Анекдот — один з найоперативніших, найзлободенніших і найживучіших жанрів народної творчості. На відміну від епічних жанрів фольклору — казки, легенди та ін. — він не тільки не уповільнив темпу свого розвитку в наші дні, а, навпаки, ще буйніше розрісся, став чи не найпопулярнішим фольклорним жанром.
Протягом віків народна творчість виробила багатий арсенал художніх засобів гумористичного та сатиричного відображення дійсності, причому для кожного жанру притаманний тільки йому властивий їх комплекс. Народні анекдоти виявляють цю художню своєрідність у всій своїй структурі, починаючи від композиції і кінчаючи окремим словом. Лаконізм, як характерна риса анекдотів, досягається економністю в користуванні художніми прийомами гумору: кожен твір будується на якомусь одному художньому засобі.
Найчастіше в анекдотах весь сюжет зводиться до однієї комічної ситуації чи смішного епізоду. Дія тут подається тільки в її кульмінації, в розв’язці, обов’язково смішній і комічній. Але і в самій комічній ситуації максимально розкривається якась типова риса характеру героя анекдота — дурість, хитрість, дотепність, розум і т. д.
