НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
“КИЄВОМОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ”
ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКИХ ГУМАНІТАРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
ІНСТИТУТ ЮДАЇКИ
“Незачесані думки” Станіслава Єжи Леца – класика
польської літератури, класика світової літератури XX
століття. “Що саме я пишу: афоризми, фрашки, лірику
чи сатиру? О ні, я пишу себе, свій щоденник.” – казав
Станіслав Єжи Лец, який був учасником та свідком
драматичних подій свого часу. Радимо прочитати. І не
один раз.
Відповідальний за випуск:
Леонід Фінберг, Костянтин Сігов
Переклад з польської: Андрій Павлишин
Редактор: Леонід Фінберг
Літ. редагування та коректура: Валерія Богуславська
Художнє оформлення та ілюстрації:
Віктор та Софія Гукайло
Комп’ютерна верстка: Ілля Першин
Л 536 Станіслав Єжи Лец. Незачесані думки/
Пер. з пол. – К.: ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ, 2006. – 288 с.
ПРО АФОРИЗМИ І АФОРИСТА
Лідія Кошька
Таємниця початку
Перший вислів твору, який мав увічнити
Станіслава Єжи Леца, був непоказним, хоча, вар
то визнати, досить загадковим: “Що ж євнухові
від громадянських шлюбів.” Його надруковано в
тижневику “Нова культура” 1 травня 1955 (№18).
На останній сторінці, під загальною назвою ко
лонки “Ножиці”, містилися вірші Йозефа Прут
ковського і Анджея Б’януша, “Незачесані думки”
Леца (15 і за порядком), а також малюнок Ігнація
Вітта: “А сьогодні яка аура для творчості?” На
першій сторінці газети розташовано вірш Лео
польда Стаффа “Міцкевич”, статтю Тадеуша Дан
іловіча під назвою “З партійною відвагою” і, у
червоній рамці, підібрані першотравневі гасла
ЦК КПРС. Така то була доба, між першою й остан
ньою сторінками і дотичними до кожної з них –
афоризмами.
Протягом наступних одинадцяти років, до
травня 1966 року, коли помер Лец, “Незачесані
думки” регулярно згадувалися у тижневиках – у
“Культурному огляді” (1956 1963), “Свічках”
(1963 1966), також у щомісячнику “Діалог” (1957
1970). Окрім того, час від часу вони з’являлися у
центральних і провінційних газетах, чиї редак
тори прагнули прикрасити свої літературні сто
рінки зіркою десятиріччя. У той час краківське
Літературне видавництво чотири рази поспіль
випускало на ринок збірки афоризмів Леца у
більш привабливому і різноманітному – порівня
но з першим виданням, яке виглядало як добре
зшитий самвидав, – графічному оформленні.
8
НД 1 були водночас і особливою книжкою: вра
ховуючи, що її наклади ніколи не були меншими
п’яти тисяч, її знала ціла нація (принаймні, та її
частина, яка читає), завдяки тому, що, як і колись
“Трилогію”, друкували НД у відділах преси, котрі
поставали нашвидкуруч. НД стали періодикою в
періодиці, “газетою в газеті” (так, як буває “дер
жава в державі”), з них починали читати 2 газету.
Вони добре запам’ятовувалися – адже були таки
ми короткими, що їх з легкістю, як зауважував сам
автор, “вдавалося пригадати”. 3 У шістдесятих ро
ках твори Леца, порівняно з іншими польськими
письменниками, найчастіше перекладалися.
Окрім стислої, обмеженої роками 1955 1966
історії, НД мають також і власну передісторію.
Дійсно, перші афоризми Лец надрукував восени
1949 року в “Шпильках” (№ 37, стор. 6). Їм ще не
пасувала характерна назва, і було їх усього на
всього чотири. Були вони ніби зонд, опущений у
невідоме, являючи собою певний задум, який в
той час тільки народжувався і поки що був незро
зумілим. Після тієї першої спроби з’явився афо
ристичний проект на шість років. Його духовна
енергія, увага і сили, приховували драму життя,
яку не одразу можливо описати, до того ж по
дібний опис не так швидко з’являється друком че
рез багато інших “чинників”.
Лец зник. Коли у 1955 році з’явився як афорист
на сторінках “Нової Культури” – з трьома, на
відміну від надрукованих колись у “Шпильках”
чотирьох речень, із цього моменту він і почав свій
доленосний шлях.
Лец? Знаю. Він коротко стрижеться
Підтверджуючи думку Станіслава Єжи Леца, за
якою: “властиво, не існує біогафії письменника,
є лише життєписи творів” 4, – його власне життя
саме по собі є пристрасним текстом, так що НД –
як кода, заключна частина музичного твору, спи
раючись на матеріал попередніх частин, – є ви
сновком з того тексту.
9
Лец народився 5 березня 1909 року у Львові,
був єдиною дитиною Аделі із Сафрінів, дочки
земських володарів, і Бенона з Тущ Летців, баро
на, директора банку. 5 Його пращури пройшли
міфічну дорогу єврейської діаспори – через Іспа
нію, Голландію, Німеччину до слов’янських зе
мель. Їхні життя складалися з почергових кроків
до адаптації та асиміляції. Ця історія, яку важко
відобразити, описує перше тривале коло приват
ної міфології Леца. Коли в одному з афоризмів на
питання клтроїсь жінки, “як довго формувалися”
його думки, він відповідає з перебільшеною га
лантністю: “Шість тисяч років, о чарівнице”, – у
тій відповіді поєднуються витоки далекої подо
рожі, усвідомлення дороги, на якій думка видаєть
ся чимось зосередженим у певній людині, і
усвідомлення коренів, які не менше й не більше,
як тільки корені райської яблуні.
Другий міф побудований на спогадах дитин
ства, проведеного у цісарсько королівській мо
нархії. Колискою найближчої родини Леца були
Чортків, Станіславів, Тлусте – славне галицьке
прикордоння, де народжувалися “часто визначні
таланти, так ніби власне насильне поєднання
неоднорідних культур уможливлювало водночас
рефлексійну відстань між ними, що й було перед
умовою творчості, істотно продуктивної.” 6 Роки
Першої війни Лец провів з матірю у Відні (батько
помер там у 1915 році). По поверненні до Львова
відвідував відомі школи: Євангелістичну Обершу
ле, потім Гімназію Камерлінг. У 1927 році всту
пив до Університету Яна Казимира, де вивчав
полоністику (протягом року) і право.
Свій дебютний вірш під назвою “Весна” над
рукував 1929 року у “Літературно Науковому
кур’єрі”. У студентські роки пройшов етапи
втаємничення у молоді поети: шукав середови
щ а о д нолітків, які пишуть, засновував з ними
літературний щомісячник “Способи” (№ 2/3 був
також і останнім, його знищила поліція). Лец як
найактивніше співпрацював із часописами – у
10
заснованому поетами Скамандра “Варшавському
цирульнику” друкував сатиричні твори, гнівні
вірші також віддавав до варшавської “Лебідки” –
від початку проявляючи схильність до стриму
вання власного пафосу сміхом. Його ліві симпатії
були природними для нього як для молодої лю
дини, але також і характерними як для поета, ви
хідця з єврейського середовища, хоча у випадку
Леца у цьому відчувалася суперечність із висо
ким статусом сучасної давно спольщеної роди
ни. У цей час з’являлася прикра і дошкульна
тенденція прискіпливо розглядати кожну справу
– як в НД кожне слово – від обкладинки до остан
ньої сторінки.
У 1933 році прийшов час дорослості: Лец от
римав ступінь магістра і видав першу збірку
віршів під назвою “Барви”, перебуваючи під пев
ним впливом рідних футуристів і російських
імажиністів. На початку 1934 року поета занес
ло до столиці, де він виступив співредактором
“Лебідки”, до 1939 року друкувався у численних
часописах, серед яких “Варшавський цируль
ник”, “Лівий шлях”, “Поетичні манівці”, “Про
сто”, “Шпильки”, “Сигнали”, “Чорне на білому”,
“Камінь”, “Народний Щоденник”. У 1935 1936
роках видав дві сатиричні збірки: “Зоо” і “Пате
тичні сатири”. У 1936 році Лец разом з Леоном
Пастернаком заснував політичне кабаре “Театр
П’ятаків”, забронене після восьми спектаклів. У
січні того ж року брав участь у львівському З’їзді
працівників культури, організованому за ініціати
вою антифашистського Народного Фронту, з яким
був пов’язаний “Народний Щоденник”. Після зак
риття газети, побоюючись арешту, виїхав до Ру
мунії. Якийсь час перебував у Шершенівцях,
маєтку матері на Поділлі, навіть став адвокатсь
ким аплікантом у Чорткові.
По поверненні до столиці одружився, оренду
вав сублокаторську кімнату і, як зазначав Карл Де
деціус, “вів життя соціалістичного літератора, не
припиняючи у своїй уяві бути підданим загиблої
11
монархії”. 7 Приятель Леца Ян Шпєвак згадував, що
з центру міста втікали на південь, на Лешно, щоб
у дешевому ресторанчику під назвою “Циганерія”
пообідати, зекономивши на ритуальній каві при
літературному столі в “Малій Землянській” 8 Так
зміцнювалася кавова традиція, невід’ємна скла
дова Лецівської легенди.
На початку війни поет перебував у Львові.
Друкувався у “Червоному Стандарті”, “Нових Вид
ноколах”, “Літературному Альманасі”. Особливий
резонанс викликала поема “Сталін”, яка закінчу
валася рядками:
І моя ліра з нової сталі,
І гордо застосована муза,
Обивателів ясний зір,
І голос, і подих, і думка і крок,
І вільність, яка нас долає
– то Сталін. 9
Наскільки те очевидне “подолання” було логіч
ним наслідком колишніх лівих поглядів Леца, а
наскільки даниною, сплаченою за перебування
на волі? Очевидним є єдине: у 1939 41 роках Лец
випробував на практиці, принаймні не для чис
того експериментування, ту мову, яка в НД стала
антитезою не тільки мові поезії, але й просто
звичайній людській мові, готовій і беззмістовній
мові “ритуального обряду, де всі ролі вже розда
ли, а людям зосталося тільки правильно їх зігра
ти.” 10 То була гра в життя, особливо для
письменника єврейського походження, кому
більше за всіх загрожували німці. Поет через
кілька років:
Як дійшов до сатири? Писав панегірики.
Арештований німцями 1941 року, два роки пере
бував у концентраційному таборі в Тернополі. У
1943 році втік з під виготовленої ним самим тру
ни, вдруге, завдяки розпачливій браваді, уникнув
12
ши неодмінної смерті. У німецькому мундирі
дістався Варшави, там налагодив контакт з під
піллям, редагував газетки ГЛ і АЛ. З весни 1944 бив
ся у любельських лісах, по скороченні Польського
Війська вступив до нього у званні майора.
По закінченні війни почав з редагування в
Лодзі “Шпильок”. У 1946 році видав “Прогулянку
циніка”, до якої писалися сатири й епіграми з
кінця 30 х років, і “Записник половини” – спов
нений пафосу битви, вражаючих партизанських
буднів. У середині 1946 року поет із врятованою
дружиною і дітьми виїхав до Відня як пресовий
аташе Політичної Місії ПРЛ*. У 1948 році опублі
кував нову сатиричну збірку “Життя – це епігра
ма. Епіграми і сатири”, а в 1950 році ліричну –
“Нові вірші”. Розповідаючи в листі до Яна Шпєва
ка про свої воєнні шляхи, додавав: “Легко написа
ти, важче пережити, але найважче знову
написати.” 11 Природно, що мав у собі якийсь
внутрішній спротив, що унеможливлював пере
несення екстремальних (а також інтимних)
досвідів на літературу. І тільки винахід НД умож
ливив дистилювання анекдоту, збереженого у
банку пам’яті, самої основи досвіду, що перетво
рився на слова. Говорячи про витоки своїх афо
ризмів, визнавав:
Я пережив періоди страшної нудьги, яку розві
ював тільки жах.
Нудота жаху – у цій шокуючій формулі про
мовляє те саме почуття абсурду, яке продиктува
ло Ханні Арендт славетний висновок щодо
“банальності зла”. Лец і звідси втікає, можливо,
змушений конкретними зовнішніми обставина
ми. Нудота збігається з пусткою, з онімінням, спо
вільненням духовного життя. Лец пройшов два
таких моря тиші (вимушеного мовчання): п’ять
років воєнних і п’ять, які, перебуваючи у Відні, мав
ще попереду. Мабуть, такий досвід кожному надає
щось від афориста.
* Польська Республіка Людова (прим. ред.)
13
У середині 1950 року поет виїхав з родиною до
Ізраїлю. Однак на Землі Обітованій він не пустив
коренів, не друкувався, не мав свого середовища.
Виконував просту роботу – нічного охоронця на
будівництві, наглядача парку, писав ліричні вірші
про пошук власного “я” і сум (які утворили вида
ний у 1956 році “Рукопис єрусалимський”). Че
рез два роки, у середині 1952 року, повернувся з
сином до Польщі, розуміючи ірраціональність і
неповоротність того рішення – без якого не було
б, напевно, НД. Добровільно занурився у найчор
нішу ніч сталінізму. На додаток до всього погано
го був “ренегатом”, який втік з дипломатичного
представництва. Так само, зрештою, назвали його
і в Ізраїлі по виїзді до Польщі. 12 Так опинився у
ситуації, ним же змодельованій у НД, де людське
існування розігрується у вузькій шпарині, отворі
чи на дні.
Торкнулася його, очевидно, заборона друку,
його книжки вилучалися з бібліотек, а біографія
ще довго підлягала цензурі. У нотатках за 1968
рік читаємо: “У 1946 році вислано до Відня як пре
сового атташе Місії ПНР; повернувся до Варшави
у 1952 році.” 13 А про подальший шлях: “присвя
тив себе винятково перекладацькій праці”. 14 Од
ним із перших текстів, які Лецові дозволено
опублікувати, був переклад “Матінки Кураж”
(1953), тієї, про яку писала Марія Чанерле, того
часна інструкторка Відділу Культури ЦК КПРС,
“витвір мистецтва глибоко антигуманістичний”,
переповнений “невірою в сили мас, в революцію,
(...) релятивізмом у вираженні поглядів”. 15 Вибір
твору Брехта знову “демаскував” поета як люди
ну непрактичну. За словами його першої дружи
ни: “Бувши молодим, користуючись розкошами,
які дала йому його родина – був соціалістом; у
Польщі фашистській[тобто санаційній – Л.К.] –
був комуністом, у Львові за “радянських часів” –
писав вірші німецькою; у Народній Польщі – виліз
титул де Туш Лец.”16 Був він, напевно, одним із тих,
не надто численних, письменників, які обрали
14
“осібність”17 Його імені не знаходимо ані посеред
“тридцяти чотирьох” (що підписали лист до вла
ди у справі свободи слова в Польщі у 1964 році),
ані посеред “трьохсот”, які на сторінках “Жице
Варшави” свідомо відмовлялися від протесту.
Відлига в культурі своєю широкою хвилею на
крила також і Леца. НД дуже швидко утвердили
його позицію, не без чималого впливу негайно
надрукованих у Німеччині перекладів Карла Де
деціуса. Він став автором на експорт, через дея
кий час розпочато навіть виготовлення для нього
паспорта. “Зовнішній спокій” (нова щаслива роди
на, зацікавлення читачів) і “неспокій внутрішній”
створювали ауру, що сприяла творчості. 18 Як і пе
ред війною, створив певний ритуал дня, прогуля
нок по місту, посиденьок в кав’ярнях – із зошитом
або хоча б паперовою серветкою під рукою, у
постійній готовності прислухання до шепоту
Музи і шепоту вулиці.
Останнє десятиліття було плідним для нова
торського розмаїття таланту й інтенсивності
творіння. Лец у той час опублікував дванадцять
книжок – це вдвічі більше, ніж за всі попередні
роки: чотири (доповнені) збірки афоризмів, дві
вибірки старих і нових епіграм – “З тисячі й одної
епіграми” (1959), “Збірка Епіграм” (1966) і вірші
“Рукопис єрусалимський” (1956 і 1957), “Кепкую
і говорю серйозно” (1959), “До Авеля і Каїна”
(1961), “Лист гончий” (1963), “Поема, готова до
виходу” (1964). Звернення до афоризмів змінило
вірші Леца – інтелектуальність, ліричність і са
тиричність з того часу поєднуються між собою у
всіх
використовуваних
поетом
формах.
Різнорідні форми і формати творів стають вузла
ми всередині єдиної праці, а не кордонами, що
чітко розмежовують її частини. Поетичні мініа
тюри відрізняються від афоризмів часто лише
поділом на вірші. Більш довгі твори – то, на дум
ку Яцка Лукашевича, “скомпоновані в поетичні
рядки” образи, максими, парадокси, між якими
однак залишаються “темні і пусті місця”. 19 Відсту
15
пи між реченнями в збірках НД сприяють по
вільному ритму читання. У “темних і пустих
місцях” – особливо в останніх віршах Леца – до
ходить до серії словникових “катастроф”. З тих
неспокійних віршів остаточно зникає сентимен
талізм і співучість. Як писав Анджей Грончевсь
кий – “власною лірикою Лец створює постійну
суперечку із загальноприйнятими правилами
поетичного мистецтва. Він є поетом, який висту
пає немовби проти поезії(...) В епічній конст
рукції, в структурі поеми – ніби розсудив Лец –
приховується фальшиве навіювання, що з безла
дом у світі можна розпрощатися за допомогою
суворості слова, що так опанувати болісний хаос
може гарне й гармонійне слово.” 20 У галузі мов
них пошуків автор НД виступає маяком для крак
івського авангарду пізнього Леопольда Стаффа 21
і Мирона Бялошевського, лінгвістичних поетів, і
Ришарда Криніцкого.
Лец помер 7 травня 1966 року. Як усі представ
ники покоління, що пережило дві світові війни,
хочеш не хочеш адаптував свій фрагментарний
життєпис до постійних правил гри ХХ століття –
пройшовши крізь усі його катаклізми – у такому
світлі біографія поета є вручну змодельованою.
Однак він постійно докладав максимуму зусиль
до розуміння доби і відтворив його через літера
туру. “Народився (...) кожною книжкою, ба кож
ним віршем, найменшою епіграмою,” 22 – писав
він. З його вуст, однак, не злетіло ніколи драма
тичне в своєму первинному сенсі визнання Каф
ки: “Я – література”. Говорив про це по іншому, з
властивою йому безпосередністю і дошкульною
авторською іронією:
Популярність? Хмм. Прямо у найближчого пе
рукаря. “Пан Л.? Певно, що знаю. Він коротко стри
жеться, –
проводячи аналогію між лаконізмом афористич
них висловів і фасоном власної зачіски.
16
Афоризм між жовтнем і березнем
Зіставлення подій 50 і 60 х років у Польщі зі
словом “афоризм” може видатись парадоксаль
ним. Це добре – сприймати світ як гру суперечно
стей і тлумачити його у формі мовного парадоксу,
адже це характерна риса афористичної стратегії.
На тлі брутальності влади, буденності повсякден
ного життя і позбавленої будь якої вишуканості
офіційної мови назва “афоризм” звучить, однак,
аж надто вишукано. На противагу “оповіданню”,
“повісті”, “віршу” – у цій назві постійно чується
відлуння грецьких первнів.
Афоризм не є “природною” формою польської
літератури, ніколи не був нашою національною
особливістю. Його мало хто використовував, а
якщо знаходилися серед таких визначні пись
менники, то на ґрунті інших жанрів літератури.
Використовує їх антологія “Отрута і мед муд
рості”, опрацьована Казимиром Оріховським. 23
Визначальним є те, що автор цього твору, Петер
К р у п к а 24, і є д р у г и м д о с л і д н и к о м н а н и в і
польської афористики, відмінність його ідей
виявляється вже в окресленні проблемі її ви
токів 25 . Причиною є не тільки брак правил жан
ру, сильної афористичної особистості, яка, як у
Франції чи Німеччині, встановила би високий
рівень стилю. Важливою причиною є нечіткість
визначення різних видів великої родини малих
літературних форм.
Афоризм – форма найдавнішої книги світу, з
якої походять “науки” Птах хотепа, виписані в 24
столітті до н.е., а також книг Мудрості Старого За
повіту. У формі афоризмів, розпорошених і загад
кових висловів, зберігалася для нас стародавня
філософія. З певністю можна говорити, що євро
пейська культура спирається на кілька висловів,
один з яких, фундаментальний, звучить як:
“Пізнай самого себе.” Той напис зі стіни капища
Аполлона в Дельфах знаходимо на першій
сторінці першого видання НД.
17
Існує дві взаємозалежні, але не ідентичні
історії афоризму 26 : як літературного жанру і як
терміна. Термін з’являється в старожитності як
назва – Aphorismoi – збірки медичних правил, що
входили до складу Corpus Hippocraticum, – у зна
ченні “окреслення меж”, “відокремлення”, “дефі
ніція”. Перейняли його у пізніших століттях
автори, що писали про результати досліджень у
галузі астрономії, фізики, політики, етики, тео
логії. Але афоризм слугував не тільки знанням і
життєвій прагматиці, а намагався також висло
вити не висловлюване. Для середньовічних ав
торів, пізніших за Паскаля, чи більш сучасних,
як Сімона Вейль, – виявився досконалою формою
записів містичного досвіду. Ті два суперечливі
значення постійно нагадують, що афоризм бере
свій початок за благословенної неспеціалізова
ної епохи, за його допомогою з релігії виокреми
лася філософія, а з неї – окремі науки і література.
Навіть сучасний афоризм, тобто афоризм Леца,
що спирається на народність і детально зупи
няється на буденності, але позбавлений обе
режності філософії, педантичності науки і
догматичності релігії, приховує в собі силу швид
кого осягнення повноти першорядного значення.
Ренесанс європейської культури, який повер
нувся до перерваного діалогу з античною тра
дицією, став також часом нового відкриття
афоризму. Надихнули на це Adagia i Apophtegmata,
збірки висловлювань латинських класиків, упо
рядковані Еразмом Роттердамським на початку
ХVI століття. У наступному столітті під пером
Френсиса Бекона афоризм перестав виконувати
науково інформаційну функцію щодо полеміч
них, суперечливих тем. На літературу він пере
творився у XVI i XVIII ст. у Франції у творах
Паскаля, Ларошфуко, Ля Брюйєра, Шамфорта –
однак під назвою максим (під цією назвою з’явля
ються до того ж рефлексії, думки, образки, анек
доти). Коли моралістичне французьке джерело
себе вичерпало, у переддень романтизму, на аре
18
ну виходить німецьке. Появою і тривким підґрун
тям для афористики стали “Bemerkungen” (1799
1800) Ліхтенберга. Водночас неодноразово
опубліковані “Fragmenten” Фрідріха Шлегеля і
“Ideen” Новаліса дали поштовх іншому афорис
тичному різновиду – фрагментові. У німецькому
культурному колі афоризм уповні розвинув свої
можливості і набув виняткової витонченості,
ставши жанром надзвичайно самодостатнім.
Нічого дивного немає в тому, що скоро сформу
валася плеяда німецькомовних афористів, окрім
вже згадуваних літературних геніїв: Гете, Гейне,
Гембель, Ніцше, Краус, Кафка, Музіль, Занетті.
Кожний з них дав власне афористичне визначен
ня афоризму. Намагалися його сформулювати,
особливо з 30 х років нашого століття, теорети
ки і – процитуємо Леца – “написали цілі бібліо
теки про потребу стислості”.
Багатолітня дискусія переконує, що на пред
метному ґрунті питання: що таке афоризм? – на
лежало б замінити іншим: що хочемо назвати
афоризмом? Близькі між собою з багатьох точок
зору: максиму, афоризм, фрагмент, – можемо
чітко розрізнити або, навпаки, визначити, що
вони створюють разом один жанр, який розга
лужувався залежно від епохи і місця, приймав
іншу назву і змінював, під впливом, зокрема, па
нівних інтелектуальних тенденцій, певні свої
внутрішні риси. Доходимо згоди в єдиному –
афоризм, напевно, самодостатній текст, ізольо
ваний від контексту і короткий. (Лец: “ Якомога
менше виразів, якомога більше виразності”.) Тут
не йдеться про лаконічність, а власне про
стислість, тобто прибирання з оповіді усього
того, що не є у ній доконечним. 27
Афоризм використовує можливості, що нада
ються мовною системою, цей метод орієнтований
на ефект незвичності, несподіваності, поєднує
мовне новаторство з риторичними конвенціями.
Завдяки віртуозності й парадоксальності Карл Де
деціус і Франц Х. Маутнер визнають афоризм як
19
“жанр докорінно поетичний”, із чим полемізує
більшість, особливо молодших, дослідників, за
раховуючи його з такою ж наполегливістю до
прози. Казимир Оріховський вживає, відповідно,
до нього формулу “мистецтво мови”. 28
Найважливішим наслідком стислості є гра зі
значеннями, неодновимірність афоризму. Це
один із найбільш полемічних пунктів дискусії. Тут
формальні мовні критерії додавали завжди пи
тання про рід, значення, спосіб, відстороненість,
про тематику, позиції авторів, скеровуючи розв’я
зання в бік, де науці ще важче прийти до єдиної
думки. Якщо навіть відповідь на це питання ви
ходить за стислі рамки визначення жанру, вона
однак стосується однієї з найвлучніших його ре
алізацій і є найбільшою привабливістю афориз
му: це його призначення – активізація мовного
творення, що постає найчастіше аналогією став
лення афоризму до світу – критичного і сміли
вого. Оріховський зазначає правила афоризму:
самодостатність – небагатослівність – ефектна
мовна форма, йому не вдалося посунутися далі
за максиму французьких моралістів, 29 але ж нею
світ (афоризму) не вичерпується.
Максима “відокремилася за допомогою доско
нало виваженої структури, граничної ясності і точ
ності слова, pointyів, що справляють враження, і
авторитетного тону”30. Справляє враження “остан
нього вогника довгого ланцюга думки” (М. фон Еб
нер Ешенбах). Афоризм є “більш езотеричним,
провокує й тішить вишуканим способом оперу
вання багатозначністю і оповіддю навмисно не
закінченою, а водночас виступає збудником (...)
[Залишає] відтінок суб’єктивності, обожнення сво
боди, рухливості та інтуїтивності думки”31. Макси
ма є взірцем визначеності, сталого порядку –
мовного, політичного, суспільного: doxa (суджен
ня, твердження, поточна характеристика), а афо
ризм – то paradox – заперечення, анархізм, сумнів,
прагнення до зміни. Максима, отже, є формулою
заспокоєння. Багатозначний, конкретно індивіду
20
альний афоризм – це неспокій, що спонукає до ви
бору, він є формулою свободи.
Що ми у вищезазначеному абзаці розрізняли
як види чи жанри, не має в даний момент вели
кого значення. Натомість суттєво визначити у
такий спосіб кілька важливих рис НД, які є афо
ризмами навіть у найвищому розумінні. Їхня тра
диція утворилася в німецькомовному колі, з
творів Георга Х. Ліхтенберга і, головне, Карла Кра
уса, в яких жанр найкраще виражає силу сміху і
сатиричну схильність. Та тенденція в афористиці
Леца посилюється традицією епіграми. Другим
колом його літературних зв’язків є – письмова й
усна – єврейська література: більше ніж Біблія,
більше ніж Талмуд – хасидизм, парабола, загадка,
прислів’я, жарт, співіснування народу і піднесен
ня раціоналізму і містицизму 32 .
Варто розглянути інші зв’язки НД, зазначи
ти мимохідь побутування польської афористи
ки, яка розвивалася насправді на узбіччі нашої
літератури, але в тих же рамках загальних тен
денцій і послідовності ідейних епох, що й афо
ристика Заходу.
На початку дороги, яка веде з понад трьох
століть до Леца, знаходимо збірки Яна Жабчи
ца: “Двірська етика” (1615), “Двірська практика”
(тут: “Двірський Лексикон” – 1615) і “Двірська
політика” (1616). Характерною рисою висловле
них у них думок є стала конструкція, котра по
лягає у зіставленні трьох якостей, що походять
з різних сфер очевидності, у такий спосіб, аби
зазначити загальну рису або правило, яке їх усіх
стосується. Власне, дотепну парадоксальність
таких зіставлень можна визнати за афористич
ну. Зміст тих фраз зближує їх з максимами –
світ, за Жабчицем, можна зрозуміти й описати
за допомогою кількох простих засад, що прони
кають в усі його “шари”. Узгодженість фраз є оз
накою полагодження світу.
Ненабагато пізнішими є “Прислів’я поточної
мови, звичайні, парадні, воєнні” (1658) сучасни
21
ка Ларошфуко – Олександра Максиміліана Фред
ро. Політичний письменник і активний політик,
він створив збірку влучних висловів, що спира
лися на характерологічні огляди і знання про
блем моралі й політики. Варто додати, що його
перу належить збірник “Monita politico moralia”
(1664), написаний латиною, що поглиблює дум
ки “Прислів’їв......” і здобув велику популярність,
витримавши протягом ста років аж двадцять одне
видання в Європі.
До початку ХІХ століття з’явився новий автор,
якого варто згадати, більше того – його можна
назвати першим справжнім польським афорис
том. Це Алоїзій Гонзага Жулковський – вже не при
дворний і не мораліст, як його попередники, а
найславетніший комедіант своєї епохи і завзятий
творець комедій. Разом із ним до польської афо
ристики вривається, замість відстороненості і
взаємозгоди – течія гумору, демаскуючий і очи
щаючий сміх. Набутки Жулковського обговори
мо поза хронологією.
Опубліковані у 1834 році “Думки” Казимира
Броджінського теж, напевно, цікаві, але доволі
менторські, статичні (хоча їхньому авторові було
ледве двадцять чотири), видані анонімно у 1826
році “Нотатки Подолянина” Стефана Вітвицько
го – не зачепили в польській афористиці еле
ментів бунтівливого і життєлюбного бачення
світу, характерного для романтизму.
У 1880 році з’явилися посмертні “Записки
старця” Олександра Фредро, всупереч волі авто
ра, який їх високо не поціновував. Не остаточно
пов’язані зі згасанням графського життя, були
вони для нього, напевно, свого роду нотатником,
основною темою якого були негативні сторони
людської природи. Афоризми Фредро містять у
собі більше гіркоти, ніж мистецтва. Лаконічні,
уривчасті, ближчі до сучасних смаків, ніж афо
ризми численних авторів минулого, ба навіть
теперішнього століття.
22
У другій половині ХІХ століття великою попу
лярністю користувалися витяги “золотих думок”
із праць класиків народної літератури. Генрик
Сенкевич писав афоризми на замовлення лише
як проби пера. Позитивізм, попри виразні елемен
ти сучасної критики і схильності до моралізатор
ства, не відзначився у польській афористиці
оригінальністю.
В “Афоризмах жартівника” (1902), “Анекдотах
жартівника” (1903) і “Пасторалях жартівника”
(1904) Адольфа Новачинського сатирично відоб
ражені витоки жанру. Вони доладні, дотепні,
навіть деякою мірою злостиві – власне, їхня по
лемічна родзинка є новаторством, що відрізняє
їх від відстороненої мудрості багатьох інших ав
торів. Афоризми Казимежа Пшерви Тетмаєра
(“Афоризми”, 1918, вид. друге під назвою “Мерехт
ливі вогники”, 1923) були менш однорідними.
Їхня привабливість у – що виявляється іноді поза
рефлексійною чи гумористичною основою – по
етичній лаконічності.
Мафусаїл польської літератури, Олександр
Світоховський, написав наприкінці життя цикл
афоризмів під назвою “Єресь і парадокси – пам’ят
ка моєї думки” (видрукувані у “Світі” 1928 29 і “Літе
ратурних Новинах” 1937). Власне, тут expressis
verbis була названа зміна ідейної позиції афорис
та – наочне розчинення мораліста в афористі:
Мудрість – то чудовий палац без стін, відкри
тий всім вітрам, бурям, морозам і шквалам; тупість
– то задушна і темна хатка з товстими, щільно ук
ладеними стінами, яка не допускає жодних змін
атмосфери. Не дивуйся, що більшість людей хоче
жити в такій хатинці, а не в такому палаці.
Зрештою, сама вже назва збірки Світоховсько
го вказує на три риси, справді цінні в афоризмі:
єретичність (оригінальність, відвага мислення),
парадоксальність і глибоке закорінення в індиві
дуальній долі автора, який не ховається в без
23
печній універсальній шкаралупі пересічної лю
дини, а готовий ризикувати власною особою.
Світоховський “відчуває” афоризм. У його версії
він не конче є коротким, але досконало виваже
ним, тому небагатослівним. Конкретні приклади
з життя, описані у формі міні фабул або метафор,
ідейна відвертість – то риси парадоксальні, що
відрізняють твори старого позитивіста від моло
дого романтика (тобто Вітвицького). Однак у
Світоховського присутній тональний елемент,
духовна рівновага – недоступна афоризмам Леца,
молодшого ледь не на двійко тридцятиліть.
Невелика антологія “Афористика двадцятого
століття”, опрацьована Л.Б. Гженєвським (Вар
шава, 1984), дає уявлення про різнорідність
польської міжвоєнної афористики. Мала вона ще
принаймні двох значних афористів. Першим із
них був Кароль Іжиковський (“Афоризми про
подвиг”, 1913, і певні частини “Найлегшого каліб
ру”, 1938). Інтелектуальний рівень цієї афорис
тики є незрівнянний. Її вирізняють: чиста мовна
форма, демістифікація побіжних суджень, при
тлумлена іронія, щирість, нонконформізм і не
упередженість мислення. Не без значення є те,
що Іжиковський був автором монографічної
праці про Ф.Х. Гембля і перекладачем його афо
ристичних “Щоденників”.
Німецькі літературні зв’язки своєї праці ви
знавав також Стефан Напєрський (Вказуючи на
Новаліса і Фрідріха Шлегеля). Опублікував: “Тіні
на вітрі” (1928), “Драбина” (1930), “Порожня ву
лиця” (1934), “Проби” (1937). Його афоризми за
нурюються ще глибше, ніж у Іжиковського, до
надвразливих людських почутів. Потрійною голов
ною темою Напєрського є: творчість – кохання –
розпач смерті. Багато у нього також і кумедних афо
ризмів, дрібних спостережень, звертає на себе ува
гу безсумнівно поетичний спосіб бачення світу. Як
же далеко у працях Іжиковського і Напєрського
афоризм відходить від прислів’я, всесвітнього до
свіду – в своєму автопортреті вони не уникають
24
викриття приватних пересторог і страхів пись
менника.
Передвоєнні афоризми Юліана Тувіма є пород
женням Легковажної Музи – з духу кабаре, сати
ричного вірша. Поет оприлюднив три цикли їх у
книжці “А це ви знаєте?” (1925), інші друкував у
пресі напередодні і після війни. Кумедні визначен
ня, каламбури, мовна гра зближують їх з афориз
мами Леца. Але функція формальних прийомів у
творах обох авторів відмінна, й іншою є відповід
но тональність сміху читача. Згідно з тим, що на
писав Тувім:
Коли перескочиш, то й тоді не кажи “гоп”. Спо
чатку подивись, у що вскочив, –
афоризми обох поетів входять зі своїми слов
никовими іграми в різні дійсності. Коротка
форма, використовувана Тувімом у 20 х і 30 х
роках, до повоєнного світу не змогла вже при
стосуватися.
Неабияким явищем у польській афористиці
став “Клопіт з існуванням. Афоризми в порядку
часу” Генрика Елзенберга – інтелектуальний що
денник, написаний філософом у 1907 році і вида
ний у 1963, через понад півстоліття. Як у листах
Ніцше чи Гембля, короткі форми, зі стислим афо
ристичному сенсом, переплітаються тут із довши
ми фрагментами. У 1980 опубліковано посмертно
“Словник раціоналіста”, лапідарні, дотепні афо
ризми професора математики Хугона Діонізія
Стейнхауса.
Поява НД стимулювала збільшення у Польщі
кількості афористів, особливо у 60 х і 70 х ро
ках – відзначимо тут Веслава Бруджінського, Яна
Чорного, Олександра Кумора, Яцека Вейроха. Чи
таючи їхні твори, не можна, однак, позбутися
враження, що більш менш самодостатні, усі вони,
однак, (як написав автор НД) “не з одного Леца
хліб їли” і не змогли видобутися з під тягаря ви
разної форми НД.
25
Антологія Казимира Оріховського подає огляд
творчості п’ятдесяти шести афористів – тут зга
дано лише чотирнадцять найцікавіших. Із розта
шованих у хронологічному порядку авторів
найближчим до Леца виявляється Алоїзій Гонза
га Жулковський (1777 1822) 33 – комедійний ак
тор, лібретист, перекладач, невтомний жартівник,
улюбленець Варшави, який у 1820 21 роках вида
вав сатиричні листи “Momus” і “Pot pourri”, запов
нюючи їх плодами власного пера, в чому нагадував
Карла Крауса, редактора автора віденської “Die
Fackel” (що видавалася у 1899 1936 роках). Ко
роткі форми: жартівливий вірш, анекдоти, загад
ки, передусім той же афоризм, який називаємо
“епіграмою”, використав Жулковський як знаряд
дя політичної, звичаєвої та артистичної критики.
Основним методом тут була, як і в Леца, гра слів,
використання їхньої багатозначності й етимо
логії. Розпізнаємо також характерні для НД теми і
способи творення:
Свобода друку є укоханою істотою, адже її так
притискають.
Деякі носять окуляри для покращення зору, а
інші, щоб їм правда очей не колола.
Щоб заощадити свічки, деякі дами влаштову
ють вечірки вдень.
Несправедливо звинувачують народи, які по
встають проти державного ладу, вони натомість
повстають проти безладу.
Не маєш найдивовижнішого прагнення, тако
го як бажання втопити когось у ложці води; од
нак багато хто над тією машинерією працює.
Одні працюють задля хлібу руками, інші –
вухами.
26
Дехто з авторів хотів би писати для потомства,
інші ж мають сумнів у знаходженні адресата.
Люди після смерті, як книжки: прочитавши їх
повністю, знаходимо в кінці тільки друкарські по
милки.
Свої афоризми Жулковський творив за епохи,
яка має виразні аналогії з часом НД – кількома ро
ками пізніше утворення Царства Польського, згідно
з конституцією, назавжди приєднаного до Росії,
країни, де цензура визначала новий спосіб вислов
лювання. Можливо, отже, це епохи, що потребують
афоризму або радше готові до його сприйняття,
час, коли ця форма має певні шанси виказати низ
ку своїх можливостей. Водночас це епохи, за яких
зерно афоризму вже дрімає у готових суперечнос
тях і парадоксах, у фальшиво вживаному слові. Такі
риси світу і його мови встановлюють для афориз
му зовнішні обмеження, сусідство з якими він по
любляє і які у певному сенсі йому сприяють.
НД з’являються своєчасно (послуговуючись
умовними датами, треба визнати, що перед жов
тнем 1956 року і до березня 1968, без сумніву, їм
заткнули би пельки), бувши літературною озна
кою того часу з кількох причин. Першою є особ
лива відповідність потребам читачів. 34 Афоризм
водночас “густий” і “рідкий” – так звані речі, які
не можна назвати вголос, читач віднаходить у
ході осмислення кожного літературного твору,
тут вони винятково небагатослівні. Зрозуміти
афоризм – що це означає?
Колись отримав лист від читача: “Щоб зрозу
міти Ваші “Незачесані”, треба бути начитаним.”
Одразу ж йому відтелеграфував: “А треба, треба!”
Хочуть, щоб писав для кожного сержанта міліції.
Ні! Нижче, ніж для хорунжого, не пишу!
Лец звертається до елементарних гуманітар
них знань читача, може, навіть тільки до кола
27
його спілкування, що спирається, однак, на фун
дамент гімназійного виховання. Достатньо було
пам’ятати кільканадцять міфологічних і літера
турних імен, примовок і гасел і застосовувати до
них коригуючі правила мови. НД не мали бути
елітарним читанням, хоч, очевидна річ, не відпо
відали визначенню книги для мас. Але зрозуміти
афоризм – то не означає розкрити алюзію, замі
нити одні слова на інші. Розуміння афоризму по
лягає не в його тлумаченні, а в проникненні до
щоразу глибшої природи слів. “Напрямок” інтер
претації та її “глибина” є справою індивідуальною
і не залежать винятково від освіченості. Хоча б
процитований афоризм (“Хочуть, щоб...”) – у ньо
му зовсім не йдеться про ієрархію посад, сержант
і хорунжий репрезентують тут радше різні духовні
прошарки. Хорунжий з’явлється в НД неоднора
зово, він є тим особливим жовніром, який не но
сить карабін або штандар, з відданістю їх
оберігаючи, як найцінніше (а може, цілком непот
рібне?) – він є ідеєю, ознакою. На полі битви ідея
ця властиво непродуктивна (збільшуючи кількість
трупів), індивідуалістична. У давній Польщі поса
да хорунжого була також і почесним цивільним
титулом. Як бачимо, саме слово відрізняється істо
ричним навантаженням від слова “міліціянт”. Хо
рунжий – це той, хто виявляє не тільки аргументи
сили, але – розуму і серця.
Важливою компетенцією читача є здатність
застосування афоризму до конкретного ситуа
ційного контексту – тільки вона дозволяє зрозу
міти, наприклад, сенс абсурдної поради:
Носоріг не повинен у розділі “особливі озна
ки” записувати: ріг на носі.
Читач повинен знати, що афоризм цей з’явив
ся у країні, де, щоб вижити, треба сховатися і – “не
висувати носа за загальноприйнятний профіль”.
Читач, про якого мріє Лец, повинен, отже, поєдну
вати в собі мінімум культурного світогляду з мак
28
симумом неослабної (не приниженої) вразли
вості і здатності до самодостатнього мислення.
Не потрібно ігнорувати політичного прочи
тання НД – навіть якщо вони не сягали глибин,
то виконували роль своєрідної духовної терапії,
давали відчуття співучасника у тайному поро
зумінні людей, що мислять схоже, викликали
причаєний сміх. Поза офіційною новомовою
(мовою, в якій значення зі знищених слів пере
йшли на осіб, що вимовляли їх у спосіб вироків)
і героїчною мовою однозначної правди, що вимов
лялася просто (яку, однак, не можна було вживати
явно) – НД стали третьою багатозначною мовою
втаємничених. Володіння нею та її розуміння при
носило також задоволення, що випливало з участі
в інтелектуальній грі, задоволення, подібне до
того, що надає розв’язання загадки.
У коштовній оправі лецівський афоризм при
ховував часом правду цілком банальну – ця ви
знана типовою риса жанру 35 пробуджувала в
авторі певний неспокій:
Торував свій талант у грі слів.
Граю у слова – заввиграшки? Залежить від того,
про що йдеться у грі.
Для багатьох рецензентів афоризм “Свободу не
можна симулювати!” є одним із найважливіших
висловлювань Леца. Людвік Фляшен натомість
відзначив його у 1958 році серед “думок (...) слуш
них, але не найсталіших. Якщо дуже не вражають
– то тільки тому, що приємно бачити надрукова
ною пікантну правду наших часів. Не “думка” є
їхньою силою, а сама “незачесаність”. 36
Афоризм був одночасно грою з тим особли
вим читачем, яким є цензор. Гра слів і алюзії в НД
створювалася певною мірою з орієнтацією на
нього, тому Лец називає його “співтворцем мови”.
Цензор мав вибрати між викликом чутливості і
страхом перед засудженням, що то він має
29
“бридкі думки” 37 . Також у випадку тих афоризмів
дотримано засади, що укладач – той, хто наслідує
більше слова, ніж ідеї. 38 Часом вистачало, хоч то
здається неправдоподібним, додавання обстави
ни “в іноземній країні”, щоб “незачесану” думку
зробити “безневинною”. Однак не всюди: у 1964
році цілий готовий і так вже обрізаний, тираж
чехословацького видання був знищений.
Твори Лецеві, зважаючи на час їхньої появи,
не заторкують “геополітики”. Велика кількість
мовних нашарувань у гуманістиці ХХ століття,
поновлене зближення, утворах Ніцше, а особли
во Віттгенштайна, афоризму й філософії, розквіт
лінгвістичного виміру поезії, врешті намагання
віднайти нову мову “після Освенцима”, мову, яка
могла би збороти досвід Геноциду – створили
інтелектуальний клімат для НД.
Амбівалентна поетика
Збірка афоризмів є досконалим прикладом
відкритого твору: не розвиває оповіді, не заглиб
люється систематично в якусь проблему, не пре
тендує на всеосяжність і гіпотетично могла б
продовжуватися до нескінченності. НД – це за
пис способу сприйняття зовнішнього і внутріш
нього світу, інтимний щоденник думки, ефект
дослуховування, а не приглушення чи упорядку
вання того, що є хаотичним, суперечливим, аб
сурдним. Леца не цікавило жанрове визначення
його твору.
Чи пишу афоризми, епіграми, лірику – чи са
тиру? Ні, я пишу себе, свій пам’ятник.
Розпорошені вислови поєднуються в особу
їхнього творця, а радше стають його абстрактом,
що називається ліричним героєм. Це Everyman,
Ahaswer (Загальнолюдське, Агасфер), який вод
ночас постійно наражається на втрати свого
30
існування, єдиного й неповторного. Егоцентризм
НД виявляється насправді антропоцентризмом,
але з перспективи романтичного поета або філо
софа, що знаходиться понад світом, поза світом,
замикає світ у своїй голові (“загинете разом з його
думками”).
Мене цікавить людина, тобто все на світі.
Цікавить мене людина. Якби не існував, ма
буть, не писав би.
Лец дотримувався твердого переконання, що
афоризми пишуть мудреці, щоб проголосити
щось важливе про світ.
Цей хаос у мені – єдине, що тримає купи мою
картину світу.
Питають мене, чому не створюю проекту світу?
Бо боюся, що не зможу уникнути плагіату.
Я епігон Десятьох Заповідей.
На противагу довільному упорядкуванню афо
ристичної книжки, укладання Декалогу виходить
логічним і тривалим. Але Лец пам’ятає, що у ньо
го є також і своя історія, що то ніби закінчений
твір Божого авторства, який складається з фраг
ментів таблиць, витлумачених згідно з людським
уявленням. Поза тим, Декалог залишається нео
сягненним взірцем для НД як архіприклад стис
лості й упорядкованості. Перекладаючи дослівно
з давньоєврейської, то не Десять Настанов, а Де
сять Оповідей, десять найважливіших афоризмів,
що надихають самодостатні людські уявлення.
Декалог – це також етичний фундамент НД. Його
вічна актуальність взаємодіє з переконанням
Леца про незмінність людської натури і ме
ханізмів цивілізації. Можна сказати, що збірка
афоризмів віддзеркалює Декалог також у його
31
фрагментарності і невпорядкованості – це “Де
калог” іще до складання. Розглянемо детальніше
побудову його висловів.
Антитеза, коротке визначення, пропорція,
вислів – це рудименти афористичного стилю.
Франц Х.Маутнер вважає, що вони, однак, не при
в’язані свідомо до риторичної традиції, а є “нату
ральними формами людської думки” 39. З легкістю
можна вказати на відповідні приклади у Леца.
Підставою для стратегії афористичного спілку
вання, яке має бути експресивним та ефективним,
є часто коливання пропорції: афоризм говорить
забагато або замало. Щоб говорити більше й го
лосніше, вживає антитези, надмірність катего
ричного суперлятиву, позірне визначення, що
монументалізує якусь побічну рису предмета.
Зрідка вживаються алюзія, метонімія, еліптичні
конструкції. Використовується парадокс, питан
ня, порівняння, пропорція.
Гаральд Фріцке називає типологію таких ма
неврів “риторикою афористичного применшен
ня”, не скерованого на активізацію способу
читання 40 . Ісаак Пассі окреслює це за допомогою
універсальних “середовищ сміховинності” 41 . Із
цього випливає важливе спостереження про
участь елементів комізму в утворенні афоризму.
Поміж НД небагато мудрих сентенцій, класич
них за формою і змістом, або таких афоризмів,
як цей:
Голова – фільтраційний табір думки;
– або парадоксальний дефініцій:
Голод: настільки загострений апетит, що ним
можна вбити інших, –
афоризмів, утворених за допомогою сильних
слів, спрямованих на певну мету:
Бурхливим є Море Байжужості, –
32
порад, повчань, постулатів – як правило, тих,
які можна вважати за порівняння:
Будь обережним, аби не потрапити під чиєсь
колесо Фортуни, –
вистражданих питань:
Ах, прокопатися крізь землю і побачити
зірки! –
парабол, нарацій:
Були ми з інтелігентною пані Х, у кінському
табуні в У ові. Чудовий жеребець доводив чудеса
мужності.
“А Кароль Іжиковський, – рекла до мене пані
Х., – стверджував, що справжніх афоризмів у своє
му житті письменник може створити лише
кілька,” –
ліричних фраз:
Іде дощ, кулі іржавіють по дорозі.
Розмір незачесаних думок коливається від 1 до
5 речень. Довші бувають розпливчасті, повільні,
але прагненням кожного афориста завжди є мак
симальна сконденсованість. У цій конкуренції
Лец досягає визначних результатів, навіть в на
ративних афоризмах:
Я почув людський крик. Побіг на допомогу. Во
лаючого я знайошов усередині себе самого.
Відтоді пишу. Дехто називає мене егоїстом.
Буває, що вилучаючи не найвлучніші слова,
повертається до початкової синтаксичної струк
тури, позбавляючи речення сталості, наприклад:
Не взята за основу кислота, –
33
або навпаки, обмежує його розмір до зв’язку
підмета й присудка:
Преса тисне.
Таке речення свою міць черпає просто зі своїх
складників. У такий спосіб Лец доходить до афо
ризмів три , дво , а навіть однослівних, наприклад:
Хулігархія.
Благослов’яни.
Аргумухляція.
Графоманна.
Троглоерудит.
Антисенаймити.
Це неологізми, утворенні за допомогою скла
дання двох слів (олігархія хуліганів, змухльовані
аргументи тощо).
Створюючи афоризми, шукаючи образних і
зрозумілих для світу еквівалентів, Лец редукує
його до остаточного синтезу. Світ можна стисну
ти до двох елементів, але далі ані руш – редукція
до одного слова виявляється позірною, навіть
найбільша стислість приховує внутрішній поділ
– бо світ постав з поділу, а єдність зарезервована
для керманича того утвору, для Бога. Світ НД,
отже, зводиться до початкових опозицій, його
різноманітні елементи завжди визначаються в
опозиціях і контрастах.
Зовнішня цезура афоризму постає на межі двох
речень, наприклад, питання і відповіді, але реа
лізує також внутрішні пунктуаційні знаки у ре
ченні, паузу, крапку, підвищення голосу – на місці
зіткнення двох антагоністичних складників різно
34
го походження. Одним із них є, говорячи узагаль
нено, цитата – то може бути прислів’я, сентенція,
слоган, фразеологізм, поточна думка, щось стале
в узагальненій і поточній мовній свідомості. Дру
гим компонентом авторського стилю є перевер
тання сенсу, переважно за допомогою заперечення
і деградації першого елементу пари. Загальна схе
ма незачесаної думки: цитата + коментар – висту
пає також у більш ускладнених варіантах. Ось
перші побіжні приклади:
“Вище голову!” – сказав кат, накидаючи зашморг.
Раціоналізація – живемо дедалі довше і дедалі
менше.
Усі кайдани світу творять єдиний ланцюг.
Такий шлях відновлення значень Єжи Квят
ковський назвав “засадою переконливого триван
ня”42. У своєму короткому нарисі він уміло поєднав
аналіз форми Лецевого афоризму з глибоким ро
зумінням мотивації його життя, додавши синте
тичний огляд панівних складових уяви поета.
Амбівалентність проявляється не тільки в
лінійній схемі, де суперечливі елементи стика
ються між собою, а й у виразах позірно моно
літних, але – багатошарових. Це уможливлюється
полісемією, вживанням омонімів і фразеологізмів
у найширшому розумінні, або зворотів і слів, за
лучених до смислової гри 43 . Словесна гра має ба
гато іпостасей, у Леца вони реалізуються назагал
під знаком контамінації, або поєднання в одне
двох слів чи зворотів, або виявлення в одному
подвійного смислу (спонукою стає подібність
звучання, значеннєвий зв’язок або спільний кон
текст). Метод цей надає вислову стислості. Ви
разність афоризму спирається водночас, як
говорить Квятковський, на “засаду подвійної ре
ляції” контексту.
35
Діаметр нуля може бути доволі значним.
Речі Посполитої можна теж часом не пізнати.
Має носа і длубається в ньому вартісно.
Відмінною є в обох вище цитованих групах
афоризмів не тільки техніка творця, але також і
авторська інтенція. Цитата з’являється в незаче
саній думці для того, щоб смисл заперечити,
омонім чи фразеологізм – для того, щоб його
відновити.
Окрім схильності до віртуозності, а також пев
них узагальнень, в НД звертають на себе увагу
ліричні відступи. Ліризм 44 проявляється, між
іншим, у вживанні емотивних форм (питань,
скарг, вражень). Як писав Роман Якобсон, “на кож
ному мовному рівні основа поетичної доскона
лості полягає у багатоманітності засобів” 45 , – ці
риси поетичної мови відкриваємо також і в НД,
особливо алітерацію, внутрішньо вмотивовану
голосову інструментовку, паралелізми, що з’яв
ляються немовби за допомогою гри слів, яка ба
зується на звукових збігах, але водночас і
незалежно від них.
Кожна корова була колись биковою.
Слабкість сили – страшна річ.
Пропорції гарні прості – сто відсотків.
Не вживайте невжитків навмисних.
Маріонетки марно мріють про монолог
Гамлета.
Ці прийоми, які задають ритм вислову, бува
ють іноді єдиним засобом на позначення паузи,
наприклад:
36
Щоби хоч з дна все видавалося вознесеним.
Від слова до слова в людини часом ціле життя.
Думка Міхала Гловінського, що Лец був найспі
вучішим сучасним польським поетом 46 , напевно,
стосується його ранніх віршів. У пізніх мелодія
свідомо уривчаста, знищена. Афоризми прихову
вали однак почуття ритму, делікатно, але послідов
но означеного, що відігравав роль мнемотехніки.
Суперечка про жанрову приналежність афоризму,
особливо із розповсюдженням нового розуміння
поетичності, можна, у випадку НД, сформулюва
ти таким чином: “То напевно не вірші, але чи на
певно не поезія?”47
Розгадав я стародавній кросворд
НД – це не збірка тез і антитез про світ, писана
мовою абстрактних понять, – то певний світ, яв
лений – дуже наочно і конкретно, або, принаймні
світ скопійований, як у відомому вислові Стенда
ля про повість як віддзеркалення того, що зустрі
лося по дорозі. У Леца наявне, вочевидь, те криве
дзеркало з кабінету сміху. Реалістичні літературні
стратегії були для нього як для поета засадничо
чужими, а повоєнна суперечка про реалізм вия
вилася ще одним прикладом позірної дискусії, бо
відбувалася вона серед фальшивих посилань і
нещирих прагнень.
Кажуть – мистецтво є дзеркалом життя! І тяг
нуть вузькі, але позолочені рами.
Для окреслення місії й характеру власної твор
чості Лец використовував значущу формулу
Стендаля:
Передчуває образ певної епохи, оправленої у
гробову раму.
37
НД – це автопортрет поляка на тлі ХХ століття,
яке, як пише Лец, на переконання багатьох ви
штовхнуло ХІХ е. Йдеться про час, який дехто на
звав “епохою печеного”. Рами старопольського
гробового портрету додають гідності тому візе
рункові. Саме тому притаманне йому здається
висловленим іноземною мовою, через що вміст
виглядає цитатою.
Лец малює “з натури”, тобто з власного досві
ду. “З роками перемагала нелюдськість жорсто
кої пам’яті” 48 , – написав про нього Ян Шпєвак. Але
світ НД не залюднюють постаті, ідентифіковані
безпосередньо з польським суспільством (може,
тільки, крім шпигуна, цензора, літератора, кри
тика і начверть інтелігента), в них задіяна лише
невелика група постійних “дійових осіб”: тиран,
блазень, кат, інквізитор, єретик, хорунжий, євнух,
канібал, учений, актор, поет, невільник, варвар,
карлик, засуджений. Є також кілька постатей з
Біблії, міфології, байки й літератури: Бог, янгол,
диявол, Христос, Каїн, Авель, Гамлет, Пегас, Муза,
Прометей, Голем; кілька історичних, серед яких
Джордано Бруно, Колумб, Спартак, Сократ, Фройд.
Їм приписуються постійні реквізити: штандар,
фригійський ковпак, шарманка, 30 срібняків, кай
дани, хрест тощо. Одразу видно, що це не cinema
verite, а театр маріонеток, типів, не героїв, старих
ляльок, що грають у скупих зужитих декораціях
(джунглі, цирк, пекло, місце страт, Стікс, Содом і
Гоморра, рай, Парнас, Голгофа), повторюючи старі
проблеми: “Щось не до ладу в королівстві дан
ському”, Mane Tekel Fares, Panta rhei. Театральність
і безвихідь простору НД описував Міхал Комар,
звертав на неї увагу Ян Гондовіч 49.
Використовуючи в НД імена героїв чи ар
тистів, Лец звертається до найзагальнішої сис
теми знань, де вони функціонують на засадах
етикету (наприклад, Шекспір – драматург усіх
часів). На таких самих правах з’являються в НД
обігрувані ситуації та слова – біблійні й літера
турні цитати, прислів’я, приповідки, висловлю
38
вання, ідіоматика і фразеологія поточної і полі
тичної мови, окремі вирази – багатозначні й ті,
що тяжіють до свого етимологічного ядра, ви
кладені у загальний спосіб відповідності і розу
міння найвищого ступеня, якими і з якими грає
афорист. Усі елементи світу НД вже були неодно
разово вживані, і є немовби другорядними, по
хідними з великої скарбниці чи смітника
культури. Навіть назва збірки нав’язує цитату –
вираз Гейне “schon gekammte, friesierte Gedanken”
(добре упорядковані думки). 50
Загальний сенс цитування НД є, певно, амбі
валентним. Якщо всі наші щоденні справи мож
на віднести до архітипових загальних традицій,
це означає, що, всупереч твердженням ідеологів
устрою, – світ не вчора розпочався. Водночас, не
зважаючи на страх людини і релятивізацію ста
рих цінностей – в цілому вчора не закінчився, і
його відбудова може і мусить використати ще раз
“розбірну цеглу Вавилонської вежі.”
Розглянемо детальніше виставу, яку розігрують
постаті в театрі НД. Ролі вже давно роздали: влада
тиранічна, застосовує терор і підписує вироки
трьома хрестиками. Відомо: “Крісло влади не роб
лять з виміру голови”, а “Вчені мусять диктува
ти”. То Ірод з колиски, Гітлер, Сталін, на цьому
ґрунті в усій своїй жорстокості відомий і пере
вірений, у певному сенсі поза добром і злом, бо
поза осягненням прийнятого Лецем визначення
людини. Інструкція для обслуговування тирана
проста – можна видавити сльозу з його ока, тільки
вхопивши його за борлак. Гірша від абсолютної
влади влада абсурдна – символ світу, який зірвав
ся з прив’язі, нею виявляється в НД Французька
Революція. Водночас вона є і джерелом істотно
го цитування, яке Лец, як завжди, піддає діалек
тичній обробці. Коли його спитали про цінність,
яку він вважає найважливішою, відповів: “Був вра
жений першим словом гасла Французької Рево
люції: liberte, liberte, liberte. І так вже залишиться
назавжди” 51. На перший план виходить те визнан
39
ня, яке можна, вірогідно, назвати девізом твору
Леца, на другий – дискретна дискредитація по
дальшого продовження того гасла – рівності і
братерства.
Особливо чисельною в НД є група постатей,
пов’язаних, добровільно чи ні, з так званим вимі
ром справедливості. Вони можуть називатися по
різному, але завжди апелюють до трійці: суддя, кат,
засуджений. НД сповнені смерті. Яцек Лукаше
вич писав про незмінну загрозу для світу з боку
афоризмів Леца, 52 Єжи Квятковський – про ма
нію переслідування, 53 Ян Гондовіч – про захоп
лення грозою і Кафківською уявою. 54 Останнє
спостереження є дуже сумнівним – ідею маши
ни тортур з “Карної колонії”, очевидно, у скоро
ченому вигляді, розпізнаємо у багатьох проектах
раціоналізації приладдя для тортур Лецевої. Від
іграшкової шафи, в якій перемелюються люди, до
тернової корони з колючого дроту – проходить,
згідно з поетом, ідея поступу. З посеред критиків,
що пишуть про НД, мабуть, тільки Генрик Береза
в рецензії на перше їхнє видання знайшов справді
відповідне слово: макабра. 55
Уява Леца сповнена вигнанців і єретиків, що
плинуть пливом. Поняття, предмети, цінності, пе
редчуття отримують образний еквівалент, 56 але
часто видаються живими і антропоморфізовани
ми тільки для того, щоб його зламати і знищити.
Чуєте той белькіт? То хворе співзвуччя по ви
лученні одноголосся.
Лец любить абстрактно почуттєве розхиту
вання значень, наприклад:
Свобода суперечлива, піддається своїм супро
тивникам.
Відомі його симпатії до німецького експресіо
нізму, однак ці образи більше, ніж з Отто Діксом
чи Георгом Грошем, співзвучні з Роландом Топо
40
ром (який, зрештою, ілюстрував франкомовне ви
дання НД 57).
Замість вуст мав вухо. Воно говорило дуже
багато.
Дехто знімав перед гільйотиною фригійські
ковпаки разом зі своїми головами.
Антисеміта легко впізнати по носі. Винюхувача.
Зіслизнув до серця диктатора. Дорогою вгору
від тилу.
Це, однак, конспекти малюнків Топора. Такі
вислови формуються в уяві читача у знаки емб
леми. Багато незачесаних думок зберігаються у
пам’яті як прислів’я, хоч би вже цитована “Сво
боду не можна симулювати!” Є, однак, і другий
тип афоризмів, теж дуже розповсюджений, який
запам’ятовуюється радше як образ, ніж писемна
формула слова. Наприклад, сентенція:
Коли у когось дуже довгий язик, може, йому на
ньому ще ногу повісити (остання частина афо
ризму – це відомий польський вислів, що озна
чає – не вдалося щось зробити, – так Лец грає
словами. – Прим.перекл.)
У людській уяві виникає гібрид, потвора, чиї
негативні внутрішні якості проявляються в де
формаціях тіла.
Універсалізоване прочитання й ілюстрування
Леца здається – напевно, частково через вимушені
обставини – спробою привнесення до царини гри
чистих ідей того, що, говорячи просто, загрожує
кров’ю страждання і потом страху і покликане до
життя індивідуальним, людським, тілесним досві
дом світу. Макабричність тут більш притаманна
навіяним образам, ніж словам, які її викликають, і
постає, немов кошмарний сон тих афоризмів.
41
“Гробові рами” портрету епохи не зовсім позбав
лені позолоти – вони приховують “отруту”, “солод
кий лікер” сміху, інтригують, вводячи читача у
дивний стан лікування сміхом, позбавляють його
почуттів, “щоб не задушив макабр”. Відбувається
тут, без сумніву, якась гра з підсвідомістю:
Коли подумаю, що в гермафродиті може розіг
руватися, власне, драма Ромео і Джульєтти, здри
гаюся, щоб до цієї ситуації не звернулися молоді
драматурги.
Що допустимо зараз до Створення Світу!!!
Чому “здригаюсь” і “звернулися”, чому безосо
бове “ мо”? Адже для розуміння тих висловів не
потрібно зіставлення зі шпигунами, ані зі спосо
бом мовлення на вічі. Навіть в афоризмах, які не
мають нічого спільного з темою влади, з’являють
ся “словечка епохи”, як їх назвав поет. Цілий світ
НД сповнений такого роду навіженими словами.
Лец шукав універсальної формули, яка би
вмістила основу творів. Знадобилася, зокрема,
метафора світу театру. Нова версія така:
Одного разу я зазирнув за лаштунки театру
маріонеток, виявилося, що за мотузки смикали
також маріонетки. Далі мене не допустили.
А ось інша пропозиція:
Одне створіння піднялося на свої дві задні
кінцівки, а потім назад упало на чотири колеса.
Історія не повторюється? Може, але заїкається.
Розв’язав один прадавній кросворд. Вийшло:
INRI.
У центрі потойбічного світу НД стоїть рай
ське дерево хрест шибениця. Розігруються на
42
ньому світові сюжети, які продовжують ту саму
зустріч Каїна й Авеля, Христа і Його учнів. Як ти
ран, так і насамперед Бог, знаходяться поза сце
ною, можливо, заступають її, але “актори” не
мають про це ясного уявлення. Як зауважив Квят
ковський 58, Леца не цікавить метафоричне зло,
це означає, що не цікавить його і перенесення
відповідальності на це зло, хоча безсумнівно:
Важко знайи алібі для Бога.
Людська доля, у перспективі творів, або навіть
на тлі однієї епохи, видається безнадійною і об
лудною. Людина – це предмет, який нічого не ва
жить у великому колі, що обертається за
повторення мелодії, яку монотонно видає ме
ханізм шарманки 59 . У рамці на кладовищі здеб
ільшого оглядаємо не портрет, а танок смерті. Так
і під час будь якого короткого відпочинку, хоча б
у цьому вислові – облудному колі:
Мені наснилася уві сні дійсність. З яким по
легшенням я прокинувся!
Коло – це одна з найважливіших моделей Ле
цевої уяви – трансформоване коло перетворюєть
ся на коло годинника, фортуни, страху, кола
впливові, нуль, логічне коло (тавтологічне), яке
є мисленнєвою структурою багатьох афоризмів.
Наділений гідною подиву інтуїцією Отто Свобо
да створив опублікований у 1947 році фотомон
таж, що представляв Станіслава Єжи Леца
одягненим у бездоганний костюм і з написами –
у позі, яку знаємо зі славетного малюнку Леонар
до да Вінчі, – в колі великого диявольського мли
на на віденському Пратері 60 . Метою Леонардо
було показати досконалі пропорції людського
тіла, людина у тому ренесансному малюнку є ви
міром усього християнського. Фотомонтаж Сво
боди можна, однак, інтерпретувати також як
гротескне уявлення страждань. Не тільки слова,
43
а також і ознаки культури, що створюють мову
НД, є багатоверсійними. Їхнє сучасне і давнє
“етимологічне” значення окреслюється термі
ном “Цінність”, що проте не виступає їхньою до
мінуючою рисою, ця присвоєна або позичена
інтерпретація того, хто її вживає, далі, однак, ви
конує функцію потенціалу. Дилема:
Треба постійно вчитися писати й читати. Чи,
може, читати і писати? –
–може стосуватися реляції між традицією й ори
гінальністю, індивідуальною творчістю. Як бачи
мо, не дуже зрозуміло.
Епоха великої ретуші
Лец використовував універсальний код куль
тури для висловлення тривог свого часу. Однак
написав дещо, що ставить під сумнів комуніка
тивність тієї мови:
Без дати – не зрозумієш одразу ні сміху, ні
зітхання.
Використання алюзій і неможливість їхнього
пояснення в критичних обговореннях – це сис
тема устрою, “чия назва повинна бути таємни
цею держави”, – тому що, особливо в текстах
з поза залізної завіси (М.Панковського, Г.Герлін
га Груджінського, С.Баранчака, а також у тексті
М.Комаря 61 і в найсучасніших вітчизняних рецен
зіях) з’являються побоювання щодо правильності
розуміння НД і гадки із зазначенням джерел нат
хнення. Однак владі не пощастило довести трак
тування Адольфа Р. як Рудницького і зв’язку
постаті блазня з відомим есеєм Лєшка Колаковсь
кого. Безпосередні алюзії висловлювань і виразів
з конкретними особами, мабуть, не особливо
численні в НД, і плин часу не зробив тих афо
44
ризмів менш актуальними. Лец проектував свій
твір на тривалий час і великий обшир:
Я буду регіональним письменником, обмежу
ся самою лище земною кулею.
Наступний афоризм подає більш серйозний
аргумент:
Політика – це не моя справа. Однак підозрюю,
що вона вважає мене своєю справою.
Лец, вочевидь, утікав від політики (будь яка
організаційна заангажованість була для нього чу
жою, ніколи, також і перед війною, не належав до
жодної партії). Вашкєвич зауважує, що своєю
творчістю він відтворює “сенс буття обивателя” –
або є людиною суспільною і залежною. Сам Лец
говорив так:
Посвячено мене в таємницю Х а: “Не суспіль
ний.” Спізнався з ним. Дуже людяний.
Поет шукає ліки не на викриття (політики), а
на хворобу (людську недолю і злидні). НД – це
репортаж про складнощі життя в ПРЛ, країні під
“перехідною палицею влади”, яка складається з
бід, клопотів із житлом, труднощів із харчуван
ням, із виїздом за кордон, обов’язковості публіч
н о г о р и т у а л у, н е м і ч н о с т і г о с п о д а р к и . То й
репортаж урізноманітнюють, на щастя, звичаєві
особливості, чоловічо дамська галантність,
прискіпливість до теми досягнень (польоти у
космос, успіхи польських археологів). Колорит
50 х і 60 х років досконало описаний в НД, що
може підтвердити кожен, хто пам’ятає той час.
Зображення земляка НД не приваблює. Певні
його елементи, як то фатальний стан чистоти
зубів і гігієни, пияцтво, ба навіть антисемітизм,
можна зарахувати до польського “фольклору”.
Лец заглядає глибше, і в серії карикатурних порт
45
ретів виводить людей без жодних ознак життя,
кар’єристів, перекупників, опортуністів, псевдо
лікарів, снобів:
Довго займався гімнастикою. Бив поклони.
Прима балерина була відома своїми широки
ми жестами, очевидно, ніг.
Попри те, що їхні шляхи розійшлися, вони й
далі крокували поруч, – уже як охоронець і в’я
зень на етапі.
Дехто переконаний, що його намордник – це
забороло.
Його роль була такою двозначною, що відчу
вав себе вдвічі важливішим.
Говорив йому: “Сцевола поклав свою руку у во
гонь...” “Що ж тут такого, міг покласти у вогонь
цілого Сцеволу”
“Предметом роздумів Леца є людина безпорад
на і смутна (...), людина в усій її насправді людській
мерзотності, смороді і безправ’ї”62. Усю свою зброю
Лец відточує об неї: людину неавтентичну, недо
лугу й жорстоку, заблуклу у фальшивих мотивац
іях, закостенілу, на противагу зухвалому піратові
і боязкому невільнику, який просить вибачення за
те, що живе, а коли на нього нападають уночі, не
кличе по допомогу, бо боїться розбудити сусідів.
То вони, утворюючи великий натовп, що запов
нює площу, на якій розігрується п’єса для двох між
жертвою і катом, підтримують чинний лад, і той
відповідно на них розраховує, створює їх і їх
підтримує, вибудовучи в цілому не “культ
єдності”, а “культ нуля”.
Лец малював типові портрети людей з власно
го середовища:
46
Письменник так працьовито висиджував свій
образ.
Занотував свою порожнечу на тисячі сто
рінках.
Брак таланту перетворюється на брак харак
теру.
Письменник Х? Бог не дав йому таланту. Він
твердить, що не прийняв його, бо атеїст.
Іноді я відчуваю себе, як великий заряд натх
нення, – сказав він, – наче мене осідлав Пегас.
Відрізняв літераторів від письменників, а се
ред них вирізняв особливо невеликий прошарок
поетів. Про себе говорив так: “Якщо вважаюся
письменником, відповідаю уявленню вибраних,
які вважають мене письменником. Я істота твор
ча, мої твори – “духовні” продукти існування.
Живу в епосі масового примноження таких, усе
це судить мене згідно з побіжними критеріями –
людини літератури” 63.
Яким чином афоризм, призначений для пере
дачі ідеї, так виразно зображує сучасність? Стані
слав Баранчак вихваляв переклади НД, виконані
Карлом Дедеціусом, зокрема, за те, що їм вдалося
стислістю перевершити оригінал, уникаючи “не
потрібного, семантично зайвого виразу”, цілої фра
зи, ба навіть – постаті64. Ось дотичні приклади:
Не будемо з’ясовувати, чи “дефініція” і “фініш”
мають один корінь. [викреслено:
Не будемо з’ясовувати, чи].
Бачу ваші думки: “Ex oriente lux, ex occidente
luxus”. [викреслено слова перед двокрапкою].
Запитав мене хтось, побачивши Х: “Як гово
риться: денунціант чи денунціатор?” [у перекладі
47
розпочинається: Коли бачу Х а, мушу питати про
ти волі].
Але, власне, таке “розгадування” – ця припра
ва, що надає НД оригінального смаку, показує в
ньому певний авторський задум – мала бути сер
тифікатом автентичності, а також способом за
лишити в портреті епохи – автопортрет.
Звернімо також увагу, наскільки частіше, ніж
“знаю” чи “думаю” з’являється в НД слово “вірю”
(на три рази частіше) і “бачив” (на чотири рази
частіше), окрім усього іншого, ці слова додають
афоризмові рис безособової і загальної максими,
але передусім відрізняють його від офіційної
мови. Адже та мова була тотально стерильною і
вкрай самовпевненою, тому у ній зникли займен
ники “я” і “ти” (безпосередні ознаки індивідуаль
ності), домінували пасивні форми, безособові
вирази, наказовий спосіб, усе перетворювалося
на нерухомий іменник, бракувало дієслів, тобто
руху, зміни, надії. 65 НД у кожному разі це запере
чує, за Людвіком Флашеном – це реакція на “шан
таж привнесених метафор, за допомогою яких
відірвано нас від людської конкретності. Владі
фраз Лец протиставляє – людську конкретність” 66.
Неефективні фрагменти, замінені Дедеціусом, –
“гачки” конкретики, що пов’язують афоризми із
щоденним життям в ПРЛ. Колорит епохи так само
створив притаманні їй поетику й слова, фальши
ве вживання яких викривав Лец (наприклад, ре
алізм, оптимізм, дійсність, правда, поступ,
свобода, ескапізм, релятивізм тощо). НД складені
з коментованих і пародійованих елементів тієї
мови. Запозичені слова, однак, приховані й ру
хомі, читач повинен сам розпізнати, хто і з якою
метою до нього звертається.
Лец сформулював кілька афоризмів, які мали
говорити про природу польської сучасності:
Епоха поетів гладжених і поетів колупаних.
48
Крок епохи в іспанському чоботі.
Епоха Великої Ретуші.
Є епохи мовчання, вщерть заповнені протоко
лами мов.
Найглибше закорінені в ту епоху наступні ви
слови Леца:
Коли я опинився на дні, то почув грюкання
знизу.
І волосся дибки може бути зачіскою епохи.
Такий портрет поляка. На найпопулярнішій,
неодноразово пізнаваній обкладинці НД волосся,
підняте грозою, змінилися на фантастичну, коро
лівську чуприну 67 . Завдяки цьому побачили, як
виглядає напівправда. Це теж словечко епохи.
Знак запитання є гербом свободи
“Польський афоризм того століття покритий
крепом”, 68 – написав Дедеціус. Справді, образ
дійсності, представлений в НД, невеселий, і вод
ночас, завдяки різним авторським прийомам,
викликає сміх. Метафора світу – в’язниця з її жор
стокістю і тіснявою. Усі зусилля видаються там
безнадійними, бо, як про це говорить Лец: розби
ваючи головою стіну, можна тільки дістатися су
сідньої камери, а користь зі зростання полягає
винятково у досягненні океану, що розташований
під пасткою.
Є дві форми обмеження волі, друга гірша від
першої: камера у в’язниці (крайня самотність) і ув
’язнення в масі – крайня “товариськість”, яка цілко
вито позбавляє індивідуальності. Бути вільним –
означає вийти з натовпу, з ритуалу узаконених
жестів і пісні (хор в НД – це метафора маси), го
49
тових цитат і інтерпретацій, з поточних думок, з
нав’язаної державною уніформи. Бо насправді
“обиватель дозріває у владних залах очікування”,
але “людина (...) на палаючій зернині.” Тоталітарна
влада найбільше боїться духовної суверенності,
окремішності, оригінальності мистецтва, самодо
статності суджень, тихого приватного бунту, що
позбавлений пафосу і безцільного desinteres
sement. НД – дороговказ на цій “внутрішній дорозі”,
яка виводить особистість із натовпу до простору
волі. Це їхня місія.
Першим проявом волі є питання. “Той, хто вва
жає, що все знає краще, хто за всяку ціну хоче
завжди мати рацію, той не зможе насправді пита
ти. Мистецтво питання – це не мистецтво ухи
лення перед натиском думки, воно складає її волю
(...). Це мистецтво приховування відкритої поста
нови” 69 . Ця рекапітуляція погляду Ганса Георга
Гадамера лунає як коментар до афоризмів Леца:
Неписьменні змушені диктувати.
Диктатори повинні скасувати знаки питання.
Ніхто не мав би сумніватися, а в самих натомість
питань немає – тільки відповіді.
Суспільний лад спирається на “брак сумніву”.
У польському контексті питання могло відпові
дати ситуації прислухання: той хтось за лампою
твердив, що тільки він має право ставити питан
ня. Свобода питання була б, отже, викриттям чи
запереченням такої міжлюдської реляції. Але про
блема набагато ширша.
НД сповнені графічних зображень незнання і
здивування, або питань і вигуків – питань про
тестів, питань розпачів, риторичних питань. Га
дамер відрізняє автентичні питання від погано
сформульованих і зважених з точки зору бачен
ня процесу здобування знань 70 . Частину Лецевих
незачесаних питань належало б, напевно, зара
хувати до тієї другої категорії – немає, однак, се
50
ред них питань педагогічних, або таких, які ста
вить екзаменатор чи слідчий – питань, яким не
вистачає засадничої риси правдивого відкриття у
них відомої кожному зі співрозмовників відповіді.
Міхал Словінський писав про несміливість Ле
цевих суджень, інтерпретуючи її як стримуючу
складову переконання про “відносність речі” і
“відносність формулювань” 71 (конвенційності
мови). Окрім тієї “непевності”, видається, є, од
нак, інші підстави. Питання є автентичною фор
мою духовного життя – Лец стверджував, що
думка з’являється йому завжди, постаючи як пи
тання. Питання і відповідь – підмурівок структури
більшості афоризмів72. Там, де бракує графічного
знаку запитання, завжди можна його знайти “між
рядками”. Наприклад, афоризм
Людина, Вінець Творення – терновий, –
тотожний питанню: “Чи людина вінець творін
ня?” “Так, терновий”. Маємо тут справу з розваж
ливою засадою певної думки. Саме існування
коментаря є питанням. Для розуміння афоризму
найважливіше чітке формулювання питання про
умови і мету оповіді. Ось приклад:
Чому я пишу ці короткі фрашки? Бо бракує
мені слів.
Той, хто питає, ставлячи акцент на слово “ко
роткі”, – у відповідь отримує жарт. Той, хто акцен
тує на “фрашки”, активізує переносне значення
виразу “ мені бракує слів”: пишу афоризми, по
творність світу і цензорські обмеження відбира
ють у мене силу мовлення. Це, вочевидь, дві
цілковито різні відповіді – одна – приватного
читача, інша – офіційного.
Гадамер говорить про “постановку питання” як
про певну духовну диспозицію, часом, коли бага
то учасників розмови тільки перекидають питан
ня, як м’ячик, не стикаючись із ним ближче. Правда
51
відповіді є завжди сумнівною і ніколи не стосуєть
ся всіх, хто “її використовує”, – правда питання
полягає у спонуці руху думки. Назагал знання і
духовний розвиток людськості являють собою
сплав питань і відповідей, радше: як постійно
відновлюване питання. НД – розірвана по
слідовність великого діалогу, взірцем якого зали
шається сократівсько платонівська діалектика 73.
У разі НД не згаданим є також інше підґрунтя, а
саме, традиційна єврейська схильність до поста
новки питань, що проявляється і в теологічних
дослідженнях, і в популярній формі єврейської до
тепності. Звідти і родовід коментаря, який Гершом
Схолем називає “автохтонною формою правдиво
го єврейського мислення”74. Юдаїстичне релігійне
письменство постійно зростає, а радше розповсюд
жує нескінченні коментарі у багатьох напрямках,
– ось аналогія відкритої структури НД. Вони ніко
ли не є кінцевою відповіддю на питання, поставле
не текстом, а пробуджують почергово здивування,
сумніви, подивування. Це пронизливий час діало
гу людських індивідуальностей. Його останньою
іскрою залишається питання, бо:
Справжня людина складається з питань, справж
ній Бог мав би складатися з відповіді.
Розмова, в якій постають питання, це структу
ра поодинокої незачесаної думки і всієї збірки.
Лец уловлює з галасу світу пересторогу людських
оповідей і діалогів, спирається на них. Коли його
запитали, що він хотів би сказати своїм читачам,
коротко відповів: “Прошу контр думку” 75 . Через 30
років після смерті автора той діалог триває за
взірцем “нескінченного коментаря”. Поет не узур
пує для себе ролі авторитету, пропонує з питан
ням звернутися до того, хто його ставить:
Запитуй сам у себе, постійно запитуй сам у
себе, хоча навіть уперто відмовлятимеш сам собі
відповідати.
52
Із цього приводу можна почути вислів Герак
літа після двох з половиною тисяч років:
“Допитувався у самого себе...” Як же багато в
НД “подвоєння окремішності” (за визначенням
Леца), внутрішніх діалогів, у яких підмет розпо
всюджується на всі граматичні особи. “Але є [там]
ще хтось. Кого немає в жодній граматиці.” То там,
а не в зовнішньому світі мешкає таємниця, і там
людина “розходиться на всі боки”, або, навпаки,
намагається дійти “обхідною дорогою до себе.”
Кабаліст за кавою
Внутрішні діалоги відбуваються у тиші. У цей
час думка в них формулюється в слова. Мислен
ня – то інша назва волі. Дивною є численність
афоризмів, присвячених тому процесу – парадок
сальні або медитаційні, в них меншає віртуоз
ності, словесних ігор і сміху – здається, що іншим
був поштовх до їхнього творення, адже меншою
мірою, ніж решта, вони є “швидким реагуванням”
на дійсність, адже керуються позасвітнім. Лец на
магається окреслити основу процесу мислення: 76
Йому щось спало, і то на думку.
Є в ньому велика пустка, до краю заповнена
ерудицією.
Завше існує ще гостріша тупість.
Поняттям мислення, яке розглядається як во
льовий акт, поет не охоплює всіх дій задуму. На
слідує, не дбаючи про термінологічну стислість,
кантівське розрізнення інтелекту (Verstand, що пе
рекладається також як глузд) і розуму (Vernunft –
лецівське трактування). Інтелект, який має
здатність створювати поняття на підставі роз
думів і досвіду, причетний до пізнання (здобуває
знання), тому мислення (кантівський розум,
53
ratio, який, як пише Лец, є “символом надприрод
ного”), що виходить за ту сферу, шукає значення
(сенсу). Інтелект – це сфера пізнавальних дій, що
обмежуються планом, не скеровуються на на
слідок, власне, це бездуховна вправа, мислення
бере участь у пізнавальних функціях тільки на
засаді службовості, втрачаючи таким чином
спонтанність і суверенність. Справжнє мислен
ня, розкрите й вільне, безцільне, не поживне,
Мартін Гайдеггер описував послідовністю самих
заперечень: “не дає пізнання, як це роблять на
уки, (...) не є джерелом практичних навичок, (...)
не розв’язує загадок світу, (...) не залучає нас без
посередньо до активної дії” 77.
Інтелект, ерудиція дають певність володіння,
а думка його забирає. Ба більше, як пише Ханна
Арендт: “Мусимо “заохочувати” до управління
нею [силою мислення] кожного, незалежно від
того, чи є він ерудитом чи ігнорує все, чи є інтелі
гентним, чи невігласом. Кант – єдиний серед філо
софів – непокоївся загальною думкою, адже
філософія тільки для небагатьох обраних, з огля
ду на моральні наслідки; отож він колись зауважу
вав, що “причиною тупості є зле серце”. Це не є
правдою. Брак думки – це ще не тупість. Він про
стежується в багатьох розумних людей, а зле сер
це – не є його причиною. Натомість насправді все
навпаки: зло може бути наслідком браку думки” 78.
Лец:
Власна немічність так само небезпечна, як
чужа надлишкова сила.
І:
Бездумність вбиває. Інших.
Тупість – у жодному разі не недорозвиненість
думок, чи брак розуму, це духовні лінощі, добро
вільна відмова від мислення. Особливо ненавидів
Лец різновид недоумків, які були напівмислячи
54
ми і начверть інтелігентами. На диво усталеною
рисою їхнього життя є апломб і відсутність влас
них поглядів. Лец іде далі до твердження:
Діалог двох напівінтелігентів дорівнює моно
логові чвертьінтелігента.
Існування половинчастих інтелігентів, тобто
класу середняків духу, радше тлумачити як злочин,
аніж оскаженілість владоможців, зло метафізич
не чи так звану об’єктивну правду історії. Стані
слав Грохов’як стверджував, що “НД залишиться
твором, в якому, мабуть, найпроникливіше про
стежується ескалація сучасної помилки: від на
вмисного догоджання тупості, від тупості до
узурпації для себе права, від узурпації права до
тиранії, від тиранії до злочину” 79. Одна із засадни
чих метафізичних проблем: звідки походить зло?
– розглядається Лецем винятково чітко на ґрунті
рефлексії про мислення. Це, можливо, єдиний
шанс (не гарантія) невчинення зла, а невчинен
ня зла – єдиний, можливо, наслідок мислення.
Мислення для всіх і в кожній ситуації – це доля і
шлях людини. НД не розповідають своїм читачам
про мудрість і не дають порад, адже, як вважав їхній
автор, максими – це лише “протези в організмі
людини” і “думки одного (...) не повинні бути го
товими думками для іншого” 80.
Леца охоплює медитація над думкою самою
по собі, що пишеться в НД часто з великої літе
ри, як Слова в біблійних книгах: слово буття.
Думка, що творить афоризми, має субстанціо
нальні і сенсуальні властивості, з’являється в
двох метафорах: струменя – безперервного по
току духовного кровообігу – і молекули зерна –
елементарного первістка дійсності, початкової
єдності сенсу. Абстрактне поняття одухотво
р ю є т ь с я . Та є м н и ц я а ф о р и з м і в , п р и с в я ч е н и х
думкам, полягає не в багатозначності слів, а, на
впаки, в їхній простоті:
55
На початку була Думка.
Думка, міняючи голови, набуває їхньої форми.
Усе є однією думкою, очевидно, в різній кон
систенції.
Треба вслухатися у мовчання в його контексті.
І думка не гола, адже її вигнали разом з нами з
раю.
Щоб думка не розгубилала свого тяжіння до
людини.
На узбіччях мислення іноді поряд із тобою
прошмигує переляканий сенс.
Є думки чоловічі, жіночі та ніякі. Ті останні
зовсім не діти тих двох перших. Це байстрючки,
яких ми зазвичай знаходимо загорнутими у газе
ти. Часто вночі людина вигукує свої запитання у
пустку. Проте іноді отримує невдовзі неприємні
письмові відповіді на бланку з печаткою.
Думка безсмертна, за умови, що вона знову і
знову народжується.
Ці не надто ефектні вислови – як розпорошені
по книжках і рукописах фрагменти старих міфів
і байок.
Склеюймо думку до думки, аби реставрувати
якусь велетенську посудину сенсу, розбиту Не
знаним.
Чи можемо це виконати в процесі читання?
Напевно, ні, бо сам автор того не зміг у процесі
писання. Можна, однак, сказати так: начинка була
розбита силою або надміром Божої енергії перед
початком часу, у процесі творення, в якому En
56
Sof вивів із себе свою власну субстанцію, ство
рюючи світ (Лец називає творця – En Sof – Не
від о м и м , щ о , п о п е р ш е , б і л ь ш е в і д п о в і д а є
сучасному досвіду трансценденції, а по друге,
зазначає невпевненість щодо співвідношення
сили добра і зла у справі творення). Іскри Божо
го світла (думки) припасовувалися до кожного
шматочка розбитих начинок. Із того часутри
ває зворотній процес, клеєння, що має на меті
повернення первісної цілості й осягнення ста
ну, за яким вимірювалося творення. Виконаний
божою силою за людської духовної співучасті,
процес той відбувається одночасно з відбудовою
людиною її власної, зараз надтріснутої, духов
ної структури 81. Так предмет заперечується лурі
анською кабалою (її творець, Ісаак Лурія, жив у
ХVI столітті в Палестині), одне із найважливі
ших положень єврейської містики, ідею якої
можна висвітлити групою цитованих вище афо
ризмів. Тут немає місця для особливої екзегези,
однак випливає, що владнати суперечність, об
ґрунтувати екстравагантність і символічність
утворення тієї частини НД може особливо роз
винене в Зохарі і луріанській школі сприйняття
світу як структури sefirot, “десяти ступенів
цілісності, через які Бог виходить зі своєї най
глибшої схованки аж до появи в Шехіні” 82.
У Шехіні, власне, останній із sefirot, Божа есен
ція найбільше розривається і розпорошується
(третій афоризм серії), але тим краще відтіняє і
тим повніше спілкується з людиною. Афоризми
послідовно описують драму того спілкування, в
якому людина, через свою недосконалість, не ви
конує цілковито пасивної ролі. Четвертий за чер
говістю афоризм можна прив’язати до доктрини
вигнання Шехіни, яка відтоді є дружньою людині
і поділяє з нею нещастя, і через неї – тут перехо
димо до лецівської мови – усунена, деформова
на, зневірена, а далі “тяжіє” до неї, “заново
народжується” в неї всередині. Вони одна одній
потрібні: людина завдяки думці стає живою лю
57
диною, думка, коли її мислять, сенсорно утво
рюється.
Чи свідомо це пов’язано? НД багаторазово
підводять уважного читача до такого сумніву, на
який, мабуть, ніколи не буде відповіді. Питали
про компетенцію читача, запитаємо наразі про
авторську. Лец не визнавав Моїсеєвої релігії, але,
хоч і народився в родині певною мірою асимі
льованій, жив натомість у час, коли багатоте
матична культура і єврейська традиція щодня
ще співіснувала з польськістю. Походив з По
ділля, колиски хасидизму, останнього вогнища
є в р е й с ь к о г о м і с т и ц и з м у, д в а р о к и п р о в і в в
Ізраїлі. Його знання мали бути значними, що на
справді важко оцінити, спираючись на поетичні
твори, але це засвідчують спогади приятелів і
особливо визначна внутрішня рецензія на “Ан
тологію єврейської поезії” Соломона Ластіка, яку
написав для PIW 83 . Поет не наслідує, дійсно, жод
ної з містичних доктрин, але у світі, оприявне
ному в Н Д, знаходимо елементи кабалістичної
символіки. Структура sefirotів уявлялася часом
як концентричні кола, а пристосовується до неї
більш експресивне і надихаюче уявлення у
формі дерева або членів людського тіла. Дерево
в центрі світу оприявненого і світу цінностей у
НД перетворювалося на шибеницю, а людина
вписувалася в коло пригнічення. Завдяки Думці
той понурий проникливий образ висвітлюється
зсередини.
Треба провокувати інтелект, а не інтелектуалів.
Треба відцідити правду від брехні, щоб із цьо
го скористатися, не спостерігши, як витікає крізь
якусь дірку решта.
У світі матерії, сталих тіл з окресленими фор
мами, у колі кухонного друшляка – залишається
брехня, тоді як правда витікає разом із водою і
зникає в якійсь всесвітній каналізаційній трубі.
58
Це парадоксальний образ, часто він натомість
відкидає “плоди”, а залишає “зерна”. Глибоко пе
симістична теза цього афоризму народжує в тому,
хто мислить, нігілістичне прагнення власного
знищення. Лец за столиком у кав’ярні працює над
думкою, і часом приходять йому у голову такі ек
стремальні і розпачливі ідеї. На ґрунті цього, од
нак, великою є його віра в такий спосіб буття (а
не небуття), яким є мислення.
Подарунок Небес із пекельної скриньки
Умовою мислення, а тим більше творчості, є
певна п асивність, відкритість, готовність до
сприйняття – хоч також і спритність, і рефлекс
швидкого прочитання слова “вражаючого сенсу”,
яке “притягає до себе часом на побічних доріжках
мислення”. Думка з’являється у дословесному ося
янні як образ, як пропозиція і пропорція, як пере
сторога і порух, почерговість і відстороненість. Її
досконалості ніколи не охопити словом, вона по
лягає не в точності, а в повноті. Гумбольдт нази
вав афоризм “поезією думки” 85, підкреслюючи, що
це плід інтенсивного мислення або наглої
інтуїції. 86 Кілька основних мотивів, образних і
словесних, повторюваних у НД – то суперечливі
висновки з одного і того самого послання, випро
бовування й зіставлення у різний спосіб тих са
мих слів, тобто постійно поновлювані спроби
наближення й осягнення внутрішнього сенсу.
Окрім чутливості до понять, дуже виразною
тенденцією Леца є зворотна: спроба вхопити за
садничі, абстрактні рушії дійсності, що випли
вають із неозначених у просторовій геометрії
вірулентних тіл і смислових фігур, в їхньому
гармонійному і логічному вигляді (за Лецем,
“логіка повинна бути екстрактом поезії”). Поста
ють завдяки цьому афоризми про поетичну силу,
відтінені “багатством подразників, що зрушують
уяву, інтелект і асоціативні сили читача”, – ци
59
тую Яна Йозефа Ліпського, він і Людвік Флашен
цінували ці аспекти понад ефектні ігри значень
фразеологічних і етимологічних. 87 Подивимося
на один із таких афоризмів:
Можна опинитися на дні, так і не сягнувши
глибин.
Цей вислів, гераклітівськи темний, можна
зіставити з думками іншими, в яких дно, один із
найчастіших мотивів НД, згідно з поточною фра
зеологією, означає найглибше моральне падін
ня або приниження. “Дно” – досить загальний
досвід:
Дно залишиться дном, навіть коли воно пере
вернуте догори.
У цитованому вище афоризмі:
Коли я опинився на дні, то почув грюкання
знизу, –
загальноприйняте значення змінюється на симво
лічне і втрачає свою єдину “позитивну” рису – пе
рестає бути фундаментом, на якому можна постати.
Завжди можна впасти ще нижче, як “завжди можна
бути ще вище повішеним”. В афоризмі, який є пред
метом нашого аналізу (“Дна не існує...”) скорочен
ня утворюється в інший спосіб. Зорово подібний
просторовий лад залишається перенесеним у сце
нарій кошмарного сну: під дном відкривається ціла
послідовність інших, бездонний підкоп, у який
людина може падати безкінечно, як у вірші Ружеві
ча, де дно “вибухає” – сучасна людина падає в усіх
напрямках. Однак така аналогія позірна.
У багатьох випадках думки використовують
антитези і антоніми (янгол диявол, карлик ве
летень, зближення віддалення тощо). Традицій
не вживання таких пар функціоналізоване й
читабельне, але не до кінця взаємоузгоджене,
60
отже, охоче переінтепретується поетично. Задум
лецівського афоризму спирається на накладан
ня один на одний двох антонімічних топосів:
щит дно (або гора низ) і пустка глибина. Знаки
(+) і ( ) складаються в них у хрест: те, що вище, в
першій парі оцінено додатнім, а в другій –
від’ємним. Аксіологічна неоднозначність тако
го простору має перевагу, а радше обов’язок її
інтерпретації читачем. Можливо, прірви, спов
неної данними перешкодами, можна уникнути.
“Мав у житті такий опис низу, який і до сьогодні
є стартовим полем моїх найсміливіших задумів.
Коли почуваю себе дуже виснаженим, поверта
юся думкою до тієї прірви, щоб сила давнього
падіння підняла мене знову нагору”, 88 – зрештою
зазначив поет. Жодний людський досвід неоста
точний і неоднозначний, глибину осягають не
через піднесення, а через порушення.
Доброю властивістю твердження, як це пока
зують лецівські суперечності, є зіставлення двох
афоризмів:
На початку була Думка.
та:
На початку було Слово, наприкінці – Фраза.
Перший, очевидно, стосується початку теоло
гічного, другий притаманний сучасному спосо
бу вживання слів, і “слово” з’являється в ньому
для “фрази”. Перший, що стосується Євангелія,
за св. Іваном, самодостатній розсуд для автора;
другий реалізує типову схему незачесаної дум
ки: цитата плюс коментар, “той, що його пере
вертає” або доповнює.
Роздум про природу й історичні зміни слова –
це один із найважливіших і найбільш особистих
підмурків НД. За цим принципом афорист конст
руює подальший хід замін у моделі sefirot. Вигля
дає це так:
думка
текст
газета
Думка – (у світі) – слово – речення – література –друк – фраза
61
Що цікаво, і тут кабала могла б надати не
тільки формального натхнення, бо за нею – “світ
Божих еманацій – це водночас і світ, керований
часом, мовним процесом, що відбувається в са
мому Богові” 89 . Різниця між обома моделями, во
чевидь, засаднича: містики йдуть від слова вглиб
думки і намагаються розгледіти її внутрішні
“шари” – афорист навпаки: зупиняється радше на
її появі на світ. Наскільки ж розсуваються межі
його знання про слово! Адже використовує не
святу давньоєврейську мову, в якій кожна літера
для кабаліста – клейнод, а мову змирщену – ба
більше: забруднену, сплюндровану і – друковану.
Аж не віриться, що брехня існувала і до винай
дення друкарства, –
пише Лец. Та мова не є моделлю вищої дійсності,
в ній відбито, як у райдужній оболонці ока, всі
хвороби сучасності. Внутрішнє життя мови –
це тема багатьох незачесаних думок, мовні ка
тегорії становлять також кістяк інших сюжетів,
наприклад:
Як утворюється футурм? З перфектуму.
“Слова – це некрологи думки,” – пише Лец, – а
водночас вони – єдиний доступний людям посе
редник. Слово має прикордонний статус, це “дар
небес із пекельної скриньки”, що перемішує в собі
промінчики Божого світла і земний пил. Однак
навіть найбільш “забруднене” – слово “постійно
створює світ”, у метафізичному значенні як Ло
гос, і в політичному, бо хто володіє семантикою,
володіє світом і облаштовує його за власними
уподобаннями. У слові постійно присутнє Слово,
і саме його шукає письменник. Література – по
бічний плід цієї ностальгії.
Хотів би сказати світу тільки одне слово. Не
досягнувши мети, став письменником.
62
У цьому висловлові важливим є напрям – до
обмеження, стислості. Що менше слів, то менше
деформації, то ближче вони до думок, ніби пос
тійно з’єднуючись із ними пуповиною, то більш
ємними й правдивими були б. Єдине слово не
може бути ані фальшивим, ані банальним, але
єдине слово – то ще не література. Найменшою
(Лец називає її предметом найбільш ясним) літе
ратурною формою є вислів.
Кожне слово є думкою, чого не можна сказати
про кожний вислів.
У цьому вирішальному моменті входження у
світ має значення доля слова. Відкривається
шлюз, і повінь слів – коментарів, інтерпретацій,
літератури, пресових статей і звичайної балака
нини – затоплює дійсність. Уявляється тут грізна
міць кількості і маси – у ній слово саме перемо
жене, зникає його основа, в матеріальних носіях
(книжці, газеті) воно саме перетворюється тільки
на матерію і посередника між людьми; затуляє і
один, і інший світ великим стосом макулатури.
“Папір народжує папір” 90, – таке бачення медіаль
ного Апокаліпсису.
Притули вухо до слова: воно іноді шумить,
наче мушля, з якої, як слимак, зникла людина.
“Притули вухо” до одного слова, одного ви
слову, вслухайся в море, яке у ньому зрушило
цілісність – і вслухайся у себе. Слова в НД мають
людські риси, як люди “роздерті”, “розстріляні”,
“загинули смертю самогубця”, це “слова такі
пусті, що можна в них вмістити народи”, і такі, “з
яких виселено людей”. Деякі з них Лец намагаєть
ся реанімувати за допомогою введення у
відповідні контексти або методом шоку, або до
веденням до абсурду. Був переконаний (не розу
міли і не цінували того ті критики, які хотіли
бачити в ньому філософа, а не поета – наприк
63
лад, Адам Чернявський 91), що сила, основа і прав
да слова полягають не у його однозначності і ви
значеності, а в багатозначності. Лец належить до
тих, хто “чули два слова, коли вимовлялося тільки
одне”, для яких “те, що ясно, було надто пласким,
щоб бути правдивим.” 92
Слова – це некрологи думок, –
Отже:
Не утискайте аж до тісняви! Або: Іноді людина
у вужчому колі вільніше дихає.
Це найглибший позитивний сенс НД, дорога
до умертвіння слів заради звільнення руху дум
ки. Лец не обговорює цю дорогу, а демонструє її.
Слова в реченні розташовує так, як, на його дум
ку, найліпше можна показати їхні глибинні на
шарування, мало не біологічне, внутрішнє життя.
Там з під шкаралупи сучасної ідіоми й жарту про
глядають прадавні жести, не надто властиві їм
танок і агресія, там слово зрушується й відпочи
ває, там поняття змінюється на образ. Це не
містичне бачення, а тільки етимологія, часто
більш чутлива і життєздатна, ніж пізніші вживан
ня, що роблять значення застиглими. Лец жод
ного зі значеннєвих шарів не відкидає, а
підкреслює їх. Довіра поета до читача тут прояв
ляється з найбільшою ясністю:
Дай людині можливість вибору, будь двознач
ним.
Акробат сміху і сліз
Сучасний афоризм (принаймні, з кінця XVIII
століття) співутворюється сміхом, який однак не
є ознакою жанру, як, наприклад, в епіграмі, це
лише характеризує світогляд автора. Як пише
64
Ісаак Пассі, “Гумор – це якийсь третій світогляд,
що знаходиться між оптимізмом і песимізмом,
поважністю і жартом, благословенням і болем” 93 .
”Між” для НД – слово надзвичайно важливе. Об
раз світу постає у динамічній взаємодії супереч
ностей і контрастів. НД кепкують і запитують,
вони ліричні й патетичні, логічні й абсурдні, інте
лектуальні і сентиментальні, солодкі і гіркі.
Зображена тут дійсність перебуває у тенетах
парадоксу, що більш правдивого, то більш вишу
каного і більш стислого. Парадокс показує, що ан
тагоністичний поділ світу не можна подолати. А
водночас – що його неподільні елементи ніколи
не злютовуються, але поєднуються між собою аж
до болю, як у слові “трагікомічний”, де немає вже
навіть пунктуаційної позначки на місці, де мож
на віддихатися. Трагікомізм, який являють собою
НД, розташований на самому краю шкали коміз
му. Деякі з них, що звертаються до тих атавістич
них джерел комізму, в яких знаходиться
сценічний жарт, викликають гучний сміх. Зрідка
в них лунає сміх насправді радісний, частіше не
веселий, нервовий, абсурдний, шалений.
Здатність до сміху – як мислення і питання –
це людський волевияв. Мислення приховується
в людській голові, а його зовнішні ознаки можуть
сприйматися хибно (наприклад, дурнуватий ви
раз обличчя). Сміх дуже експресивний, його важ
ко стримати і приховати, тому не дивина, що у
своєму житті людина виробила різні форми при
чаєного сміху. Сміх – завжди прояв відстороне
ності і суверенності, однак його роль набагато
вагоміша там, де високі людські риси зарахову
ються обивателем радше до вад, ніж до переваг. У
таких умовах сміх стає формою духовного опо
ру. Як писав Деніс де Ружмон, гумор – це “зака
муфльована, прихована і миттєва форма
щоденного бунту проти (...)тиранії, пересудів і
рутини і проти права сильнішого, словом, проти
усього того, з чого сьогодні складається анонім
на влада Держави. Гумор – повільне тління бунту
65
одинаків (...) у тоталітарних країнах аж до роз
пачливого андеґраунду” 94 . Густав Герлінг Груджін
ський, пишучи про афоризми Леца, зауважує, що
людина, яка сміється, – все ще людина безпорад
на, але вже перестає бути підвладною 95.
Сміх в НД виконує різноманітні функції – кри
тичну, бунтівну, терапевтичну, пізнавальну. Це
протест і заперечення, що дозволяє скоригувати
відсторонений виклад дійсності. Це прояв інте
лектуальної вищості, вправа логічного мислен
ня, свого роду гігієна душі. Це також, що треба
підкреслити, викид очищувальної емоції шляхом
висміювання чи кепкування із супротивника.
Буває укриттям – як сміх блазня – і битвою з
відкритим заборолом – як давня сатира.
Лец вважався поетом (яким і “був”) з місією са
тирика (яким “завжди мусить бути”). “Віддавна
потрібно йому було відокремити сатирика спра
вжнього крою від таких письменничків, які з ше
девра зробили ремесло і в чиїх інвективах не
йдеться ні про що більше, як тільки про досяг
нення публічності, хоч би й задля сміху. На про
тивагу цьому справжній сатирик ніколи не мав
більш сталого ґрунту під ногами, ніж попередні
покоління, які шикуються перед заскакуванням у
т á нки і натяганням протигазів, серед людськості,
якій забракло сліз, але не сміху” 96 . Так написав
Вальтер Бенджамін про Карла Крауса; незважаю
чи на відмінність осіб, часу і місця, вислів цей
припасовується до Леца і його читачів (щодо дру
гих маємо афоризм: “Деякі мусять сміятися до
сліз, інші можуть собі звичайно плакати”). Він
дбав про вивільнення сатири з “пазурів гумору”,
що заповнювали останні сторінки газет, і, зви
чайно, відокремлення розважальної літератури
від сатиричних творів високого ґатунку, в яких
комічний елемент – середовище, а не мета сама
по собі 97. Лец пересував послідовно свої афориз
ми з останніх сторінок випусків до середини
(у “Світі”), щоб зрештою в “Діалозі” розташувати
їх окремо як самодостатній коментар.
66
Сатира є найбільш активною формою коміз
му, граничним проявом несприйняття. Часом
вона походить від жорстокості, кепкування, ба
навіть ординарності. Буває, що її ненависть
охоплює все і не залишає місця для сміху” 98 –
тоді сатира тяжіє до трагізму. На відміну від по
блажливого, традиційного гумору, віддаленого від
нагальних потреб світу, вона у цей світ повністю
занурена, крижана і вогненна водночас. Такою,
власне, була страшна сатирична сила Карла Кра
уса. Прирівнюваний до нього Лец не тільки через
незгоду з ним стверджував, що він “антикраусія
нин” 99 . Його викриття людських вад ніколи не
переродилося, як у Крауса (з яким Леца поєднує
передусім критичне ставлення до мови і творче
використання мовної гри), на огиду і “відмову
бути людиною” 100:
Страх для мене бридкий... але боюся обрид
ження.
Самотносте, яка ти перенаселена! –
другий афоризм виражає неподоланий конфлікт
двох різновидів суму польського афориста.
Лецівський сатиричний вислів сповнений
пристрасті, проте її безапеляційне “ні” облуді, ну
вориству, тупості, лицемірству врівноважене
відчуттям суму людської екзистенції. Лец, якого
вважали продовжувачем віденської школи афо
ризму, узгоджує у своєму творі, за Ц. Рувінським,
обидві її іпостасі: гострий, скептичний шедевр
Крауса, Музіля і Занетті з довгим, лагідним Марії
фон Ебнер Ешенбах 101 . Однак, виявляється, що
витоки тієї “м’якості” потрібно знову шукати рад
ше в єврейському гуморі 102, в якому співіснують і
узгоджуються логіка з емоційністю. Єврейський
жарт, як і єврейське мислення взагалі, уникає
чистої абстрактності, ніколи не синхронізує по
зірне з дійсністю (хоч, ясна річ, убачає в ній гу
мористичний бік), зберігаючи, завдяки цьому,
67
багатовимірність і силу співчуття. Єврейський
гумор ніколи не буває безсердечним, а від свого
читача вимагає не тільки розуму, але також і враз
ливості. Додамо, що особлива роль сміху в цій
культурі ніколи не обмежувалась розвагою, не
була для нього забороненою навіть сфера релі
гійності. Звернімо увагу, що хасидська доктрина
виражалася не в трактатах, а в притчах, анекдотах,
містичних афоризмах і кумедних оповідках. Гумор
для євреїв був водночас свого роду оборонною ре
акцією, засобом розради у приниженнях, яких жит
тя для них не шкодувало у країнах діаспори. Можна
тут зрештою провести певну аналогію з ситуацією
читачів НД, які у власній країні небагато могли ска
зати, але багато з чого посміятися.
Беззастережність, погорда і пристрасть – це
риси лецівської експресії нарівні з витривалістю
і лицарством:
Сатира вбиває, а не ображає.
Як свій девіз Лец з охотою вживав вислів “сіль
аттицька”, що означає поєднання гостроти, до
тепності (що відшліфовується на “камені муд
рості”) з вишуканістю та елегантністю. Його
найбільшою мрією було, однак, щоб вбито було
саму досконалість:
Я волів би, щоб Давид убив Голіафа арфою.
Архітипова сцена сатиричного бачення світу
в НД – це фінал “Нового вбрання короля” 103, де
дитина вказує всім на оголеність владного коро
ля. В афоризмах, в яких з’являється ця сцена як
свого роду цитата, не відбувається характерного
для СД перекручення сенсу. Вигук дитини, як в
оригіналі, нічого не змінив у поведінці короля і
його почту. Так, власне, народжуюється сатирич
ний сміх – що добре видно письменнику і чита
чу, того об’єкт кепкування не розуміє. Надія
полягає у розплющенні очей “народу”, як це
68
відбувається і в Андерсена: в моноліті єдиних за
гальноприйнятних меж постає щось, що відок
ремлює свідомість від несвідомості, а, може, навіть,
відвагу від страху.
Хоча “чиста” сатира має підтекст негативний
і не являє позитивних прикладів, Лецеві не дава
ло спокою її безсилля:
Часом із сумом думаю: що ж робимо ми, поети,
сатиричним писанням – кидаємо, як Лютер, в са
тану тільки чорнильницею.
У світі, де все навпаки, сатира мусить діяти дво
ма шляхами: не тільки критикувати і боротися, а
також і відновлювати й воскрешати те, що недо
речно було відірване й принижене її об’єктом,
пафосом офіційних гасел. Сатирична реакція на
дійсність наштовхується, однак, у розумінні
Леца, на кордони, з якими не слід сперечатися:
Одні мали би жити вдруге в нагороду, інші – за кару.
Вигострює сатиру НД водночас іронія, що
маскується під роль акробата і прославляє зво
ротне розуміння. Буває, що вона з’являється як
свого роду цитата, часто в першій особі і без будь
якого коментаря. Це підшкірне єство НД: якщо
навіть її відносно легко було – завдяки знанню
історичного і загальнопобутового контексту –
вхопити читачеві, то тим важче оскаржити цен
зору. У цій найбільш індивідуалістичній формі
сміху береться до уваги почуття суверенної ви
щості, це також і невимушена гра. Аристотель
вважав, що “культурній людині більше пасує іро
нія, ніж блюзнірство. Іронічний жартує задля
власного задоволення, блазень – для чийогось” 104 .
Але іронія, занадто глибоко прихована, перестає
діяти. Найбільш прийнятним у НД є сміх блазня,
принаймні іноді – автоіронічний.
Блазень завітав до НД із театриком маріоне
ток, в якому грає винятково діячів, які беруть
69
участь у творенні цивілізації від самого її почат
ку. У рік появи в пресі перших випусків НД (1957)
Лешек Колаковський своїм есеєм “Капелан і бла
зень” знову ввів цю постать у смисловий обіг
польської культури. За десять років визнав те саме
покликання за Лецем посмертно: “Тим, що по
єднував у собі, була (...) відважність королівсько
го блазня і меланхолія рабина” 105 . Ототожнення
Леца з постаттю блазня – постійний прийом ре
цензій та обговорень. Така постать відобржає в
НД драму умов афориста, а може, умов людсько
го життя взагалі. Лец стверджував, що, заповню
ючи формуляр, він міг би у графі “фах” вписувати
прізвище – давньоєврейською воно означає ве
селун, блазень, жартівник 106. Можна вважати його
за свідомо обране, тоді як у родовій версії писа
лося Летц. Для того утворення малося подвійно
символічне значення: Ich bin der letzte – я ос
танній, говорив про себе афорист 107.
Сміх – це вираження вільної думки – сміється
той, хто має почуття гумору, хто внутрішньо
здатний до сміху. Не кожному, однак, і не всюди
можна вільно сміятися. Сатирик вигукує голос
но свої судження (наскільки можливо це для
нього за сучасних умов), іроніст приховує
усмішку за серйозністю висловлювань, блазень
навпаки: приховує під голосним реготом свою
поважність. Він привілейований, його простір
волі більший. Як єдиний серед обивателів, за
лишається він настільки близько до влади, яка
посміюється собі під ніс, уникаючи кари і при
ховуючи почуття внутрішньої автономії. Але
зверхність владаря полягає в тому, щоб сміяти
ся зі своїх викривлених відображень у дзеркалі і
зі сміху блазня, роблячи його тим самим безси
лим, зневаженим і позбавленим моральної чи
стоти. Всупереч власній волі блазень стає тоді
об’єктом суспільного невдоволення, ще однією
інституцією держави 108 . Деніс де Ружмон назвав
людину з почуттям гумору “істотою проміжною
між конформістом і бунтівником” 109 . У певних
70
ситуаціях це означає болісну внутрішню роз
двоєність, яка ставала також долею Леца –
Пережив трагедію, написав комедію.
Блазень із НД – передусім людина обрана. В
нього комедійне, театрально фантазійне вбран
ня (розпізнаємо тут риси середньовічного кос
тюму, чия пістрявість символізувала різноманітні
антагоністичні сили, що впливали на блазня 110),
під яким він приховує “голу шкіру філософа”. Од
нак, що вправніше він робить це, то більше цей
костюм стає для блазня сукнею Деяніри, або, за
Лецем: “Не вимагайте від того, хто має кляп у роті,
аби він вам про це сказав” (інший варіант: “І сло
во може слугувати кляпом”). Люди бажають ігрищ,
читачі хочуть жарту. Так, власне, блазень спла
чує за “свободу слова”, так афорист – за сміх. Коли
він стає Касандрою, ніхто його, як і Касандру, не
сприймає всерйоз, коли хоче бути тільки ліри
ком, ніхто його взагалі не сприймає, тобто не
читає (Лецеві боліло, що в його випадку у свідо
мості читачів афорист підміняє поета).
Постать блазня обтяжена багатьма культурни
ми значеннями, щоб нести в собі ще особисту
правду. Тому в НД з’являється акробат – людина
відірвана – як від занадто наочних контекстів, так
і від землі, він споріднений з блазнюванням і цир
ком, але вже не смішний. У ньому автор зображує
самого себе.
Питають, чи є я акробатом із сіткою, чи без? Із
сіткою, із сіткою, але під нею не видно жодної
землі.
У НД, навпаки, слова убезпечені сміхом. Лец
визнає це, заспокоюючи цікавість цікавих і роз
чаровуючи, бо з сіткою вистава менш емоційна.
Насправді, тут однак ідеться про щось зовсім
відмінне. Неуважні мало звертають уваги на не
істотні речі (омана поезії, плітки про автора),
71
афорист прагне скерувати увагу на той “твердий
ґрунт дійсності”, на якому базуються спостереж
ницькі приписи, на “ґрунт”, який виявляється
пусткою. Сітка висить у пустці, яку немає сенсу
називати – ніщо, позбавлене натомість будь якої
властивості. Світ не існує, ich bin der letzte.
У НД ніщо однак не єдине, не одночасне, на
кожний афоризм є інший афоризм, на сльози –
сміх, на піднесеність – приниження:
Коли його повісили – проникла до нього дум
ка: “Коли б зараз земля у всіх з під ніг пішла! Усі б
зникли!” І ще та солодка певність: “А я висів би у
тій пустці на моїй шибениці.”
У НД ніщо не є остаточним. Наступний афо
ризм ніби наближає начерк образу акробата, зоб
ражує його риси:
Що за мистецтво – канатоходець? Дорога пря
ма, як линва, –
і таким чином виникає статичність, немає тут
підскоків, тільки вільне просування у тиші. Ка
натоходець ще більш самотній, бо оприлюд
нення опустило частину афоризму (власне,
завдяки цьому бачимо його виразніше). Тільки
людина і лінія, жодних пунктів співвіднесення,
але ця пустка, на відміну від попередньої,
здається реальністю.
Звідки однак з’являється те висловлювання?
Може, з рамок образу, з боку неуважних глядачів
канатоходця, і цитується афористом з іронічною
метою? А, може, навпаки, немає тут зовсім незро
зумілого, тільки заздрість до когось, чия дорога є
прямою, вільною, вирахуваною і незаперечною?
Напевно. Проте, цілий контекст творчості і літе
ратурної традиції 111 ставить Леца на линву кана
тоходця.
Уява поета утворює два образи, що співвідно
сяться як позитив і негатив. Першим є отвір, щіли
72
на, провалля протиріч, набагато щільніші за
Сциллу і Харибду:
Оселився у разломі своєї роздвоєної свідо
мості.
Яцек Лукашевич пише про лецівське “між” як
про первинну категорію його уяви і сприйняття
світу. Так само Анджей К. Вашкєвич приділяє цьо
му багато уваги112. У деяких афоризмах “між” утво
рюється у своїй оберненості – на лінії перетину,
так само тонкій, як і вузька щілина – на линві ак
робата, який через хвилинну неувагу може впас
ти в прірву: в одно мислення, в одностайний сміх
або плач. У банальність золотої думки:
Вистояти, вистояти упродовж усього життя, а
пізніше ми вже якось собі зарадимо.
Важке мистецтво, сказати б, мистецтво кана
тоходця. Ще зауважимо, що людина на линві орієн
тована на два рішення: на правий і лівий бік (якщо
хтось хоче, може таку позицію інтерпретувати
політично, онтологічно, аксіологічно тощо, од
нак, з погляду акробата, падіння в будь який бік
ставить його в однакові умови), але також і вгору
– вниз. У тому образі є подих простору. У цій не
безпечності людська доля переоцінюється.
Постійне применшення значення людини між
небом і землею знаходимо в кінці вірша “Травне
вої ночі”:
Відчув на собі
шкіру наймудрішої з тварин.
Став, де рідів ліс,
піді мною чорнозем із комах,
наді мною зіркове небо
Кінець.
Тут світ чорної й білої пустки сповнюється ко
льорами оголеної ночі. Ще раз, як щодня (то часті
73
мотиви поезії Леца), по паузі небуття розпочи
нається справа творення, Адам відчув, власне, на
собі “шкуру наймудрішого зі звірів”. Рідіє ліс – все
ближчі кордони раю, але й все ясніші. У тому про
сторі – гармонія космосу, природи і людської на
тури здається досконалою.
Передостанній вірш є повторенням мотто тво
ру – в обох випадках, однак, висловом, не доведе
ним до кінця. Це цитата культури, і кожний знає
її подальшу історію. Але чи цього вистачить, щоб
утримати Леца від проголошення?
Знаходять мене відкриття остаточних правд
навіть у тих моїх штучних джунглях метафор, ка
ламбурів, словникових ігор, переносних значень
тощо поетичної галантності.
Афоризми піддаються впливу, але не формулю
ють тих правд з поза горизонту мови, затримують
ся, як колись “Логічно філософський трактат”
Вітгенштайна, на межі невисловлюваного. Зу
силлям критицизму, скептицизму і комізму на
магаються поглинути дійсність аж до самої її
межі, про яку зовсім невідомо, чи це “колючий
дріт, чи живопліт.”
Переклад з польської
Юлії КУЗЬМЕНКО
74
Примітки
1.
Г.Герлінг Груджінський написав, що Лец в
Польщі як афорист перестав бути особистістю, а став
інституцією. Як відомо, інституції вживають до пев
них своїх назв скорочення – тут НД.
2.
З.Пенджінський, Над часописами Станіслава
Єжи Леца, “В’язь”, 1966, № 7/8, предрук у: З нотатни
ка шеренгового рецензента, опрац.Ж.Лукашевич, По
знань, 1971.
3.
Якщо в тексті з’являється фрагмент невідомо
го слова, не виділений курсивом, це означає, що він
походить з афоризму Леца.
4.
С.Лец, З тисячі і одної епіграми, Варшава,
1959, остання сторінка обкладинки.
5.
Біографічні відомості походять зі спогадів
про поета, що містяться у книзі Думаю, що існую...Про
Станіслава Єжи Леца, опрац. В.Леопольд, Краків,
1974, і з таких джерел: Ф.Ліходжеєвська, замітка
“С.Є.Лец” у Польському Біографічному Словнику,
т.XVI, с.594 596; анкета, написана С.Є.Лецем для IBL у
1956 або 1957 році; К.Дедеціус, “Das Gift stecht in der
Susse”S.J.Lec und Das unfrisierte Denkern, у Polnische
Profilen, Франкфурт н.М., 1975, с.111 123 (коротша
версія цього тексту опублікована в томі Думаю, що
існую...); К.Істнер, Не можна кланятися з блазнівсь
ким ковпаком, “Культура” (Париж) 1974, №12; А Слуць
кий, Спогади про Ст.Є.Леца, “Новини Кур’єр” (Тель
Авів) від 6.06.1969.
6.
Л.Колаковський, Пам’яті Станіслава Єжи
Леца, у Похвалі неконсеквенції. Розпорошені лис
ти 195568 років, опрац. З.Ментцель, Варшава, 1989,
т.3, с.89.
7.
К.Дедеціус, с.117
8.
Я.Шпєвак, Спроба портрету, в: Думаю, що
існую..., с.9
9.
С.Є.Лец, Сталін, за: Зі Львова і про Львів, роки
радянської окупації в польській поезії. Антологія виб
раних поетичних творів, що входить до складу книж
ки М.Інглота, Польська літературна культура
Львова 19391941 років, Вроцлав, 1995, с.357; пред
75
рук з “Червоного Штандару”, 1939, №61, с.3.
10. М.Інглот, Вроцлав, 1995, с.41.
11. Лист Ст.Є.Леца до пана Я.Шпєвака від 9.12.1946,
за: А.Кмєнська, Приязнь поетів, у: Думаю..., с.123.
12. Л.Савін [Р.Лев], Сповідь ренегата, “Луна тиж
ня” (Тель Авів) 1957,№1; автор цієї рецензії з Рукопи
су єрусалимського застерігає, щоб його назва не мала
витоку з редакції і не надавався без його відома.
13. “Літературний Щорічник”, 1966, Варшава,
1968, с.708.
14. Я.Бандровська Врублевська, Біографічна
нота, в: С.Є.Лец, Вибрані поезії, опрац. А.Грончевсь
кий, Варшава, 1973, с.159.
15. Цитата за: М.Фік, Польська культура після
Ялти. Хроніка 194481 років. Лондон, 1989, с.176.
16. Цитата з листа К.Дедеціуса (1968), за: К.Дедец
іус, с.122 123.
17. Х.Заворська, Невигідний письменник, “Вибор
ча Газета” 1995, з 10 12.11, с.16; текст присвячено А.Руд
ницькому.
18. С.Є.Лец, від 6.03.1966, в: Я.Радомінська, Запи
сана зустріч., Краків, 1970, с.331.
19. Я Лукашевіч, Поема проти розпачу, в: Мис
лю...,с.200.
20. А.Грончевський, Передмова, в С.Є.Лец, Вибра
на поезія, Варшава, 1973, с.13.
21. Я.Квятковський, В ім’я Авеля, в: Мислю...., с.295.
22. С.Є.Лец, Зібрання епіграм, Варшава, 1966. ос
тання сторінка обкладинки.
23. Отрута і мед мудрості. Антологія польсько
го афоризму, вибрав і дослівно записав К.Оріховсь
кий, Вроцлав, 1984.
24. П . К р у п к а . Der polоnische Aphorismus. Die
“Unfrisierte Gedanken“ von Stanislaw Jerzy Lec und ihr
Platz in der polnischen Aphoristik, Мюнхен, 1976.
25. Оріховський – від Жабчича, Крупка – від Жул
ковського.
26. Найважливіші праці, які використовую, коли
пишу про теорію афоризму: В.Грензман, стаття
Aphorysmus в Reallexicon der deutschen Literatur
geschichte, 1958, т.1, с.94 97; Ф.Х.Маутнер, Максими,
76
сентенції, фрагменти, афоризми, “Літературний па
м’ятник”, 1978, з.4, с.297 307: Х.Фріцке, Aphorysmus,
Штуттгарт, 1984; Aphorysmus. Zur Geschichte zu den
Formen und Moglichkeiten einen Literarischen Gattung,
фон Г.Неуманн, Дармштадт, 1976; П.Крупка, К.Орі
ховський, Aphorysmus:Fisch oder Fleisch? У :Neuere
Studien zur Aphoristik and Essayistik and Essayistid, фон
Цантарутті, Х.Шумахер, Франкфурт н.Майні, 1986;
стаття “Афоризм”, у: Матеріали до “Словника літе
ратурних видів”, “Проблема літературних видів.”,
№XVI/1, 1973, с.113 117; К.Дедеціус.
27. Х.Фріцке,с.15.
28. К.Оріховський, “Афоризм”........, с.115.
29. Aphorysmus: Fisch oder Fleisch?
30. Ф.Х.Маутнер, с.300.
31. Ibidem, с.301 302.
32. Перше з тих джерел використовують А.Чер
нявський, К.Дедеціус, Я.Ліпський, (Князь Афоризмів,
“Творчість” 1961, №4 5, с.127 129), друге – П.Крупка,
третє К.Дедеціус, і Х.Заворська (На початку була
Мудрість. Про афоризми Ст.Є.Леца, в: Мислю..., с.305
321). Багато критиків, особливо у 50 60 ті роки, вказу
вали на традицію французької максими (Словінський,
Флашен, Пшибош, Калішевський та ін.) і застосовува
ли до НД здебільшого ці категорії, називаючи навіть
афоризми Леца сентенціями. Той безсумнівний дисо
нанс не був загальноприйнятним і обмежувався фран
цузьким колом трактування традиції і теорії жанру
(посилання на тексти без змін – в біографії).
33. А.Ковальська, “Momus” Алоїзія Жулковського
18201821. Карта творів преси і варшавської сцени,
Варшава, 1956; Е.Шваньковський, Фортунат Алоїзій
Гонзага Жулковський..., у: Щоденнику Варшави, Варша
ва 1974; Біографічний Словник Польського Театру
17651965, Варшава, 1973; афоризми цитую з анто
логії К.Оріховського Отрута і мед мудрості, с. 19 25.
34. Більшість текстів, присвячених НД, більшою
чи меншою мірою стосуються проблеми вибору,
особливо: П.Крупка, “Свободу не можна симулюва
ти”, Аналіз “Незачесаних думок” Станіслава Єжи
Леца, перек. А.Матишак, “Гуманітарний огляд”, 1979,
77
№9, с.101 115; Я.Лукашевич, Вступ до: С.Є.Лец, Виб
рані твори, Краків, 1977, т.1, с.20
35. Х.Фріцке, с.6, обговорює присвячену цій про
блемі працю Р.Х.Стефенсон.
36. Л.Флашен, Сміх наснажує, “Культурний огляд”
1958, №4, с.6.
37. Роздуми на цю тему надає Г.Герлінг Груджінсь
кий в рецензії Il barbiere di Varsavia з італійського
видання НД “Tempo presente”, 1965, №4, с.84 86.
38. Я.Блонський, Цензор як читач, “НаГолос”,
1991, №3, с.199 208.
39. Ф.Х.Маутнер, с.299.
40. Х.Фріцке, с.140 150.
41. І.Пассі, Повага смішливості, перек. К.Мінче
ва Господарек, Варшава, 1980, с.105 114.
42. Я.Квятковський, с.295 297.
43. Про вживання фразеологізмів в НД писали:
П.Крупка, С.Бонба, Фразеологія як творення дотеп
ності мовних епіграм і афоризмів С.Є.Леца, “Гумані
тарний огляд”, 1979, №9, с.91 99; М.Новаковський,
Лексичні очікування. Лексичні операції в “Незачеса
них думках” (Unkempt thoughts), Познань, 1986.
44. М.Гловінський, Афоризми, епіграми, лірики, в:
“Мислю...”, с.185 186.
45. Р.Якобсон, У пошуках основи мови. Вибірка
творів.,ред. М.Р.Маєнова, Варшава, 1989, т.2, с.157.
46. М.Гловінський, с.193.
47. Редакційна замітка, що відповідає на рецен
зію Х.Берези, В аспекті вічної мудрості, “Нова Куль
тура”, 1958, № 11.
48. Я.Шпєвак, Спроба портрету, в: Мислю..., с.19.
49. М.Комар, Лец: Милий Гулівер, у: Мислю...,с.337
347; Я.Гондовіч, Скіпки з дерева пізнання, “Нові Кни
ги”, 1978, №4, с.26 28.
50. К.Дедеціус, Лец: тема, форма, джерело. З ко
ротким прологом і епілогом (першої зустрічі й ос
танньої прогулянки), в: Мислю...,с.359.
51. С.Є.Лец, з 6.03.1966.
52. Я.Лукашевич, Вступ...,с.15.
53. Я.Квятковський, с.300.
54. Я.Гондовіч.
78
55. Х.Береза.
56. М.Гловінський, А.Калішевський, Я.Пєшчаховіч,
Zez demiurgiczny, в: Мислю...
57. С.Є.Лец, Pesees echevelees, перек. А. і З.Козімор,
вид. Noir sur Blanc, 1991.
58. Я.Квятковський, с.301.
59. Про єдність в історичному підході писав
А.Вашкєвіч, згадуючи про ліричний доробок Леца:
Антиномія раціональності. Про творчість ліричну
Єжи Станіслава Леца, в: Мислю...,с.245 282.
60. Фото відповідає скомпонованому М.Нєшо
ловським із творів поета Інтерв’ю з Єжи Станісла
вом Лецом, “Світ Молодих”, 1947, №36, с.14.
61. М.Панковський, Фригійський ковпак Станіс
лава Єжи Леца, “Товариство Поетів і Художників”
1970, №5, с.2 5; Баранчак, Kurz und bundig: Про пере
клад афоризмів Леца Карлом Дедеціусом, у: Втілене в
перекладах, Познань, 1992, с.114; Г.Герлінг Груджінсь
кий, М.Комар, с.338 339.
62. М.Комар, с.337
63. З Лецем про сатиру на землі і місяці розмов
ляє В.Рустецький, “Голос Ельблонга”, 1959, №258, с.5.
64. С.Баранчак, с.113115.
65. Ф.Том, Давня мова, Варшава, 1990, с.11 27.
66. Л.Флашен.
67. Малюнок Я.Брухнальського наявний на обкла
динці краківських видань “Сплутаних думок” у 1972,
1974 і 1987 роках.
68. К.Дедеціус, “Das Gift stecht in der Susse”..., с.125.
69. А.Бронк, Розуміння, твори, мова. Філософіч
на герменевтика Г.Г. Гадамера, Люблін, 1988, с.160.
70. Г. Г. Гадамер, Правда і метод. Нарис філософ
ічної герменевтики. перек. Б.Баран, Краків, 1993,
с.338 339.
71. М.Гловінський, с.186.
72. К.Оріховський, Афоризм..., с.116.
73. Про “грецький” дух в афористиці Леца писа
ли, окрім інших, П.Крупка і Л.Колаковський.
74. Г.Схолем, Єврейський містицизм і його головні
напрямки, перек. І.Каня, вступ М.Галас, Варшава, 1997,
с.257 258.
79
75. З Лецем про сатиру...
76. Проблема думки, мислення та їхнього зв’язку
з творенням ширше розглянута в тексті під назвою
Як народжуються думки? Про афоризми Станісла
ва Єжи Леца, “Літературний Рух”, 1993, №1 2, с.51 65.
77. М.Гайдеггер, за: Х.Арендт, Мислення, пере
к.Г.Бучінська Гаревіч, Варшава, 1991, с.33.
78. Х.Арендт, с.45 46.
79. С.Грохов’як, З непоступливої чуттєвості, в:
“Мислю...”, с.293.
80. Також Г.Схолем, с.263 і 422.
81. Там само, с.326 330, 336 351.
82. Там само, с.266 268.
83. Висновки того важливого тому можуть бути
дивними, тому що видано його в 1983 році, а отже,
сімнадцятьма роками по смерті Леца – то ще один
нюанс до “портрету епохи”.
84. Цитую за К.Дедеціусом, Лец..., с.358.
85. Ф.Х.Маутнер, Der Aphoresmus als literarische
Gattung, в: Aphorismus / Zur Geschichte...., с.303.
86. Максими..., с.298
87. Я.Ліпський, с.129; Л.Флашен.
88. С.Є.Лец, з 6.03.1966. с.329 330.
89. Г.Схолем, с.270.
90. Там само.
91. А.Чернявський, Афоризм: метафора чи прав
да? в: Музи і сови Мінерви, Вроцлав, 1994, с.187 191.
92. А.Є.Хешель, Земля панська. Внутрішній світ
єврея в Східній Європі, перек.Г.Гальковський, Варша
ва, 1997, с.49, 51.
93. І.Пассі, с.218 219.
94. Д. де Ружмон, Відкритий лист до європей
чиків, перек. А.Олендзька Фрибесова, “Література у
світі”, 1991. №10, с.16.
95. Г.Герлінг Груджінський.
96. В.Бенджамін. Карл Краус, перек. К.Кшемєньо
ва. в Янгол історії. Есеї, нариси, фрагменти, вибірка і
опрацювання. Х.Орловський. Познань, 1996, с.147.
97. Лец писав про це в листах до Анни Камєнської
та Яна Шпєвака; цитую їх: А.Камєнська, с.126 129.
98. І.Пассі, с.227 228, ширше – с.219 234.
80
99.
Я.Копровський, Зустрічі і розмови з Лецем,
у: Мислю..., с.146.
100. В.Бенджамін, с.150.
101. Ц.Ровінський, Афоризм – парадокс – гумор.
Афоризм в літературі Центральної Європи в ХХ
столітті, в: Гумор європейський, редактори М.Абра
мовіч, Д.Бертран, Т.Строжинський, Люблін, 1994. с.167.
102. Про єврейський гумор: С. Ландман, Der
judische Witz und seine Soziologie 1962; Є. Ц. Пігуе,
Логічні структури комізму, в: Гумор європейський...,
с.143 164; Є.Стора Сандор, Гумор про кризу самоіден
тичності, в: Гумор європейський..., с.393 404; L’humour
juif dans la literature de Job a Woody Allen, Париж, 1984.
103. Про цей мотив писав М.Комар, с.343 344.
104. Аристотель, Риторика, перек.Г.Подбєльсь
кий, Варшава, 1988, кн.ІІІ, с.294.
105. Л.Колаковський.
106. С.Ластік, Справедливий Левіт, у: “Мислю...”,
с.151.
107. А.Кушнєвіч, Spadochron, у: “Мислю...”,с.166.
108. М.Комар. с.344 345; А.К.Вашкєвіч.
109. Д. де Ружмон, с.15.
110. М.Словінський, Блазень. Твори і мотиви, По
знань, 1990, с.55
111. Я.Старобінський, Портрет артиста як ка
натоходця, перек.А.Оледзька Фрибесова, “Літерату
ра у світі”, 1976, № 9, с.308 323.
112. Я.Лукашевіч, Вступ..., с.14; А.Вашкєвіч.
Ó ìîëîäîñò³ êîõàíö³ ïåðåêîíàí³, ùî êîõàëèñÿ
á íàâ³òü òîä³, êîëè á áóëè îäí³º¿ ñòàò³, â
ñòàðîñò³ âîíè ïåðåêîíàí³, ùî íå ìîãëè á
ïîêîõàòè îäíå îäíîãî, õî÷à á ³ áóëè
ð³çíîñòàòåâèìè.
ВИСТАЧИТЬ СЛОВА. РЕШТА – ГАДКИ
Портрет видатного афориста
Станіслава Ежи Леца
представляє Карл ДЕДЕЦІУС
Коли в 50х роках я почав переглядати польську
пресу, впадали в око розпорошені по часописах
афоризми Станіслава Єжи Леца – “Незачесані дум
ки”. Я був вражений точністю формулювань, влуч
ністю спостережень і визначень, поетичністю
образів. Почав збирати їх та шукати того, хто їх
створив. Автор відізвався з Варшави; на мій лист,
написаний польською, відповів німецькою.
Представився як переконаний соціаліст, хоча
звертався до мене у формі однозначно мо
нархічній – “вельможний пане”. Ото вже ущип
ливість сатирика, подумалося спершу, тільки
потім зрозумів, що є в тому велика повага, відби
ток широкого світогляду, що цього достеменно
бунтарського поета повсякчас підсвічував своїм
відблиском. Отже, таким чином я продовжував
добирати та перекладати афоризми.
Коли в листопаді 1959 року я вперше по війні
приїхав до Польщі, був гостем Леца. Він мешкав
в окремій трикімнатній квартирі поблизу Ново
мєського Ринку, будинок номер 15/5, а з ним –
його тиха дружина, співробітниця міністерства
закордонних справ, теща і двоє синів. Розпили
мускатне вино “Зі святої гори Синай” – останню
пляшку, з тих, які, за словами Леца, він привіз з
Ізраїлю.
Спершу було трохи ніяково. Лец виглядав жва
вим, обличчя його випромінювало спокій, а ніс із
горбинкою надавав йому виразу не стільки драж
ливого, скільки, радше, жартівливого. Його ясно
блакитні очі кидали меткі й доброзичливі
погляди. То був гостинний вечір і приємна бесіда.
272
Пізніше вийшли пройтися чарівними, гарно
забудованими вуличками вздовж Новомєського
ринку – через Старувку до колони Жигмунда і
далі, Краківським Передмістям і Новим Світом
до Святогжицької.
Прогулянка з Лецем була урочистим маршем
перед фронтом великих споруд – шерегу палаців,
церков і будинків, про які Лец міг розповісти ба
гато старих і нових легенд та історій, трагічних
і веселих. Ніколи пізніше я не бачив, аби Лец ішов
вулицею інакше, ніж власне отак, – легко, наче
танцюючи, але непоквапливо, наче був самим
Хроносом, повелителем часу, певним своєї мо
гутності. Йому була неприємною метушливість
юрб великого міста. Постійно мусив зупиняти
ся, аби обміркувати якісь думки або привітатись.
Показавши мені по дорозі кілька “своїх” кав’я
рень, допровадив мене до Нового Світу, де в
кав’ярні при вікні з видом на перехрестя сипав
різними історійками. А знав їх безліч.
Лец мав пам’ять просто дивовижну: міг без кінця
згадувати про віденські, львівські, варшавські чи
берлінські аристократичні і міщанські родини,
креслити генеалогічні древа, вистрілювати черга
ми дат, переказувати плітки, розказувати анекдо
ти у формі, готовій до друку. Наспівував свої тексти
на галицький мотив, у якому розпізнавалися ме
лодії австрійські, польські чи українські.
Найохочіше і найжвавіше розповідав про
Відень та імператора Франца Йосифа; вважав
себе за його особистого підданого. В духовному
сенсі його приваблювала історія габсбурзької
монархії, хоча серцем повністю був у теперіш
ньому, в Польщі.
Єврей – аристократ – соціаліст
За столиком у кав’ярні, почув я дещо і про його
життя. Народився у Львові. “Вороги мої поширю
ють чутки, наче я є запеклим індивідуалістом.
273
Вже малим хлопцем я носив на матроській
шапці стрічку із золотим написом “Viribus
unitis!” (“Спільними силами”). Була то улюбле
на фраза Франца Йосифа I”. На плакаті із закли
ком “Учіться плавати” учень Лец дописав: “Для
чого? Panta rhej!”. Мав вроджену схильність до
висміювання.
В його батька Бенно Леца де Туша, директора
банку, були маєтки на Поділлі та на Буковині, і
він постійно курсував між Львовом та Віднем, де
мешкав дід з боку батька, лікар, а також прадід з
боку матері Х. Вейнглас, радник імператорсько
го двору та земельний управитель. Ім’я матері
було Адель з дому де Сафрін. Родина виводила
свій родовід від євреїв, що у своїх святих місцях,
на північ від Генісаретського озера, мали славет
ну школу рабинів. Будучи вигнаними, дісталися
через Іспанію до Голландії, а потім і на слов’янсь
кий Схід, де часто належали до інтелектуальної
еліти в єврейських міських громадах.
Один із предків Леца отримав у Відні від Габс
бурзького двору дворянський титул. З розпадом
цісарськокоролівської монархії зникла і лати
фундія баронів Лец де Туш. У всіх австрійських
документах прізвище Лец має німецьке написан
ня; в Польщі написання сполонізувалось.
Лец мав шість років, коли втратив батька. У де
сять років, вже по війні, родина перебралася до
Львова. Тут він ходив до євангелістської середньої
школи, де вивчав німецьку, а потім до славетної
Кармелітської гімназії. З 1927го впродовж року
вивчав полоністику і ще п’ять років – право. У 1933
році закінчив університет магістром права.
Ян Шпєвак, друг Леца, згадував коштовні меблі
та дивани у помешканні Леця, що було на вулиці
Словацького, 6, поблизу пошти; не бракувало там
і інших ознак добробуту. Однак студент Лец не
охоче згадував про статки батьків. Спілкування з
наймитами, з біднотою Поділля зробило з нього
соціаліста та ще й sui generic: “Не вважаю, що
мати тільки душу, то є “мати недостатньо”.
274
У 1929 році дебютував як поет у краківському
“Ілюстрованому щоденному кур’єрі” віршем “Вес
на”. У той час він носив, за вимогою моди, солідний
ціпок для прогулянок і монокль – як його дядько,
ротмістр, чи речник польських футуристів Бруно
Ясєнський – і за звичаєм більшості осіб його ста
ну курив люльку. Проте такий стан речей не був
довготривалим: кипіння соціальних конфліктів у
львівському “казані” спонукало його до лівих по
глядів і політичних віршів. Публікувався Лец у
різних соціалістичнореволюційних виданнях.
Часто згадуються його бурхливі авторські вечори
у Жовтій Залі Технологічного інституту.
Через свою політичну активність мусив зали
шити Львів і в 1934 році перебрався до Варшави.
Швидко став відомим як поет і сатирик і друку
вався у різних газетах. Його твори можна було
прочитати у “Шпильках” і “Сигналах”. З’являвся
також у друкованих органах художників лівого
спрямування – “Домкраті” та “Лівому торзі”, “Ска
мандрі” і “Чорним по білому”. У 1936 році ство
рив разом з Леоном Пастернаком літературне
кабаре “Театр малюків”, заборонений цензурою
одразу після перших виступів; у тому ж році Лец
узяв участь у з’їзді працівників культури, після
якого як співпрацівник “Популярного щоден
ника” (закритого владою), мусив залишити
столицю і шукати притулку в Румунії.
Пізніше у Чорткові зміг зачепитися в адво
катській конторі. Швидко по тому, однак, повер
нувся до Варшави, одружився, та вже з дружиною
винаймав скромне помешкання і жив як літера
тор, а також – незмінно – як соціалістичний
підданий уявної монархії під скіпетром імпера
тора Франца Йосифа. Цікавий парадокс: на обід
бігав часто до віддаленого району Лежно, аби
там поїсти дешевше (за 50 гр.) в Циганерії – і
таким чином заощадити на вечірню каву в Малій
Зем’янській за столиком Гомбровича, а інколи і
в т о в а р и с т в і Ту в і м а . Л е ц ж и в т о д і п р и Г р и
бовській, недалеко від костелу.
275
Мова найстисліша
Коли спалахнула війна, Лец знову повернуся
до Львова. Коли в 1941 році туди увійшли
німецькі війська, був заарештований і перебував
у концентраційному таборі в Тернополі. Двічі
щасливо уникав розстрілу. Вдруге це сталось як
раз перед ліквідацією табору, коли групі в’язнів
вдалося здобути німецькі мундири. Діставшись
до Варшави, – виснажений, без засобів до існу
вання, під загрозою викриття – був близький до
самогубства. Тоді, однак, налагодив зв’язок із ру
хом опору і знову набув снаги до життя. Редагу
вав конспіративну газету “Солдат у бою”,
друкований орган Гвардії Людової, а потому
Армії Людової. Постійно змінював помешкання,
аж врешті взяв участь у партизанській боротьбі
на люблінській землі у складі першого баталь
йону АЛ, за що дістав звання майора запасу, а
вже значно пізніше (у січні 1966 року) був на
городжений Офіцерським Хрестом Ордену
Відродження Польщі.
У 1946 р. почав працювати польським аташе
у Відні. Коли в 1950 р. мусив залишити цю поса
ду, вирушив у добровільне вигнання до Ізраїлю.
Але за два роки потому, коли життєві негаразди
в незвичному середовищі стали для нього не
стерпними, повернувся, хворий на ностальгію,
на береги Вісли. Його дружина і донька залиши
лися в Ізраїлі.
У Варшаві Лец із сином спершу знайшов при
тулок у передмісті, в Яна Шпєвака, аж поки дістав
власне помешкання у Прушкові, заснувавши
другу сім’ю (разом із Христиною Швєнтовсь
кою). Писав у цей час небагато, в основному пе
р е к л а д а в , п е р ш з а в с е Б р е х т а , Ге т е , Ге й н е ,
Тухольського і Тракля.
Польський Жовтень означав для Леца поча
ток кар’єри афориста. Недарма його “Незачеса
нідумки” стали крилатими висловами, а перед
Лецем знову відкрилися двері всіх столичних
276
редакцій. Одначе він і надалі вкладав свою гірку
долю і повну скептицизму рефлексійність у ла
конічні вислови. “Говоріть коротше, аби почути
кінець речення ще за тієї ж епохи”. Філософсь
к и й с п о с і б м и слення, сумовитий гумор і
влучність спричинили до того, що тоненькі
книжкечки Леца входять до вибраного у най
кращих бібліотеках. Лец використовував найточ
нішу, найвлучнішу мову наших часів, поетичну і
логічну. У свої сентенції вкладав досвід тися
чоліть, а наріжним каменем того досвіду зробив
іронію. Занотовував свої думки в кав’ярнях, трам
ваях, парках і став “останнім європейським філо
софомперипатетиком” (як зауважив Кшиштоф
Теодор Тепліц).
Під час нашої першої зустрічі у кав’ярні “Но
вий світ” подарував мені всі свої книжки і підпи
сав одну з них німецькою: “У Варшаві в “Новому
світі”, але, дякуючи Богові, ще на світі старому”.
Мій Відень
Лец, уособлений анахронізм, став для вар
шавської культури сіллю землі. Вірогідно, чимсь
більшим, ніж просто меланхолійним позер
ством, пояснюється, що аж до кінця над його сто
лом висів кольоровий портрет Франца Йосифа,
до кінця з радістю і великою повагою носив зроб
лені для нього у Франкфурті з монет запонки до
манжетів, на яких було викарбовано імперський
герб.
Коли повернувся з подорожі до Югославії, його
запитали, чи був він у Сараєвому. “Я – вигукнув з
образою, – чи був я в місті, де убили МОГО крон
принца (ерцгерцога Фердинанда, застреленого
в 1914 р.)?!”
Найохочіше їздив до Відня, міста свого щас
ливого дитинства. Коли одного разу вибрався в
таку подорож з Романом Карстом і коли вони
приземлилися в на віденському летовищі, Карст
277
запитав: “Сташку, ти знаєш, що оце вже цілу го
дину говориш тільки про себе?”. Лец відповів роз
дратовано: “А що, може знаєш ліпшу тему?”.
Охоче розповідав про свої успіхи, про листи
зза кордону і схвальні відгуки видатних кри
тиків. Видавалося, що самий тільки звук влас
ного голосу винагороджував його сповна. Та ті,
хто знав його ближче, розуміли, що його
зовнішнє марнославство компенсувало внутрі
шню скромність та невибагливість. Говорячи
про себе, думав про інших. Про дружину, про
тещу (бабцю, котру дуже любив), про синів,
друзів, про своє місто. Ледве вийшовши з потягу
на вокзалі у Франкфурті, вже сумував за роди
ною та варшавськими кав’ярнями.
У 1965 р. хвороба змусила його ходити з па
лицею. Замкнувся в собі; нещодавно бездоганно
пошитий на нього костюм висів тепер на ньому,
обличчя стало аж прозорим.
Під час операції лікарі визначили, що Лец не
виліковно хворий і жити йому залишилось недов
го. Друзі знали про це, та намагалися не показувати
йому своєї печалі. Лец теж про це знав, та, оберіга
ючи друзів, розважав їх жартами. Востаннє я ба
чив його в листопаді 1965 р. Довідавшись про мій
приїзд, залишив варшавський санаторій і прий
шов, спираючись на палицю, аби зустрітися зі
мною. “Хто зна, що б відкрив Колумб, якби у нього
на шляху не опинилась Америка”.
Польща святкувала тисячоліття утворення
держави. Вулиці і магазини були прикрашені
транспарантами із символікою Мєшка I. Лец про
коментував меланхолійно: “Треба бути першим.
А я останній”.
Навесні одержав для коректури гранки най
новішої збірки епіграм. Не мав уже сил працю
вати над нею. Тому відмовив: “Маю важливіші
справи – займаюся помиранням”.
Довго не листувався з Лецем, запізно, манів
цями, довідався про його важкий стан. 10 травня
1966 р. я летів до Варшави з добрими звістками і
278
певними надіями. В літаку ЛОТ роздавали газе
ти. Я взяв “Жице Варшави” і раптом побачив ма
леньку замітку: “Похорон сатирика Станіслава
Єжи Леца відбудеться завтра, в середу, 11 травня,
на колишньому військовому цвинтарі”.
Лец помер від важкої хвороби 7 травня 1966 р.
Доля витрактувала дослівно латинський
вислів nomen est omen (ім’я є долею) і застосува
ла його до особи Леца. “Лец” єврейською озна
чає “блазень”. Середньоверхньонімецьке слово
“Лецце” – “прикордонне укріплення”, “оборонний
вал” – надає йому значення політичного. Німець
ке “леццен” означає водночас як “укріпляти”, так і
“гнітити” – що асоціюється з останніми справа
ми (Letzte Dinge). І нарешті останнє: Летц озна
чає поховальний обряд. На думку спадають
“Дзяди”(“Поминки”) Міцкевича, а також марш
“Море, наше море…”, що закінчується словами: “з
честю спочив” – тобто поліг на полі слави.
На Комунальному Цвинтарі на Повонжках в
середу зранку, в задушну, безвітряну травневу по
году зібралося багато варшавських літераторів,
аби віддати останню шану своєму колезі і другу.
Керівництво спілки Польських Письменників в
особах Ярослава Івашкевича, Артура Мєндзи
жецького стояло у почесній варті, Урочистий
марш гвардійської роти при зброї, військовий са
лют. Розкішний похорон сатирика! Казали, що
його ховають як генерала чи трьох письменників
одночасно. Молодий поет Збігнев Єжина, запла
каний, ніс за труною відзнаки померлого. “Жалоб
ний марш” Шопена губився в перешіптуваннях та
в шурхотінні кроків поміж листя.
Найкращий посмертний спомин про Леца на
писав сам Лец, і то в кількох варіантах. “Хто не
вміщується у шухляді – нехай розкошує у труні”;
“Не виростай понад розміри пантеонів”; “Шкода,
що до раю треба їхати катафалком”; “Будьмо де
лікатнішими: не питаймо людей, чи вони жи
вуть”. І нарешті: “Кінець некрологу: не помер!
Змінив спосіб життя”.
279
Користь від цензури
Афоризм пройшов ув історії літератури бага
то етапів і мутацій. Не завжди був такий корот
кий, як у Леца. Значних метаморфоз зазнали
його обсяг, характер і цілі, яким він слугував.
Афоризми Гіппократа були передусім засадни
чими формулами або медичним діагнозом. Від
XVI ст. дедалі частіше ставали філологічним ко
ментарем, наприклад, до латинських класиків,
т а к и х я к Та ц и т. Та к і к о м е н т а р і з ’ я в л я л и с я в
Іспанії, Франції, Італії. Завдяки цьому “шлюзи”
початкового поняття відкривалися для різнома
нітних трактувань, сентенцій, визначень, пояс
нень. Нарешті у XX ст., наприклад, у Теодора
Адорно, з’явилося звертання до давньої форми,
відомої як minima moralia.
Тим часом у німецьких романтиків і класиків
цей різновид дістав нового поштовху, почавши
поетизуватися. Новаліс – fermenta cognitionis;
Шлегель – вивільнення скутого духу; Гумбольдт –
поезія думки. Таким чином, поле афоризму поста
вало щоразу поновому, дедалі ширшим і розло
гішим – від природознавства та філософії аж до
філології, теології і морфології культури. XX ст.
вивело на перший план психоаналіз, соціологію.
Тут, передусім у цій останній царині, найбільшої
оригінальності та майстерності досягли поляки,
і то “завдяки” своїй історичній долі.
Лец – придворний блазень епохи народної де
мократії, знайшов тонкий, елегантний, витрима
ний у добірному стилі, спосіб висміювання
політично вульгарних понять:
Жахливим маскарадом дме,
Як замість Жанни д’Арк
Постане Жан д’Арме.
Тут кожне додаткове слово є доречним. Осві
чена інтелігенція на льоту ловила алюзію, а цен
зорові випадав червоний олівець із рук. Чи
280
можна було беззастережно дозволити до друку
такого хоч би двовірша:
Є у нас сюжет стабільний:
Сурми при плиті могильній, –
відразу й не здогадаєшся, про кого йдеться. Може,
про позбавленого хисту письменника? Читачі,
однак, розуміли одразу, кого і що мав на увазі
Лец – партійну олігархію і бездарну пропаганду.
Якщо від більшості книжок залишаються саме
цитати, то чому б одразу не писати самими ци
татами? Така була його логіка.
28 квітня 1982 р. “Börsenblatt für den
Deutschen Buchhandel” помістив звернення до
експертів з питанням, хто із сучасних письмен
ників найяскравіше представляє XX століття.
Критики, автори і видавці назвали зрештою 12
німців і 15 іноземців; серед них були Беккет,
Селін, Фолкнер, Гіде, Пруст, Сартр… і ще один
аутсайдер, автор “Незачесаних думок”. Його то
ненькі збірки вирізняються скромністю серед по
к а з н и х т в о р і в в и д а т н и х к о л е г, а п р о т е с и л а
переконання тих непоказних творів не знає меж.
У протилежному разі важко було б пояснити та
кий успіх перекладів, хоча б тільки німецькою
мовою: десять різних видань, 40 перевидань,
півмільйона спроданих примірників, безліч до
друків, цитат у газетах, листах, книжках і радіо
передачах. Лец був для німців хвилерізом – для
“польської хвилі”.
Економія часу і машкара безпечності для цен
зури сприяли успіху. Девіз Леца: “Вистачить сло
ва. Решта – гадки”.
Соцреалізм, в який Лецпочатківець мало не
увірував, став для нього манією переслідування.
Лец відійшов від нього без істерії, з гідністю, як і
личить філософові. Реалізм соціалістичний, –
стверджував він, – не дозволяє нам повірити у
соціалізм реальний. Коли гукатимуть: “Хай живе
поступ!” – завше питай: “Поступ чого?”. “Як задуш
281
но! Відчиніть вікна – хай і надворі чують”, “Мрія
невільників: торговиця, де можна купувати собі
панів”, “І поліцейський жезл є дороговказом”.
Якщо правда, що цензура шліфує літературу,
то польська література після не менш як двохсот
років цензури “відшліфована” достатньо. Треба
призвичаїтися до її подвійного дна, до свідомо
деформованої перспективи. Це вимагає терпін
ня, але й обіцяє нове, витончене задоволення.
Га м л е т, з о б р а з о м я к о г о і д е н т и ф і к у є т ь с я
польська душа, і в Лецовій посідає своє місце:
“Маріонетки марно мріють про монолог Гамле
та”; “У кожній країні питання Гамлета звучить по
інакшому”, “Гамлет мав би уже стати Крезом. Хто
тільки упродовж століть не вставляв свої п’ять
копійок до його монологу”.
З традиції Талмуду
Лец вирізнявся зпоміж попередників і сучас
ників багатством і ваговитістю тематики. Ніхто
не спромігся так чітко й переконливо, як він, ви
крити облуду, якою зачарувало нас небо, і роз
гледіти пекло під майстерною ретушшю. Корот
ко – означає в нього не тільки влучно, але й
правдиво, – аби слово набувало первісного,
біблійного значення.
Не забуваймо, що значна частина зібрань
єврейських висловів походить зі слов’янської
Є в р о п и , а з а вдя чує мо цими переказами с ло
в’янським євреям, таким як Нахман Крохмаль
(Галичина, XVIII–XIX ст.), Мордехай Міхельсон
(Петриків, XIX–XX ст.), Цві Бергер (Дрогобич,
XIX ст.), Раббі Галоцьки і М. Тверські (Житомир,
XIX–XX ст.), Е. Доморацькі (Варшава, XX ст.).
У тих висловах можна розпізнати першооснову
для “Незачесаних думок”. Звернімося до Залки
Ландмана: “Будь точним у словах, вичерпним у
мисленні”; “Думання є святом вольності” (Моше
ібн Езра); “Зла думка безчестить серце” (Бахія).
282
В історичному сенсі Лец походив із народу,
який п’ять тисячоліть споживав вислови, а в сенсі
географічному – з краю, де як у боротьбі, так і в
хвилини ліричні часто вдаються до дотепів і де
така зброя стала звичною. Такі вислови мають
характер анаграм, і створювались вони кабалі
стичною думкою, що полюбляла мовну гру. Не
важко знайти в них елементи талмудичні чи
александрійські. Так само, як Галаха (судочин
ство) і Агада (оповідь) у Талмуді, в Леца поєдну
ю т ь с я п о в ч альність і література. У дусі цієї
традиції “Незачесані думки являють собою колаж
із гомілетичного моралізаторства й дидактики –
повторення (Мішна), тривання традиції (Тосеф
та) й узагальнення (Гемара).
Письмо семітів – першооснова абстрагованих
скорочень, аж до відмови від голосних. Греків, які
надавали величезної ваги кожній подробиці, а
розмаїття вважали святим, такий стан не задо
вольняв, тому вони й обдарували згодом Захід
фонетичним письмом. Лец черпав силу приго
лосних з арамейської, привабливість голосних
з української, а користуючись граматикою
німецькою, збагачував рідну польську мову, що
була йому найближчою – на її крилах підносив
ся найвище. У такий спосіб Лец використову
вав гнучку інструментовку.
Чіткість і влучність мови талмудичної додат
ково підсилювалися поетичною біблійною мо
вою, саме тією, яку, після німецької реформації,
доповнив і зробив пружнішою слов’янський
темперамент. Отже, Лец сконцентрував у собі і
своїй творчості гіркоту бедуїнських пустельних
пророків, ханаанську лагідність, практичність
іспанських євреїв, що твердо ступали по землі
за часів середньовічного єврейськоарабського
с п і в ж и т т я , і н і м е ц ь к у д і а л е к т и к у. П о є д н у в а в
снобізм, походженням з віденської кав’ярні, зі
сміливістю польського бунтівника. У його жит
тєвому досвіді співіснували, з одного боку, по
невіряння вавилонського вигнання, а з іншого –
283
дошкульність власного страдницького життєво
го шляху. Тільки це – широта цього досвіду –
дозволяє зрозуміти суперечливість світогляду
Леца – суміш життєвого песимізму і скептич
ного оптимізму.
Головна особливість афоризмів Леца – як сам
він слушно називав: “думок” – полягала у надзви
чайній інтелектуальній мобілізації. Доказом
може бути відлуння, що відбивається звідусіль,
де лишень з’являється. Лец досягав цього ефекту
безпосередньою войовничою заангажованістю,
парадоксальністю спонук і політичномораль
ною непідлеглістю. Не бути, а тільки мислити,
мислити, мислити – ось його кредо.
У цьому є щось від Аристотеля, який ототож
нював вільну рефлексійність зі здійсненням за
думу; Сократа, для якого саме мислення вже
означало буття; Фоми Аквінського, який ствер
джував, що людина є тим, чим є, перш за все зав
дяки тому, що мислить; і картезіанського Cogito
ergo sum (мислю, тобто існую). Проте Лец не був
кабінетним філософом, систематичним мисли
телем, радше моральнокритичним майстром
слова, його мислення прагнуло втілитися у ху
дожню форму. Мислення “як внутрішню мову,
єдино можливу мову волі і правди” (Платон) Лец
перетворив – запроваджуючи агітаційний фер
мент – на суспільну діяльність. Для художника
формальний бік його мислення став засобом
досягнення мети. “Дражлива думка, чи вільно
там чхати”.
Витончений танок на линві
Лец черпав натхнення з різних джерел (пив із
багатьох, – оповідав, – і постійно був спраглим).
Значною мірою з особистих знань про німецьку
літературу, про що свідчать його переклади віршів
та епіграм із Ґете, Франца Грільпатцера, Готхоль
да Ефраїма Лесінга, Крістіана Моргенштерна, Гей
284
не. Саме від Гейне походить спонука, від якої
“Незачесані думки” отримали свою “емблему”
(Гейне: “Думай красиво і зачесано”).
Є у Леца паралелі і до контрапункту, віртуоз
ної мовної гри в стилі німецьких і австрійських
афористів і сатириків Георга Кристофа Ліхтен
берга (1749–99), Марії фон ЕбнерЕшенбах
(1830–1916), Йоахіма Рінгельнатца (1883–1934),
Еріха Кьостнера (1899–1974), Карла Крауса (1874–
1936) – проте не без власного творчого внеску,
влучних символів чи образів. Там, де в Ліхтенбер
га – шаноблива іронія чемного вченого, в Крау
са – ущипливість мізантропа, Лец виявляє свою
меланхолійну приязнь до людей, лагідно по
сміхається у вічі.
Те, що цим першим підказували ще терпимі не
гаразди з оточенням, чим був для них фізичний
горб, – що, на думку Кунона Фішера “надзвичай
но вигострює анекдот і надає сталі рухливості”, –
в Леца було (зважаючи на горбатість його носа,
який він вважав за найбільший і найбільш горба
тий в усій Варшаві) тягарем надзвичайно обтяж
ливим: підсумком тих європейських поневірянь,
яких зазнав як єврей, поляк, монархіст, соціаліст,
пацифіст і партизан, емігрант, реемігрант, бага
торазово переслідуваний втікач від тих пере
слідувачів, – аж поки не втік від них остаточно в
сферу безтілесної вольності як автор безсмерт
них афоризмів.
Афоризмові підвладні спроби жартівливої
дефініції, але сам він не надається на жодне виз
начення. Він – наче стонога гідра (з головами,
часом, порожніми), часом з Янусовим обличчям,
часом – з головою Медузи. Чи то фрагмент, чи
квінтесенція? Що переважає – сенс чи форма?
Задум, пригода, випадок? Залишок? Хто до нас
промовляє із самотньої думки? Афорист? Навіть
не він. Зупинімося на тому, що той хтось демас
кує перед нами утопію пафосу і доводить силу
гумору. А різновидів гумору маємо безліч: Генріх
Гейне, Жан Поль, Ернст Теодор Амадей Гофман,
285
Генріх фон Клейст, Готфрід Келлер, Томас Манн –
кожний усміхається, хихоче, вибухає сміхом,
траверстує, пародіює поіншому. А ще інакше
Лец. Знається на стародавніх греках і римлянах,
тому прискіпливо добирає як чуже, так і власне:
“Бездумність ніколи не втрачає актуальності”.
Витончений танок на линві є зваженим, але й
замашним, від філософії переходячи до фри
вольності: “Півкола з іншого боку не існує”; “Чи
мало орлів однобокі, з іншого боку у них аверс”;
“Був сморід, що боровся з вентилятором, вважа
ючи себе за Дон Кіхота”.
Авторство афоризму завжди видається непев
ним. “Спробуй щось розказати, не вдаючись до
прислів’їв та ідіом, не звертаючись – хоча б по
біжно – до Біблії”. “Плагіатори сплять спокійно:
Муза – жінка, отож вона рідко зізнається, хто був
у неї першим”. Афоризми – це думки, а думки
вільні, як птахи. Летять, куди заманеться, можна
звертатися до них безкарно. Крадіжка належить
до генеалогії. Все залежить від форми трансфор
мації. Так думка врешті може залишитися при
слів’ямсиротою, але “думка суспільна”, що є в
нім, піде в народ. Так і з “Незачесаними думками”,
котрі безіменно проглядаються в календарях, а в
“Reader’s Digest” подані як чеські прислів’я.
Лец оновив афоризм, роблячи з нього худож
ню літературну форму. За допомогою лапідар
них текстів, уникаючи показних контекстів,
піднімав на поверхню основні претексти. Звідси
і його високий рівень, і право на славу.
Орел-жартівник
“До глибокої думки треба дотягнутися”. Кон
трапункти – меланхолійні, парадоксальні, до
тепні, ущипливі, прості і скромні, чи химерні – є
заразливми. Поряд із тим, значною мірою, винят
ковою є їхня дидактична вартісність, що виклю
чає лише пасивне споживання. Змушує підхопити
286
образ і рушити за ним. Останньою творчою лан
кою цього ланцюга є читач. “Даю вам гіркі пігул
ки в солодкій глазурі. Пігулки ці нешкідливі,
отрута – в оболонці”.
Коли Лец у 5060 рр. надав афоризмові нової
наснаги, маємо справу з ренесансом того літе
ратурного жанру, означенню якого личить… знак
запитання.
З того часу німецькі поети, зі славетними іме
нами і безіменні адепти, наслідують у мистецтві
слова найкращі взірці, що вимагають мудрості
й дотепності. Зацікавлені станом цього предме
та і самим предметом полемізують у періодиці,
газети цитують, поширюються літературознавчі
студії.
Мені самому, вже по смерті Леца, потрапляла
до рук безліч публікацій, де наново відкритий,
новонароджений німецький афоризм почав по
казувати гостренькі зубки, що тількино проріза
лися. Це непогано. Серед авторів були й учні Леца,
які ще до того були вже визнані, хоча б Габріель
Лауб. Ульріх Еркенбрехт визначив свої афориз
ми як “Зачесані думки”. “Деякі думки можна ска
лічити (skaLeczyc ,) ”, – писав Вольфганг Ескер.
Лец стояв біля витоків відродження, “нагло
змінивши лише одежину: афоризм, що вже дав
но ледве дихав, раптом ожив”, – стверджував у
багатьох публікаціях ГансГорст Скупи.
“Якщо не помиляюсь, афоризмів такого ґатун
ку не писано ще від часів Ліхтенберга і Ларош
фуко, і є в них – не в Ліхтенберга, а в Леца – вся
наша епоха” (Альбрехт Ґоз).
Томас Бернард (австрійський прозаїк і драма
тург) у книжці “Імітатор голосів” (1978) дотеп
но розповідає про чудернацькі й кумедні
здибанки. Зізнається, що немає для нього жод
ного краю в Європі, милішого від Польщі. Згадує
зустріч з Лецем, котрий “завжди говорив прав
ду”, навіть коли та була настільки неправдоподі
бною, що аж не сприймалася. В іншому тексті,
“Сусіди”, характеризує Леца як двох людей в од
287
ному: “один сидить по кав’ярнях (…), а другий
гніздиться на червоному гербовому полі країни,
розпростерши крила (…), і вільно рухаючи пером.
Жартівливий дрізд, сивий мудрий орел, що
підморгує з порозумінням до всього народу”.
Додам, що він близький хіба що до чорного
двоголового орла австрійського. Як писав Лец у
“Віденських примхах”: “Помилково народжений
на кілька десятиліть пізніше”, готовий був вий
ти на вулицю “в параднім мундирі ротмістра ка
валерійського полку Його Імператорської
Величності…”.
Лец вважав, що мав би це нам пояснити.
Карл Дедеціус (автор статті) – народився
1921 р. в Лодзі.
Історик літератури і перекладач польської
літератури німецькою. Засновник і керівник
Німецького Інституту Польських Справ в Дарм
штадті, найповажнішого закладу, що поширює
польську культури в Німеччині. Інститут видає
серію книг “Polonische Bibliothek”, що налічує
вже кілька десятків томів; серед них твори Берен
та, Жеромського, Шульца, Віткачого, Мілоша,
Ружевича, Шимборзької, Колаковського.
Переклад з польської
Тетяни АДАМУС
З книгами видавництва «ÄÓÕ ² ˲ÒÅÐÀ»
ви можете ознайомитись на сайті:
www.duh-i-litera.kiev.ua
З питань замовлення та придбання
літератури звертатися:
Видавництво «ÄÓÕ ² ˲ÒÅÐÀ»
04070, Київ, вул. Волоська, 8/5
Національний університет
«Києво-Могилянська академія»
корпус 5, кім. 210
тел./факс: (38-044) 425 60 20
e-mail: duh-i-litera@ukr.net – відділ збуту
franc@roller.ukma.kiev.ua – видавництво
Надаємо послуги «Книга– поштою»
