже прагнуть
будь-яких сексуальних
відчуттів. Найкращі матері,
дружини, хатні господарки
виходять із тих, що мало або
взагалі нічого не знають про
жіночі сексуальні бажання. їхня
єдина пристрасть — любов до
дітей, захоплення хатніми
справами. Скромна жінка, як
правило, не бажає сексуального
задоволення для себе. Вона
кориться чоловікові, але їй
набагато легше було б без його
домагань». Актон категорично
запевняв, що приписування
жінці сексуальних почуттів —
«брудний наклеп». На них здатні
хіба що представниці нижчих
класів.

5

4

Ц

Й

Ь

¥

РЕКОРД?
Жінки й самі інколи дивуються: і
як воно там вміщається...
Вагінальна тканина, на щастя,
має властивість розширюватися
(приблизно вдвічі), аби гідно
прийняти гостя. Однак лише в
наші часи усвідомили, наскільки
місткою може бути піхва.
Вольтер в автобіографічній
книзі «Моє таємне життя»
розповідає про випадок, коли
жінка заохочувала його на
експеримент з монетами. «Я,
вкладав у неї шилінг за
шилінгом, поки в ії глибокому
яру вмістилося сорок штук...
Вона просила ще і ще, аж поки
було вкладено сімдесят монет. З
виглядом тріумфаторки вона
пройшлася по кімнаті, й жодна

2 «Лель» № 2

монета не випала з її тракту».
Пізніше жінка на ім'я Неллі
змогла утримати таким же
чином вісімдесят чотири
шилінги.
Але ми б не радили
продовжувати досліди у цьому
напрямку.

¥

ОХ, ЦІ ВЖЕ
ДАТЧАНИ...
Піхва звичайно асоціюється зі
статевим актом та народженням
дитини, але їй зрідка
знаходилось й інше
використання. Про
«скарбничку» ви прочитали
вище, а ось яку гру описав у
книзі «Датські сексуальні
ярмарки» письменник
Дж. С. Лорет: «Панночки
піднімали свої спідниці... Вони
сідали біля стіни, широко
розставивши ноги. Панове
займали місця з протилежного
боку кімнати й намагалися
влучити скляною кулькою в
отвір цього милого більярдного
столу. Можна тільки гадати, яка
нагорода чекала на
переможця...»
Але тут жінки відіграють
пасивну роль. Піхва має й інші
здібності. Вона може,
наприклад, випити склянку віскі
чи виконати роль гроту”,—
зазначає Є. Чу в книзі «Дракон і
фенікс».

¥

ОРГАЗМ — ЦЕ
СМЕРТЕЛЬНО
Не думайте, що оргазм дає
лише задоволення.
Славнозвісний Кінсі свідчить:
«Під час оргазму деякі люди
можуть непритомніти — від
кількох секунд до кількох
хвилин. Кінсі посилається й на
такі авторитети, якими є Робо
(1876), Браун і Кемптон
(1950) — вони зафіксували лід
час сексуального збудження
втрату сенсорних здібностей і
випадки непритомності. Відомо
також, що інколи оргазм
закінчується переломами, а то й
смертю.

¥

І ВСЕ Ж —
СПОВІДАЙТЕСЯ
У XIX столітті з'явився ряд
публікацій, які розповідали, що

(§5>

робиться в жіночих і чоловічих
монастирях, сповідальнях.
Однією з таких книг стали
«Жахливі викриття черниці
Марії». Авторка твердила, що
вона була затворницею «Готелю
Дьє» в Монреалі. Її викриття,
надруковані 1836 року в
Нью-Йорку, згодом
перевидавалися багато разів у
СІІІА та Європі — і до 1851
року в обігу було вже понад
чверть мільйона примірників
цієї книги. Католицька церква
назвала книгу «блюзнірською
вигадкою», і її згадували під час
дебатів у Парламенті.
В 1874 році якийсь отець Чініку
видав книгу під назвою
«Священик, жінка та
сповідальня» — докладний звіт
про секс замість сповіді.
А за десять років до того
з'явилася ще сенсаційніша
книга «Сповідальня без маски»,
що розповідала про
розбещеність представників
католицького духовенства,
наводила запитаня, на які
змушували відповідати жінку.

¥

ВОГНЕМ І МЕЧЕМ
Жінок, так само, як і чоловіків,
карали припіканням спини і
статевих органів, а також
примушували носити пояси
цнотливості в марних
намаганнях запобігти
мастурбації. Крафт—Ебінг пише
про дівчинку, яка «у віці десяти
років віддавалась
наймерзеннішому з усіх
пороків». Він додає: «Навіть
розпечене залізо, прикладене
до її клітора, не змогло
подолати її захоплення». Після
такого «лікування» пояс
цнотливості Муді, створений з
цією ж метою, здається майже
невинною забавкою. В 1894
році хірурга з лікарні в
Сент-Джоні (штат Огайо)
попрохали «втопити» клітор
дівчинки у шви зі срібного
дроту після того, як жорстоке
припікання не дало результату.
Дівчинка розірвала шви і
відновила свої заняття. Тоді їй
вирізали клітор! Повідомлялось,
що через шість тижнів після
операції пацієнтка сказала:
«Знаєте, там тепер нічого нема, і
я нічого не можу зробити».
Доктор Холт, автор книги
«Хвороби дитинства», що
вийшла в Нью-Йорку 1936
року, теж не мав нічого проти
обрізання у дівчат або
припікання клітора.

Тадей КАРАБОВИЧ
***
цей час коли огортає нас
бездонна .
ніч
чекання
цілую твої уста жагучі
і через моє тіло
прокочується дощ спраги
я народжуюся в тобі
вістрям
жадоби
і злизую з твого тіла
дотик чекання

Віктор К О Р Д У Н

Ц Я Н ІЧ

1001 ВІРШ ДЛЯ ШАХРАЗАДП
Рубрику веде
Вікторія СТАХ

Це була ніч, коли кожному нараз
прояснилася його
обмеженість у собі: птиці зрозуміли
своє нещастя
у крилах, дерева своє —
у стовбурах та корінні і
я своє — у моєму, нехай би навіть
найкращому, тілі,
обличчі...
Настільки заглиблені, аж недосяжні,
замкнені і
віддалені так, що й побачити іншого
ніяк, розокремлені
власною формою, всі ми даремно
тягнулися до протилежного,
не бути собою: зникнути? чи це
дорівнює бути всім?..
... і гнотик свічки, що сама згасила
себе, заповнює
хату темінню, але ж стіни!..... і глечик радіє, розмиваючи свої боки, але ж
знову
звичайна калюжа, де те синє без
форми й без кольору?!
... і я хочу в тебе, як задубіла у
листопаді яблуня
назад у зернину, у твоє розпростерте
тіло — канути
у безмежних доземних і підземних
джерелах при твоєму
початку:
ця ніч не минає...

Волхв С Л О В О В Е Ж А

CJIO B 'Я Н С Ь К И Й Г Р А Ф ІЄ Р О С Є
Хлопчаче Насіння Вже Б'є У Бубон Дівочої
Зрілості Статевий Час Велить Світлотілому
Колосу Осипатися У Сімейні Засіки А
Епсілон П'ятим Перстом Долоні Виставляє
Свій Язик і Призначає Злюблених

M

b

8

Олександр С М И К

Володимир ЛУЧУК

Оксана СЕНАТОВИЧ

***

ГОЛУБ

ффф

А пам'ятаєш, молодий скрипалю,
Учительку, що вигравала гами.
На гілочці, що ледь-ледь затверділа.
0. як вона над нотками тремтіла,
Рабиня від великого мистецтва.
Спочатку модерато. Потім форте.
Сольфеджіо під кінчик язика,
Щ об гілочка була дзвінка,
Фортіссімо до забуття, до втоми.
А потім їй одній відоме
і невідоме тільки їй.
Який прекрасний скрипки стрій,
Ось-ось полине звук.
Подальший пам’ятаєш звук?
Так плаче тільки справжня скрипка,
В якої дека зроблена із серця.

В своїх грудях носив я холодного айсберга,
заблукавшись у морі, яке ти голубила...
Айсберг полум'ям крові розцвів, як айстра,
й перекинувся в голуба.
Не дидуйся тепер, чому я не сплю,
і опівніч до тебе прийшов, моя ноче:
я крізь тіло твоє наслухати люблю,
як той голуб у грудях вуркоче.

Іграшковий лук... А стріли
пущені напевно.
Бережися —
я тебе прострелю
і, певно,
буду цілитися в глузд,
що стоїть між нами.
Бережися, бо
прострелю
голими руками.

Гео Ш КУРУПІЙ

ЖАХ
півень курку за пір'я
гвалт
налякалась
півень раптом на курку
куд куди куд куди
чорна борода в білі перса
в біле лице
куди
прокляття зойк
марно б'ється знесилене тіло дівчини
чорної пристрасті не перемогти
з синцем під оком кудкудикає страх
не скласти одразу розіп'ятих рук
не підвести знесилене тіло
куд куд ку ди куд ку ди

і
Володимир ЦИБУЛЬКО

ЖІНОЧА ТОНЗУРА (1 )
свій домашній торквемада
має золоті інструменти для знищення
плоті
у жінки є золота помада
куплена за багряну валюту
найзолотішу помаду куплену
за гріш нервової ночі
коли троянда в себе заглиблена
була надто колюча
а потім клякси троянди стояли
в базарнім раду на зупинці тролейбусній
торквемаду місцевого розривали
місцеві лесбії
і сопливий беззбройний Ерот
перекроював простирадло на сорочину
із незнищеними кляксами тро­
янд чи розтоптаної горобини
золота помада линяє на ранок
і в часи її линяння на груди жінці
падає Ейфелева вежа

9 Ш ІЬ

3 «Лель» № 2

Лорік СЛ Ю САК

Щ ОДЕННИК
здавалося
що писати цілунками
на тілі
під диктовку наших бажань
зовсім не складно
а вранці
побачивши свої помилки
у твоїх очах
виправлені червоним олівцем
безсоння
розумію що
у коханні
не буває відмінників

Зінько СОН ЕЧКО

Ця ніжка точена, цей вигин
і темна вовна під пупком.
Тебе я із лахміття вирвав
і, наче скойку, розколов,
і в ту, зі скоєчки, перлину,
немов дурне, руде лоша,
тикався писком тупорилим,
що слину з розкоші пускав.
А ти стогнала, вуркотіла
і дерла бідну мою спину.
Тобі це в кайф? Чому ж перлину
так довго дати не хотіла?
Ми помираєм не від сміху.
Ми помираєм не в ПАРИЖІ.
Я гигну в кльовій твоїй піхві,
а ти — під моїм фейсом рижим.

Спиридон ЧЕРКАСЕН КО

В ПОЛОНІ
Я підкорив тебе своїм коханням,
0 полохлива, дика сарно!
Не викликай же давнього зітханням,
Коли тепер так гарно!
У пущах життєвих тебе уздріли
Зненацька очі соколині:
Не зрадили мене їх гострі стріли:
Моя, моя ти нині!
До серця ланцюгом з квіток нев’ялих
Тебе припнув я, дика сарно,—
Даруй огонь бажань моїх зухвалих
1 не змагайся — марно!..

Тарас МЕЛЬНИЧУК
ффф
я знав
що найкраща птаха
на світі
це жінка
я кохав
і вона кохала мене
а потім їй стало
сумно зі мною

Люба НАВРОЦЬКА

вона вийшла у сад
щоб я не бачив
приміряла
золоті крила —

$$$
і полетіла
ИІляк би трафив це вістря твоє, о коханий!
Ції любощі, бігме, затягнуть у гріб.
ГейбиГ вовк те ягняточко ти мене згріб,
Й любиш пристрасно з вечора і аж до рана.
Бракне сили терпіти наругу таку.
Легше йти у полон, на війну чи до страти.
Збожеволію зрештою або помру
Ув одному із актів. '

я плакав
обіймаючи на ліжку
її біле
ледь засмагле
тіло

Малюнок Пабло ПІКАССО

ЛТЛ.

Д ІВ О Н ІЇ

Ж и т и — означ ає безуп и н ­
но відштовхувати від с е б е
все те, щ о тяжіє до смерті.
Жити — означає бути ж ор ­
стоким і невблаганним до
всього, щ о з ’являється в
нас слабкого і старого.

Ч И

/ІЧтнка навчається ненави­
діти тією сам ою мірою,
якою
вона
розучується
причаровувати.

завдавати страждання ко­
ханій істоті. Так, той, хто
любить, хотів би здаватися
Богом — та не через гонор.

ляє моя гордість і залиш а­
ється невблаганною .
Зр еш тою ,— пам’ять посту­
пається.

У помсті й у коханні жін­
ка — більший варвар, аніж
чоловік.

Н а й б іл ь ш е люди неспра­
ведливі до свого Бога: вони
не дозволяють йому гріши­
ти!

Т а м , де кохання чи нена­
висть не иідігруютьїй, жінка
грає свою роль посередньо.

Л ю д и чують тільки ті запи­
тання, на які здатні знайти
відповідь.

Х р и сти я н ст в о дало Еросу
отрути: він, щ оправда, не
вмер від цього, але виро­
дився — і перетворився на
гандж.

Т е , щ о ми зверш уєм о за ­
ради кохання, завжди п ер е­
буває по той бік добра і зла.
К о л и ми кохаємо, то хоче­
мо, щ об наші вади не були
помітними,— не через го­
нор, а тому, що не хочемо

П А Р А ?
в и
(гр а -те ст д л я д во х)

Відповідати на запитання
слід по черзі разом з вашим
чоловіком або коханим. Якщо
відповідь позитивна («так»),
переходите до наступного
запитання. Якщо негативна
(«ні») — пропускаєте свою
чергу. Якщо не можете дати
відповідь «так» чи «ні» —
пропускаєте свою чергу двічі.
Гра завершується, коли один
з партнерів відповів на остан­
нє запитання — незалежно
від того, на якому номері зу­
пинився другий.
1. Ви розповідаєте чоловікові
(дружині) тільки про маленькі
свої неприємності?
2. Закохані — справді трішки
божевільні?
3. Якщо подарунок партнера
вам чимось не подобається,
чи скажете ви йому про ц е ?
4. Секрет стабільності ваш ої
пари грунтується на великому
коханні?
5. Якщо незнайомець поба­
чить вас разом у юрбі, чи зро­
зуміє він, що ви закохані одне
в одного?

6. Чи справді ви є центром усіх
інтересів вашого партнера?7. Коханням найкраще зай­
матися в ліжку?
8. Чи стала більшість друзів
вашого партнера і вашими
друзями?
9. Чи здатні ви оцінити іронію
та гумор свого партнера?
10. Чи вдаєтеся ви часом до
маленької брехні, аби уник­
нути небажаних конфліктів?
11. Чи дослухаєтеся ви до
порад чоловіка (дружини),
вибираючи в магазині речі,
одяг, взуття?
12. Чи здатні ви оцінити ма­
ленькі жертви вашого парт­
н ера?
13. Чи вважаєте ви, що по­
їхати у відпустку нарізно означає підкреслити свою
незалежність?
14. Як ви гадаєте: чи досить
для щастя лише кохання?
15. Д ля жінки домівка — трон,
з якого вона керує світом. Чи
так ц е ?
16. Головне в житті — взає­
морозуміння. Згодні?

« Я зробив це»,— пром ов­
ляє моя пам’ять. «Я не міг
цього зробити»,— пром ов­

Фрідріх Н ІЦ Ш Е

17. Чи втрачаєте ви інтерес до
партнера відразу після стате­
вого акту?
18. Чи доводилося вам роби­
ти щось таке, що ви неодмінно
засудили б, якби так вчинив
ваш партнер?
19. Подружнє життя — по­
стійний пошук згоди, а не об­
стоювання власної думки. Так
чи ні?
20. Якщо у вашій присутності
позаочі критикують вашого
партнера, чи заступитесь ви
за нього?
21. Чи припускаєте ви, що у
вашого партнера можуть бути
друзі, про яких вам нічого не
відомо?
22. Ваш коханий (кохана) —
частина вас самих?

Ви, безумовно, любите одне
одного, хоча й маєте різні по­
гляди на кохання. Ваш е ко­
хання зазнає і злетів, і падінь.
Деякі проблеми можуть стати
іспитом для взаємин. Аф ри­
канська народна мудрість го­
ворить: кохання мов дощ, і по­
одинокі краплини можуть
скаламутити воду. Це схоже
на ваше життя.

Тепер час підбити підсумки.

уникнути, том у кращ е не
заганяти їх усередину. О че­
видно, б уд ь -як а ваш а супе­
речка переростає у демонст­
рацію сили і форму само­
ствердження. Але не заб у­
вайте, що кожен з вас має
право на послаблення. Н аш а
порада: зарийте сокиру війни
і зробіть паузу в стосунках.
Такий спосіб спілкування теж
є частиною стосунків.

1. Ви закінчили гру одно­
часно. Ваш у пару як взірець
можна вписати до б уд ь-яко ­
го роману про кохання. Схо­
же, що в любовній лотереї ви
виграли головний приз. Але
ваше щастя та гармонія мо­
жуть стати предметом за­
здрощів.

2. На фініш і в а с р о зд і­
лили один чи два пункти.

3. Різниця в ід трьох до
п ’яти пунктів. Схоже, ви не
маєте особливих сентимен­
тальних ілюзій. Але в цілому
ви задоволені стосунками,
хоча враження «сьомого не­
ба» минуло. В усякому разі,
навіть розлучення не буде
для вас надто драматичним.

4 . Різниця по н ад п ’ять
пунктів. Конфліктів вам не

10

Даремно вважати, нібито всілякі
конкурси краси і красунь — то
вигадка клятих капіталістів, які
геть глузду позбулися після «сек­
суальної революції». Це не так.
Можливо, і за соціалізму такі
конкурси проводилися б. Мож­
ливо. Хоча за соціалізму ми не
жили ніколи. Як, утім, і за капі­
талізму. А конкурси проходять,
і на «наші розбещені часи» теж
кивати не варто, оскільки кон­
курси краси відомі здавніхдавен.
Приміром, коли обирали майбут­
ню дружину для молодого царя.
Щоправда, публіку на ці конкур­
си не допускали, та й склад жюрі

був вельми обмежений. Зате пе­
ревірялося в конкурсанток усе,
аж д о ... Ну, не про це зараз мова.
Відомо також, що окремим осо­
бам дарувалося звання «першої
красуні двору». Зрозуміло, двору
не шкільного, а королівського. Та
знову ж таки — хтось мав робити
вибір з кількох конкурсанток.
Жюрі, виходить, і тоді існувало.
Хоча широкі верстви населення
все ще були усунені від участі у
змаганнях.
А от перший публічний конкурс
красунь було проведено не за
часів сексуальної революції, а...
1888 року! Було це в бельгійсь­

ЗАХИСТИ СЕБЕ

САМА!
Якось я вже розповідав, як можна
позбутися небажаного залицяль­
ника. Натомість одержав кілька
обурених листів, у яких дівчата
скаржилися, що часом аж ніяк не
досить буває сказати такому за­
лицяльникові: «іди геть!» —
трапляється, що після таких слів
чоловіки вдаються до насильства.
Відтак дівчата вимагали позна­
йомити їх з прийомами боротьби
з насильниками.
Справді, в наші суворі часи кож­
ній жінці варто знати, як проти­
стояти насильству. Тому слід
запам'ятати і користуватися в
своєму житті чи не найпершим
правилом жінки:
Нічого не б ій теся !

На те є декілька причин. Пере­
дусім слід усвідомити, що ми
постійно випромінюємо усвіт по­
зитивну енергію — енергію до­
бра, любові, або ж енергію
негативну, і за законом подіб­
ності до джерела негативної
енергії тягнеться все негативне.
Досить страхові оволодіти людиj ною, як з'являються передумови
для здійснення цих побоювань.
Чим більше ти чогось боїшся, тим

більше шансів, що це станеться. І
навпаки — людина, сповнена
любові й доброти, майже гаран­
тована від спалахів агресії щодо
себе. Тож не випромінюйте страх!
Не бійтеся!
По-друге, страх сковує людину.
Саме на це і розраховують на­
сильники. За фізичними даними
жінка практично не поступається
чоловікові, до того ж вона
спритніша, хитріша, вигадливіша.
Але страх не дозволяє їй скори­
статися своїми перевагами,
і по-третє — ви можете позбути­
ся страху, оволодівши прийома­
ми самозахисту. Чесно кажучи,
розраховувати на допомогу сто­
ронніх людей не тільки безглуздо,
але й украй небезпечно. Тому на­
вчись захищати себе сама!
Ось що каже з цього приводу со­
рокарічний
німецький
полі­
цейський та інструктор школи
самозахисту Норберт МЕРТЕНС:
«У мене є друг, який боїться со­
бак. Будь-який собака, навіть
найменший, гарчить на нього. У
мене є великий собака, з яким я
постійно займаюсь і граю. Завдя­
ки постійному контактові з ним я

кому курортному містечку Спа.
Дівчат до фіналу обирали за фо­
токартками, які вони надіслали на
адресу жюрі. Учасниці конкурсу
зберігали цілковите інкогніто,
жили всі в одному будинку, вхід
до якого був закритий для всіх
сторонніх, а на змагання приїз­
дили в закритих екіпажах.
Перемога і перша премія діста­
лася тоді вісімнадцятирічній кре­
олці з Гваделупи Берті Сукаре.
Отож її і можна визнати найпер­
шою (за ліком) красунею світу.
А в 1909 році відбувся конкурс
«Міс Німеччина». Звернули увагу
на назву? Так, не «фройляйн», а
«міс», оскільки жюрі присвоїло
сімнадцятирічній продавщиці си­
гарет титул не тільки найвродливішої дівчини Німеччини, але й
усього світу.
Саме ця «Міс Німеччина — Все­
світ» уперше й знялася на рек­
ламних листівках. Щоправда, це

не врятувало її від бідності, бо наприкінці життя вона змушена бу­
ла торгувати штучними квітами
на вулиці, щоб хоч щось заробити
на обід.
Дівчата в купальниках вперше
з'явилися на сцені під час кон­
курсу «Міс Америка» 1921 року.
А перший по-справжньому все­
світній конкурс «Міс Всесвіт» від­
бувся 15 квітня 1951 року в Лон­
доні. Тридцять конкурсанток, які
з'явилися на сцені в купальниках
«бікіні», справили-таки фурор,
оскільки в Англії про такі купаль­
ники ще не чули. Місцеві пури­
танські газети забили на сполох,
та, як казав один наш спільний
знайомий, «процес пішов», і пі­
шов такими шаленими темпами,
що не минуло й сорока років, як
дістався нас із вами. З чим усіх і
вітаю.

не відчуваю особливого остраху
перед собаками, і коли ми з дру­
гом випадково зустрічаємо соба­
ку, то на нього собака обов'язково
загарчить, а на мене ні. Певне,
своїм ставленням я упереджую
будь-яку агресію з боку собаки».
Отож — не варто боятися!
З метою захиститися від нападу
жінки часом озброюються газо­
вими балончиками та пістолета­
ми чи навіть вогнепальною
зброєю, вигадують інші засоби
опору. Можливо, найкумедніший
«протинасильницький засіб» ви­
гадала італійський дизайнер
Паола Ставолі: «антигвалтівна
спідниця», виготовлена з над­
міцної синтетичної тканини і
змонтована з трусами. Цікаво
було б дізнатися: коли її слід
надягати? Чи так і проходити в
ній усе життя, сподіваючись, що
колись на тебе нападуть?..
Як на мене, слід краще навчитися

нічого не боятись і користуватися
тим, що так щедро подарувала
нам природа — своїм тілом. Та­
кої ж думки дотримується і Нор­
берт Мертенс, чиїми порадами я і
пропоную вам скористатися:
«Під час захисту від приставань і
нападу я вважаю особливо важ­
ливими 4 моменти:

Л Е Л Ь - іс т о р и к

1. В ід ч у ти н еб езп е к у і п о ста­
р ати сь ун и к н ути її.
2 . В р я ту в а ти ся в те ч ею .
3 . В сту п и ти в к о н такт.
4 . З а с то с у в а ти п ри йо м и с а ­
м о за х и сту » .

У наступних номерах «ЛЕЛЯ» ми
докладніше зупинимося на всіх
рекомендованих Мертенсом при­
йомах. Та якщо ви відчуваєте в
собі силу і здатність відповісти на
насильство насильством,тоді де­
що можете дізнатися з сьо­
годнішнього малюнка.
Л Е Л Ь -за х и сн и к
Больові

точки

Ч ЕР Е П , НІС, ОЧІ, Ш И Я
(ГОРТАНЬ), Х РЕ Б ЕТ ,
С Т А Т Е В І ОРГАНИ,
К О Л ІН О
Удар головою по носу
Зверніть увагу, щ о бити
треба в ніс або в око.
Ніколи не бийте лобом об
лоба! Голову противника
треба схопити (заф ік­
сувати) і потім з усієї си­
ли вдарити лобом зверху
по носі або оку. Це дуже
еф ективний прийом.

НЕ ЗОЛОТО, А БЛИЩИТЬ
Є така народна загадка: «Со­
лоне, а не сіль, біж ить, а не
ріка, блищ ить, а не золото. Ко­
ли б угадати, та менш його зн а­
ти. ІНо це?»
У гадали?. Н у правильно —
сльози. Сльози, які так часто
течуть ніби самі по собі. Б і­
ж ать, як та річка. Чому?..
Н апевне, відповідь потрібно
знати хоча б тому, що не так
уж е й багато на світі чоловіків,
які поблажливо ставляться до
ж іночих сліз. Та найімовірні­
ше, вони просто забули, що й

самі з ’явилися на цей світ пла­
чучи. І хоча у перші тижні
життя дитина плаче без сліз, та
вже невдовзі починає промо­
чувати подушку — і так аж до
скону. Людина плаче тому,
щ о... рятується. Т ак-так, ря­
тується: від стресів, інфекцій і
бактерій.
Слізні залози виділяють
сльози безперервно, припиня­
ючи свою вологу діяльність
тільки під час сну. Кліпаючи
очима, ми рівномірно розмі­
щуємо рідину по поверхні ока.

РИТМІЧНИЙ МЕТОД
З Ш Ш Ш Ш Ш ІК
Сьогодні лікар Г. Богданов
продовжить цикл лекцій про
жіночу контрацепцію , запо­
чаткований у попередньому
номері ж урналу. Нагадаю , що
вже йшлося про застосування
презервативів і перерваний
статевий акт. Сьогодні мова пі­
де про ритмічний метод, або
метод періодичного утрим ан­
ня. Він відомий також під н а­
звою календарного методу за ­
побігання вагітності Огіно —
Кнауса, названого так на честь
японського та чеського лікарів,
які науково розробили систему
«безплідних днів» м енструаль­
ного циклу в тридцятих роках
нашого століття.
Щ об зрозуміти суть ритм іч­
ного методу, потрібно мати
уявлення про менструальний
цикл. Я йцеклітина дозріває в
одному з численних фолікулів
яєчника. В міру того, як зро­
стає ф олікул, у ньому створю­
ється порож нина, наповнена
рідиною,— граафів пухирчик.
Після цілковитого дозрівання
ф олікула, яке настає в середи­
ні менструального циклу, стон­

шена стінка граафового пухир­
чика розривається і яйцеклі­
тина викидається з яєчника до
черевної порожнини. Цей про­
цес називається овуляцією.
Потім яйцеклітина потрапляє
до фалопієвої труби. Тут, у ф алопієвій трубі, може відбутися
запліднення клітини спермато­
зоїдом, який пройшов шлях че­
рез піхву, шийку та порожни­
ну матки. Якщо запліднення не
відбудеться протягом доби піс­
ля овуляції, яйцеклітина гине.
Точний момент овуляції ви­
значити важко, але вважають,
що запліднення може відбути­
ся протягом 24 годин. Чоловіча
сперма, потрапивши до стате­
вих органів ж інки, зберігає за­
пліднюючу здатність протягом
двох діб. В иходить, зачаття
може відбутися в інтервалі 24
годин після овуляції, а овуля­
ція відбувається за 15 днів до
початку менструації. Цей день
і є «небезпечним». Якщо ми
згадаємо, що сперматозоїди
зберігають свою активність
протягом 48 годин, то стане
зрозуміло, що статевий акт,

Завдяки цьому гинуть усі бак­
терії, адж е сльози — один з
найсильніших антисептиків,
які відомі науці, найліпший за ­
сіб захисту від зараження. Вони
дезинфікують очі, ніс і горло.
Але от що цікаво: сльози
хвилювання, виявляється, іс­
тотно відрізняються від тих, що
виникають, коли ми ріжемо
цибулю. Якщо цибуля викли­
кає, так би мовити, «дезинфі­
куючі» сльози, то коли гніває­
мося, радіємо, хвилюємося,
сльози здатні «вимивати» з ор­
ганізму пролактин — гормон,
який утворюється внаслідок
стресів! Недаремно ж абсолют­

на більшість людей каж уть,
що, поплакавш и, почуваються
значно кращ е. Т а й наукові до­
слідж ення підтверджують, що
лю ди, котрі плачуть рідко, ча­
стіше мають виразку ш лунка
та й до інфарктів більш схиль­

який відбувся за 1-2 дні до ову­
ляції, також може призвести
до вагітності. Відповідно, 16-й і
17-й дні перед менструацією
теж слід віднести до «небезпеч­
них». Теоретично решта днів є
безпечними, і застосовувати
якісь протизапліднюючі засоби
в цей період не обов’язково.
У житті, однак, усе склад­
ніше. Річ у тому, що період
овуляції схильний до індивіду­
альних коливань і залеж ить від
тривалості
менструального
циклу, який змінюється в ме­
жах від трьох до п’яти днів. Ви­
ходячи з цих міркувань, необ­
хідно час можливого зачаття
збільшити на відповідну кіль­
кість днів до і після передбаче­
ного періоду овуляції. Якщ о
додати по 4 дні з кожного боку
до трьох небезпечних днів, ви­
рахуваних заздалегідь, то
цього буде більш ніж досить.
«Небезпечними» тепер будуть
21, 20, 19, 18, 17, 16, 15, 14,
13, 12, 11-й дні до початку
менструації.
Однак і цей метод не гаран­
тує цілковито від зачаття, бо
жодна інша функція організму
не є такою чутливою до зов­
нішнього впливу, як менстру­
альний цикл жінки. Почуття
радості або страху, зміна місця
проживання,
метеорологічні

коливання, заняття гімнасти­
кою або несподівана дієта, на­
вантаження на роботі чи, на­
впаки, відпустка,— все може
вплинути на цей цикл.
Як точніше визначити день
овуляції? П ринайм ні протягом
трьох менструальних циклів
щ оранку, леж ачи в ліж ку, не­
обхідно вимірювати тем пера­
туру, вставляючи термометр у
п іхву або в п рям у к и ш к у .
К ористуйтесь одним і тим са­
мим термометром. Одержані
показники записуйте. Під час
менструації вимірювати тем­
пературу не треба. З одерж а­
них даних накресліть криву.
Ви побачите, що зразу після
менструації і в першу полови­
ну менструального циклу тем­
пература коливається в межах
36,3°— 36,8°. Приблизно з се­
редини менструального циклу
настає друга ф аза. В цей час
рівень температури підвищ у­
ється і коливається в межах
37,0°— 37,3° аж до наступної
менструації.
Ф аза низьких температур
припадає на дні, які передують
овуляції, і на день овуляції. Пік
температури припадає на дні,
несприятливі для настання ва­
гітності.
Якщ о в здорової жінки по­
мітне збільшення температури

ні, оскільки придушують стре­
си в собі.
Однак чоловіки, либонь, від
природи схильні до мазохізму,
бо плачуть вони вп’ятеро рідше
за жінок. До того ж здебіль­
шого обмежуються «зволожен­
ням» очей — тим часом як
ж інки дають сльозам волю. Як
свідчить статистика, в серед­
ньому ж іночий плач триває 6

хвилин, а найчастіш е сльози
з ’являються між 7 та 10 годи­
нами вечора. Я кщ о я вже
вдався до ци ф р, то згадаю ще
й такі. Ж інки плачуть зде­
більшого через переж ивання,
спричинені
стосунками
з
людьми (40 відсотків), або ко­
л и їх схвилю вала телепереда­
ча чи кінострічка (27 відсот­
ків) . А в чоловіків проблеми у

ки мазохістки!..
Тим часом сльози виклика­
ли повагу з давніх давен. Л ю ­
ди не соромилися плакати —
на відміну від сьогодення, ко­
ли навіть найменш ий прояв

спілкуванні дорівнюють теле­
візійним переж иванням за до­

внутрішніх
переж ивань
сприймаю ть за невміння три­
мати себе в руках. А ті, хто
вміє себе трим ати, користу­
ються загальною повагою і...
турботою лікарів, оскільки та­
ке стримування стає причи­

лю М аріанни (по 36 відсот­
ків). І це, повторюю, при то­
му, що чоловіки плачуть в се­
редньому раз на місяць, а
ж інки — 5 разів! Н і, вони та­

ною не тільки психічних
травм, але й багатьох захво­
рювань. Недарма ж іще Леонардо да Вінчі казав, що сльо­
зи підступають до очей від

на 0,3°— 0,5° протягом двох
днів поспіль, значить овуляція
відбулася. Період між четвер­
тим днем після підвищення
тем ператури і початком нової
менструації мож на вваж ати
«безплідними» днями.
Н а ж аль, цей метод не під­
ходить для жінок з нерегуляр­
ним менструальним циклом,
якщ о ж інка хвора, лікується

гормонами, перевтомлена та в
інших випадках, коли темпе­
ратура тіла може коливатися
незалеж но від овуляції.
Фахівці радять перед за­
стосуванням методу «безплід­
них дців» уваж но вивчити
менструальний цикл і просте­
ж ити його схильність реагу­
вати на якісь зміни. Скласти
індивідуальний календар вам

ціГЧ

$

ЬИ

т
г Ч -Ш .

1

3

4 «Лель» № 2

серця. Погоджуються з ним і
сучасні лікарі, вваж аю чи, що
коли не плачуть очі, то плаче
якийсь інший орган, найчас­
тіше серце.
Отож не варто стримувати
сльози. Набагато кращ е для
здоров’я виплакатися, «вили­
ти» з себе образу, злість, біль.
Звісно, це стосується тих си­
туацій, коли маємо привід для
плачу. Адже, погодьтеся, ку­
ди приємніше сміятися — ад­
ж е сміх так само корисний
для здоров’я, як і сльози.
Смійтеся навіть тоді, коли ба­
гаті плачуть!
ЛЕЛЬ-плакальник

завжди допоможе лікар ж іно­
чої консультації.
Оскільки метод Огіно —
Кнауса вимагає від статевих
партнерів постійно ж ити за
календарем, у деяких по­
дружніх пар мож е виникнути
запитання: «Чи не впливати­
ме це на сексуальну гармо­
нію, на життєрадісність і роз­
кутість у статевому житті?»
Ні, якщо ви сполучатимете
цей метод з іншими, прийнят­
ними для кожної конкретної
пари. Тим більше, що перева­
ги цього методу — неш кідли­
вість, відсутність побічних ре­
акцій, велика естетична та
психоемоційна перевага над
презервативами чи перерва­
ним статевим актом — неза­
перечні. Цікавим є той ф акт,
що лікарі застосовують метод
ритмічної контрацепції у де­
сять разів частіше, ніж , при­
міром, ткалі, які користують­
ся здебільшого перерваним
статевим актом і презервати­
вом.
А наступного разу ми пого­
воримо про контрацептиви
другої групи, до якої нале­
ж ать жіночі внутрішньопіхвові засоби, що заваж аю ть спер­
мі з піхви потрапити до матки.
Тож чекайте на нову зустріч з
«ЛЕЛЕМ».

Д ІР О Н ІІ

коли
виходити
З А М ІЖ ?
Д отепна інформація щ одо ці­
кавої для нас проблем и з ’я­
вилася на сторінках «Дамского календаря» за ... 1 8 1 2 рік.
У СІЧНІ — зарано овдовіти.
У ЛЮ ТОМ У — жити у
злагоді з чоловіком.
У БЕРЕЗНІ — жити на
чужому боці.
У КВІТНІ - мати
примхливе щастя.
У ТРАВНІ — побачити зраду
у власному домі.
У ЧЕРВНІ — медовий
місяць триватиме все життя.
У ЛИПНІ — зберегти про
с в о є життя гірко-солодкі
спогади.
У СЕРПНІ — чоловік буде
коханим і другом.
У ВЕРЕСНІ — тихе й
спокійне життя.
У ЖОВТНІ — житгябуде
гірке й тяжке.
У ЛИСТОПАДІ - дуж е
зам ож н е життя.
У ГРУДНІ — зірки кохання з
роками сяятимуть у се
яскравіше.
Виходить, чи не півроку про
весілля взагалі думати не
слід? Гадаю, просто ситуація
на матримоніальному фронті
була тоді не такою напруже­
ною , як на р осій ськ о-ф р ан ­
цузькому.
Втім, м ож ете перевірити. Бу­
л о б за кого виходити!
ЛЕЛЬ-архіваріус

М АССА
Василя
Фото

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Мій чоловік був уже старий, коли я
вийшла за нього заміж. Уже в першу шлюбну ніч він мене
попередив про свої химерні вподобання, запевнивши, що
особисто він ніколи ні в чому мене не обмежуватиме —
хоч би якими виявилися мої смаки. Я пообіцяла підкорятися
йому, і відтоді ми обоє втішаємося благословенною волею.
Чоловік вимагає від мене, аби я смоктала те, що він пхає
мені до рота, а крім того додає до цього одну дивовижну
деталь: коли я, стоячи над ним навкарачки, палко всмоктую
рідину, вироблену в його яйцях, і мій зад зависає над його
обличчям, я повинна класти йому в рот!., і він усе ковтає!..
ЕЖЕНІ. Оце справді дивна химера!
ДОЛЬМАНСЕ. Жодну людську звичку не можна розглядати
як химеру, та ще й дивну, моя
люба ученице. Усі вони закладені
в природі: створюючи людей, во­
на визнала за потрібне наділити
їх не тільки різними обличчями, а
й різними вподобаннями, і нам
анітрохи не слід дивуватися роз­
маїттю наших смаків, як не ди­
вуємося ми розмаїттю рис. Химе­
ра, про яку розповіла вам ваша
подруга, увійшла до моди з не­
запам'ятних давен. їй самозабут­
ньо віддаються безліч чоловіків, а
надто чоловіки не першої моло­
дості. А ви хіба відмовили б,
Ежені, якби хтось попросив у вас
подібної послуги?
ЕЖЕНІ (зашарівшись). Якщо я
засвою погляди, які ви мені тут
прищеплюєте, то хіба я зможу
коли-небудь відмовити кому за­
вгодно нехай там у чому? Але
зрозумійте й мій подив — адже
оце вперше у своєму житті почула я про такі розпусні
витівки. Мені треба спочатку осмислити їх, але, гадаю, мої
навчителі можуть бути певні, що від розумового розв'язання
проблеми до запровадження її в практику буде рівно така
відстань, яку вони самі для мене визначать. Та менше з тим.
люба подруго, але чи здобула ти жадану волю коштом своєї
згоди вволювати чоловікову забаганку?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Здобула, Ежені,— і цілковиту. Мені до­
зволено робити все, що я хочу, і чоловік ні в чому не чинить
мені найменшої перешкоди, проте коханця я не заводжу: я
надто полюбляю втіху, аби зв'язувати себе в такий спосіб.
Горе тій, хто самохіть накидає на себе подібні пута! Аби
знеславити жінку, досить і одного полюбовника, тоді як
можна щодня по десять разів віддаватися найрозпуснішим
оргіям, і при бажанні всі ці історії западуть у чорну прірву
мовчанки відразу по своєму завершенні. Я була багата:
отож я платила молодикам, які шпокали мене, не знаючи,
хто я така; я оточила себе чарівними лакеями, давши їм зро­
зуміти, що вони спізнають зі мною найсолодші втіхи, якщо
держатимуть язика за зубами, і негайно будуть викинуті на
вулицю, якщо пробалакаються. Ти собі не уявляєш, моя лю­
бонько, в якому мирі насолод стала я купатися, організу­
вавши своє життя в такий спосіб. Усім жінкам, котрі захотіли
б спізнати стільки втіхи, скільки спізнала я, я радила б по­
водитися саме так. За ті дванадцять років, що я одружена,
мене трахнули понад десять або й дванадцять тисяч чо­
ловіків... а у світському товаристві я маю славу жінки
скромної і розважливої. Інша завела б коханців — і загу­
била б свою репутацію вмить.
ЕЖЕНІ..Твій метод — найнадійніший; я неодмінно запозичу
його й собі. Я зроблю все, щоб, як і ти, одружитися з ба­
гатієм, котрий мав би химери... Але скажи мені, моя люба:
невже твій чоловік завжди зберігає вірність своїм уподо­
банням і ніколи не вимагає від тебе нічого іншого?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ні, за всі дванадцять років шлюбного
життя він не зрадив своїх звичок жодного разу і дає мені
волю лише в ті дні, коли я маю місячні. В такі дні мене
Роман. П родовж ення. Початок див.: «Лель» № 4 -5 , 1992;

15 Я Ь ..

1, 1993.

заміняє одна гарненька дівчина, яку я на його прохання
взяла до себе в прислугу, і між нами не виникає найменших
непоррзумінь.
ЕЖЕНІ. Але ж він не обмежується тільки цим? Мабуть, він
шукає собі пригод і поза власним домом?
ДОЛЬМАНСЕ. Які можуть бути в цьому сумніви, Ежені? Чо­
ловік пані де Сент-Анж, щоб ви знали, один з найуславленіших у нашому столітті розпусників. За рік він витрачає
на вдоволення своїх соромітних смаків, які щойно описала
вам ваша подруга, понад сотню тисяч екю.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Сказати по правді, я не певна, що ви
маєте цілковиту рацію. Але яке мені діло до його розбеще­
ності? Адже чим азартніше вкидається він у гульню, тим
упевненіше й безпечніше можу
віддаватися розгульним весело­
щам я сама.
ЕЖЕНІ. А зараз — я дуже тебе
прошу — поговорімо на вельми
цікаву для мене тему: розкажи
мені з усіма подробицями, як
молодій особі, заміжній чи не­
заміжній, уберегтися від вагіт­
ності, бо признаюся, страх укле­
патися в таку халепу неабияк ме­
не пригнічує і тоді, коли я думаю
про подружні обов'язки щодо
мого майбутнього чоловіка, і тоді,
коли мрію про розпусні втіхи,
яким стану віддаватися. Один та­
кий спосіб ти мені вже описала,
розповівши, як утішається з то­
бою твій чоловік, але мені здаєть­
ся, що отак розважатися для чо­
ловіка, може, і приємно та зручно,
проте для жінки такі розваги го­
дяться не завжди, і я хочу, щоб ти
побалакала зі мною про те, як нам гратися з чоловіками, не
боячись ризику?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Дитина заводиться в жінки тільки в
тому випадку, коли вона впускає коханця до себе в мандусю. Отже, їй слід старанно уникати цього способу вті­
шання; нехай натомість вона приймає жаданого гостя в до­
лоні, в рота, в заглибину між персами або в дірочку між
сідницями. В останньому випадку вона спізнає велику втіху,
навіть більшу, аніж якби вона віддавалася у звичайний для
жінки спосіб. У інших випадках — вона щедро нагородить
утіхою партнера.
Перший зі способів — я говорю про руку — застосовують
так, як ти нещодавно бачила, Ежені; жінка обхоплює член
свого друга пальцями і соває рукою туди-сюди, мовби його
накачує; кілька таких рухів — і малий поганець розбризкує
сперму, а чоловік тим часом цілуватиме свою подругу, пе­
ститиме і зросить живодайною рідиною ту частину її тіла,
яка йому найбільше до вподоби. Ну а якщо тобі закортить
погратися своїми цицьками, то ти маєш лягти горічерева й
притулити чоловічого члена собі до грудей; здавивши його
персами і смикнувшись кілька разів, ти домагаєшся того,
що чоловік доходить і вивергає сім'я, заливаючи тобі груди,
а іноді й обличчя. Цей спосіб дає жінці найменше втіхи і
може згодитися лише тим, чиї груди внаслідок давньої
служби коханню набули достатньої податливості і можуть
прийняти у свою улоговинку чоловічого члена, пругко здав­
люючи його. Втішання за допомогою рота набагато приєм­
ніше як чоловікові, так і жінці. Добувати насолоду цим спо­
собом треба так: ти лягаєш на тіло свого втішальника у зво­
ротному напрямку, він запихає прутня тобі в рот, а що його
голова опиняється в тебе між стегнами, то він засовує язика
тобі в піхву або облизує клітор і так повертає втіху, яку ти
йому даєш; у такій позі добре вхопитися руками за сідниці
й лоскотати одне одному дірочку заднього проходу — це
необхідно для повного вдоволення хоті. Коханці з палкою
уявою в таких випадках ковтають соки, що стікають їм у рот,
і переживають особливо вишукану насолоду, пускаючи од­
не одному в нутрощі дорогоцінний трунок, підступно вик­
радений у тих органів, для яких він призначений.

ДОЛЬМАНСЕ. Це чудовий спосіб, Ежені, і я вам рекомендую
застосовувати його. Як приємно і втішно руйнувати процес
розмноження і йти всупереч законам, що їх йолопи вважа­
ють найважливішими в природі! А буває, що нішу для чо­
ловічого члена утворюють стегна або пахви, надаючи йому
пристановище, де він може розбризкати своє сім'я без ри­
зику зробити жінці дитя.
ПАНІ Д Е СЕНТ-АНЖ. Деякі жінки засовують собі до кіхви
губку — всмоктуючи сперму, вона не дає їй проникнути до
матки, де відбувається запліднення: інші примушують своїх
шпокарів надягати на члена мішечок з венеціанської шкі­
ри,— у народі називають його гондон,— у який стікає сім'я,
не досягаючи пункту призначення; але з усіх способів най­
приємніший, звісно, той, коли прутня запихають у гепу.
Прочитати про нього лекцію доручаю вам, Дольмансе. Хто
ліпше за вас зможе описати схильність, якій ви віддаєте
стільки часу і яку захищаєте з таким палом?
ДОЛЬМАНСЕ. Визнаю свою слабість. Я глибоко перекона­
ний, що не існує на світі солодшої втіхи; я знаходжу її як у
любовній грі з чоловіками, так і з жінками; але гепочка юно­
го хлопчака, признаюся щиро, розбуджує мою хіть сильніше,
аніж гепа дівоча. Тих, хто віддається подібній пристрасті, на­
зивають педами. І якщо тобі судилося стати педом, то ти
мусиш бути ним по-справжньому. Шпокати в гепу жінок —
це лише половина втіхи; природа хоче, щоб чоловік задо­
вольняв цю забаганку з чоловіками, і якщо вона заклала в
нас такий потяг, то мала на увазі .саме потяг до чоловіків.
Абсурдно твердити, ніби ця схильність суперечить її законам.
Хіба може йти всупереч природі пристрасть, яка нас на­
дихає? Чи штовхатиме природа нас на вчинки, які завдають
їй шкоди? Ні, моя люба ученице, ні: у цей спосіб ми слу­
жимо їй не гірше, аніж якось по-іншому, а може навіть,
більш свято. Природа не заохочує процесу розмноження,
вона його лише терпить. Чи внесла б вона до своїх законів
дію, яка позбавляє її права на всемогутність, адже розмно­
ження це не що інше, як послідовне повторення її первісних
намірів, а якби наш рід цілком вимер, то природі довелося
б не будувати за давно відомою їй моделлю, а знову зай­
нятися доісторичним актом творення, що набагато більше
лестить її могутності та гордині?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Чи розумієте ви, Дольмансе, що по­
дібна логіка неминуче приведе вас до висновку, що зни­
щити впень людський рід — це зробити природі велику по­
слугу?
ДОЛЬМАНСЕ. А хто в цьому сумнівається, пані?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. О, праведне небо! В такому разі війни,
різанина, чума, голодомор стануть подіями, необхідними для
здійснення законів природи, і людина, яка їх творить і яка
від них терпить, уже не буде ні злочинцем у першому ви­
падку, ні жертвою— в другому?
ДОЛЬМАНСЕ. Жертвою вона стає, безперечно, коли гнеться
під ударами недолі. Але злочинцем — ніколи. Ми ще до
цього повернемося. А тим часом для просвіти прекрасної
Ежені проаналізуймо спосіб утішання, який становить нині
тему нашої розмови. Найузвичаєніша для жінки поза при
цьому способі — лягти долічерева впоперек ліжка, спу­
стивши ноги і добре розтуливши сідниці; голова має лежати
якомога нижче. Трохи помилувавшись видовищем прегар­
ної гепи, яку йому підставляють, трахальник поплескує й
обмацує її долонями, а іноді й шмагає, щипає або кусає,
потім зволожує губами крихітну дірочку, яку збирається
проткнути, і підготовляє вхід для пеніса кінчиком язика; він
змащує також — слиною або маззю — свого інструмента
й обережно наближає голівку до отвору, в який хоче про­
пхатися; однією рукою він тримає свою зброю, а другою
розтуляє сідниці об'єкта своєї втіхи; як тільки він відчує; що
голівка члена пройшла в отвір, він повинен сильно натис­
нути, стежачи за тим, щоб не віддавати завойовану тери­
торію. Якщо жінка молода і грається в такий спосіб уперше,
їй спочатку, можливо, болітиме. Але гравець не повинен
звертати найменшої уваги на цей біль, який незабаром пе­
ретвориться на відчуття приємне, і потроху має пропихати
свого товкача глибше й глибше, аж поки досягне найдаль­
шої точки, себто, коли вовна, яка опушує його приладдя,
торкнеться краєчків анального отвору, в який він проник.

НОТАТКИ
НА ПОЛЯХ
Західний світ
давно вже осмис­
л и в т ворчу спад­
щ ину скандаль­
ного м аркіза де
Сада. Б о м ав
зм огу чит ат и
його книги,
сум ніват ися й
сперечат ися про­
т я го м майже
двох століть. А
нам ще т ільки
належить про­
йт и непростий
ш л я х захоплен­
ня і обурення,
подиву і
прозріння, па­
негіриків і про­
клят ь. В Укра­
їні все це розпоч­
неться,
ймовірно, з «Бу­
дуарної
філософії».
Я к нам, чита­
чам, ст авит ися
до пані де С ент Анж т а Д оль­
м ансе, котрі
виріш или на на­
ш их очах розбе­
ст ит и п’ят над ­
ц я т и літ н ю
Ежені — хоча й
за її цілковит ої
згоди? Щ о за
книга нам пропо­
нуєт ься:
посібник для почат кую чих ко­
ханців ( до речі,
пш кий посібник
ні в кого обурен­
ня не викликав
би, т а варт о бу­
л о де Садові де­
що його белет ри­
зуват и — і розп очалося...)?

Після цього хай він ковзає швидко й жваво, бо вже не ри­
зикує вколотися шпичаками — там лишилися одні троянди.
Щ об рештки болю, який ще може відчувати об'єкт його тру­
дів, остаточно перейшли в насолоду, то, коли ви граєте
хлопця, треба вхопити його за живчик, а якщо дівчину —
то пестіть їй лоскотунчика. Від цього в об'єкта виникнуть
спазми втіхи і, конвульсивно звузивши задній отвір, подво­
ять відчуття насолоди в активного учасника гри, воно швид­
ко досягне апогею, і незабаром у гепу об'єкта втішань про­
ллється рясний фонтан густої сперми — результат дії стіль­
кох любострасних чинників. Правда, деякі гравці не хочуть
доводити пасивного партнера до нестями; про це ми ще
поговоримо згодом.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Дозвольте й мені на мить уявити себе
вашою ученицею, Дольмансе, й запитати, в якому стані має
бути гепа пасивного учаника гри, щоб той, хто його проти­
кає, спізнав найвище блаженство?
ДОЛЬМАНСЕ. Вона має бути повна — це аксіома. Вельми
істотно, щоб у ці хвилини об'єкт відчував гостре бажання
випорожнитися, тоді голівка члена зануриться і вивергне
сім'я в м'яку й гарячу субстанцію, що збуджуватиме його й
обпалюватиме наче вогнем.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Боюся, що в такому випадку пасивний
учасник спізнає меншу втіху.
ДОЛЬМАНСЕ. Помиляєтеся. Відчуття насолоди під час цих
розваг буває настільки гостре, що його не зможуть прига­
сити ніякі сторонні впливи, і пасивний об'єкт так чи так по­
трапляє на сьоме небо. Жодна втіха не зрівняється з цією,
жодна не вдовольняє обох партнерів настільки повно, і годі
уявити, щоб ті, хто її пережив, будь-коли захотіли зайнятися
чимось іншим. Оце вам, Ежені, найліпший спосіб утішатися
з чоловіком, не ризикуючи завагітніти; знайте, що в таких
випадках жінка не обмежується тим, що підставляє чоло­
вікові гепу, так, як я вам описав, вона ще й смокче або
накачує його член, всіляко розпалює свого партнера, і я
знав жінок-розпусниць, які вносили більше чару в ці епі­
зоди, аніж у втішання, узвичаєні суспільством. Уява —
збудник насолод; коли йдеться про любовну гру, вона всім
керує, вона всім рухає; хіба не завдяки їй зазнаємо ми роз­
кошів? Хіба не з неї народжуються найпікантніші спалахи
хоті?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Можливо. Але ти повинна знати, Ежені,
що уява допомагає нам тільки тоді, коли наш дух цілком
вільний від забобонів; досить мати один забобон — і вона
замерзає. Ця примхлива частка нашої свідомості настільки
схильна до розпусти, що нікому не вдається її загнуздати;
найвищий тріумф, найвишуканіша насолода для неї — це
порвати всі пута, які намагаються на неї накинути; вона —
ворогиня порядку, вона обожнює безлад і все, що несе на
собі тавро злочину; ось звідки дивна відповідь обдарованої
багатою уявою жінки, яка лежала під своїм чоловіком, не­
чутлива й байдужа.
«Чому ви така холодна?»— запитав він.
«А тому,— відповіла йому дивачка,— що ви граєте мене
зовсім просто, без вигадки».
ЕЖЕНІ. Мені безумно подобається ця відповідь... О, моя
люба, як мені до вподоби переживати такі божественні спа­
лахи розбещеної уяви! Відколи ми запізналися з тобою...
авжеж, лише від тієї хвилини в моїй свідомості завирували
думки, сповнені жагучої хоті — о, ти не здогадуєшся, які
вони палкі, ти ніколи не зможеш цього уявити!.. О, як я ро­
зумію тепер тих, хто прагне скоїти злочин! Як він мене при­
ваблює, як спокушає!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Тож хай тебе не дивують більше,
Ежені, ні людська жорстокість, ні всілякі жахіття, ні найогидніші злочини; те, що видається найгидшим, найпотворнішим, найзабороненішим, найдужче баламутить нам голо­
ву... Саме воно допомагає нам спізнавати в розпусних іг­
рищах найвишуканіші насолоди.
ЕЖЕНІ. Скільки неймовірних витівок, мабуть, утнули ви обоє!
Як би я хотіла знати подробиці!
ДОЛЬМАНСЕ (цілуючи і голублячи дівчину). Прекрасна
Ежені, я в сто разів більше волію бачити, як ви переживаєте
все те, що я хотів би з вами вчинити, аніж розповідати вам
про те, що я вже вчинив з іншими.

ЕЖЕНІ. Я не певна, чи це добре для мене погоджуватися на
все.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я б тобі не радила цього, Ежені.
ЕЖЕНІ. Ну гаразд я не стану вимагати подробиць від Дольмансе. Але ти, моя люба подруго, я тебе заклинаю, розкажи
мені, чого такого незвичайного натворила ти в своєму житті?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я проводила сеанс одночасної гри з
п'ятнадцятьма чоловіками. Я віддавалася дев'яносто разів за
двадцять чотири години, причому мене шпокали і спереду,
і ззаду.
ЕЖЕНІ. Це звичайна розпусна гра, така собі демонстрація
витривалості. Закладаюся, що були в твоєму житті вчинки
куди незвичайніші.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я жила в
борделі.
ЕЖЕНІ. А що це — «бордель»?
ДОЛЬМАНСЕ. Так називають пуб­
лічні доми, де кожен чоловік за
помірковану плату може вибира­
ти собі молодих і гарних дівчат,
готових задовольнити його при­
страсті.
ЕЖЕНІ. і ти там віддавалася чо­
ловікам, моя люба подруго?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Атож, я там
вела себе, як повія, і протягом ці­
лого тижня задовольняла заба­
ганки всіляких гультяїв; отам мені
доводилося бачити справді не­
звичайні смаки. Згідно з принци­
пами розпусної поведінки я по­
лювала на перехожих, як знаме­
нита Феодора — дружина імпе­
ратора Юстиніана1, як справжня
вулична хвойда... А гроші, за­
роблені проституцією, я потім ставила на лотерею.
ЕЖЕНІ. Я знаю тебе, люба подруго, і певна, що ти заходила
далі.
ПАНІ Д Е СЕНТ-АНЖ. Ти гадаєш, це можливо?
ЕЖЕНІ. О, звичайно, зараз я тобі викладу свої міркування.
Казала ти чи не казала, що найвитонченіші духовні втіхи ми
добуваємо з уяви?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Та казала.
ЕЖЕНІ. Так от, коли ми даємо уяві волю, коли дозволяємо
їй долати всі перешкоди, якими обгороджують її релігія, ви­
моги пристойності, гуманність та доброчесність, тобто всі
наші так звані обов'язки, чи не маємо ми всі підстави ска­
зати, що такі польоти уяви видаються нам справжнім чу­
дом?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Безперечно.
ЕЖЕНІ. А чому уява так нас збуджує — чи не тому, що за­
носить далеко-далеко?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Авжеж, тому.
ЕЖЕНІ. А якщо так, то, прагнучи якомога сильніше розбу­
дити свої почуття, якомога більше розчулитись, ми неод­
мінно даватимемо волю своїй уяві, спрямовуючи її на речі
рідкісні та неймовірні. І тоді розбурхана фантазія підсилить
відчуття насолоди...
ДОЛЬМАНСЕ (цілуючи Ежені). Розумниця!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Який поступ зробила наша пустунка
за зовсім короткий час! Але чи ти знаєш, моя чарівна подруго.'що можна зайти дуже далеко по стежці, яку ти хочеш
протоптати?
ЕЖЕНІ. Так я міркую, а що ти радиш мені ні в чому себе
не обмежувати, сама роби висновок, куди можуть завести
мене мої думки.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. До злочинів, до розбою, до злочинів
найжорстокіших і найстрашніших.
ЕЖЕНІ (низьким, уривчастим голосом). Але ж ти запевняєш,
що злочинів не існує... До того ж це тільки уява... А від
фантазій до їхнього здійснення дорога далека.
ДОЛЬМАНСЕ. Але як приємно здійснити те. що задумав!
ЕЖЕНІ (зашарівшись). Здійснити... Отже, вам, мої дорогі
навчителі, іноді вдавалося здійснити задумане?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Іноді таки вдавалося.

17 40ШЬ

5 «Лель» № 2

На перш ий аукціон
«Л ел я» ми виставили
роботи луганського
художника
Володим ира Панича
(див. стор. 19, 21, 42,
43). Б у д ь - я к у з них
можна купити — при
посередництві
редакції.
Звертайтеся
за адресою:
254119, Київ, вул. П ар хоменка, 3 8 — 44,
журнал «Лель>>.
Послугами
«Аукціону»» «Леля»»
можуть скористатися
й інш і худож ники
України та
зарубіжжя.
В а ш і слайди — наша
реклама і зовсім
невеликий процент за
ум ови продажу
картини.
Чекаємо пропозицій!

ЕЖЕНІ. От до цього я й вела.
ДОЛЬМАНСЕ. Яка мудра голівка!
ЕЖЕНІ. Я хочу, щоб ти розказала мені якраз про ті випадки,
коли ти щось задумувала, а задумавши — здійснювала.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ (белькочучи). Ежені, коли-небудь я
тобі розповім про своє життя. А зараз вернімося до наших
уроків... Бо ти в мене випитуєш такі речі...
ЕЖЕНІ. Ну, гаразд, я бачу, що ти мене недосить любиш, аби
відкрити свою душу до самого дна. Отже, я зачекаю, поки
закінчиться випробувальний термін, який ти мені призначи­
ла. А зараз продовжімо курс навчання. Скажи мені, моя лю­
ба, хто той щасливий смертний, який зірвав перші плоди
твоєї взаємності?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Мій рідний
брат — він обожнював мене
змалку. Ще дітьми ми частенько
розважалися, не доходячи, проте,
до завершення. Але я пообіцяла,
що віддамся йому зразу по тому,
як вийду заміж, і свого слова до­
тримала. На щастя, мій чоловік не
зазнав від цього найменшої
втрати — він неперебірливий. Ми
з братом і тепер продовжуємо
нашу інтрижку, але ні в чому себе
не обмежуючи, і я, і він, кожне
по-своєму, знаходимо божест­
венну втіху в найрозгнузданішій
розпусті, причому допомагаємо і
сприяємо одне одному: я знаход­
жу йому жінок, а він мене знайо­
мить із чоловіками.
ЕЖЕНІ. Яка чудова домовленість!
Але хіба кровозмішання — не
тяжкий гріх?
ДОЛЬМАНСЕ. Невже можна вважати гріховними найсолодші взаємини, яким природа сприяє, які вона наполегливо
радить нам розвивати й підтримувати? Ви тільки поміркуйте,
Ежені: хіба міг би людський рід після грандіозних катастроф,
що спіткали нашу планету, відтворитися інакше, як не через
кровозмішання? Хіба ми не знаходимо цьому підтверджен­
ня навіть у найшанованіших книгах християнського вчення?
Хіба родини Адама2 і Ноя дали б потомство, якби уникали
кровозмішання? Погортайте скрижалі, де записано закони,
що правлять Усесвітом: повсюди ви натрапите на узвичаєне
кровозмішання, що розглядається як мудрий закон, при­
значений зміцнювати родинні узи. Одне слово, якщо любов
народжується зі схожості, то де буде вона міцнішою, як не
між братом і сестрою, як не між батьком і дочкою? Виник­
нувши від страху, що деякі родини стануть надто могутніми,
недоладна політика заборонила кровозмішання і викинула
його з наших звичаїв: але ми не сліпі настільки, щоб визнати
за закон природи заборону, продиктовану лише людським
прагненням до вигоди або до слави. Загляньмо в наші сер­
ця, у те місце, куди я завяади посилаю наших педантичних
моралістів; звернімося до цього священного органу, і ми
зрозуміємо, що немає нічого делікатнішого за плотське єд­
нання людей кровно споріднених; отож не заплющуймо очі
на почуття, які брат плекає до сестри, а батько — до своєї
дочки, і марно обидва приховують їх під машкарою узако­
неної ніжності; бурхливе і палке кохання — ось почуття, яке
палахкотить у їхніх серцях, іншого природа нам не дала. От­
же, нічого не біймося і примножмо вдвічі-втричі чудесні ак­
ти кровозмішання, не сумніваючись, що чим рідніший нам
об'єкт наших жадань, тим чарівнішу втіху добудемо ми з
любовної гри.
Один з моїх приятелів кохається зі своєю дочкою, яку він
прижив із власною матір'ю; ще й тижня не минуло, як він
позбавив невинності тринадцятирічного хлопця, що з'явився
на світ як плід його розваг із цією дівчиною; а через кілька
років цей парубійко одружиться зі своєю матір'ю — так хо­
че мій друг; він планує їм долю, яка відповідала б і його
задумам, бо хоче, я це знаю, повтішатися також і плодами,
які принесе цей шлюб; він ще не старий і може почекати.
Ви бачите, ніжна Ежені, скількома кровозмішаннями і якими

тяжкими злочинами заплямував би себе мій приятель, якби
забобон, що велить нам вважати такі зв’язки гріховними,
відповідав істині. Одне слово, в усіх подібних випадках я
відштовхуюся від принципу: якби природа не схвалювала
втішання педерастичні, кровозмішувальні або рукоблудні, то
чи дозволила б вона, аби в цих розвагах ми знаходили
стільки втіхи? Навряд чи вона з такою поблажливістю тер­
піла б те, що йде всупереч її хотінню.
ЕЖЕНІ. О, мої божественні вихователі, я тепер бачу, що згід­
но ваших засад на світі існує дуже мало злочинів, і ми спо­
кійно можемо вволювати свої жадання, хоч би якими див­
ними видавалися вони йолопам, котрі, на все ображаючись
і з усього здіймаючи бучу, по-дурному змішують суспільні
настанови з вищими законами природи, і все ж таки, друзі
мої, чи не погодитеся ви принаймні, що існують деякі дії,
гідні абсолютного осуду і незаперечно злочинні, хоча й про­
диктовані природою? Невже ви станете заперечувати, що
ця природа, така іноді примхлива в своїх творіннях, наділяє
нас найрозмаїтішими нахилами і, бува, штовхає на жорстокі
вчинки; і якщо, піддавшись одному з поганих поривів, ми
надихаємося воліннями цієї химерної природи до такої міри,
що готові, як це не раз траплялося, зазіхнути на життя ближ­
нього, то, гадаю, ви не станете заперечувати, що таку, дію
слід вважати гріховною і злочинною?
ДОЛЬМАНСЕ. Аж ніяк, Ежені, ми не можемо з вами в цьому
погодитися. Оскільки руйнація — один з головних законів
природи, то руйнувати — не означає чинити зле. Хіба дія,
яка так добре служить інтересам природи, може їй зашко­
дити? Д о того ж ця руйнація, якою так хизується людина,
чисто уявна; убивство — не руйнація; той, хто вбиває, нічого
не знищує, він лише змінює форми; він просто повертає
природі елементи, які рука цієї вправної природи відразу
розподіляє так, щоб вони пішли на утворення інших живих
істот; а що акт творіння — радість для кожного, хто йому
віддається, то вбивця робить природі велику приємність —
він її постачає матеріалами; вона їх відразу й використовує,
і дія, яку йолопи мають дурість осуджувати, стає вельми по­
хвальною в Очах цього універсального творця. Тільки наша
гординя штовхає нас на те, щоб ми проголосили вбивство
злочином. Вважаючи себе за найвище створіння в Усесвіті,
людина по-дурному переконала себе, що будь-яка шкода,
завдана цьому створінню,— страшний злочин; ми віримо,
що природа загине, коли наш чудесний рід самознищиться
і зникне з планети, тоді як було б дуже корисно стерти його
з лиця землі, адже в такому разі природа повернула б собі
творчу силу, яку відступила нам, і сповнилася б енергією,
що її ми в неї забираємо, розмножуючись самостійно. Але
яка непослідовність, Ежені! Ти тільки подумай! Шанолюбний
владар, коли йому заманеться і без найменших докорів
сумління може знищувати ворогів, що стають на заваді його
задумам і підривають його владу... Жорстокі, свавільні,
нещадні закони часто призводять до загибелі мільйонів лю­
дей протягом одного століття. А ми, слабкі й нещасливі оди­
наки, виходить, не маємо права принести в жертву своєму
прагненню помсти або своїм примхам бодай одне живе
створіння? Хіба можна уявити собі щось більш варварське,
щось безглуздіше, і чи не повинні ми в глибокій таємниці
нещадно мститися суспільству за цей дурний забобон, який
воно нам накинуло?3
ЕЖЕНІ. Безперечно... О, яка спокуслива ваша мораль і як
вона мені до смаку!.. Але признайтеся, Дольмансе, признай­
теся по щирості, чи ви коли-небудь вдовольняли свої за­
баганки в цій царині?
Д ОЛ ЬМ АН СЕ Не приневолюйте мене сповідатися у своїх
гріхах; їх стільки і вони такого роду, що я наперед червонію.
Можливо, одного дня я вам у них признаюся.
ПАНІ Д Е СЕНТ-АНЖ. Спрямовуючи меч законів, зловмисник
часто користається ним для вдоволення власних пристра­
стей.
ДОЛЬМ АНСЕ Якби я міг дорікнути собі лише в Цьому!
ПАНІ Д Е СЕНТ-АНЖ (кидаючись йому на шию). О, богоподібний чоловіче!.. Я схиляюся перед вами!.. Скільки треба
мати розуму й мужності, щоб скуштувати, як ви, усіх насо­
лод! Лише геніям надається честь так сміливо розривати пу­
та невігластва й дурості! Поцілуйте мене, ви чарівний!

Може, авт ор
виріш ив покепку­
ват и — тоді
над ким : над
предст авника­
м и вищ ого
світ у, пе­
ренісш и їх у сере­
довище, иір
більш відповідає
рівневі їхньої м о­
ральності? Чи
над читачами,
я к і зви кли бра­
т и на віру кож­
не друковане сло­
во? Н апевне, не
лиш е над ними.
У будь-яком у
разі будуарну
«філософію» не
варт о ототож­
ню ват и з філо­
софією автора.
Та й героям ро­
м ану вірит и не
слід: вони теж
кепкую т ь над
нам и, беручись
доводити аб­
сурдні речі ( при­
м іром , зако­
ном ірніст ь то­
го, шр будь-яка
дит ина лю бит ь
батька й пат о­
логічн о ненави­
дит ь м а т ір )
або проію ную чи
разом з ними,
дружненько зай­
нят ися гомосек­
суалізм ом ,
лесбійст вом ,
брат ам кохат и­
ся з рідним и сес­
т рам и, м ат е­
р я м — із сина­
м и, а дочкам
ля га т и в ліжко з
бат ькам и — і
шр багато чого з
сексуальної екзо­
тики.

ДОЛЬМАНСЕ. Будьте відверті, Ежені, невже ви ніколи не ба­
жали нікому смерті?
ЕЖЕНІ. Ой, бажала, ще й як бажала! І тепер щодня я маю
в себе перед очима огидне створіння, яке давно хотіла б
спровадити на той світ!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Закладаюся, що я вгадала, кого ти
маєш на увазі.
ЕЖЕНІ. Який же твій здогад?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ти говориш про свою матір.
ЕЖЕНІ. О, дозволь мені сховати барву сорому на твоїх гру­
дях!
ДОЛЬМАНСЕ. О, миле, сластолюбне створіння! Я хочу обда­
рувати тебе пестощами, які будуть винагородою за силу
твого духу і за твій тонкий розум. (Дольмансе обціловує
все тіло Ежені й легенько поплескує іі по сідницях; його
член підводить голову; пані д е Сент-Анж бере його в руку
й починає накачувати; час від часу руки Дольмансе ман­
друють також по гепі пані д е Сент-Анж, яку вона лю б острасно йому підставляє; нарешті Дольмансе трохи заспо­
коюється і провадить). Але чому б нам не здійснити цей
чудесний задум?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Свою матір, Ежені, я ненавиділа не
менше, ніж ти ненавидиш свою, але я не вагалася.
ЕЖЕНІ. Я не знайшла засобів.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Скажи ліпше — мужності.
ЕЖЕНІ. Щ е б пак! Адже я зовсім юна!
ДОЛЬМАНСЕ. Ну а тепер, Ежені, що ви зробите тепер?
ЕЖЕНІ. Усе!.. Дайте мені лише засоби — і побачите!
ДОЛЬМАНСЕ. У вас будуть засоби, Ежені, обіцяю вам. Але
за однієї умови.
ЕЖЕНІ. Якої умови? Може, вона такого характеру, що я не
захочу її прийняти?
ДОЛЬМАНСЕ. іди, лиходійко, іди в мої обійми! Я більше не
годен стримуватися. Твій чарівний маленький зад стане ви­
нагородою за дарунок, який я тобі обіцяю, ти мені заплатиш
гріхом за гріх, іди ж до мене! Або йдіть обидві, і ми загасимо
потоками сім'я божественний вогонь, який спопеляє нас!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Внесімо, я вас прошу, трохи порядку
в наші оргії. Про це слід думати навіть посеред любовного
забуття та розкошів розпусної гульні.
ДОЛЬМАНСЕ. Нема нічого простішого: я думаю, головне,
щоб я не просто дійшов, а й дав цьому чарівному дівчаті
якнайбільше втіхи. Я засуну прутня їй у гепу, а ви, пані, тим
часом, спершись на лікті, добре її полоскочете; у тій позі, в
яку я вас поставлю, вам це буде зручно, і ви зможете також
цілуватися. Після того як мій утішальник трохи погуляє в
гепі цієї дитини, ми змінимо диспозицію. Я настромлю на
свого дрюка вас, пані; Ежені примоститься над вами, так
щоб ваша голова опинилася в неї між ніг, а я мав змогу
смоктати її лоскотунчик; у такий спосіб я вдруге доведу її
до нестями. Потім знову навідаюся в її задній прохід, а ви
підставите мені свою гепу і як тільки Ежені відповідно вмо­
ститься, влаштуєте її голівку собі між ноги; замість її пуцьки,
яку вона мені пропонувала, я тепер смоктатиму кружальце
між вашими сідницями, як перед тим смоктав крихітний го­
рішок у неї над губами, ви дійдете, потім дійду і я, а тим
часом моя рука, ніжно обіймаючи тіло нашої чарівної уче­
ниці, пеститиме її там, де раніше пестили губи, і вона ско­
ренько дійде до повної знемоги теж.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Гаразд, мій любий Дольмансе, але вам
чогось бракуватиме.
ДОЛЬМАНСЕ. Прутня в гепі? Ви маєте слушність, пані.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Сьогодні вранці вам доведеться обій­
тися без цього, але пополудні ви матимете його; нам на
допомогу прийде мій брат, і наші втіхи досягнуть апогею. А
зараз — до діла!
ДОЛЬМАНСЕ. Я хотів би, щоб Ежені трохи мене накачала.
(Ежені качає). Так, правильно... Трохи швидше, моє сер­
денько... Пильнуйте, щоб ця червона голівка завищи була
відкрита, не ховайте її... Чим дужче натягуєте ви вуздечку,
тим скоріше він настовбурчиться... Ніколи не слід прикри­
вати шкірою голову прутня, коли його накачуєш... Добре,
добре!.. Ось так ви сама доведете до бойової кондиції член,
який збирається вас настромити... Бачите, як він сповню­
ється рішучості?.. Де ваш язичок, мала шельмо?.. А сідниці

Л Ш Ь 18

ДОЛЬМАНСЕ. Чудово! Ця гарненька, маленька цнотлива пупримостіть на мою праву долоню, поки ліва пеститиме л о ця так ніжно пропонує себе мені. Я знаю, що я зловмисник,
скотунчик.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ежені, ти хочеш, щоб він спізнав най­
що я правопорушник; такі принади — не для моїх очей! Але
бажання дати цій дитині перші уроки хоті переважили в
вищу втіху?
ЕЖЕНІ. Звичайно... Я хочу обдарувати його всім, чим зможу,
моїй душі всі інші міркування. Я хочу, щоб вона дійшла, щоб
випустила свій сік... я хочу вичерпати її, виснажити, якщо
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Тоді візьми його прутня в рот і по­
смокчи трохи.
це можливо... (Лиже їїй обціловує).
ЕЖЕНІ. Ой, помираю від утіхи, ой, більше не можу!..
ЕЖЕНІ (робить, як їй кажуть). Отак?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. А я дійшла!., ой, ой, ой! Штовхай його,
ДОЛЬМАНСЕ. О, чудесний ротик! Який він ніжний, який га­
Дольмансе, штовхай!.. Ой, я готова!..
рячий!.. Він для мене вартий найгарнішої гепи!.. Любострасні
ЕЖЕНІ. І я, моя люба, і я!.. Ой, Боже, ой як він мене вис­
і досвідчені в коханні жінки, ніколи не відмовляйтеся дару­
моктує!..
вати своїм коханцям таку насолоду! Цим ви навіки при­
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Лайся ж, ма­
в'яжете їх до себе!.. О, прокляття!..
ла хвойдо! Лайся!
0 Боже, о святий Прутню!..
ЕЖЕНІ. Ой, прокляття, ой, доход­
ПАНІ Д Е СЕНТ-АНЖ. Як ти блюз­
жу!.. Ой, я готова!.. Яка знемога,
ниш, мій друже!
яка солодка млість!..
ДОЛЬМАНСЕ. Де ваша гепа, пані,
ДОЛЬМАНСЕ. На пост! Ану на свій
дайте її сюди!.. Атож, дайте її мені,
пост, Ежені! А то я стану жертвою
я її обцілую, поки мене смокта­
всіх цих перестановок! (Ежені змі­
тимуть, і не дивуйтеся з моїх
нює позу). О, як добре! Я знову в
блюзнірських вигуків: чи не най­
своїй першій норі... Розсуньте
більша насолода для мене — це
свої сідниці, пані, щоб я міг лизати
хулити Бога, коли моя плоть роз­
ваше кружальце — ой, як мені
палена. Мені здається, що в такі
цього хочеться!.. Як любо цілувати
хвилини мій розум, тисячократ
гепу, в якій ти щойно побував!.. О,
збуджений, куди сильніше нена­
дайте, дайте мені полизати її до­
видить цю бридку химеру; я хотів
схочу, поки моє сім'я бризкатиме
би або добре обкласти його лай­
в гепу вашої подруги... Чи пові­
кою, або роздратувати до краю; і
рите, пані? Цього разу він увійшов
коли моя клята розважливість
без труднощів!.. Ой, як мені добре,
переконує мене; що цей об'єкт
як солодкої Ви не уявляєте, як во­
моєї постійної ненависті на­
на його здавлює, як стискає!.. Свя­
справді не існує або принаймні
тий, розпусний Боже, скільки втіхи!
нічого не означає, я страшенно
О, кінець, я більш не годен стри­
дратуюся, і в мене виникає жагу­
муватися... Моя сперма пішла...
че бажання, щоб цей фантом став
Ой, помираю!..
реальністю, щоб я мав на кого
Ч О Л О В ІК И . 1992 р. Олія, полотно. 120x150.
ЕЖЕНІ. і я помру з ним разом, лю­
вилити свою лють. Наслідуйте
Во ло ди м и р ПАН И Ч
ба подруго, клянуся тобі, що помру!..
мене, чарівна жінко, і ви переконаєтеся, наскільки такі вик­
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ой, пустунка! Ой, шельма! Як швидко
рики підсилять ваші емоції. Але ж... о, лукавий Боже!.. О, лиш е ш іс ть р оків то­
м у закінчив
вона до цього звикла!
як мені хороше в цьому божественному ротику, але я по­
К и їв с ьк и й худож ній
ДОЛЬМАНСЕ. Я знаю безліч дівчат її віку, яких ніщо в світі
винен негайно вискочити з нього... а то виллю туди своє
інститут. Та його
не примусило б гратися в інший спосіб; перші зносини ма­
сім'я!.. Ну ж бо, Ежені, міняйте позу; влаштуймося так, як я творчий набуток
ють вирішальне значення; як тільки жінка спробує цієї втіхи,
спланував, і пориньмо усі троє в найсолодшу млість!
ви м ірю єть ся не од ­
вона вже не хоче думати ні про яку іншу... О, небо! Я геть
ним д есятком поло­
(Прилаштовуються).
тен, за яким и постає
виснажений. Дайте мені дух перевести, бодай кілька хвилин.
ЕЖЕНІ. О, мій друже, боюся, що зусилля ваші будуть мар­
неординарна осо­
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ось які вони, чоловіки, моя любонько!
ними. Невідповідність у розмірах надто велика.
бистість. Л ю дина з
Вони й дивитись на нас не хочуть, коли їхню хіть вдоволено;
ДОЛЬМАНСЕ. Щодня я протикаю гепи куди меншим дітям;
власними поглядами
з почуття знемоги народжується почуття відрази, а відраза
ще вчора цей прутень за якісь три хвилини позбавив цноти і на колір, і на сучас­
переходить у зневагу.
семирічного хлопчака... Будьте мужні, Ежені, будьте мужні! ників, які набуваю ть
ДОЛЬМАНСЕ (холодно). О, як ви мене образили, жінко бо­
ЕЖЕНІ. Ой-ой! Ви мене роздираєте!
у його роботах д е щ о
незвичного вигляду.
жественної краси! (Обіймає і ту, і ту). Вас обох створено для
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Обережніше, Дольмансе. Не забувай­
... Невеличка м ай ­
поклоніння, байдуже, в якому стані перебуває чоловік, кот­
те, що я за неї відповідаю.
стерня в центрі Л у ­
рий вами милується.
ДОЛЬМ АНСЕ Лоскочіть її добре, пані, тоді вона менше від­
ганська. Господар
чуватиме біль. А втім, уже по всьому, і він занурився по
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Зрештою, утішся, моя Ежені; якщо во­
трохи іронічний і де­
ни привласнили собі право нехтувати нас, тому що вони
саму шерсть.
щ о сам овпевнений. і
вже вдоволені, то чи не володіємо ми схожим правом зне­
ЕЖЕНІ. 0, небо! Це було не так легко... Подивіться, любий мені захотілося по­
важати їх, коли вони не вміють удовольнити нас, як нам
друже, я вся мокра від поту... Ой! 0 Боже! Ніколи ще не просити його про те,
чого не люблять ні
хочеться. Скажімо, Тіберій страчував на Капрі тих, хто слу­
терпіла я такий гострий біль!..
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ну ось, моє золото, ти вже наполовину художники, ні поети:
жив його пристрастям4, але й Зінгва, африканська цариця,
прокоментувати
теж наказувала вбивати сврїх коханців
втратила цноту, ти вже почасти жінка. За таку славу не шко­
власні роботи.
ДОЛЬМ АНСЕ До таких надуживань, зрештою, цілком пояс­
да трохи й помучитися. Але хіба мої пальці анітрохи не по­
— Володим ире, чому
ненних, ніколи не повинні вдаватися люди нашого кола.
м'якшують твого болю?
ви розлучили своїх
«Вовки вовків не їдять»,— каже приказка, і при всій своїй
ЕЖЕНІ. 0, чи змогла б я витерпіти, якби не вони?.. Лоскочи « Ч о л о в ік ів » і
простоті вона справедлива. Не бійтеся мене, мої любі под­
мене, ангеле мій, лоскочи!.. Я відчуваю, як непомітно біль « Ж ін о к » ? Це ж не­
руги, я не здатний на такі жорстокі вчинки. Не виключено,
переходить у насолоду... Пхайте його, Дольмансе, пхайте! природно.
— Т ут просто
що я навчу вас творити зло, але сам ніколи не зроблю вам
О, я вмираю!..
відсутня заклю чна
ДОЛЬМАНСЕ. О, святий Прутню! О, прокляття! О, троєдушний робота триптиха. Але
нічого поганого.
ЕЖЕНІ. Ой, ні, моя люба, я за Дольмансе ручаюся: ніколи
Боже! Міняймо позу, а то не витримаю... Вашу гепу, лас­
в ізьм іть зам ість неї
він не стане зловживати правами, які ми самі йому надали.
кава пані, прошу уклінно, і негайно розташовуйтеся, як я « Гру в зелену
с тр ічк у » — зм іст
Воно ж видно, що йому притаманна порядність пройдисві­
велів. (Усі розташовуються, і Дольмансе провадить). 0. сю­
той же. Так щ о в ме­
ди увійти значно простіше... Як легко він проник досере­
та — а це порядність найнадійніша. Але нагадаймо про­
не все нормально.
фесорові про його принципи і, поки ми достатньо збуджені,
дини... Але ваша гепа, пані, не менш гарна і не менш ча­
рівна!..
вернімося, я вас прошу, до великого задуму, який запалив
ЕЖЕНІ. А я правильно розмістилася, Дольмансе?
наші серця.

19 Я Ь

,

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Отакої, мала шельмо, то ти досі про
це думаєш ? А я гадала, що то в тебе лише на мить зашу­
мувало в голові.
ЕЖЕНІ. Це щире прагнення, яке давно визріло в моєму сер­
ці, і я не знатиму радості, аж поки його не здійсню.
ПАНІ Д Е СЕНТ-АНЖ. О гаразд, гаразд! Змилуйся над нею —
згадай, що вона твоя мати.
ЕЖЕНІ. Чудове звання!
ДОЛЬМАНСЕ. Дівчина має рацію — хіба ця мати думала
про неї, коли народжувала її на світ? Мерзотниця просто
трахалася, бо знаходила в цьому втіху, але про те, що вна­
слідок таких розваг у неї з'явиться дитина, вона й духом не
помишляла. Хай Ежені робить, як їй заманеться. Надамо їй
цілковиту волю і вдовольнімося тим, що наперед забезпе­
чимо її виправдальним документом, підтвердивши: хоч би
до яких крайнощів дійшла вона в цьому напрямку, вона
ніколи не буде винна в жодному злочині.
ЕЖЕНІ. Вона мені ненависна, вона мені бридка, тисяча при­
чин виправдовують мою зневагу. Я повинна забрати в неї
життя, хоч би чого це мені коштувало!
ДОЛЬМАНСЕ. Ну, гаразд, якщо твоя рішучість незламна, ти
доб'єшся свого, Ежені, присягаюся, що доб'єшся. Але до­
зволь дати тобі кілька порад — вони згодяться тобі перед
тим, як ти візьмешся за діло. Ніколи нікому не розкривай
своєї таємниці, моя люба, й обов'язково дій сама-одна. Не­
ма нічого небезпечнішого, аніж спільники; недовіряймо на­
віть людям, які начебто завжди були прихильні до нас. «Тре­
ба або не брати спільників,— казав Маккіавеллі,— або по­
збуватися тих, які нам прислужилися». І це ще не все:‘щоб
успішно здійснити задум, який ти плекаєш, Ежені, ти повин­
на прикидатися. Перш ніжвіддати свою жертву на заклання,
підберися до неї якомога ближче; вдай, ніби ти її жалієш
або хочеш утішити; підлещуйся до неї, розділи її тривоги,
поклянися їй у палкій прихильності; навіть більше — пере­
конай її, що ти її палко любиш, у таких випадках брехня
ніколи не зашкодить. Нерон голубив Агриппіну навіть на
човні, який мав піти з нею на дно; наслідуй цей приклад,
застосуй усю підступність, усю оману, які здатен запропо­
нувати тобі твій розум. У всіх випадках життя жінки не мо­
жуть обходитися без брехні, але особливо вони її потребу­
ють тоді, коли хочуть видаватися правдивими й щирими.
ЕЖЕНІ. Не сумнівайтеся, що я засвою цю науку і запровад­
жу її в життя. Але прошу вас, розтлумачте мені детальніше,
чому радите ви жінкам завжди прикидатися і вдаватися до
фальші? То ви певні, що світське життя вимагає від них по­
водитися саме так і не інакше?
ДОЛЬМАНСЕ. Річ у тім, що я просто не знаю іншого способу
поведінки, який давав би змогу чогось досягти в суспільстві.
Ніхто на світі не живе правдою — ось очевидна істина, яка
підтверджує, що людина просто змушена жити брехнею.
Тож і скажіть мені після цього, чи можливо, щоб людина
правдива й щира не зазнала краху, не з власної охоти жи­
вучи в середовищі брехунів? Але припустімо, що добро­
чесність і справді — як то нас переконують — цінується в
громадському житті. В такому разі як не прикидатися тому,
хто не обдарований ні нею, ні силою волі, ні владою — а
таких людей, погодьтеся, на світі багато — як, повторюю, не
прикидатися такій особі, аби, в свою чергу, відхопити якусь
частку життєвого успіху, що його виривають у неї з рук кон­
куренти? і якщо міркувати розважливо, то чого насправді
треба людині суспільній — бути доброчесною чи створю­
вати видимість доброчесності? Можна не сумніватися, що
такої видимості цілком досить; вміючи добре прикидатися,
ти зможеш домогтися всього, чого тобі треба. Крутячись се­
ред людей, ми тільки ледь торкаємося їх, то чи нам не до­
сить їхньої оболонки? Д о того ж ми повинні зрозуміти, що
застосування чеснот дає користь лише тим, хто їх застосо­
вує; інші добувають собі з цього так мало зиску, що хай
навіть наш ближній і видається людиною доброчесною, нам,
по суті, однаковісінько, доброчесний він насправді чи тільки
таким прикидається. Зате облуда майже завищи дає змогу
домогтися певного успіху; той, хто успішно користується
нею, має незаперечну перевагу над партнером, який всту­
пає з ним у ділові або інші стосунки — засліпивши спів­
розмовника своїм облудним «я», він легко переконує його

Хоча, т рапляло­
ся, ст ом лений
де Сад й інакш е
т лум ачив свій
т ворчий мет од:
«Говорять, що
м о ї фарби надто
виразні,— писав
він ,— і я зобра­
жую розпуст у
м ерзенною . Б а­
жаєте знат и чо­
му? Я не бажаю
пробуджувати
лю б ов до порок у ( ...). Я зробив
героїв, що ст али
на ш л я х розпу­
сти, наст ільки
ж ахаючими, що
вони, звичайно,
не викличут ь ні
жалю, ні лю бові.
В цьому,
осм ілю ся т верди­
ти, я більш м о ­
ральний, ніж ті,
х т о д озволяє
собі злодіїв при­
краш ат и... По­
вт орю ю : я за­
вжди зм альовува­
т им у злочин
виклю чно адським и фарбами; я
хочу, щоби бачи­
ли його без поло­
гу, щоб його боя­
лися, щоб його
зневажали. Я не
знаю інш ого м е­
тоду, ніж цей: по­
казат и злочин у
м аксим альних
проявах жаху;
що йом у прит а­
манний».

в чому завгодно і швидко досягає своєї мети. Ну а якби я
й помітив, що мене одурили, я передусім звинуватив би в
цьому самого себе, і мій спокусник почуватиме себе тим
упевненіше, що з гордості я ніколи не пожаліюся; отже, його
завжди буде зверху; він матиме рацію, а я — ні; він про­
сунеться вперед до своєї мети, тоді як я топтатимуся на міс­
ці; він збагатиться, тоді як я розорюся; одне слово, завжди
стоячи на вищому щаблі, ніж я, він дуже скоро здобуде по­
пулярність у публіки; а коли це станеться, то хоч би скільки
я його звинувачував, ніхто мене не слухатиме. Отож без­
страшно і безперервно вдаваймося до найзухвалішої брехні;
розглвдаймо її як ключ до всіх милостей, до всякого фаво­
ру, до слави й до багатства і не дорікаймо собі за те, що
ми когось ошукали — зрештою, слабкі докори сумління в
тому, що ми вдалися до омани, завжди будуть заглушені
пікантною насолодою, яку переживає кожен, кому поща­
стило обшахрувати ближнього.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я гадаю, ми приділили цьому питанню
набагато більше уваги, ніж воно заслуговує. Ежені не треба
більше переконувати, вона й так настроєна рішуче, а ми її
підбадьорили вже достатньо; коли трапиться слушна нагода,
вона її не пропустить. А зараз, гадаю, нам слід продовжити
лекції про розмаїті забаганки чоловіків у розпусних любо­
щах; це поле дуже широке — отож обстежмо його; ми
щойно втаємничили нашу ученицю в кілька секретів з ца­
рини практики, але не варт нехтувати й теорію.
ДОЛЬМАНСЕ. Подробиці викрутасів, до яких удаються чо­
ловіки в розпусті, наврвд чи можуть бути темою навчання
для такої дівчини, як Ежені, дівчини, котра не готує себе до
ремесла повії. Рано чи пізно вона вийде заміж і, відштов­
хуючись від цього припущення, я ставлю десять проти од­
ного, що її чоловік таких уподобань не матиме. Якщо ж ма­
тиме, то жінці слід поводитися просто: виявляти у відно­
шенні до нього щонайбільшу лагідність та поблажливість, а
з другого боку, обманювати його за будь-якої нагоди і по­
тай надолужувати втрачене в шлюбі. В цих кількох словах
криється вся наука. Якщо ж ваша Ежені все-таки бажає
трохи ознайомитися з чоловічими смаками в розпусті, то в
найзагальнішому плані зведемо їх до трьох: педерастія,
блюзнірські вихватки і потяг до жорстокості. Перша при­
страсть сьогодні дуже поширена; про неї вже багато мною
говорено, і тут я додам лише кілька штрихів. Ця пристрасть
поділяється на два розгалуження: активне й пасивне. Той,
хто встромляє,— байдуже, чи це чоловік, чи жінка,— здій­
снює содомію активну; а хто тільки підставляє гепу, того ми
називаємо педерастом пасивним. Нерідко сперечаються,
котрий із двох способів дає більше втіхи. Немає сумніву, що
більше втішається педераст пасивний, бо переживає гострі
відчуття відразу в двох місцях — і ззаду, і спереду. До того
ж це так солодко — змінити даровану тобі природою стать,
грати роль повії, віддаватися чоловікові, що поводиться з
тобою, як із жінкою, називати цього чоловіка своїм кохан­
цем, а себе — його полюбовницею! О, друзі мої,— яка то
втіха! Але, Ежені, я обмежуся тут кількома порадами з ок­
ремих питань, що мають стосунок лише до жінок, які, мовби
перевтілюючись у чоловіків, прагнуть за нашим прикладом
спізнати цієї вишуканої втіхи. Я щойно піддав вас такому
нападу, Ежені, і з вашої поведінки переконався, що рано чи
пізно ви досягнете визначного поступу на цій дорозі. Я вас
закликаю звертати на неї якомога частіше, бо це одна з
найприємніших доріг, які перетинають острів Цитери, і я ані­
трохи не сумніваюся, що ви послухаєтеся моєї поради.
Зроблю тут лише два чи три зауваження, істотні для кож­
ного, хто сповнений рішучості заживати насолоди лише та­
кого виду або аналогічного. Передусім затямте, що, коли
вас грають на содомський манер, треба, щоб хтось пестив
вашого лоскотунчика; ніщо так добре не поєднується, як ці
дві втіхи. Не користуйтеся біде і не втирайтеся рушником,
коли готуєтеся розважатись у цей спосіб: треба, щоб щілина
була розтулена, бо це розбуджує хіть, сприяє тремтінню
плоті, а вона стуляється, коли занадто дбати про охайність і
чистоту тіла, та й важко вгадати, як ці процедури вплинуть
на почуття. Уникайте кислот, Ежені, коли ви втішаєтеся посодомському; вони сприяють утворенню гемороїдних запа­
лень, і вам буде боляче, коли в отвір пропихатиметься

Я Ь 20

цього не хоче; і не станеться великої різниці на землі від
інструмент утішання. Ніколи не погоджуйтеся, щоб кілька і
того, буде там однією такою істотою менше чи більше, і,
чоловіків підряд вивергали сім'я у вашу гепу: така суміш
коротко кажучи, ми можемо вважати себе повними госпо­
сперми, хоч і збуджує нашу уяву, часто буває небезпечною
дарями цього шматочка плоті, одухотворений він чи ні, з не
для здоров'я; ну а якщо ви все-таки прийняли в себе кілька
меншим проявом, аніж ми володіємо нігтями, що їх зрі­
вивержень, то негайно викиньте їх назовні.
заємо зі своїх пальців, коли нам треба, пухлинами, що їх
ЕЖЕНІ. Але хіба не гріх приймати сім'я в гепу? Адже воно
видаляємо з нашого тіла, або рештками перетравленої їжі,
має зовсім інше призначення.
які видавлюємо з кишечника, бо все це належить нам і тіль­
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Не думай, о нерозважне дівчисько, ні­
ки нам, і ми повні власники всього того, що з нас виходить.
би є щось погане втому, щоб віддаватися чоловікам у такий
Ви вже досить розвинулися, Ежені, і знаєте, який мізерний
спосіб, який сприяє відверненню потоків їхнього сімені з го­
вплив справляє на земне життя вбивство тієї чиіншої люд­
ловного шляху, бо природа аж ніяк не заохочує розмно­
ської особини, тож вам
неважко буде збагнути, що так само
ження. Вона його лише терпить. Отже, уникаючи запліднен­
незначні й наслідки всякої дії, по­
ня, ми куди ліпше сприяємо здій­
в'язаної з дітовбивством, хай навіть
сненню її справжніх намірів. Еже­
його вчинять щодо істоти, яка вже
ні, чини рішучий опір цьому за­
мислить. Отже, немає сенсу до
нудному розмноженню і навіть у
цього вертатися; ваш витончений
шлюбі невпинно відвертай з го­
розум доповнить мої аргументи.
ловного напрямку підступну рі­
Вивчення історії земних народів,
дину, плоди якої приносять нам
давши нам упевнитися, що такий
одні прикрості, псуючи наші талії,
звичай повсюдно поширений, ос­
притупляючи нашу хіть, завдаючи
таточно переконає вас, що тільки
шкоди нашій красі та здоров'ю,
недоумки можуть осуджувати дію,
наближаючи нашу старість. Пе­
до якої ставляться байдужісінько і
реконай свого чоловіка, щоб він
природа, і людське суспільство.
мирився з такими втратами; про­
ЕЖЕНІ (спершу до Дольмансе). Я
понуй йому всі дороги, які ведуть
нездатна
висловити,
наскільки
кудись-інде від храму Плодю­
слушними здаються мені ваші до­
чості, скажи, що ти ненавидиш ді­
кази. (Далі звертається до пані де
тей, що благаєш, аби він тобі їх не
Сент-Анж.) Але скажи мені, моя
робив. Зверни особливу увагу на
люба подруго, а сама ти користу­
ці мої останні слова, моя люба,
валася коли-небудь засобом,яким
бо, скажу тобі навпростець, роз­
пропонуєш поділитися зі мною,
множення людського племені
щоб знищити в собі плід?
викликає в мене таку відразу, що
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Двічі і щоразу
я перестану вважати тебе за под­
з великим успіхом; але мушу тобі
ругу в ту саму мить, коли ти за­
признатися, я випробовувала його
вагітнієш. Та раптом таке лихо
ГРА В ЗЕ Л Е Н У С Т Р ІЧ К У . 1990 р. Олія, полотно. 35x50.
лише на початку вагітності, тоді як
станеться з тобою попри твоє ба­
дві з моїх знайомих жінок удавалися до нього посеред тер­
жання, то повідом мене про це протягом перших сімох або — « Гра в зелену
міну, і вони мене запевнили, що в них це вийшло так само
вісьмох тижнів, і я влаштую так, що ти позбудешся його без с тр ічк у » — це о р гія ?
— Х т о як зрозуміє. Я
легко. Отже, в разі доконечної потреби покладися на мене,
зайвої мороки. Не бійся, що тебе звинуватять у дітовбивстві,
не знаю правил ц іє ї
моя люба дівчинко, але закликаю тебе ніколи не потрапляти
цей злочин — чисто надуманий. Ми маємо повне право гри.
в становище, за якого така потреба виникне,— це буде
розпоряджатися всім тим, що носимо в собі, і, знищивши — « Т ур н ір » — це
найнадійніше. А зараз вернімося до розповіді про подробиці
цей різновид речовини, ми завинимо проти законів буття не сексуальний спек­
хтивих утіх, які ми пообіцяли відкрити цьому дівчиськові.
більше, аніж тоді, коли в разі потреби за допомогою про­ такль чи боротьба за
сам ицю ?
Розповідайте далі, Дольмансе, ми з вами дійшли до блюз­
носних ліків очищаємося від іншого непотребу.
— І те, й інше.
нірських фантазій.
ЕЖЕНІ. Ну, а якщо дитина доношена?
— « В ер ти кальн и й
ДОЛЬМАНСЕ. Гадаю, Ежені вже позбулася релігійних упе­
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Навіть коли воно вже народилося на
біл ьярд » — це з
реджень і внутрішньо переконана, що всі так звані «об'єк­
світ, ми можемо при бажанні вбити його. Немає права не- ж иття нового по­
ти» поклоніння йолопів не мають анінайменшого впливу на
заперечнішого, аніж право матері розпоряджатися життям коління багатіїв?
хай там що. Ці фантазії настільки позбавлені змісту, що, по
своєї дитини. Немає такого народу, який би цього права не — Ц ікава думка.
— «Х ох л ом сь к а
суті, можуть морочити лише зовсім юні голови, для яких по­
визнавав, воно засноване на засадах розважливості.
рвати будь-які пута — велика втіха, щось подібне до ма­
ДОЛЬМАНСЕ. Таке право дароване нам від природи. Боно частівка». В и можете
її зас п ів ати ?
ленької помсти, що розпалює уяву і протягом кількох хви­
незаперечне. Його було відкинуто, коли утвердилася релі­
— Т а кої не існує.
лин може правити за розвагу. Та для людей поважного віку,
гійна система світогляду — абсурдна в самій своїй суті, іді­
Вірніш е, я придум ав
котрі мали час і нагоду здобути справжню освіту й пере­
оти, які вірують у Бога, будучи переконані, що своє існу­
свою.
вання ми завдячуємо тільки Йому і що як тільки ембріон — « Т р іу м ф » — чи й ? конатися в нікчемності об'єктів, для яких ідоли, що їх ми
— Просто. Загальний.
висміюємо, правлять лише за жалюгідні символи, для таких
визріває, його одухотворює крихітна душа — Божий дар,—
— « К аб е р н е » —
людей ці солодкі радощі, як мені здається, стають прісними
ці йолопи, повторюю, звичайно ж, мусили дивитись на зни­
і холодними. В очах філософа осквернення святих мощей,
щення цього малого створіння як на страшний злочин, бо, м іф ологія чи сцена із
сучасного ж и т т я ?
святих образів і облаток, святого розп'яття нічим не відріз­
згідно з їхніми уявленнями, воно вже не належить людям.
— Не знаю.
няється від зруйнування поганського капища. Відтоді як ми
Це створіння Боже, воно підлягає Богові — тож чи можливо М ай стро в і й справді
розпоряджатися ним, не вчинивши злочину? Та після того нічого, як правило,
прирекли на зневагу ці бридкі іграшки людської уяви, слід
про них забути і більше ними не перейматися, і варто про
як світильник філософії розігнав пітьму омани, після того додати д о вже сказа­
них згадувати лише з метою богохульства — не тому, що
як люди відкинули вигадку про божественне походження ного на полотні. Т а й
чи треба?
воно має стосунок до реальності, бо якщо Бог не існує, то
всього сущого, після того як, краще пізнавши закони і та­
який сенс його хулити? Але річ у тім, що, промовляючи бру­
ємниці фізики, ми розвинули засади світоутворення і тепер
Сергій Ч И Р К О В
тальні, лайливі слова в сп'янінні плотської насолоди, ми здо­
цей чисто матеріальний механізм не видається нам чимось
буваємо втіху, а слова блюзнірські впливають на уяву особ­
незвичайнішим, аніж проростання пшеничного зерняти, ми
ливо гостро. Не слід нічого щадити; слід оздобити ці слова
перестали приписувати природі хибні закони, породжені
найбарвистішими виразами і прагнути, щоб вони шокували
людською уявою. Ми значно розширили сферу застосуван­
того, хто їх слухає, якогомога сильніше; бо шокувати людину
ня своїх прав і нарешті усвідомили: нам дозволено забирати
надзвичайно приємно — в цьому невеличкий тріумф для
те, що з'явилося на світ супроти нашої волі або внаслідок
нашої гордині, якого аж ніяк не слід нехтувати; признаюся
прикрої випадковості, і неможливо вимагати від хай там
вам, дівчата, це одна з моїх найвитонченіших і найпотаємякого індивіда, щоб він став батьком або матір'ю, якщо він

21

і І М

ь

ніших насолод, мало знайдеться духовних утіх, які більше
збуджували б мою уяву. Спробуйте цього засобу, Ежені, і
побачите, що вийде. З особливим азартом блюзніть та хуліть
Бога тоді, коли перебуваєте в товаристві ровесниць, які досі
животіють у пітьмі забобонних вірувань; закликайте їх до
гульні й розпусти; поводьтеся при них, як справжня хвойда,
оголяйте свої перса, щоб вони їх бачили; якщо підете з ними
в якесь потаємне місце, задирайте сукню до непристойності;
з підкресленою безсоромністю показуйте їм найінтимніші
куточки вашого тіла; вимагайте від них того самого; зваб­
люйте їх, повчайте, нещадно висміюйте їхні забобони; як то
кажуть, залучайте їх д о гріха,_лайтеся в їхній присутності, як
чоловік; якщо вони за вас молодші, гвалтуйте їх, розважай­
теся з цього і розбещуйте їх чи то власним прикладом, чи
порадами, чи хай там чим, що спаде вам на думку, одне
слово, вдавайтеся до тих засобів, які вплинуть на них найпевніше.Так само розкуто поводьтеся і в оточенні чоловіків;
проповідуйте їм безбожництво й безсоромність — і не тіль­
ки не жахайтеся вольнощів, до яких вони вдаватимуться, а
й потай дозволяйте їм усе, що може їх розважити, не ком­
прометуючи вас; дозволяйте їм себе мацати, збуджуйте їхню
плотську жагу, вимагайте, щоб і вони розпалювали вашу
хіть. Не вагайтеся навіть підставити їм зад; та оскільки химеричне уявлення жінок про жіночу честь спонукає їх охо­
роняти насамперед свій парадний вхід, то у випадку спроби
проникнути туди чиніть удаваний опір. Одружившися, в
жодному разі не заводьте коханця; наберіть лакеїв або пла­
тіть кільком чоловікам, на яких ви можете покластися,— як­
що ви дотримуватиметеся таких заходів остороги, все буде
шито-крито; в такий спосіб ви й свою репутацію збережете
і не дасте підстав до підозрінь, і водночас матимете змогу
робити все, що вам до смаку.
Продовжимо:
Втіха, приправлена жорстокістю,— це третій різновид утіхи
з тих, які я обіцяв ретельно проаналізувати. Такі види плот­
ських розваг сьогодні дуже поширені серед чоловіків, і ось
аргумент, до якого вони вдаються для їхнього виправдання.
Ми прагнемо гострих відчуттів, кажуть вони — це мета
кожної людини, яка йде за покликом хоті, і ми хочемо до­
сягти цього стану за допомогою найактивніших засобів. Ви­
ходячи з таких міркувань, ми анітрохи не маємо перейма­
тися тим, приємні чи неприємні наші прийоми об'єкту, який
нам служить, ідеться тільки про те, щоб завдати по клубку
наших нервів якомога відчутнішого удару; а нема сумніву,
що біль розбуркує почуття куди сильніше, ніж насолода, й
кінцевий струс, якого ми зазнаємо внаслідок знущання над
іншою людиною, призведе до істотно сильнішої вібрації, від­
лунюватиме в нашому організмі куди гвалтовніше, спричи­
нить значно потужнішу циркуляцію тваринних струмів, які
завдяки властивому для них у такі хвилини зворотному ру­
хові проникнуть у нижчі сфери й негайно розпалять вогонь
у органах хоті, настроївши їх-на сприйняла насолоди. Спаз­
ми втіхи завищи нестійкі, а надто в жінок, коли чоловік, який
їх грає, потворний або старий. Нерви в таких випадках збуд­
жуються мало, і тоді варто внести в любовні розваги біль,
який б'є по нервових сплетіннях куди відчутніше, примушу­
ючи їх бриніти від перенапруги. Але, заперечують людям,
схильним до такої практики, біль завдає прикрості ближ­
ньому; чи милосердно мучити іншого для того, щоб здобути
втіху самому? Люди-пройдисвіти дадуть вам на це таку
відповідь: під час акту плотської втіхи ми, мовляв, призви­
чаєні себе вважати за все, а іншого — за ніщо. Зрештою,
кожен, хто підкоряється імпульсам природи, неминуче від­
дає перевагу тому, що він відчуває, перед тим, чого він не
відчуває. Щ о нам до болю, якого ми завдаємо ближньому,
зухвало заявлятимуть такі люди. Хіба ми його відчуваємо?
Ні, навпаки; збуджуючи цей біль, ми себе доводимо до со­
лодкої знемоги. Отже, чого будемо ми щадити індивіда, до
якого нам байдужісінько? З якого дива ми оберігатимемо
його від болю, що не коштуватиме нам жодної сльозинки,
тоді як очевидно, що цей біль сприятиме пробудженню в
нашому тілі гострої насолоди? Хіба коли-небудь ми дістали
від природи бодай один імпульс, що спонукав би нас жер­
твувати собою заради інших, і хіба не очевидно, що на цьо­
му світі кожен повинен дбати тільки про себе? Ви нагадуєте

О крем ого р о згл я ­
ду пот ребує м о­
ва де Сада, але
не на ст орінках
не вельм и
об'єм ного журна­
лу. П ропонова­
ний український
переклад «Буду­
арної філософії»
звучит ь значно
м ’якш е, ніж
ф ранцузький
оригінал. А ле й у
ньому можна
відчут и непов­
т орніст ь авт ор­
ського слова, ди­
вовижне
поєднання виш у­
каності вельмож­
них салонів зі
ст иліст икою
найдешевших
притонів. /, що
найбільше зди­
вує, ви поступо­
во звикнет е до
м аркізового пись­
м а і зрозум ієт е,
що інакиїе,
мабуть, і не
можна було
писат и...
Однак час для
розм ов про
де Сада ще не
прийиюв.
Д авайт е спо'штку дочит аємо
«Будуарну
філософію»
до кінця.
Сергій ЧИРКОВ

нам про химеричну заповідь, яка вимагає від нас, щоб ми
ніколи не робили іншим те, чого ми не хочемо, щоб інші
робили нам; але цю абсурдну пораду ми завжди чули тільки
від людей — і від людей слабких. Людина сильна ніколи не
стане говорити такі нісенітниці. То тільки перші християни,
вдень і вночі переслідувані за своє ідіотське вчення, кричали
на вухо кожному, хто погоджувався їх вислухати: «Н е спа­
люйте насі Не здирайте з нас шкіруІ Природа вимагає,
щоб ми не робили іншому того, чого не хочемо, щоб інші
робили нам!» Тупі бовдури! Невже природа, яка постійно
штовхає нас на пошуки насолод, яка ніколи не заохочує нас
ні до чого іншого, могла б, ні сіло, ні впало, припуститися
кричущої непослідовності й заявити нам, що не слід шукати
втіхи там, де це може завдати прикрості ближньому? О, по­
вірте мені, Ежені, природа, наша єдина мати, ніколи не го­
ворить нам ні про кого, крім нас самих; нема нічого егоїс­
тичнішого, ніж її голос, а що звучить у ньому найнаполегливіше, найвиразніше? Свята порада, яку вона нам дає:
втішайтеся і втішайтеся — коштом нехай там кого. Але ж
інші, заперечать мені, можуть і помститися... Т о й нехай
мстягься, правда завищи на боці сильного. Ось вам пер­
вісний стан суспільства, в якому точиться безперервна
війна на знищення слабшого; ось для якого життя ми ство­
рені і так чи так повинні до нього пристосуватися —
інакше нам буде непереливки на цьому світі.
Так міркують ці люди, моя дорога Ежені, і я особисто, ви­
ходячи з мого досвіду та з моїх наукових студій, додам до
цього, що жорстокість не тільки не можна вважати вадою,
а й навпаки: це найперше почуття, яким обдаровує нас при­
рода. Дитина ламає свою іграшку, кусає грудь годуваль­
ниці, задушує свою пташку набагато раніше, аніж набуде
здатність міркувати розважливо. Жорстокість визначає всю
поведінку тварин, а я вже, здається, вам пояснив, що закони
природи проявляються в їхніх діях куди виразніше, ніж у
наших; у дикунів вияви жорстокості значно наближеніші до
природи, ніж у людини цивілізованої, й, отже, було б аб­
сурдно твердити, що вона є наслідком людської зіпсутості.
Вважати так — очевидна помилка, повторюю це вам не
вперше. Жорстокість — невід'ємна властивість самої при­
роди. Усі ми народжуємося з певною дозою жорстокості,
яку пом'якшує лише виховання, але виховання чуже при­
роді, воно настільки ж шкодить її священним заповідям, на­
скільки культура садівництва шкодить деревам. Порівняйте
в своєму саду дерево, залишене турботам природи, з де­
ревом, до якого ви доклали ваше мистецтво, обмежуючи
його вільний ріст, і ви побачите, котре з них гарніше, і на
власний смак переконаєтеся, котре дає добріші плоди.
Жорстокість — це не що інше, як людська енергія, якої досі
не спромоглася підірвати цивілізація, отже, це не вада, а
очевидна чеснота. Скасуйте ваші закони, ваші покарання,
ваші звичаї, і жорстокість більше не приводитиме до небез­
печних наслідків, бо завжди буде стримуватися тими сами­
ми засобами. Вона становить небезпеку тільки в суспільстві,
де панує цивілізація, бо в ньому потерпіла особа майже за­
вжди позбавлена або сили, або засобів, щоб протистояти
нападу, і зовсім інакше проявляється вона в суспільстві, ци­
вілізацією не спотвореному: там, якщо жорстокість засто­
совують до сильного, вона дістане від нього відсіч, а якщо
до слабкого, то вона завдасть шкоди лише створінню, яке
мусить поступатися силі згідно із законами природи, а отже,
діятиме в річищі цих законів.
(Далі буде)
1Іереклаїї з французької
В ікто рЛ І ІД Р ІС І И>
1 Див. оповідки Прокопія К есарійського (прим , авт ора).
2 Як і М ой.Лдам був л и ш е відновлю вачем лю дського роду. Після
якогось ж ахливого катаклізм у він теж залиш ився сам -од и н на землі.
А ле доноївська легенда збереглася, а доадам івська - ні (п р и м авт ора).
3 Трохи далі цю там у буде розкрити д етальніш е, а поки щ о ми
в д овольним ося, подавш и тільки пайзагальніш і риси систем и, яку
незабаром викл адем о в усій повноті [прим, авт ора).
4 Ч итайте Светонія і Д іона Кассія з Ніксй (прим , авт ора).
5 Читайте: «Історія Зінгви, цари ці А нголи» (прим , авт ора).

с о н я ч н и й н ін д зя
С к и д а т и стр а х
я к со н я ч н и й н ін д зя
ск и д аю ч и сь з н езам кнено ї
веж і н еб ес
сп о в за ти ти хо
н ач е неж и ть
і обереж но
сл ухати як д з я во ни ть в п о ти л и ц ю
м а с л я в и й пес
о хо ро няє
К о р о л е в у-сук у
і д я к у в а т и м іс я ц ь
за н ау к у
з п р и п л и в а м и п о в ’я за н и х
пож еж
із н а с л ід к а м и з в ’язан и х
п ри чин
в п о в за ти в д у ш у
н ач е ніж у тіло
зн и к а ти в ч а с н о
р у х а ти сь ум іл о
на кож не ні
в ід п о в іс ти а вж е ж
за в с ім с п о с те р іга ти
з в ід д а л я
з ’я в л я ти с я
коли щ е не ч е к а ю ть
і зн ати те
чого вони не зн аю ть
а зн а ю ть тіл ь к и В ч и те л ь
і м аля
с к р а д а т и с ь крізь
б а м б у к о в е зел о
і п ити ср іб н у во ду
із д ж е р е л ь ц я
і т а м у в а т и ніж ни й с у м
у се р ц і
в и с м и к у в а т и ту гу
я к ж ало
д и в и т и с ь ти хо
в со н я ч н е л и ц е
сп о к ій н и й як воно
со н ц еп о д іб н и й
в с а м о т н іс т ь зо ло та
п е р е п л а в л я ти ср ібл о
н е зн а н и й н еп р о н и кн и й
як яйце
н е б а ч е н о го зв іра
п р о п о взати
к різь заборони
стін и і кордони
с та в а ти н е п о р у ш н и м
як колона
я к д е р е в о в ги н а ти с ь і рости
не їс ти в іч н ість
не з м и к а ти віч
не бути з а т а їт и с ь
не д и х н у ти
не чути болю
чути н еп о ч у те
п е р е д ч у в а ти
б ач и ти н ас к р із ь
ч е к а ти і о ч ік у в а ти
д ал ь
яка не н аб л и ж а єть ся
о д в ік у
вв ій ти як ж ін ка
ста т и ч о л о в іко м
заб ути в се
н е в ід ч у в а ти ж аль
у за х в а ті
л а м а т и ц но ти л ід
н е з а й м а н о ї д осі
ко р о л еви
і сл ухати
я к зр и гую ч и л е ви
н е в то м н о у п ітьм і
ш у к а ю ть с л ід

з а к а п а й на ніч
д о носа
оп іум
м о го тіл а

ДОН ЖУАН
Н очам и
►
б іл и м и
п р и х о д я ть к о м ан д о р и
в в іч л и в о
п и та ю ть
В а с зв а ти
Д он Ж у а н ?
Ні
м е н е зв ати
Ж у а н дон
в з а га л і
я — к и та є ц ь
в и сл а н и й за ч а сів
М ао за д е м о г р а ф іч н і
зб очен н я
Й ж ін ок не зн ош у
за ноги л а гід н і
в о л о сся з а п а ш н е
до то го ж
я погано
з н им и
сп л ю

ТІ ХТО ТРИМАВ

ЕРОТПКП

не тр еба йти
бо ту т його н ем а
він як в ’ю нок п’янкий
у лоно л із е
л о ск о ч е сте гн а
як ірж а зал ізо
і в те м р я в і зн и кає
як м а н а

ЧОМУ
чо м у
коли вечір
т а к х о ч е ть с я ж інки
поруч
зо в сім поруч
н ай л іп ш е
н ести ї ї у собі
н а й со л о д ш у і н а й см а ч н іш у
не р о зл у ч а ти ся
ніколи
чо м у
коли вечір
та к х о ч е ть с я чоловіка
поруч
з о в с ім поруч
за т у л и т и ся ним
від вітру
і бити
б ай д и ки

Василь

ХАЛАХУР

ВІЧНИЙ ШАХ
Чорні почи наю ть
і
не зак ін ч ую ть
Білі
ж інки
від них
без тя м и

ОПІУМ ТІЛА
О піум твого тіла
тісн а к р а в атка
в носі
пахощ і
ж оржини
к р и сл а ти й к апелю х
тін ь п ад ає
на папір
і пиш е
. о л ів ц ем
облич
літе р и н езн ай о м о го
ал ф а в іту
позбавив цноти
все
п озб авил ось
се н с у
коли зга д а є ш

Ті хто
тр и м ав
п альцям и
я щ ір о к
к и н уті н ап р и з в о л я щ е
х в о сти
п о тім б ер уть
обереж но
і д ів ч а т к а
зв о л о ж е н і п ер са
н аб ути й д о с в ід
не д о з в о л я є їм
л е гк о в а ж н о с та в и ти с я
д о того щ о зм ін ю єть ся
п р я м о на очах
вони тр и м а ю ть
зненацька
п р о зр ів ш и м и п а л ь ц я м и
п ро хо ло дн і
п уп ’я нки д ів ч а т к а
з га д у ю ч и я щ ір к у яка
і п іс л я то го як зн и к л а
н а га д у є про се б е
д р а ж л и в и м зд р и га н н я м
хво сти ка і
п р о щ а л ь н и м п о стр іл о м
с к а л а м у ч е н и х очей
кол ьо ру
р о з к в ітл о ї
п у с те л і

ДОБУВАННЯ
в о гн ю
В тіл і
ж ін ки
зн ай ш о в д ір к у
і
д о в го те р с я
н ам агаю ч и сь
в ід тв о р и ти
процес
Добування
Вогню

М алю нок
Анрі М А Т ІС С А

СІЧЕНЬ

СЕРПЕНЬ

ЖОВТЕНЬ

ТРАВЕНЬ

ЛИСТОПАД

ЧЕРВЕНЬ

ГРУДЕНЬ

Ц У Б О -П Р О Т И БЕЗП
Багато людей у світі ще й сьогодні вірять, що в
східній медицині є щось містичне. Справді, східна
медицина може вилікувати недуги навіть у тих ви­
падках, коли західна медична наука (під цим понят­
тям ми маємо на увазі сучасну медицину) безсила.
Але в цьому немає ніякого чуда. Мета східної ме­
дицини — забезпечити людині можливість з макси­
мальною користю прожити життя, запобігти хворо­
бам, поліпшити здоров'я та зовнішній вигляд.
Медицина Сходу вважає, що органічні порушення
проявляють себе в певних місцях поверхні людсь­
кого тіла (ці місця — точки цубо) і що натискання чи
інший вид дії на них допоможуть не тільки виділити
патологічні симптоми, а також привести весь ор­
ганізм людини в робочий стан.
Цубо-терапія заснована на науці і вже довела свою
життєздатність. Вона спирається на медичний
досвід трьох тисячоліть. Нею можна користуватися
і в домашніх умовах.
Незважаючи на ефективність у лікуванні деяких
хвороб, цубо-терапія не всемогутня. Медицина
Сходу нічим не може допомогти при таких захво­
рюваннях, як злоякісні пухлини, тиф, дизентерія,
холера, туберкульоз, сифіліс, інфекційні захворю­
вання.

Як знайти точку ц убо?
Описуючи місцезнаходження цубо, користуватиме­
мося традиційними термінами відносно вимірюван­

1.КІ-16
Точки, щ о знаходяться
за п'ять сунів обабіч
пупка.

2.CV-6
Один суїП 'гТ ятГб у
нижче від пупка.

3. CV-3
Чотири суни нижче від
пупка. 4/5 відстані між
пупком і лобковою
кісткою.

ня, які називаються «сун» і «бу». Один сун визна­
чається таким чином: пацієнт, приставивши кінчик
середнього пальця руки до великого, утворює не­
мов кільце. Величина сун при цьому представлена
довжиною другої фаланги середнього пальця.
П'ять бу — половина суна.
Визначаючи точки цубо, використовують три мето­
ди: легеньке розтирання шкіри, м’яке пощипування
та посмикування (вперед і назад) шкірної тканини і,
нарешті, м’яке натискання на шкіру великими паль­
цями чи чотирма пальцями. Сила ваш ої дії не по­
винна перевищувати 3 — 5 кг, а тривалість - 3— 5 сек.
Ви можете бути впевненими, що точно визначили
місцезнаходження цубо, якщо в досліджуваній ді­
лянці проявлятимуться такі симптоми: больові від­
чуття, відсутність чутливості, озноб, почервоніння,
невеликий висип, пігментні плями чи ластовиння в
кількості, більшій за звичайну.
Знайшли точки ц уб о? Тепер починаємо масаж.
Є кілька методів масажу:

1. Розтирання.
Цей метод застосовується найш ирш е і включає в
себе такі рухи, як погладжування, розтирання та
пощипування тіла. Великі зони шкіри масажують
великим та вказівним пальцями рук. Важливо па­
м'ятати, що не можна виконувати масаж тільки кін­
чиками пальців. Це може призвести до саден і на­
тирань.

БЕЗПЛІДНІСТЬ
Причиною відсутності в подружжя дітей
у 40— 60% випадків є чоловік.
Якщо жінка не може завагітніти,
це викликано трьома причинами:
нездатність до овуляції, порушення
у фалопієвих трубах і аномалія матки.
У першому випадку овуляція може
мати місце, але рідко, і яйце
розвивається ненормально.
Крім того, можуть спостерігатися
порушення в утворенні гормонів,
які керують ф ункцією яєчників.
У другому (більш поширеному
випадку) — в фалопієвих трубах
виникає перепона, що заваж ає рухові
яйця по них до матки.
Третя причина — порушення перетинки
матки, викликаної проникненням
туберкульозних бацил, чи аномальний
її розвиток, а також наявність пухлини.
Крім цих факторів, такі хвороби,
як діабет, базедова, недостатнє

ЛІДНОСТІ
2. Н атискання.
Долонями, великими пальцями чи чотирма пальця­
ми натискайте на шкіру від периферії до центра тіла.
Натиснули — і зафіксуйте це місце, повільно по­
слаблюючи тиск. Сила, з якою ви це робитимете, не
повинна перевершувати 3 — 5 кг, а тривалість — З —
5 сек.

3. Вібрація.
Долонею чи кінчиками пальців трішки натисніть на
тіло пацієнта, одночасно роблячи ритмічну коротку
вібрацію у тому місці, де натискаєте.

4. П остукування.
Руки беруть участь в операції по черзі. Постукування
повинно бути ритмічним. Д ля постукування великих
частин тіла з твердими великими м’язами викори­
стовують кулаки, невеликі м’які ділянки тіла маса­
жують за допомогою ріжучих рухів кінчиків пальців
(великих) або чотирма пальцями. Постукуючи м’які
частини тіла, наприклад, живіт, складіть долоні у
вигляді чашки.

5. Н атискання з розтиранням.
Цей м асаж виконується великими пальцями рук,
вказівними та середніми. М асаж ділянок тіла між
кістками та суглобами роблять кінчиками великих та
середніх пальців. Рухи пальців — кругові, натискан­
ня поступово збільшується.

6 . М асаж ш іац у.
Ш іацу відрізняється від інших систем масажу тим,
що в ньому застосовується метод натискання на

харчування та різні психологічні
стреси, можуть сильно вплинути на
ф ізіологію жінки
й викликати безплідність.
Не існує цубо, дія на котрі відразу
вилікує від безплідності й дасть жінці
змогу виносити дитину.
Метод східної терапії полягає в тому,
щоб привести тіло жінки в добрий
фізичний стан і таким чином
вилікувати її від недуги.
На початку зробіть масаж чи шіацу
в точках К І-16, C V-6 і CV-З. Потім
таким ж е чином дійте на точку SP-6.
Після цього зробіть масаж
чи шіацу в цубо
BL-23, G V -4, BL-33 і BL-48.
Якщо причина безплідності відома,
можна застосувати медичні чи інші
способи лікування, пррте, коли
подружжя не здатне мати дітей
з невідомих причин, допомогти може
терпляче й наполегливе слідування
курсу східної терапії.

27 ЛШЬ

МЕДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

точки цубо тіла пацієнта. Ефективність цього методу
полягає в тому, що тут можна регулювати силу на­
тискання на ці точки залежно від фізичних даних
пацієнта.
Натискання буває легким, середнім та сильним.
1. Легке натискання з поступовим наростанням і
поступовим зменшенням зусилля.
2. Швидкі легкі дотики, різко підсилюючи натискан­
ня і різко послаблюючи його.
3. Цілком природне торкання з невеликим зусиллям
натискання і різким послабленням його.
Просторовий інтервал між точками натискання на
тілі пацієнта, по суті, не встановлений, загально­
прийнятий інтервал становить 3 — 5 см.
Масаж шіацу виконують долонями і пальцями рук.
Д уж е важливо, щоб сила натискання завжди була
спрямована до центра тіла пацієнта.
М асаж шіацу — дуж е складна система, тому баж а­
но, щоб його виконував фахівець. Він протипоказа­
ний хворим, що мають температуру, при інфекційних
захворюваннях, серйозних захворюваннях нирок,
серця, злоякісних пухлинах, а також якщо шкіра
пацієнта уражена опіками, виразками.
Пропонуємо вашій увазі кілька розділів з книжки
професора Токійського університету Кацусукі
Серідзава «Цубо. Життєво важливі точки для за­
стосування методів східної медицини».
Переклад з англійської Володимира КУРБАТОВА

4. SP-6
На внутріш ньом у боці
гомілки, три суни вищ е
щ иколотки.

5. BL-23
бу
обабіч хребта, нижче від
спинних відростків
другого поперекового
хребця, щ о знаходиться
на рівні нижніх ребер.

6. GV-4
F/ПхПочками B L - 2 3 і
нижче від спинних
відростків другого
поперекового хребця.

7. BL-33
П'ять крижових хребців
зливаю ться і утворюю ть
задню стінку тазової
порожнини. Чотири пари
цубо (B L -3 1 -3 4 )
знаходяться поряд з
отворами обабіч верхніх
виступів ц их хребців.
Пара цубо B L -3 1
знаходиться на рівні
верхнього крижового
хребця, а інші
розташ овані нижче за
зростаю чим порядком
номерів.

8. BL-48
Ури суни з обох боків
в ід хребта, нижче від
другого крижового
хребця.

«ЕРОТРЕК» —
сторінка для читачів:
і тих, хто хоче
випробувати себе
в еротичном у ф о то чи поезії,
і вже відомих ф отохудож ників,
яким цікаво
експериментувати, жартувати
чи плакати разом із
ф отокам ерою .

ВСІ НА «ЕРОТРЕК »!

Як жовта воскова свіча,
Останнім спалахом прощальним
Минає день, життя, печаль,
Чекання... Господи, востаннє
Я дожидаю в самоті
І п’ю цикуту сподівання.
Насняться сни, але не ті,
Присниться біль м ого кохання,
Присниться вічна круговерть,
Б езсонні ночі, твої очі...
І щось таке страш не, як смерть,
І щось таке, чого не хочу!..
А дідько пхає чарку — «пий!»
Цикуту збовтану і пінігу...
А ніч така, хоч вовком вий,
Коли тебе нем ає, Інно...

Казкова млость твоїх долонь...
Не треба слів — все скажуть руки...
Обличчя спалю є вогонь...
Терпи, терпи солодкі муки!
Шалій, шалій — коротка ніч,
Д е все злилося воєди н о...
Д е коси сипляться із пліч
І опадають на долину...
Чарівна ніч, казкова мить...
Дай Б ож е, м ож е, не остання...
У голові шумить, шумить
К о х а н н я...

ЕРОТРЕК

Ярослав
ШУДРАВИЙ
м. Київ

Автори фотознімків:
1; 2 - Микола СІД АШ ;
3 - Олександр СМІЛЯНСЬКИЙ;
4 - Ігор М АКСИМ ОВ.

ВІД АПУЛЕЯ ДО АНДРУХОВИЧА

РОМАМ З БИКОМ
Ян ПАРАНДОВСЬКИЙ

У

колі служниць сидить
добра цариця Пасіфая 1,
ім’я якої означає: «Та, що
світить». Ж ваво й весел о
балакають жінки про бій
биків, щ о його незабаром
влаштовує цар М інос.С ам е
під той Час один із царевих
воєначальників повернув­
ся п ерем ож цем з далеких
країв і привіз із со б о ю бага­
то невільників. Якийсь див­
ний, варварський люд, що
говорить
незрозум ілою
м овою . Юнаки та дівчата з
чудними рисам и облич, бі­
лявим волоссям та блакит­
ними очима. З них обрали
найпоказніш их, і тепер, під
наглядом царського р о зп о ­
рядника ігор, навчають їх
мистецтва д вобою з р о з­
лю ченим звіром . Ц е вима­
гає великої сили, гнучкості
й спритності. Т реба на бігу
скочити на хребет бикові й
встромити йому в карк гос­
трого
дротика.
Кажуть,
особл и во відзначається у
цьому дійстві одна дівчина,
і така вона зграбна й пре­
красна, щ о придворний
скульптор зробить з н еї чу­
дову статуетку. Таку стату­
етку баж ає мати цариця Па­
сіфая — маленьку, із сл он о­
вої кістки, щ о зображ ує ту
мить, коли дівчина мчить
ареною на бикові, тримаю­
чись за його роги.
Якось дивно поглядають
служниці,
розповідаю чи
про красу тієї варварської
дівчини. Цариця Пасіфая
бачить це, розум іє і ниш ­
ком посміхається. Вона
цілковито впевнена у св о ­
єму М іносі. О, та не завжди
так було! Щ е не так давно
«солодка дівиця» Брітомартіда, улюблениця пруд­
коногої Артеміди, тікаючи
від н еп о д о б н о ї царевої
пристрасті, кинулась у м о­
ре. І тоді вперш е, а м ож е, й
востаннє, Пасіфая пустила
в хід свою чудодійну силу,
притаманну всьому родові
Геліоса,— силу, щ о так д о ­
помогла її племінниці M e* Історія, зм ал ь о в ан а у цій новелі,
відбувалася на Кріті. Н едавні розкоп­
ки виявили на ц ьом у острові чудовий
п ал ац у Кноссі, а цивілізац ію , цент­
ром яко ї він був, м и н ази в аєм о нині
Гігейською . Як п о б у то ве тл о взято
життя в ц ьо м у палаці, де жінки ходи­
л и у кринолінах і де було заведено бої
биків.

З О

д еї з невідом ої далекої
Колхіди.
Цариця Пасіфая зачару­
вала царя М ін оса2. Щ ось
зробила, промовила якісь
заклинання, спалила сяке й
таке зілля — і ось чари по­
діяли: цар М інос став н е­
спром ож ний вступити в
любовний зв ’язок із ж о д ­
ною сторонньою жінкою.
Скільки разів намагався —
вилазили з нього гади м ер ­
зенні, зм ії, скорпіони, які,
потрапивши в л о н о діви,
спричинялися д о ї ї смерті.
Отаке втнула ревнива Па­
сіфая. Відтепер одна вона
буде йому за коханку і за
дружину, вона народжува­
тиме йом у дітей, і будуть
вони такі ж прекрасні, як і її
дочка, чарівна Аріадна.
Пасіфая пишається св о ­
їм благородним походж ен­
ням від пром ени стого бога
сонця. С аме в цю мить,
дивлячись
на
згасаючі
зблиски від батькової ко­
лісниці, які пробиваються
навіть у ї ї покої, вона гор­
довито думає, щ о не багато
дів ц ієї зем лі можуть похва­
литися таким родичем. І не
відає того, щ о сам е тепер
чи не найм ен ш е викликає
заздрощ ів. Б о над Г еліосом
тяжіє гнів А фродіти. Зв и ­
чайно, ніхто, крім Зев са, не
має влади над вогненним
богом . А ле на зем лі є його
діти, на яких Афродіта м о ­
ж е вилити свою помсту.
Отак цариця Пасіфая
підпала під гнів великої б о ­
гині. З вини батька, який
занадто ревн о оберігав п о ­
дружню честь Г еф еста, ка­
ра спостигне його дочку.
Ц е справедливо і мудро. А
кара буде сувора і вельми
вигадлива.
Рано-вранці,
коли Пасіфая вийде із св о єї
розкіш ної ванни і, вбрана
відповідно до свого стано­
вища, вирушить до святого
гаю, дорогою ї ї охопить по­
чуття пристрасті, таке не­
п одобне, щ о викликатиме
ж ах у прийдеш ніх поколінь
і знеславить увесь ї ї рід.
У тінистих долинах по­
р осл ої лісами крітської Іди
паслися незчисленні цар­
ські стада. Був там один
білий бик, особл и в о гар­
ний, дарунок П осейдона.

31

4Ш

Ь

Між рогами мав він чорну
пляму, а сам був увесь бі­
лий, як м олоко. Корівкиялівки з усього околу мрі­
яли про те, щ об він бодай
разочок скочив їм на сп и ­
ну. М інос казав, щ о другого
такого бика нема в цілому
світі. Мабуть, саме такий
був і отой бик, обернув­
ш ись на якого З ев с викрав
красуню Європу.
Пасіфая знала цього би­
ка і часто гладила його ли­
скучу шию. Але того дня
після враніш ньої купелі н е­
м овби побачила його впер­
ш е в житті. Він видався їй
напрочуд гожим, показ­
ним, не як бик, тварина, а
як буває гожа людина,
вродливий чоловік. І о х о ­
пило ї ї н епоясненн е почут­
тя, забаглось їй стати ко­
ханкою того бика. Забула
про св о є ош атне вбрання,
забула про святий гай, про
своїх служниць — бігла
чимдуж, аби освідчитися в
коханні. Бик поглянув на
н еї своїм и великими ясни­
ми очима, а тоді знов захо­
дивсь
пастися.
Цариця
звеліла, щ об надалі пре­
красного бика пасли окре­
м о від інших: ревнувала
його до кож ної телиці.
Цілі дні проводила Па­
сіфая біля коханого бика.
П ридворні дівчата не бачи­
ли ї ї й дивувалися, звідки
раптом у цариці буколічні
нахили. Ц е навіть стало
модним , і вельможні кріт-1
ські дами почали гуляти по­
лями з оберем кам и свіж ої
трави, наслідуючи в цьому
царицю Пасіфаю, яка св о ­
їм и білими, пещ еним и ру­
ками сама жала для улю б­
л ен ого бика молоді пагони
й добірні трави.
Але були й гірші ознаки.
Цариця, завжди така по­
бож на, несподівано збай­
дужіла д о свящ енних обря­
дів. Н е бачили її на релі­
гійних урочистостях, а її
власне капище, в якому во­
на щодня приносила ж ерт­
ви Великій Матері — вол о­
дарці гір та лісових хащів,
добрій цариці левів, с п о ­
рож ніло й більш не вабило
око свіжими квітами.
І щ е гірше. Пасіфая за ­
недбала не тільки царські

о б о в ’язки, а й подружні.
Мінос із подивом і при­
крістю виявив, щ о прохід з
його кімнат д о покоїв цариці
замкнено. Бик переважив
Міноса у серці Пасіфаї!
Щодня рано-вранці вста­
вала цариця Пасіфая. Купа­
лась у теплій воді, настоя­
ній на духмяному зіллі, за ­
плітала коси, надягала с в о ї
найкращі сукні з р ізн о ­
колірними шлярками, стан
стягувала корсаж ем і з від­
критими грудьми, за при­
дворною м одою (а груди в
н е ї були розкіш ні), у вишу­
каному уборі на голові
йшла до свого коханого.
Д орогою виймала лю стер­
ко, поправляла зачіску, мі­
няла місцями коштовні
прикраси так, щ об коханий
у с е це оцінив. У гарних че­
ревичках блукала горами і
ввечері поверталася стом ­
лена, із збитими ногами, в
сукні, подертій так, щ о її те­
пер випадало хіба щ о від­
дати котрійсь із куховарок.
Потім зачинялась у себ е,
нікого не хотіла бачити, а
коли і викликала прислугу,
то тільки на те, щ об звеліти
зарізати ту чи ту ялівку — і
то негайно! Цариця, яку
роздирали ревнощ і й н евтамована пристрасть, за ­
синала важким сном , сп о в ­
неним Жагучих видінь і ма­
рень. Ніхто не зміг їй пора­
дити поїхати в А хею, де
тече чудодійна річка С елемн 3, і досить тільки ом и­
тися в її водах, як ураз забу­
деш усі любовні гризоти й
тугу.
Не сподіваючись нізвід­
ки порятунку, Пасіфая ви­
рішила звіритись єдиній
людині, яка могла їй д о п о ­
могти. І пішла д о афіняни­
на Дедала . Відомо було,
щ о він у се вміє: і по камін­
ню різьбити, і водогін пола­
годити, і канал збудувати.
Як виявилося згодом , він
зумів навіть злетіти в п о ­
вітря. Пасіфая зізналася
йому в своїй скруті. С пер­
шу Дедал не міг збагнути,
навіщо вона про це р о зп о ­
відає. Цариця ж б о обіцяла
йому зол ото й погрожувала
карою, але не казала пря­
м о, чого хоче. Та врешті да­
ла зрозуміти, щ о треба зр о ­

бити так, щ об ї ї коханий
уявив собі, ніби вона коро­
ва. М ож е, спорудити щось
штучне, якусь м аш ине­
рію ... Дедал зрозум ів, кив­
нув головою і взявся д о р о­
боти.
За кілька днів у се було
готове. М айстер доволі
вправно вистругав з д ер е ­
ва корову і так гарно обтяг­
нув ї ї шкурою, щ о навіть
найпромітніш ий бик не д о ­
бачив би підступу. В сер е­
дині було видовбано по­
рож нину. Пасіфая підня­
лася східцями і там схова­
лася. К орову принесли на
луг і привели бика. Найстрахітливішу пристрасть,
щ о будь-коли палила жінку
зсер ед и н и , було вдоволе­
но. Крізь д ер ев ’яну морду
підроблен ої корови вихоп­
лювалися дикі зойки шале­
н о ї насолоди.
Щ о сталося з биком, не­
відомо. А Пасіфая в належ ­
ний час народила чудо­
висько, яке мало бичачу го­
лову, а реш ту тіла — людсь­
ку. Назвали його Мінотав­
ром . Він був страш енно н е­
покірливий і б е з угаву жа­
дав лю дської крові. Й ого
вбив Т есей , молодий афінський герой. А Пасіфаю
М інос наказав ув’язнити. В
сумі й скорботі померла
дочка бога сонця.
З польської переклала
Валентина МИТРОФАНОВА
1 П асіф а я — в ін ш и х м іс ц я х їй
віддавали бож еські почесті. У Л аконії
на ї ї ч е сть б у л о з в е д е н о х р а м , де
пр о віщ ал и м ай б у тн є л ю д ям у стані
сну. Ц ю святиню охоче відвідували
ур яд о в ц і, які баж ал и дізн ати ся про
м айбутнє.
2 Зач арований М інос — чари зн ял а
з нього така собі П рокріда віддаю чись
М ін о с о в і , в о н а в н а л е ж н у м и т ь
п ід с т а в и л а й о м у к о з я ч и й м іх у р і
зібр ал а туди все гаддя, яке викин ула в
м оре. Зц іл ен и й ц ар подарував їй пса,
від котрого не м о гл а втекти ж одна ди­
чина, та дротик, щ о завж ди влучав у
ціль. Н ім ецький учений Р ош ер вбачає
у ц ьо м у епізоді н атяк на якусь заразн у
хворобу, на яку страж дав М інос.
3 ...чудодійна річка С ел ем н — жив
колись пастух на ім ’я С ел ем н , який
кохав одну нім ф у. Н ім ф а відповідала
й о м у в заєм ністю , але, коли м и н у л о
о ч а р у ва н н я й о го ю ності, пок и н у л а
його. С ел ем н п о м ер з горя. Д обра бо­
гиня А ф родіта п еретворила його на
річку з такою ж назвою . Та С ел ем н і в
ц ь о м у образі і дал і оплакував свою
втрату. Тоді Кіпрійська діва зр о би л а
й ом у д о б р о вдруге, обдарувавш и
властивістю забувати образи. З того
ч асу в о д и С е л е м н а м о г л и зц іл яти
л ю бо вн і м уки. У м істі Кизіку було, ка­
ж у ть, д ж е р е л о , н ап и в ш и сь з якого
м о ж н а було забути кохання.
4 Д е д а л —той са м и й , який із сином
Ікаром здійсни в невдали й політ над
Е гейським м о р ем .

ЦІЛКОМ ВІДВЕРТО!
ГОПТОСПРА

асом кож ном у ч о л о в і к о в і
буває дуже корисно зробити
те, чого жоден з нас робити не
вміє. Тобто— подивитись на себе,
на характер свій, манери й по­
ведінку очима жінки. К ращ е —
коханої. Д уж е корисна річ. Але
майже нездійсненна.
Тому маємо нагоду виправити
становище завдяки популярному
паризькому журналові «Вандреді-Самді-Діманш»,
котрий
спільно з інститутом Харг'са
здійснив цікаве опитування жи­
тельок Франції з різних верств
населення віком від 15 років і
старших. Тема опитування: «Щ о
ви думаєте про сучасних чоло­
віків?»
Хоч ми ще й не французи, але чи­
мось схожі, чи не правда? При­
наймні вуса у них ростуть там, де
1 в нас, а наші вимоги до жінок
нічим не відрізняються від їхніх.
Отож подивимось, що їхні жінки
про них думають. Може, й нам
згодиться.
1 .« В 0 Н И
ПИШАЮТЬСЯ СВОЇМИ
ДОСЯГНЕННЯМИ»
Що, на вашу думку, чоловіки ці­
нують у собі найбільше? (Кіль­
кість відповідей всюди — у від­
сотках)
Професійні успіхи 40
Зовнішність, власні фізичні
дані 18
Людські якості 17
Мужність 16
2 «ПЕРЕДУСІМ —
ІНТЕЛІГЕНТНІСТЬ!»
Чим вас найбільше приваблює
чоловік?
інтелігентністю 31
Гумором 28
Загальною культурою 21
Галантністю 18
3. «УСІ ЧОЛОВІКИ — ЗВЕРХНІ»

Ч

Що, на вашу думку,є найбільшою
чоловічою вадою?
Почуття власної переваги 47
Люблять хизуватися 12
Брак інтуїції 12
Прагнення влади 11
Лицемірство 8
4 . «ЯКІ У НИХ ОЧІ!»
Щ о у зовнішності чоловіка при­
ваблює вас передусім?
Погляд 48
Хода 34
Руки 5
Голос 4
5 . «НАДТО ЕГОЇСТИЧНІ»
Який найбільший недолік
чоловіків у житті?
Егоїзм 40
Лицемірство 12
Лінощі 9
Боягузтво 7
6. «СЕКС —
НЕ НАЙГОЛОВНІШЕ»
Для вас чоловік — це пере­
дусім ...
Щастя 26
Сім'я 18
Безпека 17
Батько моїх дітей 15
Сексуальний партнер 2(!)
7 . «ВІН СТАВ ДОМАШ НІМ»
За останні роки чоловіки значно
змінилися. В чому найприємніша
для жінки зміна в чоловіках?

Вони допомагають у хатньо­
му господарстві 42
Вони не дивляться на жінку,
як на річ 25
Вони більше дослухаються до
жінок 12
8. «НЕ ВИКЛИКАЮТЬ БАЖАННЯ
МРІЯТИ»
У чому полягає найприкріша
зміна в чоловіках?
Вони втратили ввічливість 45
Вони не викликають бажання
мріяти 16
Менше поважають жінку 15
Втратили ініціативність 12
Вони менше жадають жінку З
9 . «ГЕТЬ-ЧИСТО ТЕЛЕМАНИ!»
Щ о найбільше дратує вас у по­
всякденному житті?
Повернувшись додому, одра­
зу сідають до телевізора 20
Не слухають жінок 19
Байдикують удома 17
Втратили щирість 16
10. «Щ ОБ ВІДЧУВАТИ СЕБЕ
КОХАНОЮ»
Навіщо потрібний чоловік
у житті?
Щоб відчувати себе коханою
44
Він дає відчуття безпеки 27
Щоб позбутися самотності 11
Щ об мати дітей 10
11 «ВОНИ ЗАРОБІТЧАНИ»

Що, на вашу думку, чоловіки
роблять найкраще?
Заробляють гроші 28
Доглядають машину 21
Упадають за жінками 20
Мріють 17
12 . «НЕВИПРАВНІ ЛОВЕЛАСИ!»
У чому чоловіки досягають
найбільших успіхів у царині ко­
хання?
У залицянні 25
У мистецтві кохання 18
У пестощах 11
У вмінні добитися побачення 7
У вмінні перервати стосунки 6
У вмінні обійняти і поцілувати
5
1 3 . «ПОГОВОРИТИ Б ...»
Чим би ви хотіли зайнятися з чо­
ловіком?
Поговорити 32
Посміятися 19
Кохатися 15
Відпочити у вихідні 15
Зайнятися спільною улюбле­
ною справою 13
14. «НАДТО ПОСПІШ АЮТЬ
У ЛІЖКУ»
За що ви найчастіше докоряєте
чоловікам у ліжку?
За брак пестощів 37
За надмірну поспішливість 27
За брак уяви і фантазії 19
За брак мужності 2
15. «ТІЛЬКИ Б
НЕ П'ЯНИЧКА!»
Щ о для вас неприйнятне в чоло­
вікові?
Пияцтво 28
Те, що він б'ється 25
Те, що він обманює 22
Те, що він припиняє кохатися
зі мною 2
16 . «АЛЕ БЕЗ НИХ ВАЖ КО...»
Щ о може замінити чоловіка?
Дитина 32
Сім'я 19
Робота 17
Випадкові зв'язки 14
ДРУЗІ 9
Хороші книги 4
Від себе ж додам, що так і кортить
мені прокоментувати результати
цього опитування,— та все ж ут­
римаюсь. Утримаюсь — бо ж
француженки віддають перевагу
інтелігентності чоловіків, а інтелі­
гентна людина мусить вчитися
робити висновки самотужки. Чо­
го всім і зичу наостанку!

Л ЕЯ Ь-стати стик

ІІШЬ 32

хтось із ж артівни­
Я кків,к азавкохання
— то така

f-)C

хвороба, яка минає, коли хворі
довго л еж ать у ліж ку. В цьому
ж арті, як і в будь-якому іншо­
му, є чим ала частка правди. В
нашому випадку — на преве­
л и к и й ж аль. Тому що пере­
важ на більшість чоловіків про­
сто ігнорують проблеми оргаз­
му. Ігнорують, бо не знають
про них.
«Про які, власне, проблеми
Мовляв, якщ о у мене від­
йдеться? Адже практично ні­
бувається під час оргазму ея­
хто з чоловіків навіть і не за ­
куляція, а потім треба трошки
мислюється про те, як вони
перепочити, то і в жінки щось
кінчають і чому вони кінча­
має бризнути — і можна спа­
ють. Я кщ о проблем з еякуля­
ти. Насправді ж з фізіологічної
цією немає, то й огразм без
точки зору ж іночий оргазм
проблем!..»
являє собою серію ритмічних
Чую, чую ваші вигуки. І зго­
скорочень
м ’язів
тазового
ден, проблем немає. Особливо,
дна — піхви, матки, проме­
якщ о ви займ аєтесь самозадо­
ж ини. Звісно, ніяка рідина при
воленням або знайш ли собі не­
цьому не виділяється.
вибагливу жіночку на автовок­
Щ е одна (чи не найголовніша)
залі. Але, здається, ми про ко­
відмінність жіночого оргазму.
хання говоримо, чи не так?.. А
Найбільше задоволення чо­
коли так, то слід подумати і ловіки відчувають під час пер­
про кохану, в даному разі —
шого оргазму — він найінпро свого сексуального парт­
тенсивніший і найрадісніший.
нера. А от вона, ж ін ка, має
Здається, вібрує кож на клітин­
вельми великі проблеми із
ка тіла, чоловік прагне визво­
своїм оргазмом. Та найчастіше
лення не менше, ніж усі наровинні в цьому саме ми, чо-- ‘ ди Південної Африки разом
ловіки! Хоч як прикро, але це .узяті,— і здобуває його на вер­
так!
шині раювання. Перш а еяку­
Тому кращ е розберімося все ж
ляція містить найбільшу кіль­
таки з цими проблемами.
кість сім’яної рідини, вона ви­
Ж іночий оргазм був предме­
літає під таким тиском, що
том численних наукових су­
жінка дістає насолоду, відчу­
перечок аж доти, доки його не
ваючи чоловіче завершення.
дослідили американці У. МасД ругий, третій чи будь-який
терс і В. Дж онсон (колись я
наступний оргазм уж е не мо­
жуть дати чоловікові такого
ще розповім детальніш е про
їхні надзвичайно цікаві до­
сильного відчуття, яке дарує
слідж ення). І отоді стало зро­
перший.
зуміло, що ж інки (ви вже
А тепер, як справж ній чоловікмазохіст, мушу нагадати, що
хлопці, вибачайте) сексуально
більш висока стать. Вони
жінка може відчути стільки
оргазмів, скільки їй заманеть­
здатні на те, про що нам годі
й мріяти. Приміром, досягти
ся. До того ж її оргазми най­
стількох оргазмів, скількох
частіше щодалі збільшувати­
муться — приміром, третій її
схочуть,— п ’яти, десяти, п 'я т ­
десяти і навіть ста під час од­
оргазм приємніший за пер­
нієї зустрічі з коханим чолові­
ш ий, а сімнадцятий ще кра­
щ ий. Ж інки також здатні до
ком.
Утім, спершу потрібно з ’ясува­
багатооргазмових
переж и­
ти, що таке оргазм жінки?
вань — тобто, просуваючись
Потрібно — оскільки сам знаю
до другого оргазму, вони про­
молодих чоловіків, які цілком
довжують відчувати вплив
щиро вваж аю ть, ніби ж інки
першого. Про що ми — знову
ж таки! — можемо тільки мрі- і
відчувають те саме, що й вони.

ЖІНКАМ?

33 я ь

яти. Я ще не втомив вас оста­
точно? Тоді ознайомтеся щ е з
такою суттєвою науковою ін­
формацією: ж іночий оргазм
триває значно довше за оргазм
чоловічий!..
Не можу сказати, що я надто
жорстока людина. Ні. Але
правда життя змуш ує мене
сісти за кермо асфальтоукладника, врубати максимальну
потужність і розчавити чо­
ловіче самолюбство об дорож ­
нє полотно — ф акти зм уш у­
ють. І знаєте, до чого? Ніколи
не повірите! Але насправді
сексуальні дослідження дово­
дять, що наймогутнішого ор­
газму ж інки досягають внаслі­
док мастурбації!!!
Тепер дам вам час обдумати
наведену інформацію і замис­
литись над питанням, яке а в ­
томатично випливає з усього
мовленого вище: навіщ о ми їм
взагалі потрібні?..
П одумали?.. Ш кода, якщо ні.
Н е треба поспішати, оскільки
нічого нового я не скаж у, а те,
що скаж у, ви маєте зрозуміти
самотужки: лягають вони з на­
ми в ліжко тому, що для жінки
кохання — самоцінне. Воно
вище за будь-які інші емоції чи
переж ивання. Особиста сим ­
патія для жінок — над усе.
Якщ о ми, примхливі чоловіки,
можемо миттєво розвернутися
на сто вісімдесят градусів і по­
чвалати за першою-ліпшою
привабливою спідничкою, то
жінка передусім прагне знати,
поважати, кохати того чолові­
ка, з яким лягає в ліжко. Влас­
не, хоч як би там воно було,
жінка робить нам подарунок,
який не зрівняти навіть із зо­
лотими каблучками з діам ан­
тами, якими ми їх не так уж е
й часто тішимо. Відчуття

близькості, ніжності, чуттєвос­
ті і кохання набагато вагоміші
для ж інок, аніж ті кнопки ор­
газму, які вони мож уть натис­
нути і без нашої участі.
Але тут я мушу повернутися до
початку і попередити: не слід
вваж ати, ніби ж інку задоволь­
нить саме кохання без оргаз­
мів! Сучасні ж інки небезпід­
ставно розраховую ть і на пер­
ше, і на друге. Хай навіть ор­
газм цей буде не такий
потуж ний, як той вибух, що
його мож е відчути ж інка в
хвилини самозадоволення...
Втім, що значить «хай»?.. У
тім-то й річ, що справж ній чо­
ловік мусить навчитися дару­
вати жінці не тільки кохання,
але й найвищ у втіху від кохан­
ня. С пеціальних ш кіл, в яких
навчаю ть цього м истецтва, по­
ки що не створено, але жодна
ж інка не сприйм е всерйоз ваші
посилання на цей прикрий
ф акт біографії нашої країни. А
відтак спробуймо згадати те,
що ми вж е знаємо, і застосу­
вати свої знання на практиці.
Отож — ж іночий оргазм вик­
ликається стим уляцією індиві­
дуальних ерогенних зон, серед
яких найчастіш е «вибуховою
кнопкою» стає клітор. Але (на­
гадую ще раз!) усе це спра­
цьовує за умови емоційного
піднесення. Тобто, якщ о ж інка
готова кохати вас. Часом ж ін ­
ка може панікувати, щ о їй не
пощ астить ш видко збудитись і
досягги оргазму. Слід зрозумі­
ти її стан, оскільки й вас мо­
ж уть відвідувати подібні дум ­
ки: чи пощ астить піднести
своє знамено й утримати його
досить довго на гідній висоті?
Тому не ш кодуйте часу на пе­
стощі й ніжні слова, навіть як­
що вони триватим уть п ’ять,
десять, п'ятнадцять хвилин.
Т ривалий початок — не озна­
ка байдужості. В цьому ви самі
переконаєтесь уж е за кілька
хвилин, коли ваш а кохана
скине з себе пута комплексів.
Адже на її здатності відгукува­
тися на пестощі чоловіків мо­
ж уть позначатися вельми чис­
ленні ф актори, серед яких
найприкріш і такі:
— ж орстоке виховання,

+
яке сф ормувало в жінці
ставлення до сексу як до чогось
«брудного й гидкого»;
— невміння розслабитися че­
рез хибні уявлення про жіночу
гордість, про пристойність і не­
пристойність у коханні;
— невгамовні дум ки на зразок:
«А чи правильно я поводжуся
в цій ситуації?» або «Як би
вчинила на моєму місці м а­
ма?»;
— найрізноманітніш і побою­
вання (зокрем а, страх небаж а­
ної вагітності);
— вона вж е звідала на досвіді
невмілості чоловіків, відтак по­
боюється, що ви теж виявитесь
сексуальним «спринтером»...
Тому варто згадати поліне­
зійців, які, попри власну не­
освіченість, давненько зрозу­
міли: щоб дерево запалало,
його треба довго терти в доло­
нях. А ваш а кохана — не де­
рево, правда ж ? Т а й ви чимось
відрізняєтесь від полінезійців.
Тож будьмо ніж ними й терп­
лячими.
Такі не надто темпераментні
ж інки часто не досягають ор­
газму без додаткового стиму­
лю вання ерогенних зон. Під
час статевого акту вони праг­
нуть активніш ого подразнення
клітора, глибшого введення
чоловічого члена у піхву. Самі
лиш е ф рікції, як правило, не
викликаю ть у них оргазму.
Я кщ о чоловік поспішив, вна­
слідок чого вж е відчув оргазм,
а ж інка щ е ні, він мусить про­
довж ити стимулю вання еро­
генних зон ж інки, навіть якщо
не дуж е й хочеться.

Тут важ ливо зрозуміти, що для
досягнення оргазму величез­
ного значення для ж інки набу­
вають зовнішні фактори. П ри­
міром, неприємності на роботі,
втома, хвороба дитини — все
це може суттєво знизити сек­
суальність ж інки, відтак досяг­
ти оргазму їй буде надзвичай­
но складно. Навіть такі незро­
зумілі (з погляду чоловіків) ре­
чі, як незвична обстановка,
неможливість прийняти душ,
запах алкоголю, можуть спри­
чинити ваш е фіаско як муж ­
чини. Зваж те на це!
О тж е — ще раз: не поспішай­
те все скінчити! Одна з най­
більших чоловічих помилок
полягає в тому, ніби чоловік і
ж інка мають відчути оргазм
одночасно. Дурниці! Оскільки
ж інка мультиоргазмова і кож ­
ний наступний оргазм дарує їй
більшу насолоду, ніж поперед­
ній, ви повинні обдарувати її
оргазмом два, три, п ’ять, де­
сять разів, перш ніж дозволити
собі скінчити. Ви можете ска­
зати вголос: «Я так кохаю тебе,
що більше не маю сил терпі­
ти!»— і це викличе її оргазм,
але насправді ви ще можете
терпіти, можете стримувати
свою еякуляцію , можете! 1 чим
глибшим буде її задоволення,
тим радісніше вам буде нареш ­
ті «розрядити» свою зброю.
1 це, можливо, єдиний спосіб
не втратити жінку як сексу­
ального партнера. Інакше не
дивуйтесь, якщ о вона охолоне
до вас.
ЛЕЛЬ-сексолог

Малюнок
Олександра М ІХНУШ ОВА

ЗАЛОЗА
ЧОЛОВІЧОГО НАСТРОЮ
І знову змушений поверну­
тися до не надто веселої те­
ми, оскільки молоді чо­
ловіки практично нічогі­
сінько не знають про пе­
редміхурову залозу, або ж
простату, а відтак і не приді­
ляють їй уваги. Та, дізнав­
шись, починають тремтіти
від жаху.
Спочатку — приємні новини.
Надійшла інформація, ніби­
то ізраїльські лікарі винайш­
ли доволі простий і надійний
засіб боротьби з простати­
том — простатотермію. По­
дробиці, звісно, поки що
зберігаються в таємниці, але
надія з’явилася. Принаймні у

тих, хто страждає на цю хво­
робу і на імпотенцію.
Втім, який зв’язок між про­
статитом і імпотенцією? З
таким запитанням ми й
звернулися до кандидата
медичних наук Валентина
РУБАНОВИЧА.
— Простатит і імпотенція? Варто
передусім розібратися в термі­
нології.. Імпотенція — головна
причина, яка змушує чоловіків
звертатися до сексопатологів.
Але це не діагноз, швидше —
зневажливий ярлик, імпотенція
може бути наслідком найріз­
номанітніших захворювань, то­
му правильніше було б говорити
про якісь сексуальні порушення.

ЯК БОРОТИСЯ
З ПОТОПОМ?
Сподіваюсь, справжні чо­
ловіки вже відвідали Храм
протилеж ної статі й о зн а ­
йомилися з перспективами
жіночого плачу. А несправ­
жнім і нецікавим, які й кро­
ку не ступлять туди, де «сто­
роннім заборонено!», все ж
пораджу теж прочитати
«Не золото, а блищить».
Прочитали? Тоді ходім о да­
лі, оскільки кожному з нас
рано чи пізно доводиться
опинятись у ситуації, коли
жінка невтримно плаче. У
ставленні д о ж іночого пла­
чу чоловіки досить чітко
поділяються на дві групи.
Представники перш ої, наразивш ись на жіночий по­
топ, миттю згадують л еген ­
дарного Ноя і відчувають
нестримне бажання наслі­
дувати його приклад — с іс ­
ти у ковчег (у трамвай, в ав­
томобіль, в літак) і посуну­

ти кудись якнайдалі, хоч на
гору Арарат. Чоловіки ж
другої групи кожну жіночу
сльозинку сприймають як
докір на власну адресу,
відтак їх гр и зе постійне
відчуття вини, щ о аж ніяк
не зм іцню є стосунків з
жінкою.
Цілком розум ію , щ о розгу­
битися в такій ситуації м о­
ж е кожний чоловік; кохана
плаче! А ле тепер, коли ви
маєте певну інформацію
про жіночий плач, час уж е
зрозуміти; сльози — не
тільки см ертельна жіноча
зброя, але й ем оційна р о з­
рядка для жінки. М ож е, во­
на зов сім і не збирається
вас убивати (принаймні
цього разу), а просто в неї
«поповзли» колготки, зла­
мався ніготь або о сь -ось
настане той момент, кот­
рий буває щомісяця. Не

Ш ) 34

А простатит — це різноманітні
запальні процеси в передміху­
ровій залозі, від яких страждає
переважна більшість усіх чоло­
віків. Можна навіть сказати, що
простатит —
найпоширеніше
чоловіче захворювання. Його
появі сприяють застійні явища
тазових органів. Тобто хвороба
може бути обумовлена гіподи­
намією, вібрацією, яку виклика­
ють постійні поїздки в автомо­
білі; перерваними статевими ак­
тами з метою запобігання вагіт­
ності; штучним подовженням
тривалості статевого акту завдя­
ки вольовим зусиллям; хроніч­
ними запорами, хворобами пря­
мої кишки, тривалим статевим
утриманням тощо. Ці причини
викликають застійний простатит.
Процес ускладнюється, коли в
залозу потрапляє інфекція,— а
потрапити вона може під час ан­
гіни, при зубному карієсі,та най­
частіше інфекція проникає через

сечівник при гонореї та інших
статевих інфекціях.
Передміхурова залоза (проста­
та) — важливий орган, який бе­
ре участь у статевому житті чо­
ловіка. Різні порушення її діяль­
ності можуть негативно позна­
читися на чоловічій сексуаль­
ності. Французи взагалі кажуть,
що простата — залоза чоловічо­
го настрою, і це насправді певною мірою відповідає дійснос­
ті — але тільки почасти! існує
думка, ніби простатит неминуче
призведе до статевих порушень і
що статеві порушення — наслі­
док простатиту. Але найчастіше
такі думки хибні. Як свідчить ста­
тистика, лише 18 відсотків хво­
рих на простатит втратили здат­
ність до сексуальних контактів.
Важко сказати, хто перший ви­
словив думку, ніби простатит і
статева слабкість — чи не сино­
німи. Але мені відомі численні
випадки, коли так звана «гадана

імпотенція» виникала у чоловіків
внаслідок неправильного (а ча­
сом і непотрібного) лікування.
Натомість відомо, що чимало
хворих з розгорнутою картиною
хронічного простатиту без будьяких проблем виконують свій
подружній обов'язок. Разом з
тим у декого навіть найнезначніші початкові застійні явища в
залозі порушують одну з трьох
складових статевого циклу муж­
чини: бажання статевої близь­
кості (лібідо), напруження стате­
вого органу (ерекція) і тривалість
статевого акту, що має завер­
шуватися
сім'явиверженням
(еякуляцією).
Варто пам'ятати, що статева
слабкість найчастіше грунту­
ється на психічних факторах. Як­
що чоловік боїться «осоромити­
ся» або перевантажений яки­
мись виробничими проблемами,
то про нормальну ерекцію годі й
думати, поки не буде усунено

треба одразу вважати, ніби
це ви щ ось не те сказали,
зробили або забули — при­
чина її сліз м ож е бути зо в ­
сім в іншому. Більше то­
го — вона м ож е плакати
навіть тому, що відчула с е ­
бе щасливою!
Тому не слід зразу накида­
тися на жінку із запитання­
ми, що ви такого зробили.
Не переконуйте її, буцімто
ні в чому Не винні (я все
одно не повірю ). Краще
просто підійти до н еї і за­
спокоїти. Допомож іть їй
відчути с е б е жаданою і ко­
ханою. Просушіть її сльози
поцілунками й обійміть
міцніше. Скажіть їй, що не­
має у світі нічого важливі­
шого, ніж її щастя. І терпе­
ливо вгамуйте цей потоп.
Шість хвилин в сер едн ь о­
му — не так уж е й багато,
правда ж?
Але мож е статися, що при­
чина її сліз — сам е ви. Як­
що самі цього не розумієте,
то спробуйте з ’ясувати, що
ви зробили. Якщо ви
справді «прокололися», за­
хищайтеся, обіцяйте все

виправити, просіть у неї
пробачення і намагайтеся
з ’ясувати, чому вона плаче,
чим викликані її сльози.
Інакше ви ризикуєте наразитись на ситуацію, коли
вона
змушуватиме
вас
страждати будь-якої миті,
досить лиш е їй пустити
сльозу.
Чим ризикує чоловік у
подібній ситуації? Усім!
Щ онайм енш е — ви втрати­
те кохання і з другої групи
чоловіків миттєво переки­
нетесь до перш ої (добре,
якщо встигнете зібрати ва­
лізу, бо більшість тікає в са­
мих шкарпетках). Чи сп о ­
добається вам, коли жінка
застосує-таки св о ї сльози
як зброю ? Коли плакатиме,
щ об натиснути на вас?
Плакатиме, щ об приховати
с в о ї помилки? Щ об нічого
не робити?.. Плакатиме,
плакатиме, плакатиме...
На щастя, таких жінок не
дуже багато. Але є. Як п ере­
бороти Плаксу? Один з
найефективніш их
за с о ­
бів — розреготатися їй про­
сто в залите слізьми облич­

чя. Так, розреготатися! На­
слідки такого вчинку бува­
ють дуже разючими — від
істерики до каструлі з бо р ­
щем, яка летить у вашу го­
лову. Але плакати вона
припинить! Жінки такого
типу неспром ож ні усвідо­
мити, як ви м ож ете регота­
ти з н еї в такому стані, від­
так шок угамує потік сліз.
Інший сп осіб — плакати
разом з нею. Не о б о в ’язко­
во це спрацю є з перш ого
разу, але якщо вона постій­
но не матиме можливості
тиснути на вас, оскільки
ви — такий ж е плаксій, як і
вона, жінка м ож е сховати
свою зброю . Бо не спра­
цьовує. А ж плаче вона
тільки тому, що спрацьо­
вує!
М ожна, звісно, бризнути
на неї водою . У відповідь
можна дістати ляпаса, але
знаю щасливців, яким так
удавалося відучити жінку
від боротьби з використан­
ням сліз.
Однак увага! Перш ніж з а - ^
стосувати такі екстраорди­
нарні засоби боротьби з

35 Я Ь

ГОПТОСПРА

саме психічні проблеми. Хроніч­
ний простатит не винний. Факта­
ми доведено, що сексуальні по­
рушення є таким своєрідним
феноменом, який не може бути
наслідком лише однієї якоїсь
хвороби чи навіть суми хвороб.
Отож — простатит треба лікува­
ти. Але наслідки цього захворю­
вання драматизувати не слід.

плачем, переконайтесь, що
жінка справді використо­
вує с в о ї сльози тільки для
того, щ об викручувати вам
руки. Якщо її сльози щирі,
якщо вона справді чимось
засмучена, ваш регіт або
склянка води в обличчя
викличе в жінки думку, що
ви просто нечула тварина.
Щ о аж ніяк не сприятиме
вашим стосункам.
Та пам’ятайте: якщо ви по­
ступитесь, якщо вона діста­
не змогу плакати за будьякої нагоди (і б е з неї та­
кож ), то м ож ете збирати
валізу. А бо принаймні при­
дбайте плаща, оскільки
щ оразу, сказавш и їй «ні»,
ви опинитесь під дощ ем
сліз.
Л ЕЛ Ьм етео р о л о г

В’ЯЗКА
МАЛЮНКИ НА ПАРКАНІ

Відпочивали на курорті шахтар, академік і
партійний працівник. Познайомилися з жін­
ками.
Ш ахтар день залицявся, двадцять — кохався.
Академік двадцять днів залицявся і один день
кохався.
Партпрацівник день кохався, а двадцять днів
умовляв, щоби нікому не розповіла.

— В и давали о б ’яву, щ о пропонуєте
напрокат боксера-медаліста?
— Ми. Заходьте.
— Спасибі. А він у вас, сподіваюся,
породистий?
— Щ е б пак! Всі документи в порядку.
П ризер усіляких оглядів і змагань.
М едалей — ціле намисто. На жаль, вимушені
віддавати напрокат. Щ о не кажіть, а кіло
м’яса на день йому дай.
— Звісно, в наш час утримувати такого.
Злий?
— Взагалі, не дуж е, але вчасно не
нагодуєш — готовий розірвати на шматки. А
вам навіщо? Дачу стерегти?
— Звідки в м ене дача? А дж е я одиначка, без
чоловіка живу. Одна радість. Ваш боксер
потрібен мені, так би мовити, як мужчина. У
м ене — дівчинка, у вас — хлопчик. Планова
в’язка. У нього як, послід був?
— Авжеж, і не раз. Усі в батька.
— Отже, як належить: аліментного — вам,
решту — мені.
— Навіщо ж? Усіх м ож ете залишати собі.
Нам лиш е гроші.
— І скільки ж ви хочете?
— Тисячу на добу. Годівля, зрозум іло, ваша.
— Тисяча... Чи не забагато?

Савелій

ЦИПІН
— Такса така. Д ор ого — шукайте деш евш е.
Он їх на подвір’ї скільки вештається. А за
такого м олодця...
— Гаразд, я згодна.
— Тільки, будь ласка, гроші наперед.
— О це вж е ні. Зробить свою справу — тоді.
Сьогодні забрати можна?
— Хоч зараз. Якщо вам не важко, зачекайте
на вулиці. Я його зберу.
Клієнтка спускається вниз і прогулюється
вулицею. Х вилин через десять із підТзду
виходить крем езень років під сорок, з
валізкою.
— Ви чекаєте боксера?
— Я.

— Ходімте.
— Куди? Він щ о у вас, не вдома?
— Боксер — це я.
-В и ? !
— Майстер спорту з боксу. На рингу я вже
своє відмахав, залиш ився б е з проф есії, а
жити ж якось треба. О сь я і...
— Гм... О ц е сю р при з. Зн аєте, я якось не
чекала. І це в м оєм у віці. Гадала, вже все,
«отцвели уж давно хризантемьі в саду». Гм...
Ну, гаразд. Пішли.
— Одразу д о вас?
— Спочатку на ринок. По м’ясо.

О

О

О
- Василю, ти обіцяв на мені одружитися,
- Мало що я на тобі обіцяв.

Юнак допоміг дівчині вийти з автобуса.
— Ви такий люб'язний,— сказала вона.—
Можу вам якось віддячити?
Той запропонував зайти у підїзд. Та зробив­
ши своє, пожалкував:
— Якби я знав, що ви дівчина, я б не поспішав.
— 0, якби я знала, що ви не поспішаєте, я б і
колготки зняла!

Жінка прочиняє двері до лікаря:
— Пробачте, у вас не залишилися мої плавки?
— Пташечко, це кабінет стоматолога, а не
гінеколога.
— Ну то й щ о? Всі чоловіки однакові!

— Готуйтеся стати батьком,— сказала се­
кретарка спочатку директору, а потім і його
заступнику. Керівники й вирішили на час ва­
гітності відправити спільну коханку в тривале
відрядження. Згодом директор відправив за­
ступника поцікавитися, як ідуть справи. Той за
кілька днів надіслав телеграму: «Народилася
двійня. Моя дитина померла».

37

Зустрілися два приятелі.
— Вчора зустрів утрамваїтвою дружину. Во­
на мені такого анекдота розповіла, що я ледве
з ліжка не впав!

Малюнки Юрія КОСО БУКІН А

щ
#

Ф о то з ж ур нал у « П Л ЕЙ Б О Й »

« І ь 38

ночви

ЗІРКІЇ Й ЗІРОЧКИ

хто Іяк

ЇСТЬ ЯБЛУКА ?
Ви ще па м ’ятаєте, як Єва з біблійної
легенди пригост ила А дам а не тим
яблуком?.. Із цього, власне, все й почалося.
Минають т исячоліття, але те
канонізоване яблучко від яблуньки недалеко
падає. А де воно впало, т ам — перші
зітхання під місяцем, зірвані з вуст
поцілунки, палкі аж до полум ’я обійми,
відкрит і прабабцями й прадідусями
пест ощ і й лю бощ і, від яких Земля
обертається швидше, аніж... яблуко в
руках Єви.
Втім, не яблуком єдиним живе сучасна
лю дина. М еню інт имност ей для двох
значно розш ирене цивілізацією,
винахідливістю хлопців та рішучістю
дівчат. І коли двадцять років тому
вокаліст легендарної групи «Лед Зеппелін»

Роберт П лант заспівав в одній
«фруктовій» пісні: «Я хочу, щ об т и взяла
мій лим он і вичавила до останньої
краплини», — ніхто про селекцію
плодово-ягідних культур, на чому свого часу
проколовся знаний Іван Володимирович
Мічурін, і не подумав.
А ле думки нас не цікавитимуть. Д о
цікавості деяких читачів м и згрупуємо —
молодіж не слово, чи не так? — окремі, але
спільні за т емат икою факти. За ними —
прості й ж иттєрадісні речі: «зірки»
ласують яблуком, в одних випадках
залишаючи, в інших — навіть не залиш аю чи
недогризка. Словом, Єво, це на т вою честь
друкується оця невеличка лірична балада
про справи амурні тих, чиї прізвища у
більшості з нас на слуху.

ГОЛОС НЕ РОЗДЯГАЄТЬСЯ!
Мерайя К Е Р І — «платиновий голос
Америки», як називає цю 23-річну спі­
вачку світова музична преса після видан­
ня на фірмі «Коламбія» двох багатоміль­
йонних за тиражами альбомів — «Мерайя
Кері» (1990) та «Почуття» (1991). Приро­
да обдарувала її не тільки фантастичним
голосом на п’ять октав, але й витонченою
вродою: 176 см, кароока, русява, струнка,
довгонога, сексуальна. Словом — чудова
комбінація вартістю в мільйони доларів.
Вона народилась і виросла в розлучено­
му подруж ж і, а нині мешкає з матір’ю
Патрісією — до речі, співачкою «НьюЙоркер-опера». І байдуж е, яку пісню Ме­
райя бере до свого репертуару,— всі вони
стають хітами. Як наслідок — вона воло­
дарка двох премій «Греммі» (музичний
відповідник премії «Оскар» у кінемато­
графі) , має мільйони доларів на банківсь­

39

кому рахунку та силу-силенну жертв у
подружньому житті. Втім, власне серце,
наче оте знамените райське яблучко, Ме­
райя ще п’ять років тому подарувала
Томмі Моттолу. Як це сталося?..
Молода дівчина працювала кельнер­
кою в одному з нью-йоркських барів, до
якого заїхав пропустити скляночку сухо­
го продюсер корпорації «Сі-Бі-Ес». Вони
розговорилися. З ’ясувалося, що Мерайя
трохи співає і мас кілька номерів на де­
монстраційній касеті. Томмі Моттол узяв
касету послухати — хіба ж можна відмо­
вити такій вродливій дівчинці? Дорогою,
вже в машині, він поставив касету на маг­
нітофон — хоча до того часу ніколи диле­
тантів не слухав... Почуте вразило Томмі
ще більше, ніж краса дівчини.
Ніколи ще продюсер «Сі-Бі-Ес» не га­
няв так свого автомобіля! Коли він вско­

Кореспонденти
незалежної
агенції НОЧВИ
(НОвини Чи
ВИгадки) цілком
ексклюзивно
повідомляють!..

ХОЧУ до
ЕСКІМОСІВ!
Англійські вчені,
вивчивши чи не всі
світові мови, дійшли
висновку і
одностайно
заявили, що
найввічливішою
мовою володіють
ескімоси, які живуть
у Гренландії. В їхній
мові немає не
тільки жодної лайки,
але відсутні взагалі
будь-які слова,
котрими можна
образити людину.
Тепер жінки, які
скаржаться на
брутальність
сучасних чоловіків,
знатимуть, де на них
чекають ніжні
розмови!

СКІЛЬКИ КОШТУЄ
СЕКС?
Йдеться, звісно, не
про тарифи «нічних
метеликів», а про
цілком законне
подружнє життя.
Натомість маємо
конкретні й офіційні
розцінки, які
встановив суд
французького
містечка Сент.
Так-так, саме суд
змушений був дати
відповідь про
вартість статевого
контакту в
подружньому житті.
Сталося так, що
місцевий лікар
неправильно
застосував
лікувальний
препарат для
виправлення вад
геніталій одного із
своїх пацієнтів.
Внаслідок помилки
ескулапа подружня
пара втратила на
два з половиною
місяці можливість
кохатися — відтак і
подала позов до
суду.
Застосувавши дані
статистики, які
свідчать, що
середня
французька пара

кохається раз на
тиждень, суд
ухвалив:
невдаха-лікар має
сплатити подружжю
3300 франків
компенсації. Тобто
по 300 франків за
кожну втрачену
подружжям
можливість
зайнятися сексом.
Залишається тепер
тільки скористатися
офіційним
валютним курсом
на Україні, щоб
визначити: що
дорожче —
наймати повію чи
одружуватися?

МЕНШУ
З ДВОХ БІД
обрав 28—річний
житель міста
Х’юстон (штат
Техас), засуджений
за згвалтування
тринадцятирічної
дівчини. З двох
можливих за
вироком суду
покарань —
кастрація чи
99—річне
ув’язнення —
гвалтівник вибрав
перше.
Тут же знайшлися
критики такого
рішення суду,
оскільки злочинець,
на їхню думку, з
двох бід вибрав
меншу. Вони
аргументували
свою позицію тим,
що кастрація ще не
гарантує втрату
здатності до ерекції,
відтак гвалтівник
може знову вчинити
такий же злочин.
Утім, «да моклі в
меч» 99—річного
ув’язнення висітиме
над злочинцем
протягом
десятирічного
випробного строку.

ВЕНЕРИЧНІ
ПРИСТРАСТІ
вирували,
виявляється, і в
творчості
популярного колись
ВІА «Пісняри». Ще
не втрачена
можливість
пошукати в
батьківському архіві
платівку, де
записано пісню
«Вологда», і
послухати
грандіозний хіт

чив до бару і побачив, що Мерайя продов­
ж у є обслуговувати клієнтів, а не втекла
до якоїсь іншої звукозаписуючої корпо­
рації, він зітхнув полегшено. Щастя
пливло в його руки, тримаючи у своїх та­
цю із спиртними напоями. Водночас ку­
підон стрелив з лука, Томмі Моттол по­
хитнувся і . .. закохався в усе, що стосува­
лося Мерайі: в її вроду, голос, витонче­
ність, ш арм ... В усе!

І не помилився. Коли торік ж урнал
«Плейбой» запропонував молодій амери­
канській співачці два мільйони доларів за
знімки в костюмі Єви і з яблучком у руці,
Мерайя Кері відхилила пропозицію: по­
дібної реклами вона не потребує. Та й уза­
галі — збиралася пошлюбити в той час
Томмі Моттола, бо тільки йому може про­
демонструвати ще щось цікаве, крім демокасети. Щ о саме?.. Таж яблуко, звісно!

МАДОННА оголюється
Десять років тому М адонна-Луїза-Вероніка Чікконе (1961) фотографувалася
для ж урналу «Плейбой». За цей час
відбулись деякі зміни — відтак мега"зірка" американської популярної музики
вирішила освіжити пам’ять постійних пе­
редплатників журналу і прихильників
еротичної фотографії, продемонстрував­
ши, що має що носити навіть у тому ви­
падку, коли нічого на себе не надягає.
Так спалахнув черговий скандал, у го­
ловній ролі якого знову опинилася та сама
секс-бестія італійського походження з Д е ­
тройта. Цього разу вона шокувала чита­
чів німецького часопису «Штерн». На об­
кладинці одного з торішніх номерів з ’яви­
лася повністю оголена М АДО Н Н А , але в
такому собі кінохарактері «а ля Бріджітт
Бардо». Більше того, на деяких знімках
співачка рішуче сидить на колінах амери­
канської моделі Наомі Кембелл.
Зйомки відбулися в Майамі й уреальнили найпотаємніші еротичні фантазії
численних шанувальників вокальних
чеснот співачки. Щ о констатують фахів­
ці? Заняття шейпінгом пішли Мадонні на
користь: вона має прекрасне, гарно збите
тіло, на деяких фотках — просто бож ест­

венна. Деякі чоловіки, які саме того дня
блукали одним з пляжів Флоріди, на дея­
кий час втратили здатність вимовити хоч
слово, та згодом оговтались і розповіли
найближчим приятелям таке!.. Ох, чом
ми там не блукали?..
Кілька місяців тому в котрійсь з ук­
раїнських газет я прочитав заяву однієї з
наших доморощ ених попелюшок, мов­
ляв, «мені Мадонна не конкурентка». Але
за чванькуватим лементом української
зоряної порошинки я так і не зрозумів: чи
вона ще співає, чи вж е вважає, що можна
відтепер тільки плескати язиком?..
Утім, як виявляється, в музичній
індустрії замало мати голос — гарне тіло
теж не зашкодить. Щ о й довела, зокрема,
популярна співачка Лайза Стєнсфілд,
чий голос тепер кожний з баж аю чих може
самостійно видобути з її тіла: адж е ос­
танній сингл-диск Лайзи запакований в
обкладинку, яка демонструє красиве тіло
авторки, котра потопає в квітах. Д и хає в
спину Мадонні й інша італійська конку­
рентка — Д ебора Бландо, яка мешкає в
Бразілії, але атакує Америку власним д е­
бютним альбомом «Інша історія» т а ... чу­
довими еротичними знімками.

ДЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ДЕКОЛЬТЕ?
Порівняти двох славних «зірок» світо­
вої популярної музики, одягнених в одна­
кові секс-костюми та хореографічно о з­
доблених провокаційними танцями «піпшоу», ми мали змогу кілька місяців тому.
М АДОННА, про яку ми вже згадували, та
австралійка «американського розливу»
Кайлі М ІНОУГ (1968) з ’явилися на теле­
екрані майже водночас. Дивлячись на
першу — тамуєш подих. Друга ж викли­
кала переважно позіхання і бажання ві­
дійти до сну. Ц е попри те, що сценічні
костюми Кайлі робив шалено популярний
проектант моди Д ж он Галліано, а весь (не
надто обтяжливий) гардероб вилився ви­

конавиці у 15 тисяч фунтів стерлінгів.
Роздекольтована ззаду і спереду ам е­
риканська Мадонна викликає напруж ен­
ня чоловічого єства у мільйонів фанів
планети. Натомість її конкурентка з Авс­
тралії чомусь не справляє подібного ефек­
ту, хоча віднедавна вдягається в атласні
ліфчики, демонструє інш у спідню білиз­
ну, яку раніше бачили тільки завсідники
«секс-шопів», і навіть демонструє голі сідниці. А ефекту — немає.
Чому, запитаєте, такі нищівні рецензії
на еротичні шоу Кайлі Міноуг — адже
дівчина мила? А річ у тім, що в Мадонни
еротика від Бога, тоді як у красуні з кра­

» ) 40

їни кенгуру ероти к а... від Мадонни. Тож
і відзначає англійська преса, рецензуючи
недавні концерти Кайлі на островах: заба­
гато Мадонни в іміджі австралійської спі­
вачки. А це глядачами в залі сприйма­
ється, як тампекс унедільному пудингу.
Міміка, сценографія, провокаційні ж ес­
ти, драматургія виступу,— все «косить»
п ід ту (!)д ів ч и н у ,я к а навіть у костюмі Єви
залишається цнотливицею. Нічого не
вдієш — навіть стриптиз, продемонстро­
ваний на одному з лондонських концер­
тів, не зміг збити оскомини, яку виклика­
ють «піп-ш оу» Кайлі Міноуг.
Батьки, які відвідували ті концерти,
пережили шок. Підлітки ж були в захваті.
Колишній партнер молодої артистки за

телесеріалом «Сусіди», яким дебютувала
в кінематографі Кайлі Міноуг, відомий
американський виконавець Джейсон Д онован теж відвідав один з лондонських
концертів, а л е... змуш ений був прикле­
їти бороду та насунути капелюх на са­
місінькі очі. Певне, для того, аби не зго­
ріти з сорому на місці. Подейкують, що
Кайлі сьогодні вже остаточно позбулася
комплексів і позувала гола не тільки сво­
єму приятелеві, лідеру групи «Інексес»
Майклу Хатченсу («То він показав мені,
чим я мушу стати, аби не залишатися ма­
ріонеткою»), але і якійсь австралійській
фотоагенцїї. Щ о ж, незабаром подиви­
мось, хто кого перекусить на сторінках
«Плейбоя».

А ЙОГО КОХАНКА - ЧЕРВОНА
К оханка відомого англійського компо­
зитора, гітариста і співака Кріса РІ
(1951) — червона. Вона — не з молодих,
місцями навіть заяложена. її звуть, як
відомо музичним оглядачам, «Фендер».
Під час торішнього турне «Нейкед Тру»
(«Гола правда»), яке передувало виходу в
світ чотирнадцятого альбому майстра
«Ауберг» (1991), вона навіть демонстру­
вала стриптиз. Але не соло, а 'в парі з
Крісом.
Кріс Рі познайомився зі своєю обрани­
цею ще 1983 року. Як зізнався в інтерв’ю
англійському ж урналу «Мюзіш» 41річний гітарист і співак, якого тривалий
час називали «англійським Брюсом
Спрінгстіном»: «Багатьма шлягерами я
завдячую саме їй. Вона — «улюблена
гітара «Фендер» — є моїм талісманом у
житті».
На сцену Кріс Рі завжди виходить у
зім ’ятих штанях і в картатій сорочці. У
міському натовпі нікому й на думку не
спало б, що то — зірка світової популяр­
ної м узики, чиї альбоми — навіть дебю т­
ний «Хоч би що подіялося з Бенні Сантіні»
(1978) — стають в ЄЬропі «золотими»
платівками. На перший погляд може зда­
тися, то — якийсь комівояжер, котрий з
рідного Мідлсбурга мандрує у справах ав­
тостопом. Та послухайте лишень, як і що
він грає на своїй червоній гітарі!
Д о речі — ще одна деталь з особистого
життя довершеного гітариста. Навколо­
світня траса «Голої правди» стала першим
туром, в якому Кріса Рі не супроводжува­
ли його друж ина Д ж оан та двоі доньки:
Дж улія та Д ж озеф ін а (останній присвя­
чено однойменний суперхіт артиста,
пам’ятаєте?). А от інший надпопулярний
шлягер Кріса Рі — «Ж інка в червоному»

41 « Ь

(1987) — присвячений саме коханці. Х о­
ча ніякого відношення до сексу й не має.
Адже йдеться в ньому про надійну супут­
ницю, з якою останні десять років гіта­
рист не розлучається,— легендарну гіта­
ру фірми «Фендер».
Можливо, то лише ілю зія, ніби зразко­
вий голова сім’ї під час перерви між кон­
цертами обнімає тільки свою гітару. Н а­
томість достеменно відомо, що час від ча­
су він сідає у літак і вирушає до рідного
Мідлсбурга, щоб провідати сім ’ю.
Така от повчальна історія, в якій є
стать, хоча й немає сексу.
Д ід у с ь Р У

середини 70 -х
років:
«Письма лично на
почту ношу,
Словно я роман с
продолженьем
пишу.
Знаю точно, где мой
адресат:
В доме, где резной
палисад...»
Цей шлягер
написав для
«Піснярів» поет
Михайло
Матусовський.
«Где тьі, моя
темноглазая, где?
В Вологде!..»
А трохи згодом:
«Вижу альїе кисти
рябин,
Вижу, вижу дом ее
номер один...»
За словами
колишнього
барабанщика
«Піснярів»
Олександра
Демешка, на той
час у Вологді
існував
ОДИН--СДИНИЙ

будинок No 1, де
«резной палисад», і
називався він
«Обласний
шкірно-венеричний
диспансер № 1».
Нині навряд чи
можна встановити,
хто вона, та «моя
темноглазая». Та
зрозуміло одне —
вміли жартувати
радянські поети, і
ніякий застій їм не
заважав!

оманічна біографія Шевченка різко поділяється
на дві частини: демаркаційну лінію поміж ними
кладуть десять років заслання. Всупереч тверджен­
ню сучасного дослідника, що «не був ніколи і бути
не міг» Шевченко «митцем легкого флірту», сучас­
ники Шевченка й близькі до нього люди свідчать:
«Ш, любив жіноче товариство і захоплювався, але не
надовго» (Афанасьєв-Чужбинський). До свідчень
сучасників можна і треба ставитися критично, але ж
і факти не підсилюють слова цитованого дослідника.
Оксана, Дуня Гашковська, чи Гусиковська, Маня,
Феодосія Григорівна Кошиць — це в кожнім разі не
повна «статистика», не повний «донжуанський спи­
сок» Шевченка: повного списку й не зберегла
історія, скороминучих захоплень і навіть зв'язків бу­
ло в поета чимало... Говоримо тільки про романічні
захоплення і зв'язки, про епізоди, коли поет, мовлячи
чиїмось влучним висловом, «голубом туркотів», не
говоримо про «куплене кохання», що теж мало своє
місце в поетовому житті, хоч і прибільшує Дорошкевич, кажучи: «відомі його бурхливі пригоди з випад­
ковими, на гроші ласими жінками, відомі й прикрі
наслідки цього в його надірваному організмі, що
врешті прискорили трагічний кінець». Жодним спо­
собом Венера не прискорила трагічний кінець Ш евченкового життя. До речі, й тому стилеві, як ставився
Шевченко до «купленого кохання», не відповідає
класифікація його жриць — «на гроші ласими
жінками»...
У майстерні «великого Карла», навчаючись мис­
тецтва, призвичаювався Шевченко й до художнього
богемства як своєрідного вияву надпюдства, але й
цей вплив не вбив у молодому поетові «вміння ко­
хати жінку, вклонятися її красі», і тут він був багато
обдарований, серця горнулися до нього, і не знав
поет неподіленого кохання. Епізод з Оксаною,
геніально стилізований уперше у відомому вірші, що
дало привід до низки не таких щасливих
біографічних стилізацій, власне, не варто вважати за
«перше кохання» — покликування, наприклад, ко­
хання в ранньому дитинстві великих поетів Данте,
Байрона, Гюго нічого тут не доводять... Це не озна­
чає, що нещаслива доля Оксаночки:
Помандрувала
Ота Оксаночка в поход
За москалями та й пропала... —
не забила в поетовому серці свого гострого цвяха,
не поклала своєї плями на всеньке життя... У цьому
епізоді мав вагу соціальний момент, що й далі в
різних варіаціях отруював поетове кохання.
Мало знаємо про епізод з «милою чорнобривою»
Дунею Гашковською, чи Гусиковською. У Вільні чи
Варшаві — не зовсім з'ясовано. Полька, швачка, ма­
ла незалежні погляди, кохання до неї вперше про­
кинуло в юнакові думки, що й кріпаки, мовляв, такі
ж люди, як вільні... Кохання урвалося, бо наближа­
лося польське повстання, і кріпака Шевченка пан
забрав з собою до Петербурга, і більше ніж за 25
років на засланні поет бачив уві сні кохану «милу
чорнобриву» Д ун ю ...
Після Дуні знаємо сироту Маню: її кохав Сошенко,
що в нього тоді жив Шевченко. Маня віддала серце
поетові, приятелі посварилися, й Сошенко вигнав
Шевченка зі своєї хати, та тим собі не допоміг. Маня
й далі ходила до Шевченка. «Роман мав погані
наслідки» для неї (Кониський, стор. 124). Скільки
подібних епізодів було в Шевченковому житті, не
знаємо, знаємотільки, що жодне отаке скороминуче
захоплення не перейшло в серйозну прихильність.
Уперше можливість цього відчувається тільки в ро­
мані з князівною В. М. Рєпніною. Та, власне, в цьому
романі не було роману. У відомому листі до Ейнара
писала князівна: «Я дуже прихильна до нього і, не
заперечую, коли б бачила, що він кохає, може,
відповіла б йому пристрастю, але я жодної хвилини

Р

(КОХАННЯ
В ЖИТТІ
ШЕВЧЕНКА)*

* Д рукується скорочено за збірником:
Українська Академ ія Наук. Записки
історично-ф ілологічного відділу,
кн. X X I — XXII, 1 9 2 8 р.

не могла помилятися щодо цього». Чому ж, незва­
жаючи на безперечне «споріднення їх душевних
складів та спільність думок», Шевченко спромігся
тільки на «братню приязнь»?.. Не можемо погодити­
ся, що між князівною і Шевченком став образ Окса­
ночки: «Щ е свіжими були пелюстки розчавленої
квітки, його весняного рясту». (Зайцев, стор. 19). і
думаємо, що почуття Шевченка не обмежувалися
«братньою приязню», що він свідомо,зусиллям волі
вбив у собі пристрасть... Не сентиментально-наївні
згадки минулого («пелюстки розчавленої квітки»), а
жорстокі, непереможні життєві противенства вбили
можливість справжнього роману. За п'ять років пе­
ред тим кріпак, не міг Шевченко через кохання стати
душевласником... Але таке формулювання, дарма
що й підкреслює основну причину — соціальну бе­
зодню, справи не вичерпує. Князівна, згадуючи про
недавнє Шевченкове кріпацтво, могла обурюватися.
«Яка ганьба! Якби я мала якусь владу, я знаю, що б я
зробила!» Могла, заспокоюючи його після грубої об­
рази його походження, цілувати йому руки, обнімати,
зважитися «ноги йому цілувати», але який би галас
зчинився у вельможному домі ліберального панакнязя, коли б князівна привселюдно виявила своє
кохання з недавнім кріпаком...
Соціальні безодні засипати жодне кохання не си­
ла. Тому поет не тільки не «зазнався», ба навіть мав
мужність і силу так поводитися, що князівна «жодної
хвилини не могла помилятися щодо цього» (цебто
справжнього його почуття). Вона жадала кохання,
щоб відповісти на нього пристрастю, а в нього була
тільки... братня приязнь... Коли була в Шевченко­
вому житті трагедія самотнього почуття, то епізод з
кн. Рєпніною був її вершиною, бо тут поет найближче
стояв до можливості зазнати серйозного людського
почуття, вийти із самотності... Але через соціальні
умови це йому не судилося...
Через два роки згодом уперше виявив Шевченко
бажання знайти тиху пристань у шлюбі. Але батьки
тієї дівчини, що відповіла на поетове почуття, вважа­
ли за нерівню для дочки свого колишнього «погони­
ча»...— і теж зів'яла в довічному дівоцтві дівчина,
що, скорившись батькам, не вийшла заміж. Чи
серйозне було Шевченкове почуття до Федосй Гри­
горівни Кошиць, як і що пережив поет після того,
коли відмовили йому батьки, на те не маємо досить
надійного матеріалу. Але зазначаємо, що досі Шев­
ченко і в скороминучих епізодах та любовних зв'яз­
ках і в серйозному почутті не знав нерозділеного
кохання, та соціальна нерівність і забобони не дали
йому одружитися... У жінці він уже шукав не тільки
коханки, а й товаришки, спорідненої душі, однодум­
ця... У першій можливості таку дружину мати він
сам собі відмовиві навіки від людського ока заховав
пережиту трагедію, у другій — дістав відмову від
батьків коханої. Так зване «родинне щастя» Шев­
ченкові не судилося, та поки що, мабуть, це недуже
й пригнічувало поета — він, повний сил і в ореолі
поетичної слави, не міг казати й відчувати:
Гіпокліду — це не біда! Дарма, що «бурлацтво» вже
починало підточувати його душевні та фізичні си­
л и ...
Катастрофа 1847 р. надесять років викидає Шов
ченка із світу живих, а до життя він повертається вже
дуже покалічений, душевно й фізично надломаний... В останньому періоді Шевченкового життя
вже не зустрічаємо епізодів молодого, безтурботно
го донжуанства, їх заступає «чарівна родина m -m e
Гільде», а серія романів (Піунова, Долгополенкова,
Полусмакова) — на 90 відсотків тільки бажання
спекатися осоружного бурлацтва, тільки шукання
тихої родинної пристані, іноді навіть серйозно просто
вдається до друзів поет з благанням: одружіть! «Так
или иначе, но я должен жениться, а то проклятая
тоска сживет мєня со света» (лист до Варф. Шев­
ченка). В історії душі людської мало трагічних зойків

Я Ь 44

розпачливої самотності. Страшно читати, як поет, до
якого колись горнулися жіночі серця, який колись не
знав любовної поразки, записує до свого щоденника
про своє сватання: «она, вероятно, приняла меня за
помешанного или просто пьяного. Как растолковать
ей, что я ни то, ни другеє, что я искренний, глубокосердечньїй друг ее?» І з розпачем розуміє: «сам я
зтого не сумею». Щасливими конкурентами колись
непереможного в коханні поета з'явилися провізори,
писарі... Це врятувало поета від сумної перспекти­
ви — мати жінку Ксантипу, коли ще не гіршу. Виз­
наємо це всупереч жалісним вболіванням біографів
з приводу того, що «Пиунова не доразвипась до
понимания вьісокой чести сделаться супругой вели­
кого поета Шевченко», і ще більше всупереч гнівним
промовам нового інтерпретатора роману з Полусмаковою проти «обмежених міщан», що неначебто
не дали поетові «знайти заспокоєння в своїй
трагічній ізольованості й самотності» (Дорошкевич,
«Трагедія самотнього чуття», стор. 89)...
Не заперечуючи «примітивізм мислення, класову
обмеженість і міщанські забобони» Олександри
Кулішевої, гадаємо, що Дорошкевичевій не поща­
стило довести, буцімто вона «збільшувала негативні
риси Лікериної вдачі», а тому, що помічати їх почала
«лише після того, як Лікера стала за Шевченкову
наречену», не дивуємося в меншій мірі, навіть вва­
жаємо за довід сердечної до Шевченка прихиль­
ності: звичайні хиби звичайної служниці могли не
звертати на себе уваги, але не могли бути байдужи­
ми негативні риси Шевченкової нареченої!.. Але
Кулішеву найкраще захищає в цій справі... лист до
М. Я. Макарова: «Вьі вообразить себе не можете, до
чего я бьіла изумлена не тем, что он хочет жениться
на горничной, а тем, что он избрал себе в подруги
Лукерию! Что на зто сказать, зная отчасти очень незавидньїе качества, привившиеся к Лукерии, по средством ли рабства, или от ронщения так испорчена. Попавшись так неожиданно в посредницьі в
таком важном деле и сознавая полную необходимостьдлясветльїх осеннихдней Тараса Григорьевича в доброй преданой подруге жизни, я, несмотря на
все зто, считала долгом вьісказаться, чтобьі после не
упрекать себя в неискренности: и хорошеє, и дурное
поставила на вид: последнего бьіло даже больше. Он
говорил мне, что не преувеличиваю ли я. «Нет, я
говорю Вам для того, чтобьі после совесть меня не
упрекала, что я, любя вас, могла что-нибудь от вас
скрьіть. Я не обижусь, если вьі не поверите моим
словам; я ее мало знаю, и, пожалуйста, проверьте
мои наблюдения, расспросите у тех, которьіе знают
ее больше меня, достойна ли она вас?» — Он очень
благодарил меня и, кажется, хорошо понял, что все
зто говорилось искренне (по крайнему пониманию
человека и желая обоюдного счастья как одному,
так и другому, хотя я за него больше боюсь, чем за
нее). Как она холодно приняла его предложение,
хотя через час все во дворе знали от нее об зтом».
Коли все розказане в листі відповідає дійсності,
мусимо визнати, що делікатніше поставитися до си­
туації не могла найкраща ж інка... і нічого більше, ні
примітивного «мислення», ні «класової обмеженості
та забобонів», у цьому листі не відчуваємо. Звичай­
но, Кулішева не могла «оцінити Шевченкових
намірів інакше, як з погладу традиційного
«міщанського щастя»... Але втому, мабуть, і було
більше життєвої правди, ніж в інтерпретації шлюбних
заходів поета, як «одчайдушного наміру скласти собі
нове оточення, яке відповідало б його соціальній
природі.» (Дорошкевич).
«Я по плоти и духу сьін и родной брат нашего
бездольного народа»,— з повним правом справед­
ливо казав про себе поет, і щодо ідеології — вона не
викликає жодних сумнівів, але ж культурно він
одірвався від «бездольного народа»: знаємо, що,
побачившись після довгої розлуки з родичами,—

45 Я Ь

через три години не мав про що з ними говорити.
Культурні інтереси в'язали з оточенням, чужим, ба
навіть ворожим його соціальній природі, і шлюб у тих
умовах безсилий був повернути до оточення, яке їй
відповідало б...
Шевченко, звичайно, оздоблював свій останній
роман мрією вирвати кохану з кріпацтва, піднести її
на високості справді людського життя... Але... ро­
ман неминуче йшов до поразки, «ідеал» був у даній
ситуації недосяжний. Може, й через «примітивізм
мислення», а може, просто непомильним жіночим
чуттям, Кулішева знала... що там, де недосяжне
«міщанське щастя», дуже можливе людське неща­
стя.
... Була й важливіша, внутрішня причина, що від
неї самотність поета набирала рис трагічної прире­
ченості, справді ставала трагічною: поет втратив ко­
лишню владу над жіночим серцем, і його кохання
тільки лякало Піунову, а шлюбні заходи з наміром
«скласти собі нове оточення, яке відповідало б його
соціальній природі», викликали підозріле побою­
вання Харитини: «Вьїкупят да и закрепостят на всю
жизнь. Бог с ними!» — та близькі до них сумніви'
Лікери: «Чи достаточний він, чи буде сочинять, як
поїде в деревню? Він і старий, і скупий, здається,така
неохота йти!»
У першій половині життя (перед засланням) лю­
бовний шлях Шевченка освітлено донжуанівським
умінням кохати жінку, вмінням «благати перемож­
но», любовних поразок не знає поет... Школа «ве­
ликого Карла», впливи аналогічного характеру...
штовхають у бік легкодумних, скороминучих зв'язків
та купленого кохання, але все зогріто запалом мо­
лодості, освітлено світлом геніальності. Не так ці
впливи, як потреба мати в жінці не тільки коханку, а
й товаришку та однодумця, заважають якомусь з
епізодів перейти в довгий зв'язок, і Маня безуспішно
вдається зі скаргою на Шевченка до Академії Мис­
тецтв. Перша можливість серйозного роману розби­
вається об соціальні суперечності: тут поет показує
міцний гарт душі й характеру: молодість, віра в свої
сили підтримують його. Забобони руйнують першу
спробу одружитися... Молодість, віра в свої сили й
тут рятують від розпачу... і тут — кінець кохання
переможного... Із заслання повертається людина
зламана. Остобісиле бурлацтво і бажання родини
досягає такої міри, що навіть дім розпусти називає
він не з гірким сміхом надсади, а з лагідним гумором
«чарівноюродиною». Низка шлюбних заходів з уда­
ваним (несвідомо, звичайно) коханням і без нього
(хоча б епізод з Харитиною) свідчать про те, що поет
втратив владу над жіночим серцем, і це, звичайно, й
становить головну трагічну рису романів цієї доби, а
не лукавство
Піунової, темність
Харитини,
зіпсованість Лікери й «класові зобобони» оточення.1
Важко й страшно читати подробиці цих романів:
«Случайно встретил Пиунову, и у меня не хватило
духу поклониться ей», або тупання ногами на Лікеру
з вимогою, щоб повернула всі подарунки: «Сгарьіх
башмаков не оставлю тебе»... Тільки лицемірне
фарисейство осудить поета, але ж як мало в цих
епізодах його великої, повної любові душі!.. У пер­
шому періоді кохання натрапляло на перешкоди
соціальні, але як кохання воно було завжди пере­
можне, і це залишається його основним забарвлен­
ням, воно викликає тільки співчуття, ніколи — жа­
лощів. В інші кольори забарвлено романи остан­
нього періоду, тут уже маємо кохання безсиле, герой
їх викликає жалощі, почуття не мириться з такою
роллю великого Шевченка, і коли біографія його
взагалі викликає велике обурення проти умов, у яких
він верстав свій життєвий путь, то вона досягає вер­
шини тут, бо саме в романах останнього періоду
найголосніше промовляє безпорадний і непоправ­
ний душевний злам.

Петро ЧУБСЬКИЙ

КОХАННЯ
НА ПАРНАСІ

Портрет J1. Полусмакової. I8 6 0 .
Папір, олівець.

Портрет А. Ускової. 1 8 5 3 — 1854.
Папір, сепія.
Агата (Агафія) Омелянівна Ускова
зрозуміла і всім серцем підтримала
поета в засланні. Ті чоловік, Іраклій
Олександрович Усков, комендант
Новопетрівського укріплення,
всупереч царській забороні надав
змогу Ш евченкові писати й
малювати, листуватися, прагнув
полегшити тягар муштри. В листах до
Б.Залеського Шевченко писав: « Зта
прекраснейшая ж енщ ина для меня
єсть истинная благодать божия. Зто
одно, единственное существо, с
которьім я увлекаюсь иногда даже до
поззии». « Я полюбил ее возвьішенно,
чисто, всем сердцем и всей
благодарной моєю душ ою. Не
допускай, друже мой, и тени
чего-либо порочного в непорочной
любви м оей ».Х оча м ісцеві плітки
порушили безпосередність цих
взаємин, вони підтримували дружні
стосунки й у наступні роки.

ФРАГМЕНТИ

Василь РОЗАНОВ
К о х а н н я подібне до спраги.
Воно є ж адання душі тіла (тоб­
то душі, проявом якої є тіло).
Кохання завж ди — до того, чо­
го «особливо бракує мені»,
спраглому.
Кохання є млість: воно м л о ­
їть; і вбиває, коли не задово­
лене.
І тому кохання, насичую чись,
завж ди відроджує. К охання і є
відродження.
Кохання є взаємне пож ирання,
поглинання. Кохання — це за ­
вжди обмін,— душі — тіла. То­
му, коли нічим обмінюватися,
кохання згасає, t воно завжди
згасає з однієї причини: вичерпаності матеріалу для обміну,
припинення обміну, ситості
взаємної,
подібності-тотожності колись закоханих і
різних.

Ми

народж уємось

для ко-

І наскільки ми не виконали ко­
хання, ми знемагаємо на світі.
І наскільки ми не виконали ко­
хання, ми будемо покарані на
тому світі.
Б у д ь вірний лю дині, і Бог ні­
чого тобі не поставить на карб
за невірність.
Будь вірний у дружбі й вірний
у коханні: решти заповідей мо­
жеш і не виконати.
К о х а т и — означає «не можу
без тебе бути», «мені тяж ко без
тебе», «скрізь нудно, де не ти».
Це зовнішній опис, але най­
точніший.
Кохання зовсім не вогонь (час­
то визначаю ть), кохання —
повітря. Без нього — нема д и ­
хання, а при ньому «дихається
легко».
Оце і все.
О сн о в а моєї прихильності —
моральна. Хоча мені все по­
добалося в її тілі, у постаті, в
тендітному коротенькому мі­
зинчику (напрочуд гарні ру­
ки) , в «одній» ямочці на щ оках
(після смерті перш ого чо­
ловіка друга ямочка зн и к­
ла) ,— це було те, що тільки не
заважало розвинутись духов­
ному коханню.
У християнському світі вже
можлива тільки духовна лю ­

( В

п

а

бов, духовна прив’язаність.
Т іло як свят иня ( Старий За­
в іт ) справді вмерло, і тілесне
кохання неможливе. Тілесне
кохання лиш илося тільки для
вулиці і має вуличні форми.
Я любив її, як гріх любить пра­
ведність, і як криве любить
пряме, і як інше — правду.
От чому в любові моїй є якийсь
дивний «поділ». Ото він і надав
їй жагучості, ридання. Ото він
і зробив її вічним жаданням,
без ситості і вдоволення. Він
виповнив її тугою, мукою і не­
звичайним щастям.
Зап л ід н ен н я дітей входить не­
вимовним почуттям у батьків:
«Ось я прикріпився до землі»,
«земля вріднилася мені», «те­
пер мене із землі (планети)
ніщо не зсадить», не згладить,
не винищить.
Звідси обряд, пісні, квіти у всіх
народів, у нас — вінчання; біла
сукня, вінці на голови тих, що
беруть шлюб.
Але ц е — глибше, це не обряд;
обряд прийшов «зовсім потім» і
показує не свою важливість, а
важ ливість того, до чого він
прилучився.
Звідси ж таки в давнину «учта
відбувалася», коли молодих
уж е відводили до спочивальні
(в Єрусалимі — до «хуппи»), і
вони злягалися під час самої
учти; в нас, росіян, до остан­
нього часу виносили «на учту»
і показували гостям зняту після
злягання сорочку молодої з
усіма знаками його сили та її
чистоти. Але це — не «пе­
ревірка»: хіба психологія учти
така, щоб «розглядати підпис
на борговій розписці». Відбува­
лося це спочатку з наївної і від­
критої радості батьків, що кро­
ві почали вже зливатись, два
роди — його рід і її рід — зли­
лися в одну річку, зрослися в
один стовбур Вічного Дерева;
що «Дерево Життя» зробило
своє і знесло ще яблуко. В
Андрія Т. Болотова, в його «За­
писках», змальовується де­
тально це винесення сорочки
молодої. У Смоленській гу­
бернії торжество омоченої со­
рочки досі зберігається в благо­
честивому простолюді, в міщан
по містах і всюди по селах.
Та все це — «додалося». В ос­
нові леж ить почуття батьків.

л

о

л

и

що ніби вдруге і повніш ою
м ірою народжуються у світі.
Зачинання дітей є для батьків
їхнє власне друге народження.
Тілько-но крові — прорвавши
тканини — злились, як у
батьків увіходить метафізичне
знання, що від них відокре­
милася нитка, яка з ’єдналась у
вузол з ниткою, що вийш ла з
пуповини «когось іншого»,
«зовсім нового», «чужого оце
наш ому роду». Це близьке до
того, як ком аха-наїзник, опу­
стивши яйцепровід, просверд­
лю є шкіру лялечки і запускає в
тіло лялечки яйце своє, з якого
вилупиться «я» цього наїзника
і буде живитися тілом цієї л я ­
лечки. Тільки там це — ж ор­
стоко й убивчо, а тут це — бла­
го, сповнене любові, для насо­
лоди «яйцекладників» і для
Вічного Ж иття. Звідси ж таки
давні звичаї: що фінікіянки ви­
ходили на берег і віддавалися
чужоземцям, що припливали,
тобто «як тіло лялечки», але со­
лодко
«приймали
яйце
«наїзника», щоб віднести його
собі в дім і там народити й ви­
ростити. Звідси ж таки м айж е
всюди в давнину наявна
існуюча «родинна прости­
туція», яка насправді є зовсім
не це гидке й грошове ремесло,
але теж «прийняття до себе в
дім яйця» як такої собі абсолютноої світової цінності, що,
по суті-бо, і є нею. Тому вона
нікого не ображ ала, а ображ а­
ла, навпаки, відмова чуж озем­
ця, подорожнього чи гостя д а­
ти яйце. «Як курка — побула
добу в домі, але нічого не зал и ­
шила». Це ображало, це від­
штовхувало, це розділяло, це
вганяло людей в тугу і сльози.
Навпаки, «прийнявши яйце»,
раділи й геготіли, як курка, що
знесла яйце. Адже курка чому
кричить? Та тому, що вона
«принесла користь світові»;
більш «не чужа світ ові»; вона
кричить: «світ —мій», а «я —
світова», тобто світова річ,
світ ова особа; я тепер «світова
істота» — «в «осередочках», а
не «скраєчку» (кінець світу).
Якщо курка відчуває, то на­
скільки яскравіше і сильніше
відчуває людина! Діти — не
вірте батькам: вони ириховуть.
Клятий смуток схилив чоло їх­
нє додолу. Але це — туга часу,

с

т

я

і вона мине.
Підведіть очі: сонце сходить.
Сонце ж и ття...
Сонце усміш ок...
(відкриття Розанова)
Ш л ю б — як замок і дуж ка:
якщ о
бодай
трохи
не
підходять, то мож на тільки по­
кинути. «Відімкнути не мож ­
на», «замкнути не можна»,
«зберегти майно не можна»,
тільки покинути (розірвання
шлюбу, розлученн я).
Але росіяни страх як люблять
зберігати майно зам кам и, до
яких дуж ка тільки притулена.
«Злодій не здогадається і не
займе». І тішаться.

ШВИДКОПЛИННЕ
Н е кривдіть кохан н я... Не
утискуйте, не ж еніть його, не
підглядайте за ним. Н е вводьте
наклепи
на
нього*
Не
пліткуйте про нього. Ватьки,
не кривдіть кохання своїх
дітей. Суспільства, не кривдіть
своїх
членів.
П анове,
не
кривдіть кохання своєї прислу­
ги.
Начальство учбових закладів,
не кривдіть кохання учнів і
учениць.
Ах, яке коротке життя! Яке
важке! Яке нудне! Одноманіт­
не, осоружне.
«Други мої, коли це так ,— а
це, безперечно, т а к ,— то не­
вже ви «в жорстокій руці спа­
лите м айж е єдину, в кожному
разі головну і всьому живому
даровану квітку — кохання?
Як дивно. Як болісно. О, роз­
тисніть, розімкніть руку, ви­
пустіть. Хай цвіте і духмяніє.
Береж іть його. Цілуйте його. З
покривалами (полотнищ ами)
станьте біля кохання і затуліть
його від осуду лихих. 1 не
підозрюйте: «Воно буде корот­
ке». Не обмовляйте: «Воно буде
невірне». Нічого не думайте.
«Як Господь залаштує». А ви
бережіть і бережіть будь-яке
«Є» кохання.
З російської переклала
Валентина МИТРОФАНОВА

Український еротичний
журнал «Лель»
запрошує
до співробітництва
досвідчених
фотохудожників.
Сторінки «Леля»
завжди відкриті
для найсміливіших
пошуків і
експериментів
майстрів
фотонарису і
фотозамальовки, в
яких
розкривається
краса кохання,
поезія людського
тіла, високість
почуттів.
Редакція віддає
перевагу слайдам і
кольоровим фото,
але із задоволенням
розгляне й цікаві
чорно-білі знімки. jf |

Чекаємо
пропозицій за
адресою:
254119, Київ,
вул. Пархоменка,
3 8 — 44,
журнал «Лель».
Телефони:
2 1 1 -0 2 -8 9 ,
2 1 3 -3 2 -2 0 .