здорові. І якою хворобою не була б уражена вона сама, треба вірити, що це виліковне. Треба чіплятися за цю надію, як тоді, коли ролі здавалися протилежними.
Вона звелася на ноги. Подумала було про те, щоб зателефонувати Резі, аби заспокоїти його, але стрималася: раптом, почувши його голос, знову перемкнеться.
Йдучи до автобусної зупинки, уявила себе у відділі невідкладної допомоги — там, де їй і справді треба було залишитися, як про те благав Реза тієї ночі. Але якщо б її госпіталізували, якщо б психіатри та неврологи взялися обговорювати причину і ступінь отих маячних ідей, — наскільки серйозно сприйняли б колеги її свідчення? До якої міри вони повірили б у те, щó вона розслідувала вже натепер?
Як швидко вони б діяли, щоб захистити родини, яким судилася така ж доля, як родині Наталі?
Вона не могла так ризикувати — допустити, аби вони її проігнорували. Це неприпустимо — утекти й сховатися на лікарняному ліжку в той час, коли армія праведників повстала проти порожніх, а істинно віруючі збираються вшанувати тих, кого вони любили, дарувавши їм вічний упокій.
11
— Мені хотілося б дещо з’ясувати, — сказала Кейт. Вона сиділа поряд з іншими втікачами: Ліндою, Ґері, Сюзанн і Ахмедом, що збилися в окремий гурток подалі від просто безхатьків, які виявляли ворожість або сумнівалися, коли йшлося про їхню спільну справу. — Звідки взялося це захворювання? І як саме воно поширюється?
— Яка різниця? — скинулася Лінда. — Ми знаємо, що воно поширюється швидко, яким би не був маршрут.
Але Сюзанн була менш категоричною.
— Це може бути важливо. У вас є якісь міркування?
Кейт пояснила:
— У мене на подвір'ї росте кілька фіґових дерев, просто за домом. І на тих фіґових деревах повно кажанів. Я там взагалі не ходжу і не наступаю в кажанячий послід, а от наш пес весь час в ньому товчеться. — Вона обвела гурток очима, пильнуючи, чи не зреагує хто-небудь на цей сценарій, підказаний тим, що побачене нею в будинку Наталі може бути певною спільною для всіх обставиною. — Пам'ятаєте вірус Хендра[12]? Він передавався від кажанів коням, а від них людям. А що як тут щось схоже — лише каналом передачі є не коні, а собаки?
Гурток деякий час помовчав, відтак озвався Ахмед:
— Кілька днів перед тим, як я пішов з дому, мій пес поводився дивно. Але дружина з ним не контактувала; вона взагалі воліла не пускати пса в дім.
— А фіґові дерева у вас є? — запитала Кейт.
— Ні. Але в сусіда є, і кілька гілок сягають до нас понад паркан.
Вона ще почекала, але більше ніхто не пристав на її самодіяльний зоонозний профіль ризику. Якщо деталі не співпадають, чому б так і не сказати?
Ґері пробурмотів:
— У будь-якому випадку ми знаємо, що тепер він може перескакувати просто від людини до людини.
Кейт несхвально зиркнула на нього:
— Звідки така впевненість?
— Виходячи зі швидкості, — втрутилася Лінда.
— Але що нам достеменно відомо про швидкість?
Лінда почала втрачати терпіння.
— Моя мама, в Сіднеї, заразилася того ж самого дня, коли змінився мій чоловік. Я подзвонила їй, щоб розповісти, що щось не так, а вона… її вже не було.
Кейт кивнула, погоджуючись, і продовжила.
— Хвороба вразила мою сестру тієї ж ночі, що й чоловіка і сина. Але сьогодні вранці… — Вона опанувала себе, готова пережити важкі моменти, якщо її власний викривальний досвід когось зачепить. — Я зателефонувала подрузі, яка останніх два місяці пробула в Америці, і…
Ніхто її більше не слухав: усі пообертали голови в протилежний бік складу, до завантажувальної рампи. До їхнього гуртка наближалася якась жінка. І хоча вона йшла, не піднімаючи очей, а голова в неї була поголена, Кейт упізнала її за формою обличчя, коли та потрапила під жовте світло гасових ламп.
Четверо з їхнього гуртка підвелися; слідом підвелася й Кейт. Усі по черзі обійняли Наталі, відтак Ґері представив її Кейт.
Кейт мовчки потисла їй руку. Наталі уникла зустрітися з нею поглядом. Усі шестеро повмощувалися на картатому шерстяному пледі для пікніків, що його Ґері розстелив на бетонній підлозі.
Наталі проголосила:
— Це має статися сьогодні ввечері.
— Ви впевнені? — запитав Ґері. — Як тільки ми розкриємо свої наміри, шляху назад не буде. Та й, думаю, я міг би залучити більше охочих. Роуен кудись пропав, але він ще може…
— Ні. Ми не можемо більше чекати. — Наталі говорила спокійно, але владно. — Нам потрібно подати сигнал усім тим людям, з якими ми досі не маємо зв’язку. Нам потрібно дати їм знати, що вони не самотні, що на їх боці ціла армія. Треба подати приклад, який вони зможуть наслідувати.
— Я розумію. — Ґері обвів поглядом гурток. — Усі готові?
Всі, окрім Кейт, кивнули, але вона помітила, що Ахмед невпевнено поглядає на неї. Якщо вона дасть йому більше підстав сумніватися, то може з’явитися шанс зруйнувати одностайність.
Вона подала голос:
— Чи не дозволите поділитися з вами однією історією? Це займе не
