Приреченi. Буржуазно-националистические и униатские провокаторы на службе фашизма и империалистической реакции [Клим Евгеньевич Дмитрук] (fb2) читать постранично

Рецензент доктор кторичних наук М. В. Коваль, доктор историчних наук В. О. Замлинський

ВСТУП

Історичні досягнення нашої країни в усіх галузях економічного і суспільно-політичного життя, неухильне піднесення матеріального і культурного рівня народу, непорушна єдність і братня дружба всіх націй і народностей СРСР переконливо підтверджують геніальне передбачення В. І. Леніна про те, що «соціалізм, організовуючи виробництво без класового гніту, забезпечуючи добробут усім членам держави, тим самим дає повний простір „симпатіям“ населення і саме внаслідок цього полегшує і надзвичайно прискорює зближення і злиття націй»^[1].

Радянським людям є чим пишатися. За шістдесят чотири роки будівництва нового життя наша Батьківщина перетворилась у високорозвинуту індустріальну державу, в країну справжньої політичної, соціальної та національної рівності. Розвивається й вдосконалюється розвинуте соціалістичне суспільство — суспільство, якого ще не знало людство. В ньому дедалі повніше виявляються невичерпні можливості нового ладу, невпинно розвиваються продуктивні сили, передова наука, культура і мистецтво, зростає добробут трудящих. «Цілковитий простір для дії законів соціалізму, для виявлення його переваг в усіх сферах суспільного життя, органічна цілісність і динамізм соціальної системи, її політична стабільність, непохитна внутрішня єдність — такими є найважливіші характерні ознаки розвинутого соціалістичного суспільства»^[2],— підкреслив Генеральний секретар ЦК КПРС, Голова Президії Верховної Ради СРСР товариш Л. І. Брежнєв.

Важливою ознакою розвинутого соціалізму, яскравим показником зростаючої однорідності радянського суспільства, торжеством ленінської національної політики Комуністичної партії стало утворення історично нової соціальної й інтернаціональної спільності — радянського народу. Зрілий соціалізм відзначається дальшим зближенням усіх класів та соціальних верств, усіх націй і народностей нашої країни, посиленням їх братерського співробітництва в усіх сферах суспільного життя.

На XXVI з’їзді КПРС товариш Л. І. Брежнєв, відзначивши неухильне зміцнення братерської дружби народів нашої багатонаціональної Батьківщини, сказав: «Наш курс — нарощування матеріального і духовного потенціалу кожної республіки і разом з тим його максимальне використання для гармонійного розвитку всієї країни. На цьому шляху ми добилися справді історичних досягнень»^[3].

Гідний вклад у примноження могутності нашої Вітчизни своєю самовідданою працею вносять трудящі Радянської України. У братерській сім’ї народів український народ возз’єднав свої споконвічні землі, розправив богатирські плечі і піднявся до вершин економічного і духовного розвитку.

«Минулі роки, — вказується у резолюції XXVI з’їзду Компартії України, — переконливо підтвердили правильність політичного курсу КПРС, її економічної стратегії, виробленої на XXIV і XXV з’їздах. Зроблено новий великий крок у створенні матеріально-технічної бази комунізму, вдосконаленні соціалістичних суспільних відносин, формуванні нової людини. Здійснено широку соціальну програму. Ще більше зміцнився союз робітничого класу, колгоспного селянства і народної інтелігенції, тіснішою стала братерська дружба націй і народностей СРСР»^[4]. Всіма своїми натхненними ділами український народ підтверджує непорушну вірність ідеалам комунізму. Свій найвищий патріотичний та інтернаціональний обов’язок трудящі республіки бачать у тому, щоб і далі всемірно зміцнювати могутність і велику дружбу народів нашої соціалістичної Батьківщини.

На прикладі нашої республіки видно, як з року в рік послідовно виконуються програмні завдання партії Леніна, як зростає народне господарство, матеріальний і духовний рівень радянських людей. Переконливий доказ цього поступального розвитку дала десята п’ятирічка.

Економіка Радянської України — органічна складова частина єдиного народногосподарського комплексу країни — піднялася за п’ять років до нових висот. Досягнуто значних успіхів у створенні матеріально-технічної бази комунізму, підвищенні добробуту населення. Збільшився вклад економіки республіки у розв’язання загальнодержавних завдань. Порівняно з дев’ятою п’ятирічкою національний доход у республіці зріс майже на 70 мільярдів карбованців, або на 22 проценти, випуск промислової продукції — на 123 мільярди карбованців, або приблизно на третину.

Динамічно, випереджаючими темпами розвиваються електроенергетика і машинобудування, радіопромисловість і електроніка, хімія і нафтохімія. До числа діючих введено 150 сучасних великих промислових підприємств. Це — Чорнобильська атомна електростанція імені В. І. Леніна, Запорізька і Вуглегірська ДРЕС, високомеханізовані вугільні шахти у