абсолютно нічого про інтелект десь у іншому місці Всесвіту, але
вони доводять, як мало інтелекту на Землі».
...У межах Сонячної системи – ми це знаємо точно – ніде більше немає розумного життя, окрім як
на Землі, а чекати вторгнення з боку мешканців інших планетних систем – систем, що належать
іншим зіркам, на сьогоднішній день немає достатніх підстав.
ЖИТТЯ – ВИПАДКОВИЙ АТРИБУТ, з розвідки Л. Гінділіса «Антропний принцип: чи займає
чоловік виняткове місце у Всесвіту?»
Маючи на увазі застосування антропного принципу (АП) для прогнозу різних параметрів, Картер
виділив два різні формулювання: слабкий АП і сильний АП. Слабкий АП він сформулював
наступним чином: «Наше становище у Всесвіті ...є привілейованим в тому сенсі, що воно повинне
бути сумісним з нашим існуванням у Всесвіті». Сильний АП свідчить: «Всесвіт (і, отже,
фундаментальні параметри, від яких він залежить), має бути таким, щоб в ньому на певному етапі
еволюції допускалося існування спостерігачів».
Ці формулювання викликали великий резонанс і досить різку критику. Так, Д. Я. Мартинов
угледів у формулюванні сильного АП твердження, що «Всесвіт має містити життя»... На його
думку, в обох формулюваннях «звучить пріоритет спостерігача над природою... мається на увазі
ідея, що, якби спостерігачів не було, то не було б і Всесвіту».
КОСМІЧНА ЛАБОРАТОРІЯ МАРТИНОВА, з статті А. Тунцова «Теорія Ейнштейна
підтвердилася з другої спроби»
Існують ...відповідні для вимірювань місця– тісні подвійні зірки. І сумарна маса двох світил тут
часто набагато вища, ніж маса всієї Сонячної системи, і розташовані вони набагато ближче один
до одного, ніж Меркурій до Сонця. А якщо їх орбіти ще й помітно витягнуті, як у найближчій до
нашого світила планеті, виходить чудова астрономічна лабораторія для перевірки ефектів теорії
відносності.
Одну з кращих таких «лабораторій» в кінці 1970-х років відкрили астрономи Державного
астрономічного інституту імені Штернберга (ДАІШ) при Московському університеті– директор
Дмитро Якович Мартинов і його співробітник, нині професор Хабібрахман Файзрахманович
Халіуллін. Це змінна зірка DI Геркулеса (DI Her), яка періодично «підморгує» земному
спостерігачеві. Ці підморгування– результат взаємних затьмарень, при яких спочатку перша зірка
затьмарює другу, а потім друга затьмарює першу.
...Мартинов і Халіуллін перевірили, чи складе теорія відносності іспит. До загального подиву, у
випадку з DI Her та перевірку не пройшла– зміряна швидкість повороту лінії апсид виявилася в
чотири рази меншою за визначене Ейнштейном значення.
Відповідна стаття була опублікована в 1980 році і викликала цілком закономірну реакцію.
Половина зацікавлених учених почала перевіряти спостереження і розрахунки астрономів,
половина– шукати пояснення дивній розбіжності теорії і спостережень.
...У результаті результати Мартинова і Халіулліна повністю підтвердилися, а пояснень їм було
запропоновано стільки ж, скільки і аномальному повороту орбіти Меркурія в XIX столітті.
АТМОСФЕРНИЙ «ПЛАНКТОН», з повідомлення «Венера-4» на Венері» на allkosmos.ru
Стосовно води, то аналіз одержаних даних показує, що в нижніх шарах атмосфери планети вміст
водяної пари невеликий. Мабуть, та конденсується в хмарному шарі Венери, хоча питання про
склад цих хмар, а також їх вертикальну потужність все ще залишається відкритим. Між іншим,
учені дійшли цікавого висновку: хоча погода на Венері завжди хмарна, похмура, опадів там,
мабуть, не буває.
Дуже цікаве питання про можливість існування життя на Венері з погляду нових даних. Здавалося
б, висока температура повністю виключає подібну можливість. Проте відомий астроном проф. Д.
Я. Мартинов висловив із цього приводу оптимістичнішу точку зору. Якщо навіть поверхня
планети розжарена, то у високих шарах атмосфери можуть існувати набагато сприятливіші для
життя температурні умови. Тому в принципі не виключено, що на Венері є своєрідний
«атмосферний планктон»– організми, котрі літають і ширяють.
«ДИЯВОЛЬСЬКІ» ЗІРКИ... НА ДОПИТІ, з книги Б. Воронцова-Вельямінова «Нариси про
Всесвіт»
«Диявольські» зірки серед всіх зірок для нас найменш загадкові, і диявольського в них не
залишається нічого, окрім хіба що «диявольській» докладності їх вивчення. ...Завдяки близькості
одна до іншої і ...сильним припливам ...форма їх не куляста, а витягнута. Вони витягнуті за
напрямом одна до одної і обертаються мовби «ніс до носа».
...Д. Я. Мартинов відомий тим, що «з пристрастю» допитує колишні «диявольські» зірки про їх
будову з таких різних точок зору і розділів науки, що їм нічого не залишається, як зняти перед ним
залишки своїх «таємниць».
РОЗГАДАВ СЕНСАЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ, з кореспонденції В. Рубцова та Ю. Морозова
«Сиріус, якого ми не знаємо»
Згадка про червоний колір Сиріуса може здатися дивною: не треба бути фахівцем-астрономом,
щоб знайти на нічному небі цю яскраву біло-блакитну зірку.
