Ruslan Barkalov
Той, хто переміг смерть
Хмельницький
Видавець Стасюк Л.С.
2019
УДК 2-423.79
Б 25
Літературно-художнє видання
Ruslan Barkalov
Той, хто переміг смерть
Barkalov R
Б 36 Той, хто переміг смерть – Хмельницький, Видавець ФО-П Стасюк Л.С., 2019. – 104 с.
ISBN 978-617-7184-00-2
Віра. Слово, що породжує безліч дискусій і маніпуляцій. Що ж воно насправді означає? Чим віра відрізняється від пафосної релігійної і культової поверхневості? Яка різниця між релігією і вірою? Що робить нас «дітьми Божими» і «наслідниками царства»?
Книга розрахована на широке коло читачів.
Видавництво подає твори у редакції автора, мовою оригіналу.
УДК 2-423.79
© Barkalov R.A., текст, макет,
дизайн, 2019
ISBN 978-617-7184-00-2 © ФО-П Стасюк Л.С., друк, 2019
Зміст
Зміст 3
Вступ 4
У дворі Пилата 9
Каяфа 23
Зрадник 37
Диво 48
Чи ж то не я, Господи 54
Я – Істина 66
Він справді воскрес 77
Фарисеї чи учні Ісуса 90
Історичні довідки, джерела та матеріали 99
Вступ
Віра. Кожен розуміє по-своєму це незбагненне і так таємниче слово. Віра, для кожного вона є особливим носієм чогось особистісного, інтимного, схованого.
Віра – це не просто якесь філософське визначення чи юридичне пояснення якогось феномену. Ні. Зовсім ні.
Віра – це ціла система внутрішнього переживання, переформатування, переосмислення, преображення. Віра – це не релігія. Абсолютно ні.
Віра не залежить від приналежності до певної касти, раси чи партії. Ні. Віра або є, або її нема. І тут ніщо із земного владицтва не може вплинути.
Віра не визначається ступенем науковості і не вимірюється помпезністю багатослівності. Вона не має нічого спільно з культами або поклоніннями. Ні. Вона щось інше. Щось вище. Щось більше. Щось надприродне. Лише віра дозволяє людині долати труднощі, не здаватися і не падати у відчай навіть коли уже не має виходу. Віра дає силу найслабшому і розум не розумному. Віра долає будь-які перепони на шляху.
Саме віра є основоположним каменем комунікації з Богом. Віра, а не щось інше. Саме вона є рушійним важелем в цілому всесвіті обману і фальші. Тільки віра може спасти і вивести людину з найглибших депресивних падінь. Віра – це єдиний міст між Богом і людиною, прокладений над прірвою обману, зла, ненависті і агресії.
Ніхто не здатний протистояти її силі. Якщо вона є, то ніщо зламати людину вже не зможе. Лише єдиний фактор, який заставляє працювати над собою, розвиватися, йти до меті. І цей фактор – віра.
Не раз ми гортаємо сторінки Біблії, шукаючи відповіді на ряд власних питань, викликів, проблем. І саме тут ми знаходимо величну постать – особу Ісуса. Людини, що була Богом і Богом, котрий став людиною. Творець і творіння в одній оболонці, котрий прийшов дати нам відповіді на наші питання.
Історія Ісуса – це історія віри. Віри, котра змінила світ. Ні, це не просто історична подія, котра відбувалася в певний час, в певному місці, за певних обставин. Це історія кожного з нас. Історія наших перемог і поразок, наших спокус і падіння. Це історія нашого життя. Життя кожного окремо, що увібралося в одну особу Ісуса. Його перемога – це наша перемога. І його війна – це наша війна. Його падіння – це наше падіння. Його любов – це наша сила. Його образ – це життя кожного з нас. Він не просто дав нам приклад. Ні. Він показав нам кожен момент, кожну хвилину, кожну нашу слабинку. Все заради нашого розвитку і досягнення кращого.
Іноді ми навіть не помічаємо, як стаємо агресорами по відношенню до інших. Тих, котрі є не згідними з нашими певними переконаннями. З тими, хто думає інакше, а іноді навіть і краще від нас самих. Часто банальна заздрість змушує таку людину обчорнити, змішати з болотом її добре ім’я, аби лише звести нанівець її добрі починання. Без розбору ми готові всіх не згідних карати. А іноді й навіть вбити. Але, як бачимо, саме серед таких опиняється Ісус. Маючи владу над людською природою, Він залишається з усіма на рівні. Він прагне перш за все показати людству справжню дорогу життя. Не просто словами, але різними доказами. А головне власним прикладом. У наш час люди часто шукають якогось дива. Дива, котре б змусило їх повірити в Бога, стати добрими, змінитися. Але так не буває. Найбільше диво завжди відбувається непомітно. Дитина біля батьків не помітно дорослішає, заводить уже свою сім’ю і йде у власне життя. Маленьке ягня непомітно для пастуха стає дорослою вівцею. І так проходить життя. Ми не помічаємо дива. Бо не хочемо
