частина продана, через 3 роки після зречення від спадку самого спадкоємця. Я не міг узяти на себе
борги небіжчика, тому що вже й без того був обмежений; а брат Л.С., здається, не міг би про те й
подумати, бо відразу потрібно було б сплатити принаймні 60,000.
Шкода, що ви у той час не знеслися зі мною; якби я міг думати, що Ви візьмете на себе управління
цим маєтком, я б міг від нього не відступитися.
Ви хочете мати доручення на управління частиною Кістєньова, якого доходами поступаюся сестрі: з бажанням; напишіть мені тільки: чи переслати Вам його, чи самі Ви за ним приїдете.
Переговорити про все не погано було б.
Весь ваш
О. Пушкін.
ПОХОВАВ НЯНЮ ПУШКІНА, з статті «Яковлєва Ярина Родіонівна» на інтернет-сайті narod.ru На вул. Марата (колишній Брудній) знімала квартиру сім’я Павлищевих. У них останні свої місяці
й доживала няня Олександра Сергійовича Пушкіна – Ярина Родіонівна.
Вона народилася й померла кріпосною. На похорони О. Пушкін не поїхав, як, втім, і його сестра.
Поховав няню чоловік Ольги Микола Павлищев, залишивши могилу безіменною. На цвинтарях до
могил незнатних персон, тим паче кріпосних, не проявляли належної уваги. Залишена без нагляду
могила няні виявилася незабаром загубленою. Судячи з вірша М. Язикова «На смерть няні О. С.
Пушкіна», в 1830 році могилу Ярини Родіонівни намагалися розшукати, проте вже тоді не
знайшли.
СИН СТАВ ФАЛЬСИФІКАТОРОМ, з нарису С. Макаренко «Ольга Сергіївна Пушкіна-
Павлищева»
Ольга Сергіївна Пушкіна свій характер – різкий, раптово змінний, зі спалахами гніву й веселощів, успадкувала, треба думати, від матері. І в дитинстві дуже від цього страждала, оскільки
приборкувати капризи своєї натури ще не вміла.
…У січні 1828 року дружні стосунки брата й сестри набули нового оберту. 27 січня 1828 року, в
Петербурзі, Ольга Сергіївна уранці тихенько вийшла з рідної домівки й сіла в сани, де її вже чекав
майбутній чоловік – товариш по навчанню брата Лева. Можливо, Ольга Сергіївна й
познайомилася з ним, відвідуючи брата, або пізніше, на одному з вечорів або кликаних вечерь.
Микола Іванович Павлищев був освіченою людиною, перекладачем, автором наукових праць,
видавцем, чиновником Департаменту народної освіти.
Згодом, відряджений до Варшави, він стає управителем канцелярії генерал-інтенданта Царства
Польського, сенатором і таємним радником. Посади солідні і тим дивніше читати постійні скарги
пана Павлищева на безгрішшя в листах до Олександра Сергійовича і Сергія Львовича Пушкіних.
Саме його дріб’язковість і скнарість спричинила немало неприємностей поетові і отруювала й без
того нелегке життя Ольги Сергіївни.
Проте тоді романтичний початок шлюбу – таємне вінчання – не провіщав майбутніх нещасть та
непорозумінь.
Улюблений брат виступив в ролі посадженого батька, Ганна Петрівна Керн – в ролі посадженої
матері, барон Антон Дельвіг надав для кликаної вечері свою квартиру. Там Олександр і
благословив сестру іконою Іверської Божої матері від імені батьків. Важко сказати, чому вони так
рішуче опиралися браку дочки з Павлищевим, особливо Сергій Львович...
Не думаю, що їх зупиняла бідність нареченого або його вік... Скоріше, вони, як люди навчені
досвідом світського життя, відчули майже відразу й критично сприйняли ті риси в її чоловікові, про які ми вже згадували. Додамо сюди ще й заздрість, черствість. Вони будуть видні з листів
Павлищева надалі. Але поки... Надія Осипівна, згнітивши серце, погоджується з вчинком доньки, батько упирається ще дві години, однак здається. Ольга Сергіївна стає Павлищевою, зберігши
родинні зв’язки.
Новим родичам важко було уживатися із зятем. Микола Іванович вимагав спочатку посагу, а
потім, в 1835-36 рр., коли вже не було Надії Осипівни, розділу майна, виділення частини спадку
для Ольги Сергіївни й продажу Михайлівського. Після того, як постарілий і змучений хворобами
Сергій Львович передав все кермо влади майном синові-поетові, пан Павлищев змучив останнього
нетямущими й нудними листами, заповненими підрахунків і розрахунків.
Ольга то жила у Варшаві, то роз’їжджалася з чоловіком.
…Їй з малюком-сином треба було знімати житло. Вона намагалася стримати матеріальні
домагання свого чоловіка, але все було марно. Крім того, здоров’я Ольги Сергіївни після важких
пологів погіршилося, хвороби віднімали багато сил.
Почали турбувати очі. Кілька разів лікарі
