Книжку Миколи Білкуна «Епізоди пекельних буднів» без перебільшення можна назвати новою збіркою старих творів. Однак це не перевидання. Лище двом із них: «Трилогії про дружбу і любов» та «Де верхи на Пегасі, а де й пішечки» (з іншою - «ідейною» - кінцівкою) - вдалося свого часу «вислизнути» на сторінки періодики, решта залягли в авторовому столі як «безідейний гумор».
